Освенцім для українців

Вівторок, 29 січня 2019 10:08 Автор  Наталя ДЗЮБЕНКО-МЕЙС
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Ми у ці дні згадуємо звільнення концентраційного табору АУШВІЦ, чи ОСВЕНЦІМ, оплакуємо нелюдські муки його в'язнів, особливо співчуваємо євреям, для яких в основному і була створена ця страхітлива чорна діра смерті. Проте давайте будемо чесними і дійдемо до кінця у цій історії. Адже після звільнення це диявольське утворення нікуди не поділося, воно було перетворене на ще більш страхітливий табір смерті, насамперед для українців, один з філіалів якого знаходився в Явожно, що належав до т.з. Явожненських Копалень.

Я беру лише один маленький філіал, бо тема підрадянського АУШВІЦУ-ОСВЕНЦІМУ надто об'ємна, надто страхітлива. Саме в Явожно 15 червня 1943 року німці створили філіал концентраційного табору Аушвіц. 1945 року Міністерство громадської безпеки Польщі (пол. Ministerstwo Bezpieczeństwa Publicznego) на основі циркуляра № 42 створило Централізовані табори праці, зокрема у Варшаві, Понятові (пол. Poniatowa), Кресимові (пол. Krzesimow), Потулиці (пол. Potulice) і Явожно. Тим не менш, концентраційний табір в Явожно розпочав свою діяльність ще до виходу в світ циркуляра, в лютому 1945 року.У західній пресі нині ще продовжується "бла-бла" на рахунок того, чи потрібно було запрошувати Путіна на вшанування жертв АУШВІЦу. Панове! Потрібно! На вшанування насамперед українців, яких там закатував сталінський режим. Але про цю сторінку історії зазвичай мовчать українські і західні історики. Факти відомі, цифри оприлюднені, але до їх осмислення ще не приступили. Адже за логікою, тоді потрібно було би влаштовувати другий Ню́рнберґ.

Бо, відступаючи, німці не знищили табір, наприклад, в Явожно, що складався з 15 дерев'яних бараків та мурованих об'єктів: лазні, кухні, шпиталю, комунікацій, майстерень та складів.
І після "звільнення" перший транспорт з в'язнями поступив 4 травня 1947 року з Сянока, і налічував він 16 осіб з Ліського та Сяноцького повітів, а особою, записаною до табірної книги під номером 1, була Марія Баран з Ліського повіту. Пізніше транспорти прибували з Освенціма, через котрий відбувалося транспортування всіх депортованих на захід Польщі в так звані Віднайдені Землі.
В тому концтаборі утримувалось 3 873 в'язні, (2 781 українець, серед яких 823 жінки, кільканадцять дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків), з них 162 особи померло. Найбільшу групу становили в'язні, які потрапили до концтабору після кількаденнного перебуванння в повітових арештантських камерах, котрі були транспортовані безпосередньо до Явожно, однак чималу групу становили також люди, які були виловлені з транспортів на Західні Землі на підставі попередньо приготованих за допомогою місцевих посадових осіб відомостей про підозру в співпраці чи симпатіях до УПА. У таборі знаходилась також та лемківська інтелігенція, яка раніше уникнула арешту.
Декілька десятків осіб потрапило до концтабору, спійманих під час спроби уникнути депортації й повернутися в рідні краї, що також було підставою для влади на скерування до Явожно.
З спогадів в'язня концтабору греко-католицького священика С. Дзюбини:
«Я сам бачив, що в'язні часто йшли на слідство на власних ногах, а поверталися несені на ношах, такі були скатовані. Щодо голоду табір у Явожно був гіршим від німецького «Освєнціма».
Останніми в'язнями, яких привезли до концтабору 22 травня 1948 року з Кошице, стали 112 бійців УПА, яких взято в полон в Чехословаччині під час спроби пробратися на Захід, але після дводенного перебування в таборі їх переміщено до в'язниці на вулиці Монтелюпіх в Кракові (pl:Więzienie Montelupich). Районні військові суди (пол. Wojskowe Sądy Rejonowe) в Кракові та Ряшеві засудили більшість з них до смертної кари. Це не мої дослідження. Це матеріали Інтернету, Вікіпедії.
А з моєї пам'яті тільки скрик "Явожно!". Сивий дідуньо з Старого Роздолу показує мені татуювання з вицвілих цифр і намагається щось розповісти про той - інший ОСВЕНЦІМ, Він був в обох. В черзі за хлібом він завжди стояв першим. Щодня. Він завжди щось хотів розповісти, але його завжди закрикували, боялися слухати, боялися чути... Явожно...
(Два роки тому)

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається