Голова Львівської ОДА Олег Синютка: «Я б хотів попросити людей, щоб вони вірили в себе, в нашу державу»

Середа, 21 березня 2018 12:14 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Голова Львівської ОДА Олег Синютка Голова Львівської ОДА Олег Синютка

Це четверте моє інтерв’ю з головою Львівської обласної державної адміністрації Олегом Синюткою – самодостатньою постаттю. І в цьому ви, шановні читачі, зможете переконатися, перечитавши це інтерв’ю, яке й пропонуємо вашій увазі.

Олег Михайлович, пропрацювавши три з гаком роки на цій відповідальній посаді твердо переконаний: Україна ефективно розвиватиметься, якщо влада дбатиме про науку, а кожен громадянин на своєму місці прагнутиме зробити все, що від нього залежить.

Отже, розмовляємо.

 

«Ми сильніші…Треба просто повірити в свої сили…»

- Пане Олеже! Три роки тому на моє запитання – «Чи маєте лад в душі?» Ви відповіли: «Це одне з моїх переконань: коли людина перебуває в стані рівноваги, тоді вона щаслива. Ще такої рівноваги в мене немає. Це прийде з віком». Що прийшло до Вас з віком в рамках рівноваги? Щось додалося?

- Все залишається стабільним.

- Чи вдалося нам, українцям, бодай дещо – змінити риторику інформаційного простору за цей час?

- Певною мірою вона стала дещо іншою. Але все ж таки в інформриториці занадто багато зла і агресії. Поки що ми не змінилися.

- У своєму виступі перед науковцями Західного наукового центру Ви справедливо сконстатували: «Без науки влада є нікчемною». Як нині – влада розуміє (відчуває) роль науки?

- Можу повторити: з наукою влада набагато сильніша.

- Чи не пора українській еліті виробити стратегію розвитку України і поспілкуватися по-дружньому з Президентом?

- Звичайно. Мусить бути сконструйована гуманітарна доктрина. Це – питання еліти – наукової, культурної.

- Чого нині більше на різних рівнях влади – національного інстинкту, політичної волі чи інтелекту?

- Усе присутнє у різних пропорціях.

- Що Вас особисто підштовхує у Вашій роботі?

- (Думає). Бажання зробити все, що від мене залежить.

- Скільки часу нам ще потрібно, щоб українське суспільство ставало, як йому належало б, більш ефективним?

- Межі досконалості немає. Але потрібно ще багато зробити – це без сумніву.

- Багато спеціалістів звертають увагу на присутність корупції в Україні, дехто з них вважає, що все ж таки є елементи боротьби з нею, тією корупцією. Нещодавно навіть повноважний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки п. Могеріні висловила впевненість, що ми досягнули певних успіхів у боротьбі з корупцією. Що робиться в цьому напрямі на різних рівнях, зокрема на Львівщині?

- Мені приємно, що попередній посол США в Україні підкреслював, що рівень корупції на Львівщині близький до «нуля». Хоча минулого понеділка ми упіймали голову адміністрації в одному з міст області, а також працівника бюро технічної інвентаризації. Працювати нам ще треба і треба.

- Ви – самодостатня постать, це зрозуміло нам – тим, хто цікавиться працею голови ЛОДА. Прошу сказати: Ви ніколи не виходили за рамки цього визнання Вас на практиці?

- (Думає). Не маю конкретної відповіді.

- Який нині лад в Україні: пострадянський, дещо ліберальний чи демократичний?

- Суміш.

- І доки ця суміш нас «обійматиме»?

- Довго. Поки не переможе демократія.

- Як світ ставиться до України?

- Без підтримки світу ми в боротьби з Росією не витримали б. Але щобдо тебе ставилися добре, треба бути сильним. У подальшому.

- А взагалі: світ доброзичливий чи жорстокий?

- Жорстокий.

- Чи відчуваєте Ви свою душу? Чи нема у Вас часом бажання порозмовляти з нею – своєю душею?

- Коли перебуваю наодинці – це корисно.

- А часто є змога перебувати наодинці?

- Ніч велика.

- Чи часто є бажання відвідати місця, де провели дитинство?

- На жаль, таких можливостей дуже мало.

- Чи всі вже дороги на Львівщині відремонтовані?

- Відремонтовано 600 км минулого року, позаминулого – 500 км. Це – найкращий показник в Україні. Але робити треба ще більше, аніж ми зробили.

- Чи театр ім. Марії Заньковецької на решті буде мати пристойний зовнішній вигляд?

- До 100-річчя театру зроблено багато всередині. Є допомога уряду.

- А зовнішній вигляд?

- Місто би мало ці речі взяти на свої плечі.

- Дехто з українських істориків вважає, що ніхто з львівських істориків не вивчає чомусь питання німецької окупації Галичини 1941-1944 років. Ви, часом, не знаєте, чи хтось справді пише або має намір це зробити?

- Не знаю. А взагалі – будь-яку сторінку історії маємо знати достеменно.

- Ви свого часу абсолютно правильно сказали, що мінські домовленості – це вимушена необхідність. Це справді так. А що ж далі?

- А далі: завершення АТО і перехід до об’єднаного командування, щоб бути готовими до проведення військових операцій.

- Невже ми військовою потугою своєю зламаємо агресора?

- Альтернативи мирному врегулюванню немає. Потрібно, щоб достатня кількість миротворців зявиться на українсько-російському кордоні.

- Як виглядають справи в області із децентралізацією? Чого більше – позитиву чи негативу?

- Більше позитиву. Нарешті люди зрозуміли, що альтернативи немає.

- Чи не здається Вам, що «п’ята колона», керована з Москви, все більше посилює свою агресивну антиукраїнську діяльність?

- Мені здається, що діє вона навіть більшу потужність, аніж передбачили її творці. Що найгірше: там виявляються люди, про яких суспільство мало сформовану непогану думку. Вороги занадто сильні і занадто підступні.

- А хіба дамо собі з ними раду?

- Ми сильніші. Інакше нас би вже розгромили. Треба просто повірити в свої сили.

- Владика Венедикт свого часу Вам сказав: «Господь Бог поставив тебе на це місце. І бери, і роби!» Що зроблено такого, про що хотілося б Вам розповісти?

- Вдалось обєднати людей в області – навколо розвитку області, розвитку держави.

- Чи вдалось нам «підняти в суспільстві образ освіченої самодостатньої людини, яке може рухати це суспільство», про що Ви говорили кілька років тому, а академік Ігор Юхновський в інтерв’ю 4 березня цілком точно сказав: «виховання цих нижніх рівнів населення (мається на увазі в сільській місцевості. – Б.З.) є одним з найважливіших питань держави»? Що робимо, щоб це зробити – даруйте за тавтологію?

- Зроблено далеко не настільки, як було потрібно. Але ми робимо. Дуже серйозне військово-патріотичне виховання молоді. Це основа нашого успіху. Сільська місцевість – також під нашим творчим наглядом.

- Ігор Рафаїлович ще одну мудру думку оприлюднив: «Дисципліна в адміністрації держави має бути надзвичайно жорсткою». Погоджуєтесь?

- Я на сто відсотків прихильник високого рівня організованості і дисциплінованості.

- Ще одне гарне висловлювання містилось в інтерв’ю академіка: «зміни будуть, коли українці перестануть красти один в одного». Коли це відбудеться – як Ви вважаєте?

- Я думаю, що це – правильний вислів. Тільки хотів би уточнити: не всі у владі – злодії, а поза владою – не всі ангели.

- В якому районі Львівщини владі належить докласти найбільше зусиль, щоб ситуація у ньому змінилась на краще?

- У Дрогобицькому районі і в Бродівському.

- В чому там проблема?

- У всьому.

- «Мусимо йти в Європу», казали Ви не раз. Як Ви вважаєте, за скільки кілометрів, образно кажучи, ми нині від Європи?

- На кордоні.

- А коли все-таки опинимось у Європі?

- Коли дуже самі захочемо.

- Чи відчуваєте Ви, що на Вас, окрім посади, працює вже й прізвище?

- Думаю, що – ні. Нема в мене такого відчуття.

«Я за домінування української мови у всіх сферах життя…»

  • Те, що спецназ ставив на коліна людей-протестувальників у Києві 3 березня – це що? Непродумані дії, м’яко кажучи, правоохоронців? Уперше, здається, після Революції Гідності?

Я думаю, що там були проплачені люди.

З якого боку?

З різних боків. І все це вийшло на користь ворогу.

Нині досить часто на сторінках преси порушується-розпалюється дискусія: що міняти – владу чи ідеали?

Ідеали міняти – небезпечно. А владу треба змінювати під час виборів.

Віце-президент СБ Сіріл Мулмер каже, що наша економіка почала зростати. А в нас, на Львівщині, це відчутно якось?

Правильно було б – розпитати людей. А взагалі ми щотижня відкриваємо по два нові виробництва. Це – свідчення того, що зрушення відбуваються.

Експерти вважають, що без врегулювання мовного питання нам важко буде вийти з-під контролю Кремля. Чи не так?

Я за домінування української мови у свіх сферах життя. І без цього не бачу майбутнього України.

Чи не вдалося Вам поспілкуватись із послом США в Україні – Марі Йованович?

Тільки на офіційній зустрічі.

Чи визнають Радбез, Генасамблея ООН, ОБСЄ, ЄС, НАТО, міжнародні організації легітимними вибори російського президента у Криму?

Ні. Саме так треба ставити питання.

Чи найспекотніше літо 2017 року негативно вплинуло на врожаї у нашому краї?

Ні. Ми мали дуже добрий урожай.

На конференції міжнародній міністр Закордонних справ Канади Христя Фріланд сказала: «Треба не втратити досягнення надбань Майдану… Це – поле битви за демократію в світі». Чи розуміє це українська влада – те, зрозуміли вже в різних країнах Заходу? Йдеться про фактор Майдану.

Так. Розуміє.

Чи відомо ЛОДА, скільки людей – мешканців Львівщини – виїхало за кордон?

З невеликою похибкою – так.

Скільки: тисячі чи десятки тисяч?

Десятки тисяч.

І що далі?

Треба відкривати робочі місця, підвищувати зарплати.

А чому це не робиться?

Ми кожен тиждень, як я вже казав, відкриваємо по два виробництва. Зросла середня зарплата.

До скількох гривень?

Потрібно до 12-14 тисяч гривень. Це, вважаємо, є альтернативою для роботи на Заході.

То коли можна очікувати появу програми стратегічного розвитку України?

Розумієте: не все зразу. Біда в тому, що спочатку треба було вирішити багато інших питань: скажімо, ЗСУ – не було; гривня котилась у безвість. Усі такі речі треба було вирішувати. Тепер можна ставити і цілі пов'язані з добробутом людей.

Чи гіди. Які працюють у Львові гідно подають туристам інформацію про столицю Галичини?

Все залежить від фахівців.

Чи агресивність властива українській ментальності, чи такі твердження – це «перегини» декого з наших і не наших експертів?

Сто відсотків – не властива. І, мені здається, навпаки: українцям треба було б бути стійкішими і категоричнішими.

Чи не втрачає влада контроль над молодими людьми, які повертаються з АТО?

Тут не треба контролю…

Я неточно висловився – я мав на увазі - допомогу хлопцям.

Зрозуміло. Їм ми зобов’язані. Ми тут сиділи в спокої, в теплі. А вони були між небом і землею. Маємо мати відчуття зобовязаності перед тими людьми.

Чи бачите таких моральних авторитетів, які могли б гідно продовжувати справу Л. Гузара, Б. Гаврилишина, Є. Сверстюка?

Так. Їх багато.

Наприклад?

Ігор Юхновський, про якого ви згадували. Чим не моральний чоловік?

За роки незалежності Україну покинуло 25 тисяч найталановитіших науковців. І таких прикладів дуже багато.

Чи владні інституції думають над тим, як змінити ситуацію?

Так.

За даними МВФ, 43% української економіки – в тіні. Чи вийде колись «тінь» з тіні?

Переконаний на сто відсотків. Я все роблю для того, щоб це було якнайшвидше. Творчі люди, зокрема поети, вірять у непередбачуване. А люди, що при владі – також вірять?

Я вірю в системну роботу.

Чи буде на місці Монумента Слави, що у Львові, підземний паркінг?

Буде Монумент усім Героям України.

Отак?

Саме так.

Д. Трамп пропонує озброїти вчителів у школах – тих, хто пройшов спеціальне навчання. Чи не доведеться і нам вдаватися до таких дій?

Ні! Ми інші за ментальністю, за вихованням.

Кому віддано перевагу – турецьким, білоруським чи «електронівським» маршруткам у Львові?

Я зроблю все, щоб у Львові таки їздили – найкращі, українські автобуси.

У Львові на днях побував президент Австрії Александр Ван дер Беллен і написав: «Львів – місто, в яке завжди потрібно їхати». Це – щире визнання краси нашого міста чи просто дипломатичний вислів?

Я вважаю, що Президент Австрії – великий друг України, надзвичайно щира людина.

Чи був у Вашому житті колись такий момент, щи Ви відчували, що Вам хочеться жити швидше?

Постійно поспішаю жити.

Один львівський письменник, якого я попросив охарактеризувати діяльність голови ЛОДА, сказав: «Він нормально спілкується з людьми. Можна за те його похвалити. Дуже приємно, що є в нас такий керівник».

Не знаю навіть, що сказати… Я думаю, що недоліків набагато більше, ніж успіхів. Бачу. Ще й намагаюсь змінити ситуацію.

Чого я Вас не запитав, а Ви хотіли б ще сказати?

Я б хотів попросити людей, щоб вони вірили в себе, в нашу державу! І кожен на своєму місці зробив, що від нього залежить.

Який відсоток людей Вас почув би і діяв би відповідно?

Раніше чи пізніше це зрозуміють чи усвідомлять усі.

Пане Олеже! Дай Вам, Боже, діяти й далі на користь людям, на користь державі. Рідній. Українській.

 

Богдан ЗалізнякСпілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

ЗНЦ НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ,

м. Львів

 

17 березня 2018 року

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається