Галина Онацька: «Недавно я мала чудову нагоду побувати у надзвичайно гарному місті Львові»

Четвер, 29 березня 2018 11:52 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

З поетесою Галиною Онацькою, яка є активним членом ГО «Західноукраїнське болгарське національно-культурне товариство ім. Сави Шеретова» (Краматорськ), ми познайомились під час проведення Науково-практичного круглого столу з міжнародною участю – «Україна та Болгарія: споріднені слов’янським походженням і спільною історією, взаємини та перспективи», що відбувся 1 березня у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці (директор Іван Сварник).

Після її виступу на цьому Круглому столі, на якому поетеса презентувала четверту в своєму доробку поетичну книжку «Спиніть війну!», ми зустрілися з Галиною для розмови, яку й пропонуємо вашій увазі.

  • Пані Галино, Ви приїхали з Краматорська, що в Донецькій області. А народились, вчились де?

  • Не дуже люблю говорити про себе. Я народилася 19 вересня 1966 року в мальовничому селі Велика Любаша на Рівненщині. Від бабусі мені передалася любов до української пісні, до казок та цікавих історій…

  • Бачу, що Ваше життя – також цікава історія. Походите з Рівненщини, а мешкаєте на Донеччині.

  • Так сталося… Свій перший вірш написала в четвертому класі на уроці російської літератури, коли треба було написати твір про рідний край. Після школи вступила на філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту.

  • І продовжували писати?

  • Звичайно, особливо багато - на першому курсі. Але ті вірші не збереглися. Учасники нашого літературного гуртка їздили з виступами в школи та інші організації.

  • А як опинилися у Краматорську?

  • Вийшла заміж і переїхала туди, звідки родом чоловік. То ж здобуття вищої освіти завершувала у Слов’янському педагогічному інституті на педагогічному факультеті. Після закінчення вишу працювала деякий час вихователем в дошкільному закладі. Тоді писала вірші для своїх дітей та для діток у дитячому садочку.

  • Майдан відвідували?

  • З початком подій на Майдані співпало ускладнення захворювання, що не давало змоги фізично приймати хоч якусь участь у цих подіях. Але я стежила за кожним моментом по телевізору – в новинах. Мене дуже вразив дух людей, їх сила, мужність і віра в перемогу. Трагічні події сприймала з болем і гіркотою; плакала разом з іншими і співчувала кожному, хто став на захист гідності і честі. Вірші самі складалися і виливалися на папір…

  • У Вас багато віршів про війну…

  • Так. Коли потім почалася війна, було тривожно і боляче за все те, що робили і роблять з нашою Батьківщиною вороги. Тим більше, що і мій Краматорськ (уже – мій), і моя сім’я зазнали «уваги визволителів»! То ж я не могла мовчати. Просто – не мала права. Хоч чимось – та мала допомагати своїй країні, людям, які й так уже стільки пережили. Бо слово – це теж зброя, це теж засіб боротьби.

  • Памятаєте – у Василя Стуса: «Якщо владі вже й мисль на заваді, – горе мислі і владі»? Це я про слово – мисль.

  • Чудові слова… Так от, тому в мене так багато віршів про війну. Писала, аби хоч якось підтримати дух українців.

  • Десь публікували?

  • Так, на сторінках Всесвітньої мережі. У квітні 2016 року, завдяки фінансовій підтримці чоловіка, вийшла, нарешті, перша книга – «Незримий шлях моєї долі». А у вересні - нова збірка: «Попереду – життя».

  • Так, пані Галино, життя у нас з Вами – попереду. Залежно вже від досягнутого віку.

  • (Сміється). Сказано доречно…У цьому ж, 2016-му, друкувалася у спільній збірці поезій «Він, Вона і війна», а також – в Енциклопедії сучасної літератури. На початку січня 2017-го побачила світ ще одна моя збірка «Весна не може не прийти», а в – травні - «Спиніть війну!», до якої ввійшли всі попередні вірші про війну (змінені та доповнені), а також – нові. У вересні 2017-го була надрукована ще одна моя збірка - «Іволзі весна наснилась».

  • Пані Галино, то якийсь поетичний наплив на Вас напав…

  • Нехай буде так сказано. А ще я протягом року взяла участь у спільних збірках з іншими поетами («Огні горять…» та «Нас світло правди кріпить і єднає»), в альманахах «Галактика любові», «Серце Європи», «Скарбниця мудрості» та «Я дякую тобі» .

  • Я й справді Вам заздрю. Галино, Ви – молодець… Добре! А як Ви потрапили до Львова?

  • Я б сказала так: нещодавно я мала чудову нагоду побувати у надзвичайно гарному місті Львові, де провела дві творчі зустрічі з читачами і любителями поезії. Мене зустріли дуже доброзичливо. І от я почула такі слова від Людмили Пуляєвої-Чижович, працівника Львівської юнацької бібліотеки і поета Сергія Пантюка: «Ми любимо Краматорськ, у нас там є багато друзів». Повірте, я була приємно здивована.

  • Чим саме?

  • Краматорськ – прифронтова зона. Але до нас часто приїжджають волонтери з різних міст України. Також мене радо зустріли мої друзі по Фейсбуку: Любов Панько, Оксана Задорожна, Юрій Кархут, Євгеній Захарчук та інші. Мої вірші слухали дуже уважно, кожен рядок, кожне слово сприймали надзвичайно щиро і сердечно, а вірші про війну у багатьох викликáли сльози.

  • Які настрої у місті?

  • Звичайно, люди різні, настрої – теж різні. Я цього не приховую. Але людей, відданих і люблячих Україну дуже багато. І з часом розуміння істинної ситуації ще теж до декого, нарешті, приходить. Є поети, письменники, просто творчі люди; люди, які мають відношення до освіти, що пишуть і розмовляють українською. У нашому місті величезну роботу по підтримці захисників та їх духу проводять волонтери «Краматорські бджілки» на чолі з Іриною Сидоренко, з якими я часто зустрічаюся.

  • Які проблеми бачите в нашій гуманітаристиці?

  • На превеликий жаль, через гонитву за грошима і втрачаються важливі цінності. З невідомих причин поетами в нашій країні не дуже дорожать. З ефіру звучить малохудожня «попса» і забиває голови, передусім, молоді. Але ж дуже важливо те, який фундамент закладено, бо так і будівля буде стояти. Особливо хотілося б звернути увагу на те, що пріоритетними в Україні мали би бути книжки українською мовою. Але, на превеликий жаль, чомусь і досі бачимо довкола масу книжок, написаних мовою окупанта. То як Україна може змінитися, перемогти, якщо головні важелі – такі, як мова, не задіюються повноцінно?

Мені здається, що шкільні бібліотекарі дуже мало роблять для патріотичного виховання дітей. Думаю, що не тільки вчителі мають цим займатися. Бібліотекарі мали би відшукувати і запрошувати на творчі зустрічі з дітьми поетів та письменників, які живуть і творять у рідному місті. Пропагувати їх творчість, цікавитися новинками. Може це моя особиста думка, але, як мені здається, дуже мало робиться для підтримки молодих, поетично обдарованих людей.

  • Я з Вами, пані Галино, абсолютно згоден. Тут тільки треба мати на увазі, що у певних містах таки є такі бібліотекарі – я таких у Львові знаю. А як Ви вважаєте: у самих дітей є потяг до поезії?

  • Я буваю з виступами в школах, у технікумах і можу сказати, що діти тягнуться до української поезії, до української літератури. Вони радо сприймають творчі зустрічі, їм цікаво теж творити. Наприклад, діти з задоволенням намалювали до моєї книжки «Спиніть війну!» малюнки, а також підібрали до моїх віршів відеоряди. Деякі діти вивчили мої вірші напам'ять. Запрошують приїжджати до них ще і ще. Я, звичайно, не прихильниця теорії «все пропало». Навпаки, якщо створити можливість розвиватися поколінню, що підростає, – ми матимемо міцну і надійну базу для розвитку країни!

  • Будемо сподіватися, що така міцна база в Україні таки творитиметься. А Вам, пані Галино, дякуємо за розмову!

  • IMG 7217 1

 

Замість післямови

 

Спиніть війну! Я Вас усіх благаю!

Нехай біда не множиться сто крат,

Хай люте зло над світом не палає,

Вночі дітей хай не лякає «град».

 

Нехай не гинуть юні, ясночолі,

І сиріт в світі більше не стає,

Не роздира серця батьків від болю,

Що сивину на скроні додає.

 

Спиніть війну, бо це і воля Божа –

І заповідь священна – не убий!

Добро нехай і світло переможуть,

А син з війни повернеться живий.

(Галина Онацька. Спиніть війну! 20.04.2017)

DSC 0111 1

Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

ЗНЦ НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ,

м. Львів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається