Творчість Василя Пилип’юка живе

Середа, 30 січня 2019 07:39 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Василь Пилип’юк Василь Пилип’юк

Чи ми завжди пам’ятаємо видатних українців, які прославили Україну на весь світ? Можливо, та не завжди. Але є постаті, яких згадують, про яких пишуть, справу яких продовжують їх послідовники.

Так було

Нещодавно в Національному музеї ім. Андрея Шептицького відбулася персональна виставка відомого в світі фотохудожника, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України, професора Львівської Національної академії мистецтв (ЛНАМ), завідувача кафедри фотомистецтва факультету кіно і телебачення Київського Національного університету культури і мистецтв, куратора спецкурсу фотохудожників, художника Міжнародної федерації фотомистецтва Василя Пилип’юка, - «Україно, Ти для мене – диво!», яку видатний український фотохудожник від Бога присвятив 25-ій річниці Незалежності України.

На прес-конференції, яка відбулась у його фотогалереї, Василь Пилип’юк зазначив: «Це вперше Національний музей віддає площі фотохудожнику – п’ять залів. Роботи надруковані на італійській тканині, в рамках, як картини. Тут стільки вкладено. Це дуже недешево робити, треба викластись душею, всім своїм єством. Прийде багато художників, людей, які слідкують за моєю творчістю, які мають всі мої книги…»

Так і сталося. Вестибюль Національного музею буквально заполонили художники, фотохудожники, представники творчої інтелігенції, громадські активісти. На урочистому відкритті персональної виставки робіт Василя Пилип’юка привітали: генеральний директор Національного музею ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан, мистецтвознавець, художник, проректор з наукової роботи ЛНАМ, професор, кандидат мистецтвознавства, член Національної спілки художників України Роман Яців, художник-живописець, кандидат мистецтвознавства, доцент, проректор з наукової роботи Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Остап Ковальчук, художник, заслужений діяч мистецтв України Василь Семенюк, поет, доктор філологічних наук Петро Шкраб’юк. Від земляків з подячним словом виступив голова Снятинської райдержадміністрації Богдан Свіщовський і голова Снятинської районної ради Іван Угрин.

Через кілька днів нарешті вдалося зустрітися з Василем Пилип’юком, який походить із села Новоселиця Снятинського району, що в Івано-Франківській області, але вже від 1974 р. став львів’янином.

  • Чи вдалося Тобі зреалізувати свою ще одну мрію – зробити фотовиставку «Живопис Василя Пилип’юка»?
  • Це – «Україно, Ти для мене – диво!», яка демонструється у Національному музеї ім. А. Шептицького. Мушу похвалитися. Колишній голова ЛОДА Мирон Янків відвідав цю виставку і висловив своє захоплення нею: «Я брав участь у відкритті виставки. Я повний вражень. Такої виставки ще не було в Національних музеях Львова, Львівщини. Оригінальна – і за оформленням, і за змістом. І дуже багато вражень моїх друзів, представників львівської еліти щодо потужної, прекрасної виставки Василя Пилип’юка. Важливо те, що він є професором, виховує фотохудожників – молодих, українську фотоеліту, яка буде просувати Україну за кордон, у різних районах. І це є важливо на сьогодні – щоб світ і надалі підтримував Україну. Ми дякуємо за це професору Пилип’юку.»

Слово Просвіти – 2016. – 15 вересня

Так є

І.

Прес-реліз

У понеділок, 14 січня, о 17:00, у фотогалереї Василя Пилип’юка відбудеться відкриття фотовиставки «Постаті», присвяченої 69-ій річниці від Дня народження Василя Пилип’юка. На виставці представлено знімки видатних людей української культури, зроблені об’єктивом фотомитця. За особисте знайомство з цими людьми автор був вдячний долі.

Василь Пилип’юк (1950 – 2017 рр.) – видатний фотомитець сучасності, редактор і видавець, інтелектуал і культурний менеджер, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, Художник Міжнародної федерації фотографічного мистецтва (AFIAP), лауреат багатьох престижних міжнародних нагород, власник єдиної такого роду приватної фотомистецької галереї, автор 117 авторських книг та альбомів.

Експозиція, основу якої склали світлини з книги «Долею даровані зустрічі», налічує 33 роботи.

Запрошуємо колег-журналістів та фотокореспондентів до висвітлення цієї події в ЗМІ та особистих відвідин фотовиставки.

З найкращими побажаннями,

Володимир Пилип’юк

ІІ.

Кожен, хто прийшов на відкриття фотовиставки «Постаті» (а «постатей» було 33), віддавав належне синові Василя Пилип’юка – Володимирові, який вчинив мудро, по-мистецьки: подав при портретах видатних людей спогади про них, створені його батьком у книзі «Долею даровані зустрічі».

Наприклад:

Богдан Ступка

Сучасна легенда українського театру і кіно. Неперевершений майстер сцени, геніальний актор. Як шкода, що всі ці слова звучать у минулому часі. Невиліковна хвороба забрала життя унікальної людини… Але ні! Він житиме вічно в наших серцях. А його справу продовжують син Остап та внук Дмитро. Хай їм Бог помагає!

2014 р.

Дмитро Павличко

Високо ціную дружбу з геніальним Дмитром Павличком. Сумую, коли він на мене ображається. Надто емоційний поет має на це право. Але потім все стає на свої місця. За час нашої дружби народились «Живиця», «Рубаї», збірка «Засвідчую життя» та цікава і лаконічна фотобіографія Дмитра Павличка «Погоня». Поетичний світ класика української поезії ХХ століття є багатогранним. А його «Два кольори» – неперевершені.

2007 р.

Микола Мушинка

Микола Мушинка – непересічний українець, словацький фольклорист та українознавець, доктор філологічних наук, дійсний член НТШ, голова асоціації українців у Словаччині, іноземний академік НАН України. Про нього можна писати цілі томи. Буде цікаво… Зазнав репресій через контакти з дисидентами, був відлучений від наукового і літературного життя. Приходилось працювати кочегаром і пастухом… Після реабілітації у 1990 році повернувся в Пряшівський університет.

2009 р.

Володимир Одрехівський

Великий злет унікального скульптора до ректора національної Академії мистецтв. Такий здвиг пана Володимира Одрехівського, професора, народного художника України. Людина, яка уміє, знає і переконливо йде своєю дорогою… А усміхнене обличчя ректора є доказом цього.

2016 р.

Степан Давимука

Хочу сказати, що наша дружба є дуже давньою. Вона є міцною. Адже ми земляки. Ми створили себе самі. Спілкуючись із Степаном Антоновичем, я щоразу відкриваю в ньому щось нове. І сам вчуся. Відомий політик, громадський діяч, народний депутат України V скликання, стояв біля витоків Народного Руху України. Разом працювали в команді Президента. Ці роки неповторні, унікальні і по-справжньому епохальні. Їх вистачило Україні, щоб вийти на орбіту планетарного визнання.

2015 р.

Борис Возницький

Як хотів він побачити вихід чергового тому серії «Постаті» – «Володар кам’яного персня». Вишуканий в історичному плані матеріал видався напрочуд професійним. Фотографічний пласт просто неперевершений. Книга вийшла... А 23 травня 2012 року трагічно обірвалось його життя. Скорботною ходою до Личаківського кладовища несли труну видатного українця – Героя України Бориса Григоровича Возницького. І мого героя «Володаря кам’яного персня». Не дожив... А так хотів...

2009 р.

Богдан Стельмах

«Не забудь, яка стрімка

людської пам’яті ріка…»

Ці рядки із пісні мого героя звучали у виставі «Голубі олені» Олексія Коломійця, що йшла на сцені драматичного театру Марії Заньковецької 1973 року. (Я щойно «зачепився» за Львів). Піднесений, романтичний спектакль. Трепетно-ліричний лейтмотив головних героїв Таїсії Литвиненко і Богдана Козака у цій пісні заворожує. А музика славного Богдана Янівського! Яка це чудова річ – ПАМ’ЯТЬ!

2012 р.

Роман Іваничук

«Мій улюблений портрет. Його зробив Василь. Неперевершена фотографія. Я її дуже люблю». Це слова мого земляка зі славного села Трач на Коломийщині Романа Іваничука – українського письменника, громадського діяча, Героя України. Це про роботу, яка обійшла безліч міжнародних фотосалонів, виставок, журналів, альбомів.

2010 р.

Роман Лубківський

Горить вогонь! Ватра! Ватра натхнення! Блаженний вогонь Рокитного – осідлість мого побратима Романа Лубківського. Непередбачувана доля поета, письменника, дипломата… І взагалі людини, яка жила Україною. Та герої помирають, все скоро забувається… Пусткою залишилось обійстя в Рокитному, і щем огортає моє серце. Плекайте пам’ять, дорогі друзі-сини. Нехай не гасне полум’я ватри Рокитного і вогонь Романа Лубківського.

2005 р.

Георгій Кірпа

1974 рік. Я – кореспондент «Львівського залізничника», він – начальник станції Чоп. Високий, худорлявий, підтягнутий. Минали роки, десятиліття… У виданні «Постатей» – образ «Залізного лицаря» конкретного Діла, Героя України Георгія Кірпи. Він був Будівничим. Будував дороги, храми, бо знав, що сюди прийдуть люди і зійде Благодать на храми і на людей. Він розбудовував Храм Української держави. Не встиг, не завершив. А були задуми, мрії… Лад у домі – спільна турбота.

2002 р.

Ігор Калинець

Маю честь перед Вами вибачитись, високоповажний пане Ігоре: я вперше наважився опублікувати Ваш портрет в третьому томі мого вибраного. Я стежу за Вами (у творчому плані!) десятиліттями. За Вами, як видним поетом і прозаїком. Не пасувало б оминути Вашу сподвижницьку працю, як одного із найактивніших представників шістдесятницької генерації і дисидентсько-самвидавчого руху в Україні. До сьогоднішнього дня пам’ятаю догораючу свічечку у Ваших руках. Був празник. Поруч стояла пані Ірина…

2008 р.

Левко Лук’яненко

Щасливим є той, хто свій день народження відзначає в День Незалежності України. І як символічно, що серед них в цей день ми вітаємо і Левка Лук’яненка, власне АВТОРА «Акту проголошення незалежності України», Героя України, невтомного борця за волю і незалежність нашої Батьківщини, який пройшов крізь радянські тюрми, табори, смертні вироки, але залишився нездоланним. Проходить час. Пишуться книги і роздаються автографи на пам’ять. Такий він, завжди щирий, усміхнений письменник Левко Лук’яненко.

2016 р.

ІІІ.

На виставці «Постаті» Василя Пилип’юка виступили першою чергою:

Володимир Пилип’юк, син Василя Пилип’юка, директор видавництва «Світло й Тінь»; Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації; Володимир Одрехівський, ректор ЛНАМ; Степан Давимука, голова наглядової ради ЛНАМ, професор; Юрій Туниця, ректор Національного лісотехнічного університету України, академік НАН України; Василь Лизанчук, доктор філологічних наук, професор ЛНУ ім. Івана Франка; Ярослав Климович, голова Львівської обласної організації спілки журналістів України; Мирон Янків, професор, культурно-політичний діяч.

Звучала різдвяна коляда у виконанні фольклорної студії «Джерельце», учнів викладача школи Соломії Крушельницької Олени Бошко, випускника школи Соломії Крушельницької Ореста Наконечного.

Провів урочисту частину заходу проректор з наукової роботи ЛНАМ, професор Роман Яців: «Ми зібралися за покликом світлої пам’яті Василя Пилип’юка, який прокладав дорогу до розвитку національної культури, творив пристрасно, невтомно практикував нові ракурси зрізів бачення», - констатував пан Роман.

«Він не жив, він кипів. Це був вулкан енергії» (О. Синютка);

«Він любив свою справу до нестями… Прагнув передати для молоді суть» (В. Одрехівський);

«Він конструював миті… Його ідея – зареєструвати нашу епоху… Він заслужений не лише як митець, а як людина європейського масштабу» (С. Давимука);

«Дуже приємно і радісно, що ми тут зібралися, щоб почути ще раз про незабутнього Василя Пилип’юка» (Ю. Туниця);

«Постать Пилип’юка як митця, як людини, як видатного українця увібрала в себе постаті цих людей, які показані»; «Зловити мить – це вмів тільки Василь. Депутати ЛОР одностайно відгукуються про запровадження премії імені Василя Пилип’юка: «Ми продовжуємо жити з Василем» (Я. Климович);

«Має з’явитися така академічна розвідка про творчість митця, щоб студенти вчилися на творчості Василя Пилип’юка» (М. Янків).

Присутні гучними оплесками сприйняли теплі, щирі слова про видатного українського фотомитця, з творчістю якого познайомились в 61 країні світу.

IV.

Наступного дня я зустрівся з Володимиром Пилип’юком, щоб дізнатися, як він продовжує справу батька. Я одразу ж звернув увагу на солідну фотокнигу: Леонід Кравчук. «Миттєвості думок».

  • Це – мій дебютний проект, - почав свою розповідь Володимир, - підсумок піврічної співпраці видавництва «Світло й Тінь» та команди Леоніда Кравчука. Символічне співпадіння, адже робота на посаді персонального фотографа першого Президента України була одним із початкових етапів становлення творчого шляху мого батька. Книга приурочена до 85-го Дня народження Леоніда Кравчука і містить близько ста художньо оформлених афоризмів Леоніда Макаровича у поєднанні зі світлинами Василя Пилип’юка. Радію, що саме видавництву «Світло й Тінь» випала честь випуску цього видання, а всій моїй команді – вдячний за якісну злагоджену працю та вдалий результат.
  • Володимире! Ви – молодець, гідно продовжуєте справу батька. Я, от, звернув вже увагу на підписи фото у книжці: «Коріння України – в землі її»; «Батьківщина – це Батько й Мати, це Твоя Родина, це Земля, де Ти народився, це Пам’ять про тих, хто стоїть за Твоєю спиною»; «Життя складається з матеріального та духовного»; «Батьківський поріг – це завжди спогади, завжди бажання йти вперед»; «Життя – це поле, де ростуть і квіти, і бур’яни». А що ще – які плани у Вашого видавництва?
  • Продовжую готувати до друку ще дві книги, над якими почав працювати батько.
  • Є ще якісь проблеми?
  • Звичайно. Доведеться, можливо, й впродовж років шукати фінанси.
  • Зрозуміло, Володимире. Це – не проста справа. Будемо сподіватися, що, можливо, хтось і допоможе. Головне – що Ви продовжуєте справу батька – впевнено входите у світ фотомистецтва.

 

Замість післямови

 

«Діти – це єдиний дарунок Бога, який здатний продовжити твоє життя і виправити твої помилки» (Леонід Кравчук. «Миттєвості думок»).

«Пилип’юк-молодший, навчаючись у батька, робить перші спроби по-своєму прочитувати не лише статику, а й динаміку часу, - справедливо констатував свого часу Роман Лубківський. – Я мав нагоду переконатися у цьому, коли Володимир знімав на плівку фрагменти «помаранчевого» рушення до Києва, а в столиці цілком самостійно увічнював події, що залишились у пам’яті новітньої історії як епізоди Помаранчевої революції».

Справді, творчість видатного фотомитця Василя Пилип’юка живе і в творчості його сина – Володимира.

Богдан Залізняк,

керівник прес-центру

наукової журналістики

Західного наукового центру

НАН і МОН України.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається