Перепоховання членів Української Гельсінкської групи: Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого

Субота, 19 листопада 2016 20:44 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

19 листопада 1989 року з цвинтаря концтабору біля с. Кучине Пермської області (Росія) на Байковому кладовищі м. Києва перепоховано тлінні рештки членів Української Гельсінкської групи: Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого.

Процесія перепоховання у Києві



Звільнені з радянських таборів у 1988 році політв’язні вважали за необхідне перепоховати загиблих в ув’язненні на Уралі Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина. Серед учасників експедиції з перепоховання у листопаді 1989 року був колишній політв’язень Василь Овсієнко, який свого часу сидів зі Стусом в одній камері, особисто знав усіх трьох загиблих.За словами Василя Овсієнка, групі, що прилетіла в село Кучино на Урал забирати тіла для перепоховання, усіляко перешкоджала тоді місцева влада. Організатором перепоховання був український письменник, Володимир Шовкошитний.
За його словами, у Києві перешкод таких не було, було багато зустрічаючих в аеропорту.

Везуть домовини Стуса, Тихого та Литвина.
«Особливо небезпечних державних злочинців» ховали з почестями.
«Приїхали на Софіївську площу — а там уже тьма людей! Люди розповідали, що до останньої години не було людей на площі. Люди побоювалися, що їх можуть там порозганяти. І ховалися по тих маленьких вуличках. Як тільки три автобуси з домовинами приїхали, площа раз і наповнилася. Ми хотіли нести тіла на плечах аж на Байкове. Але КГБісти наполягали, що ні, везти у машинах», — зазначає колишній політв’язень.
Олекса Тихий — український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. З 1981 тяжко хворів. Помер 6 травня 1984 у тюремній лікарні у Пермі.

Юрій Литвин — український поет,письменник, журналіст і правозахисник. 24 серпня 1984 року Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5 вересня 1984 року він помер у лікарні в міста Чусового Пермської області.

Василь Стус — один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. За офіційними даними, причина його смерті — зупинка серця. Василь Овсієнко поруч із цією версією висуває припущення про загибель від удару об карцерні нари, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

автор: Галина Ригус

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається