Науковий секретар НТШ Роман Пляцко: «Найголовніше – аби не було в нас комплексу меншовартості»

П'ятниця, 19 жовтня 2018 01:09 Автор  Богдан ЗАЛІЗНЯК
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

«Мистецькі колекції НТШ у музеях Львова», «Архіви НТШ в Україні й за кордоном», «Наука в Україні: сьогодення і майбутнє» – це теми трьох «круглих столів», які відбувалися у Львові 11-13 жовтня цього року в рамках відзначення 145-річчя від дня заснування Наукового товариства ім. Шевченка. А ще – пленарне засідання та Урочиста академія, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на яких виступили відомі в Україні і за її межами – науковці.

«НТШ – це всесвітньо відоме громадське літературне товариство, яке постало у Львові 1873 року, а від 1892-го – Наукове товариство імені Шевченка. Це - перша національна академічна інституція України», - сказав з гордістю голова НТШ академік Роман Кушнір, відкриваючи Урочисту академію з нагоди 145-річчя заснування НТШ.

Про багатолітню активну діяльність НТШ на науковому, культурному, а також – на національному фронті, розмовляємо з науковим секретарем НТШ доктором фізико-математичних наук, головою комісії фізики НТШ Романом Пляцком.

«Увага до молоді – це окрема тема»

  • Пане Романе, котрий «круглий стіл» Вам найбільше припав до вподоби за науковим наповненням.
  • Важко сказати. Кожен з них – різноплановий, кожний мав свої родзинки. Звернемо увагу, що є ще багато нерозібраних матеріалів. І сама історія… На основі цих розповідей будуть і публікації… Тобто – йшлося про речі дуже цікаві… Що стосується архівів. Навіть не всі науковці, в тому числі – й історики, люблять акуратно працювати в архівах. Це – нелегка справа… Тому потрібно науковців заохочувати. До архівів мали б звертатися і ті, хто, наприклад, займаються математикою, представники інших наук. Інакше дуже важко скласти обєктивну картину процесу. Цікаво було почути тих, хто глибше, так би мовити, занурився в цей процес. І дуже добре, що приїхав академік Анатолій Білоус.

На щорічних зборах приймаємо звернення про стан науки. Має бути рух в напрямку реалізації Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність».

  • Чи можна сказати, що Шевченкова ідея служіння Україні, яку сповідує НТШ, належним чином поширюється науковцями на різні верстви творчого (і не тільки) населення.
  • До певної міри. Є різні приклади. В пятницю і понеділок має виповнитися професору Гайді 90 років, а професору Ярославу Довгому – 85. Спогадів вони не залишили. Коли вони, скажімо, вперше почули про НТШ? Очевидно, знали про інституцію ще коли ходили до школи, до 1939 року. Та й батьки їхні бачили, що НТШ видавало книжки – в тому числі англомовні. Чули й про товариство « Просвіту». Отже, той поштовх, що отримали люди в молоді роки, спрацював у вісімдесяті. Їх не треба було агітувати за участь у діяльності НТШ. Вони були готові. І включилися в конкретну роботу. Комітети очолили люди, які мали вже моральні напрацювання і не тільки думали, а й робили

Отже, саме ідея НТШ спрацювала. І Наддніпрянській Україні НТШ теж було відоме: люди під 80 дуже прихилилися до інституції. Бажано було б глибше розповідати – і про досягнення молодих членів НТШ, з їх розповіді почути історію НТШ. Нам треба брати приклад з Польщі – як та пропагує, наприклад, фестивалі науки. Дідусі і бабусі долучають до науки своїх онуків. Тож маємо і ми заохочувати молодь до науки. Добре, що є люди, які молодь можуть зацікавити.

  • Чи погоджуєтеся з думкою, яку висловив на «круглому столі» академік Степан Павлюк: «Держава є. Немає національного уряду. Маємо оберемок проблем: рятувати українську державу і суспільство в цілому». Коли почнемо рятувати по-справжньому?
  • Фактично вже це відбувається: тобто, прагнемо, але ще вчора треба було більше уваги приділяти. На жаль, усвідомлюємо: до уряду, як і до парламенту, потрапляють не найкращі. Одна десята у Верховній Раді щось робить. Докладати треба зусиль. Тут роль НТШ теж мала б бути вагома… Є, отже, ніші, які потребують постійної уваги.
  • Голова НТШ Роман Кушнір сказав, що «ми готові пропонувати експертному середовищу залучати наших вчених з-за кордону». Як Вам це вдається? Мені вдалося поспілкуватися і з Миколою Мушинкою, академіком зі Словаччини, і зі Стефаном Дуніковським, керівником НТШ в Західній Європі, що перебуває а Сарселі (Франція). Це – люди, які, як на мене, справді «допоможуть нам» (Р. Кушнір). Як здійснюються контакти з діаспорними членами НТШ?
  • Мушинка Микола – поважний, діяльний чоловік, завжди відгукується на запрошення, завжди приїжджає. В американському НТШ математики організували щорічну премію – винагороду молодим українським математикам. І це вже не одноразова акція. Нам радять, до кого звертатися. Наші математики активно долучилися до допомоги волонтерам, які мають певне становище в світі.

З діаспорою є співпраця. Відходять, на жаль, за обрій старші. Маємо залучати молоді сили, які в них є. Академік Олекса Біланюк дуже багато допомагав і порадами, і публікаціями… Каже: «Щоб вас знали в науковому світі, дайте статтю, я прочитаю. І допоможу».

  • Академік Ігор Мриглод запевнив присутніх, що «у нас немає візії науки, яку потребує майбутнє України». Як зробити аби та візія працювала?
  • Потрібно залучати справді фахових, авторитетних науковців, які мають досвід. Спільними зусиллями маємо творити ту візію. А ще ж таке маємо, що є – наука, а ще є – і лженаука. Кількість дисертацій, які захищають, значно зменшилася. Потрібно, щоб знаходилися механізми відповідні.
  • Чи вдасться українському суспільству, в тому числі – і НТШ, створити відповідний тиск на владу, аби та взялася за зміну суспільної системи, аби талановита наукова молодь могла себе реалізувати в Україні, не покидала батьківщину? Чи чує влада суспільний, в тому числі – тиск науковців?
  • Якщо й чує, – то дуже вибірково. Взагалі увага до молоді – то окрема тема. Є конкурси, стипендії НАН України. Є премії, наприклад, імені Ярослава Підстригача. Я, до речі, помітив, що переважний відтік – жіноцтво. Бо чоловік може не забезпечити сім’ю, якщо піде шляхом науковим. Часто в Європі після того, як науковець захистився, він іде в бізнес, але йому «накоротко» вигідно, щоб знаходити місце для наукової роботи.
  • Абсолютно справедливо ректор ЛНУ ім. Івана Франка член-кореспондент НАН України Володимир Мельник пропонує: «Україна повинна розвиватися як інституція на базі науки». Нині це вдається – і науці, і Україні?
  • Явно менше, аніж в інших країнах. Запит на науку буде тоді, коли великий бізнес захоче розвиватися, тобто творити щось науково містке. Це не просто, але є випадки, є часто ентузіасти, які прагнуть опанувати технічні засоби. Але це гальмується офіційними інституціями. У нас нюх на щось інше мають. Система потребує системного врегулювання – даруйте за тавтологію. Наукове світове середовище співпрацює з Україною, вони бачать наших молодих науковців. Отже, потенціал є. Людина стає кимось, реалізовує себе. Шкода, що не всі з них повертаються додому. Якби був вектор, спрямований на покращення життєвої ситуації, – багато хто готовий був би повернутися.
  • Як втілити в життя Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність», прийнятий 2015 року?

- Бюджет має бути наближений до відсотків, необхідних на науку. Кожен уряд, на жаль, не поспішає це робити. Стукати треба. Починаючи від Адміністрації Президента… Моральні авторитети, наприклад, група «Першого грудня», мали б більше говорити про це. Словом, наукова громадськість також мала б активно реагувати – стукати. З депутатами треба добре попрацювати…

- Чи вдасться таки запровадити віковий ценз в НАН України, чи реально це?

- Це – унікальне явище. Можна було б залишатися радником, наприклад. Не обов’язково – при посаді. На Заході так уже простежується: дуже часто люди дають вагомі і потрібні поради. Потрібен баланс. На жаль, декому подобається працювати безконечно…

«Без порад Мушинки нам не обійтись…»

- Якби Митрополит Андрей Шептицький не заснував свого часу Національний музей у Львові, ми б сьогодні з вами говорили б про мистецькі колекції НТШ – як Ви вважаєте?

- Їх було б у десятки разів менше. То треба було вкладати і душу, і серце, і гроші. А в Митрополита Андрея було все.

- Директор Національного музею Ігор Кожан стверджував з болем: «Сьогодні ставлення держави до науки трошки не на тому рівні, як би мало бути». Може, ситуація зміниться внаслідок наступних виборів – і президентських, і парламентських?

- Маємо надію. Головне – не помилитися у виборі.

- Чи легко вдалося добитися, щоби періодику НТШ передавали з Канади до Бібліотеки ім. В. Стефаника у Львові?

- Праця іде. Досить часто вони самі ідуть на контакт.

- Чи процес оцифрування архівів вже набирає сили?

- Ще надто повільно. Часом – не зовсім по-діловому. Але – це процес спільний і потребує взаєморозуміння.

- Міський голова Андрій Садовий, який також відвідав «Круглий стіл», висловився досить точно, як на мене: «В нашій країні дуже багато треба зробити, щоб люди, які вміють думати, приносили користь своїй державі». Як нам почати це робити?

- На якомусь етапі, коли відбувається відбір на конкретній основі – все в руках суспільства на місцях. Як ще керівниками обрати талановитих і мудрих, – то є психологічний момент. Для кожного можна знайти нішу – усе треба зрозуміти. Молоді кадри є. Бачу часто, як вони ставляться до своєї справи. Прагнуть. Вміють. Знають. І, може, навіть усе розуміють.

- Коли запрацює реально Фонд досліджень?

- Не можна сказати, що попередній фонд своїх функцій не виконував. Підтримка НТШ була – зокрема і при виданні «Енциклопедії НТШ». Фонд йшов нам назустріч. Є надія, що Фонд цей буде правдиво ставитись до науки. Аби лиш експерти були кваліфіковані – аби фонди не урізались.

- Скільки нині налічується осередків США в Україні?

- Близько 15. Вони по-різному працюють. Є і в Рівному, і в Івано-Франківську, в Тернополі, Черкасах і, звісно, в Києві. Навіть – у Коломиї та Косові. Тобто там, де є ентузіасти.

- Микола Железняк, з Чернігівщини, висловився так: «Має бути науковість, а потім – патріотизм». Як Ви вважаєте – сказано точно?

- Може, він має інший досвід. Є різний ступінь науковості, як і різний ступінь патріотизму. А повинен бути баланс.

- Чи з усіма архівами НТШ в Західній Європі є контакт?

- Є. Біда з Сарселем – нема фінансування. Було б добре, якби наше МЗС взяло на баланс цей будинок у Сарселі. Але чомусь цей механізм досі не спрацював!

- У своєму виступі Микола Мушинка говорив про те, що з Музею визвольної боротьби в Празі було вивезено 40 тонн матеріалів цього Музею. КГБ їх опрацювало. Але нині вони дуже розпорошені. Чи зможе НТШ поцікавитись цими матеріалами?

- Спроби треба робити. Без порад Мушинки нам не обійтися. І без залучення МЗС і посольства у Словаччині.

- Як прищепити нашій молоді креативність – аби вона прагнула зробити і Україну, і світ кращими?

- Є кілька варіантів. Найголовніше – аби не було в нас комплексу меншовартості: ніби Україна – найбідніша країна в Європі. Але ж це не є правда. Скажімо, в Білорусі життя важче, ніж у нас.

- Наскільки пересічні українці є екологічно свідомими людьми?

- На жаль, це для нас велика проблема. Нам би взятись для початку за речі побутові. Потрібно працювати і на рівні влади, і на рівні церкви. Головне, як ми дбаємо про те, що навколо нас. Передусім – сміття. А ліс? А водні ресурси? А…?

- Як НТШ бере участь хоча б у вирішенні проблем українських вчителів за кордоном, у процесі творення Нової української школи за межами України?

- Колись була ініціатива створити педагогічну комісію НТШ. Але ж є товариство «Рідна школа».

- Чи брала участь Ваша інституція у Першому світовому форумі україномовних суботніх та недільних шкіл, що відбувся щойно у Львові – наприкінці серпня?

- Так, брала участь.

- Як реагує НТШ на солідне поповнення у Львові вивісок іноземними мовами – на крамницях, барах, ресторанах…?

- Треба активізувати наші зусилля. Розробити механізм. То – в руках влади… Бо ж, здається, є закон…

- У нас, на Львівщині, заборонено публічне використання російськомовного культурного продукту. Як Ви вважаєте, чи ще якась облрада в Україні підтримає цю ініціативу?

- Може, Івано-Франківська, Тернопільська… Щось в тому напрямку треба думати що робити.

- Дехто з українських громадян просив письмово Президента змінити дещо слова Гімну України – скажімо: замість «Ще не вмерла…» на «Вже не вмерла…». Чи варто?

- Не варто.

- Яку книжку купили на Форумі видавців львівському?

- Тімоті Снайдера. А ще – Косака…

- Які конференції, окрім тих, що вже відбулися, НТШ планує провести?

- Наступного року – 30-річчя діяльності відновленого НТШ. Ми повинні належним чином вшанувати видатні постаті нашої інституції.

- Чи потрапимо таки в НАТО і ЄС?

- Думаю, що – так.

- Директор Західного наукового центру НАН України і МОН України Олег Зинюк висловився дуже точно: «Громадських організацій у нас багато. А ця громадська організація – професійна».

То ж бажаємо нашому (Вашому) НТШ всіляких успіхів у благородній праці – задля розбудови українства, пане Романе!

- Дякую дуже!

Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається