28 жовтня

Понеділок, 28 жовтня 2013 07:09 Автор 
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

28 жовтня Україна та світ святкує день народження Дмитра Бортнянського, українського композитора світової слави, співака, диригента, автора 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів, творця нового типу хорового концерту. 

439_html_m2a7fd759.jpg

«У творах Бортнянського виявляється справжнє релігійне почуття, а нерідко і той своєрідний, ніби містичний настрій, під впливом якого слухач поринає у споглядання, сповнене проникливого екстазу. Ці твори позначені рідкісною майстерністю в поводженні з хоровими масами, дивовижним поєднанням відтінків, повнозвучністю гармонії і, що дивно, надзвичайно вільним розташуванням голосів, чудовою зневагою всіх правил, перед якими схилялися як попередники, так і сучасники Бортнянського, і особливо італійці, чиїм учнем його вважали…
У цій гармонічній тканині чулися такі переплетення голосів, які уявлялися чимось неймовірним; чулися зітхання та якісь невимовно ніжні звуки… час од часу лунали інтонації, що за своєю напруженістю нагадували крик душі, здатний пройняти серце й перервати стиснуте дихання у грудях… Здавалося, що це хор ангелів, що підіймається від землі до небес і поступово зникає в царстві Божому».
Гектор Берліоз (http://www.parafia.org.ua/person/bortnyanskyj-dmytro/)

_1788.jpg

(Художник - М. І. Бельський)

 Дмитро Бортнянський народився 1751 року в Глухові. Відомостей про дату народження композитора не збереглося, однак  дослідники вважають 28 жовтня (за старим стилем), ґрунтуючись на тому, що найпопулярнішим святим на ім'я Димитрій на теренах України був на той час Димитрій Ростовський, день пам'яті якого припадає на цей день.
  Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортного (зараз Лемківщина у східній Польщі). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, переїхав на Слобожанщину, де став жителем глухівцем, змінив своє прізвище на Бортнянський (за назвою рідного села) і де одружився з вдовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою.
  Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співочій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його вирізнив з-поміж однолітків Марко Полторацький за сильний голос і музичні здібності та  забрав від батьків (без їх згоди за законами того часу) до Петербурга у хорову капелу, керівником якої  був італійський композитор та аранжувальник Бальдассар Ґалуппі. Полторацький продовжував займатись з хлопцем співом, а от композицією - Бальдассар. 
  Згодом Ґалуппі, за вказівкою цариці Єлизавети Петрівни, узяв свого вихованця до Італії, де він навчався десять років  у Венеції, Болоньї, Римі, Неаполі. В Італії Дмитро займається контрапунктом, грає на клавесині та органі, відвідує театри, успішно дебютує як композитор.У 1775 р. з’явивляється перший церковний твір композитора «Аве», а роком пізніше інший — «Сальве Реґіна». Обидва твори новаторські. У Італії було з успіхом поставлено його опери  на італійські лібретто — «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Він бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери ставляться у венеційському театрі «Сан Бенедетто».
   По дорозі до Петербурга композитор  зупинився в Австрії. "У його «іноземних» творах часто помічається близькість до українських народних інтонацій, як наприклад, в «Німецькій обідні» композитор використовує київський розспів. У Австрії Д. Бортнянський здобув собі ім’я, передусім, як композитор церковного стилю. Його твори «Аве Марія» і «Сальве Реґіна» були дуже популярні в щоденних богослужбах церков і манастирів" (http://www.parafia.org.ua/person/bortnyanskyj-dmytro/)
   У 1779 Бортнянський повертається у Петербург. Йому 28 років. Він отримує посаду придворного капельмейстера, а у 1784 р.— капельмейстера «малого двору» престолонаслідника Павла Петровича. Перебуваючи на цій службі, Бортнянський пише три опери на лібрето французькою мовою, а також ряд творів для клавесину, в Петербурзі виходять друком його «Херувимська» та триголосний хор «Хай відправиться молитва моя».    Бортнянський був першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити друком. За Бортнянського петербурзька придворна капела досягла високого рівня. Під час керівництва капелою Бортнянський написав багато інструментальних творів, опери на французькі лібрето ("Сокіл"(1786), "Син-суперник" (1787)), пасторальну комедію "Свято сеньйора" (1786) та ін. Виходять друком також романси Д.Бортнянського.

   У 1796 році, після зведення Павла І на престол, Бортнянський отримав посаду директора придворної капели і виконував ці посадові обов'язки до кінця свого життя. Як і його попередники, він поповнював капелу переважно вихідцями з України, зокрема Глухівської співацької школи. В один час у цій Придворній капелі співав відомий український філософ і поет Григорій Сковорода. Бортнянський увів у капелі суботні загальнодоступні концерти і підготував хор капели для участі у концертах Філармонічного товариства, яке було засноване у 1802 році. 1816 року композитора було призначено головним цензором видань духовних творів.

 1 вересня 1804 року став Почесним академіком, а у 1815 році - Почесним членом Філармонічного товариства.За указом імператора Олександра з  14 лютого 1816 року до виконання у церкві допускались лише твори Дмитра Бортнянського або схвалені ним твори інших композиторів.

 Наприкінці життя Бортнянський продовжував писати романси, пісні, кантати. Написав гімн «Співець у стані руських воїнів» на слова поета М.Хераскова, присвячений подіям війни 1812 року. Посилено працював над підготовкою до видання повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не встиг побачити його. Композиторові вдалося лише видати кращі зі своїх хорових концертів, написаних ще у молодості, зокрема «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д.Бортнянським».

Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, на могилі композитора було встановлено пам'ятник і обеліск. У 1930-х роках у ході підготовки до знищення Смоленського кладовища значну частину історичних поховань було вандалізовано, зокрема втрачено й могилу Бортнянського.

Повне зібрання творів Бортнянського було видане у 10 томах 1882 року за редакцією П. Чайковського, "який дозволив собі «вичистити» їх від т. зв. мелізмів, вважаються позбавленими «лиця» композитора" (http://www.parafia.org.ua/person/bortnyanskyj-dmytro/)

"За народним переказом, у день своєї смерти, хворий Д. Бортнянський покликав до себе хорову капелю і попросив проспівати його улюблений твір: «Вскую прискорбна єси душе моя», під кінцеві звуки якого композитор відійшов на вічний спочинок. Він передав нащадкам свою дорогоцінну спадщину, яка поруч зі спадщиною інших геніальних його сучасників Максима Березовського і Артемія Вєделя утворили «золоту» добу в історії української музики" (Василь Борецький,http://www.parafia.org.ua/person/bortnyanskyj-dmytro/)

 rcd10301.jpg

Використано http://uk.wikipedia.org/wiki/Бортнянський_Дмитро_Степанович

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається