Талліннське українське диво. Що чекає на нього?

П'ятниця, 27 жовтня 2017 07:51 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(3 голосів)
Український пасторальний культурний комплекс у Таллінні Український пасторальний культурний комплекс у Таллінні

У самому серці столиці Естонії, біля історичної оборонної вежі Грузбеке, на вулиці Лаборатооріумі (Laboratooriumi) знаходиться місце, в якому творяться дива. Тут зупиняється час та пульсує трепетне серце Всесвіту.

Тут лунають молитви за все живе, створене Богом, залучають до віри за допомогою іграшок, вирощують думки. Тут навчають стародавнім ремеслам, таким як виготовлення паперу, фарб, каліграфії. Тут дізнаються скільки важать гріхи та що з ними робити. А ще тут лунає українська мова, панує українська культура та віра. Тут за межами Батьківщини живе Україна.

На жаль, це все може скоро зникнути…

Уздовж задньої стіни Старого міста тягнеться старовинна вуличка Лаборатооріумі. За дверима одного з її середньовічних будинків, який ззовні нічим не відрізняються від сусідніх, немов під кришкої чарівної старої скриньки, зачаїлося диво. Крізь прочинені двері можна побачити зелений, вимощений камінням дворик. А далі видніються старовинні механізми середньовічних друкарських верстатів, ніби запрошують перехожих вгамувати свою цікавість та заглянути в шпаринку.

 

 

Унікальний сакральний комплекс в Старому Таллінні є нероздільним поєднанням Української церкви, Українського культурного центру та Українського музею.

Цей справжній український санктуаріум, святе місце, сворене завдяки зусиллям надзвичайної людини - Анатолія Лютюка.

Анатолій Лютюк, керівник Центру української культури, є заслуженим художником України, а ще монахом Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні.

Історія центру почалася наприкінці 90-х рр. минулого сторіччя. Анатолій Лютюк заснував у Таллінні греко-католицьку громаду та, отримавши благословення Києво-Галицького митрополита Володимира, розпочав будівництво церкви шляхом реновації історичної споруди лютеранської каплиці.

Церква Матері Божої Троєручиці у жовтні 2000 року була освячена блаженнійшим Любомиром Гузаром на честь заступниці всіх невинно скривджених. За його благословенням тут моляться за все живе та суще на нашій планеті. Такої молитви за довкілля нема більше ніде у світі. Музей природи Естонії навіть склав список представників флори і фауни, існування яких під загрозою, за які моляться у цьому надзвичайному храмі.

В одному комплексі поєдналися всі втілення українскої душі: віра, мова, культура. На першому поверсі - греко-католицька церква. В унікальній церкві зібрана колекція ікон святих Західної і Східної церков, які опікуються довкіллям, тваринами. Цими іконами вкритий весь іконостас та навіть стіни церкви.

В інших приміщеннях вчать виготовляти черпаний папір, фарби з природних барвників, друкувати на справжніх старовинних верстатах, робити народні іграшки та каліграфічно писати. Колекція іграшок вже становить тисячі експонатів. Це і давні іграшки, і сучасні, народні та авторські, сотні з них виготовлені Анатолієм Лютюком.

Тут вирощують думки: створюють справжні живі книги. В паперову суміш додають насіння рослин. Якщо шматочок такого паперу з написом, наприклад листівку, закопати у землю, вона проросте травинкою або квіткою.

У старовинній вежі, що є невід’ємною частиною центру, оживає “Ноїв Ковчег”: вгору здіймається примхлива дерев’яна композиція, що веде до дитячих колисочок з різних країн, яких під самим дахом охороняє Птаха щастя.

В центрі вивчають українську культуру, мову та традиції, через гру та філософію долучають дорослих та дітей до віри. Наприклад, пропонують фізично відчути вагу гріха. Якщо зробив щось погане треба взяти собі камінчик з берега моря. Викинути його можна лише тоді, коли вибачився або виправив зле.

До цього комплексу з’іжджаються з усього світу, щоб опинитися на українському острівці моральних цінностей та любові.

Цей той унікальний випадок, коли те світло, яке дарує цей центр, приваблює людей з різних країн. Сюди водять з екскурсіями естонських школярів, яким розповідають про українську культуру.

Після початку російської війни в Україні центр став своєрідним осередком волонтерства. Слідучи традиціям християнства та гуманізму, тут ніколи нікому не відмовляли в допозі: у маленькій котельній збиралася гуманітарна допомога, в приміщеннях центру зупинялися українські поранені, які прибували до дружньої Естонії на реабілітацію. Анатолій Лютюк сам неодноразово відвозив медичне обладнання на території, де йдуть бойові дії.

У стінах цього незвичного центру знайшлося місце всім: і церкві, і Культурному центру, і Музею сакрального мистецтва, Конгресу українців Естонії, Союзу Українок Естонії.

Біда прийшла з неочікуваної сторони: сьогодні існування цього центру опинилося під загрозою. Новий парох УГКЦ, отець Олег Попюк, який опікується церквою, вирішив впорядкувати діяльність всього центру на користь церкви. Але це призвело до негативних наслідків.

Подробиці повідомив сам Анатолій Лютюк:

“Дорогі друзі! 
Події які розгорнулись в Таллінні, на сьогодні ми втратили:
• УГК Церква Таллінну – розділена громада, школа, батьки забрали дітей з катихизації.
• В церкві припинена молитва за довкілля. (Проведення якої благословив Блаженнійший Любомир і проводилась шоденно в нас 12 років.)
• Конгрес українців Естонії, Союз Українок Естонії –втратили місце для зібрань.
• Центр Української культури – Музей сакрального мистецтва експонати стоять в ящиках в коридорі, бібліотеку 3000 книг (втрачена можливість користування, книги розкрадаються)
• Отець Олег заборонив збір гуманітарної допомоги в Україну в маленькій котельні під церквою.Частково зупинений збір допомоги.
• Поранені воїни з України, які проходять в Естонії реабілітацію, втратили можливість ночувати в нашому Центрі”, - написав він на своїй сторінці у Facebook.

Як написав Олег Кудрін, журналіст, який свого часу працював у Таллінні та обізнаний з цієї ситуацією, у коментарі до Звернення єпископа Міляна щодо ситуації в Талліннській парохії УГКЦ Естонії:

“...Структура на вулиці Лаборатооріумі в межах Старого Таллінну з самого початку створювалася як єдиний нероздільний комплекс Українська церква – Український культурний центр. В тому були зусилля багатьох людей зі всього світу. Але лідером проекту був Анатолій Лютюк. А він – видатний митець, педагог, культуртрегер. Всі, хто були в тому місці, можуть підтвердити, що це так. Кожен камінчик, дерев’яшечка, металевина з кузні там на своєму місці – згідно до гарного смаку та законів гармонії. Тому з часом цей комплекс став троїстим: Українська церква – Український культурний центр – Український музей…

...І в саме у такій якості комплекс на Лаборатооріумі став славетно відомий в Таллінні, Естонії, Балтії, в Україні, Європі, світі. І в цих словах нема перебільшень. Так воно і є. Всі гості, чи то заїжджі українці і туристи, чи то міністрів і президентів, всі, опинившись в цьому місці, по-дитячому радіють йому, як в цілому, так і кожній окремій художній дрібниці”.

На жаль, досі спроби української громади Естонії залагодити ситуацію через до отців УГКЦ не дали результатів.

Залишилось сподіватись на мудрість святих отців.

Наостанок, тим, від кого залежить доля цієї святині, хочеться розповісти ще про одну цікавинку центру.

Коли ворота старовинної будівлі зачиняються, немов дивовижна скринька зі скарбом, вулиця безлюдніє, стає буденною. Лише незвична поштова скринька церкви Матері Божої Троєручиці на стіні нагадує про диво, що заховано за нею. Над нею напис: “Ви можете розказати про свою проблему, а лист опустити у скриньку. Священник буде молитися за Вас”.

А ще, можна просто зазирнути в щілину скриньки, всередині якої розміщено дзеркало, і побачити свої очі, а значить і душу. Може варто зазирнути?

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається