Україна шанує своїх Героїв.

Середа, 21 січня 2015 21:23 Автор 
Оцініть матеріал!
(8 голосів)

Президенту України

Порошенкові П. О.

від українців Світу.

Звернення.

Пане Президенте, Петре Олексійовичу, за місяць одна з трагічних та надзвичайної Сили Духу ніч. Ніч з 18 на 19 лютого 2014 року.

Ніч, коли українці, керовані українською владою вбивали українців, яких вела воля до Свободи, спрага Державної єдності та неймовірна любов до України.

В ту ніч, на Майдані, залишилася маленька купка патріотів, якими керував Голос Майдану – Євген Нищук.

На сьогодні по телебаченню доволі часто можна почути від українських лідерів про те, як вони шкодують, що не були в ту трагічну ніч разом з українськими патріотами.

Сподіваємося, що саме так і є.

Дивно, що автобусам зі Львова та Тернополя було тоді набагато ближче до Києва, й легше пробитися через міліцейські заслони, а ніж проїхати містом.

Все може бути…

Проте, якщо українці гідно не поцінують дії тієї ночі, жертовність собою, то чи був хто в ту трагічну ніч разом з патріотами, чи не був, різниці не має.

А різниця є.

В ту горезвісну ніч Євген Миколайович був єдиним керманичем та єдиною підтримкою для маленького згустку патріотів, і для нас, розкиданих по землі, які могли бачити ті події лише в он-лайн трансляції.

Він ні на мить не припинив спрямовувати відчайдушних патріотів, не залишив сцену, продовжив звати на допомогу сонний Київ, і надавав надію на спасіння…

Місце, яке асоціювало собою Свободу та Волю України, в ту ніч було таким маленьким, що смерть майже впритул наблизилася до сцени, центром якої і був наш Голос. В ту ніч то був Голос Волі і Свободи.

І саме тому, Голос Майдану, Євген Миколайович Нищук, по праву має бути удостоєним звання «Герой України».

Нині, «Україна в огні», як писав всесвітньо відомий Олександр Довженко. В ці дні Україна озвучить ще багато імен своїх Героїв, проте розпочати маємо саме з Майдану.

Українці світу своїми підписами приєднуються до цього Звернення і просять Вас, до річниці трагічної ночі 2014 року, гідно оцінити заслуги Нищука Євгена Миколайовича.

Давайте разом.

Тільки разом.

Завжди разом.

Ось стаття, яка стала початком: http://svitua.org/index.php/all/item/1699-odna-nich-iaka-zminyla-khid-istorii

Марійчук К.І., ГО «Українці Москви», Москва, РФ.

Професор Дудко Т.М., голова української громадської організації «Провісник», м. Москва, РФ.

Професор Паняк С.Г., м.Єкатеринбург, РФ.

Литвиненко-Орлова Н., м. Мурманськ, РФ – м. Суми, Україна, (Перший Майдан для Н. Литвиненко-Орлової розпочався в 2004 р. в Мурманську).

Осечинськи Гелен, м. Будапешт, Угорщина.

Маловшек Г., Голова Товариства «Берегиня», м. Жалец, Словенія.

Хаммода Н. м. Махдія, Туніс.

Марченко О., член ради Товариства української культури «Славутич», Москва, РФ.

Васюта С., м. Долина, Україна.

Куцеконь Р. В., м.Херсон,Україна.

Копельчук Я., УМК (Український молодіжний клуб), Москва, РФ.

Терзі В., м. Нікополь, Україна.

Хвостикова Ірина, м.Київ, Україна.

Білоус Л., (сімейний гурток «Збіжжя»), м.Омськ, РФ,

Бессалова Інна, м.Київ,Україна.

Коник В., Голова Конгресу українців Естонії, м. Таллін, Естонія.

Яригін С., Голова громадської організації «Українське Піратське Співтовариство», м. Київ,Україна

Омельченко Л. м.Підгороднє, Дніпропетровська обл..Україна

Жубіль Г. м. Дрогобич, Україна

 

Українці, просимо Вас приєднатись і в коментарях добавити Ваше слово за чи проти.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається