Ми пам'ятаємо автора "Запорозького маршу"

Четвер, 20 червня 2013 09:54 Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

 Є люди, які ніколи не бувають спокійними коли комусь, десь, погано.

Є люди, які ніколи не залишаються байдужими, коли комусь болить.

Є люди, які за любих обставин залишаються Людьми, стійко і невпинно ідуть вперед, поряд зі своєю роботою, «тягнуть» на собі громадський віз, і не просять, і не чекають за ту, часто зовсім невдячну справу, навіть подяки. Жінка, яка поєднує в собі всі ці якості, звичайна жінка, нічим зовні не відрізняється від тисяч інших жінок, але… як тільки ви з нею порозмовляєте, як тільки ви з нею поділитесь вашою проблемою, то вже так і знайте, що ваша біда вже не тільки  на ваших плечах, пані Наталя підставила свої. Ось така жінка багато-багато років керує Мурманською українською громадою «Лелеки». Наталя Литвиненко-Орлова. Якщо наберете її в пошуку, то ще й взнаєте, яке гостре та чутливе її перо, яке багате її слово.

 

Нині  пані Наталя «піднімає» нову тему, - ювілей Творця «Запорозького маршу» Адамцевича Є. Якщо вона береться, то таки доведе до кінця, але як же соромно нам, спостерігачам, дивитись на тріумфальне завершення справи, до якої ми могли долучитись, та залишились осторонь.

А може ми таки станемо поряд з жінкою-українкою, активною та талановитою, та й разом «витягнемо»  українське свято, задумане нею. Хіба «Запорозький марш» того не вартий?

 

 Отже, разом з Наталею Литвиненко-Орловою звертаємось до 

 

                                                                                                             Голові  Сумської  обласної  державної  адміністрації                                                                 

                                    Чмирю Ю.П. 

                          Шановний Юрію Павловичу! 

              Правління СООТ «Просвіта» звертається до Вас з проханням  створити Організаційний комітет, який присвячений 110-ювілею і починає працювати, з метою гідного вшанування Сумщиною і всім Світовим Українством 110-літнього ювілею від дня народження Євгена Олександровича Адамцевича, -  народного Кобзаря України,  композитора, та найбільш  відомого у Світах,  як Творця«Запорозькогомаршу»Творчим доробком Євгена Адамцевича  пишається вся українська  культура, а Сумщина  має пишатися  музичною спадщиною Народного композитора чи не найбільше. Адже більшу частку свого життя Євген Адамцевич прожив у місті Ромни, Сумської області.  Та й  сам планетарно-відомий «Запорозький марш» був написаний саме в Ромнах.

 Його безсмертний «Запорозький марш» часто лунає у програмах телебачення і радіо, звучить на святах і велелюдних зборах.  Під його ритми  карбують  крок воїни  нашої армії і флоту на військових парадах.  Звуки цього маршу збирають депутатів  Верховної  Ради на чергову сесію, цим твором розпочинаються урочисті  збори й концерти  наших майстрів  мистецтв за кордоном.

         Шановний Юрію Павловичу!  На  нашу переконливу думку, старання щодо організації  відзначення ювілейної дати Славетного співця України, Євгена Дамцевича, слід  корегувати з Міністерстовом культури України, Міністерством Освіти України, Творчими колами Світого Конгресу українцівУкраїнської Всесвітньої координаційної  Ради, товариством  «Україна – Світ», всіма просвітянськими осередками України та  відомими представниками в царині плекання та відродження Кобзарства та української народної музики зокрема. Не зашкодить справі і пошук соціальних партнерів та спонсорів, адже проведення такого масштабного  заходу потребує чималих фінансових витрат.

Запевняємо Вас, що в особі Правління та членів художньої  Ради Сумського Товариства «Просвіта» Ви маєте справжніх патріотів нашої  Батьківщини, поміркованих та надійних помічників і партнерів.

Відтак, просимо Вас,  Шановний Юрію Павловичу,  долучитися до шляхетної справи, підтримати  наше звернення,  та Вашим особистим авторитетом підсилити наші спільні дії у добрій і корисній справі.

 З повагою,   Голова                                                               О.Шевченко

  

Організації та установи, які підтримують проект, щодо вшанування   110–літнього  ювілею  Творця Запорозького маршу, Євгена Адамцевича.

 

Інформаційна підтримка:

  1. Національна спілка журналістів України
  2. Незалежний сайт Українців Росії «Кобза»
  3. Сайт українців Світу «Стожари»
  4. Всеросійський Конгрес етножурналістів Росії
  5. Всеукраїнське радіо «Свобода»

 

Колеги та однодумці:

  1. 1.     Українська Громада  Словенії «Берегиня»
  2. 2.     ГО «Українці Москви»
  3. Українська Громада «Лелеки» - Мурманськ, Росія
  4. Народний Хор «Калинові грона» - село Гореничі, Київської обл.
  5. Ніна Виноградська, - Голова Харківського відділення Конгресу Української інтелігенції. Заслужений діяч України.
  6. Володимир Лебедович – отаман Гетьманського округу ім. Івана Богуна

 

 Для ознайомлення з талановитим Кобзарем, зі співцем народним, взято з вікіпедії:

Євге́н  Олекса́ндрович  Адамце́вич   — сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних історичних пісень,  автор «Запорозького маршу».

Народився 19 грудня  1903  ( 1 січня1904) року в селі Солониці під  Лубнами у родині станційного службовця.  Дволітнім осліп.  Деякий час навчався в Київській школі для сліпих. Потім проживав в Ромнах.

Грати на бандурі навчився в талановитого місцевого бандуриста Мусія Петровича Олексієнка, від якого разом зі способом гри перейняв багатий репертуар.

У  1920-ті роки Ромни залишалися визначним регіональним культурним центром. Тут діяв драматичний театр, був значний осередок кобзарів, які виступали зі сцен палаців культури, клубів. Виступав з 1927 року в складі Миргородської капели бандуристів імені М. Кравченка та самостійно.

Загальновизнано, що автором славетного «Запорізького маршу» одноосібно вважається роменський !!! кобзар Євген Адамцевич — учень Мусія Олексієнка. Це, зокрема, засвідчує і листування з кобзарем відомого дослідника кобзарського мистецтва О. А. Правдюка.

«Тепер відносно Запорізького маршу.

1926 року я почув мелодію, першу частину від кобзаря Положая Івана Кириловича, другу частину – мажорну сам склав, і з’єднавши до купи, дав назву Запорізького маршу»

Крім того саме Євген Адамцевич уперше його виконав на публіці — широкому загалу марш став відомий 1969 року завдяки виступу сліпого бандуриста. Згодом для оркестру марш аранжував головний диригент Державного оркестру народних інструментів Віктор Гуцал.

Уперше публічно Євген Адамцевич виконав марш 1969 року на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка.

Очевидці так описували концерт:

«У неймовірному потягові сердець за мелодією люди підводилися з місць. Вибухнула ще нечувана під цим склепінням громовиця оплесків.

Мені важко переповісти, що було після першого виконання «Запорозького маршу». Скажу лише, що старий Адамцевич виконав його на вимогу публіки тричі. Так була порушена домовленість не виконувати більше двох творів. І ніхто з кобзарів-побратимів не дорікав Адамцевичу, що він тричі повторив свій номер. І хоч його музика була безсловесна, але вслухавшись у мелодію «Запорізького маршу», вже ніхто з виконавців не наполягав на тому, щоб співати понад програму.

Стало зрозуміло: відбулося щось надзвичайне. Над зачарованим залом зайнялася і згасла чудова мить, яку повторити, затримати ніхто не зможе».

Пережив Адамцевич  1930-ті роки — часи фізичного винищення кобзарства та бандурництва (саме тоді був розстріляний як «ворог народу» видатний кобзар Іван Кучугура-Кучеренко). На схилі літ, не маючи офіційного трудового стажу, залишився без пенсії і, отже, без засобів для існування. Жив із гри та співу на роменському базарі. Але радянська влада, як і колись царська, трактувала це як жебрацтво й переслідували. Міліція неодноразово проганяла Адамцевича з базару. Були випадки, що його, сліпого, міліціонери вивозили далеко від міста і полишали одного на безлюдді. Траплялося, що й саджали під арешт.

Учасник Республіканської наради кобзарів та лірників  1939 р. в Києві, а в1940  році — Всесоюзної наради народних співців у Москві.

В 1969  році з групою народних співців успішно виступав у Київській, Івано-Франківській, Тернопільській ,  Львівській областях, а в  1970 році в Москві та в1971 р. в Ленінграді.

Із постанням Об'єднання співців-кобзарів матеріальне становище його трохи поліпшилося. Оплачувалися виступи на організованих музично-хоровим товариством концертах. Відбулася концертна поїздка до Москви взимку  1970 року, де Адамцевич виступав разом з іншими кобзарями в різних установах, зокрема і в інституті світової літератури.

Бандура Адамцевича зберігається в музеї театрального мистецтва в Печерській лаврі. Корпус довбаний, гриф має накладку, що закінчується на корпусі вигадливим візерунком, головка грифа плоска, з нахилом убік, корпус має упор для лівої руки..

 

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається