Вітаємо з Днем Конституції України!

Вівторок, 28 червня 2016 03:41 Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Вже 20 років минуло з 28 червня 1996 року, коли на 5-ї сесії Верховної Ради України Другого скликання 315 з 450 депутатів Українського парламенту проголосували за Конституцію.

28 червня  - це єдине державне свято, затверджене безпосередньо у самій Конституції, адже ст. 161 твердить, що день прийняття Конституції України є державним святом. Від проголошення незалежності до прийняття Конституції Україна йшла більше 5 років. Але це не означає, що до цього в Україні не відбувалися державотворчі процеси. Конституція, прийнята у 1996 році не була першою в історії України.

Ще 300 років тому було створено «Договір  і Встановлення прав і вільностей Війська Запорізького та всього вільного народу між ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом і між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорізьким, що за стародавнім звичаєм й військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені ясновельможним гетьманом урочистою присягою». Мова йде про фактично першу українську конституцію  - "Конституцію Пилипа Орлика". Цей законодавчий акт випередив свій час.

Маючи форму колективного договору він став втіленням демократії у її найвищому прояві - владі народу. . Конституція Пилипа Орлика була створена на 77 років раніше Конституції США, і на 81 рік раніше польської Конституції, що деякими закордонними істориками вважається першою європейською конституцією.

Чому ж про Конституцію Сполучених Штатів Америки знають всі, про Конституцію Польщі багато хто, у той час як Конституція Пилипа Орлика, добре відома історикам і юристам, не стала відома широким верствам світової громадськості. Прикрим історичним фактом є те, що Конституції П. Орлика просто не «пощастило», оскільки й Конституція США й Конституція Польщі були прийняті легітимною владою держав і підтримувалися авторитетом державної влади. В той час як Конституція П.Орлика була прийнята в м. Бендерах (у той час території Османської імперії) представниками тільки частини українського козацтва, урядом у вигнанні, що не мав офіційних контактів із главами європейських держав і тому не могла бути легітимізована на міжнародному рівні. Крім того, у той час Європа була більше налякана експансією могутнього Шведського королівства, ніж посиленням петровської Московії, що служила певною противагою Османської імперії. Важливо також відзначити, що Конституція П. Орлика значно випередила свій час, оскільки на початку 18 століття ідеї демократії не були популярні в Європі, скоріше навпаки - підсилювалися монархо-імперські тенденції. Потужні монархічні держави поглинали малі й слабкі (Угорщину, Польщу, Італію, Лівонію), тому вони були зовсім не зацікавлені в появі в Європі незалежної Української держави, тим більше з республікансько-демократичною формою правління.

Історичний і юридичний аналіз документа, дозволяє говорити, що Конституція Пилипа Орлика є не тільки пам'ятником української правової думки, але й пам'ятником політико-правової й філософської думки світового масштабу. Такий висновок можна зробити на підставі того, що в її нормах містилися положення теорії поділу влади в організації державного управління на три незалежних напрямки (зараз іменовані галузями влади), які функціонують самостійно - законодавчий, виконавчий й судовий. У багатьох наукових працях можна прочитати, що ідея поділу влади належить великому французькому філософу і юристу Ш. Монтеск’є, однак в 1710 році, коли побачила світ Конституція П.Орлика Шарлю Монтеск’є був усього 21 рік, він тільки починав свою кар’єру юриста й не міг викласти приписувані йому ідеї. У той же час він міг ознайомитися з Конституцією Орлика, що була написана на латині, і звернути увагу на революційну, для того часу, ідею й у подальшому її розвивати й популяризувати у своїх творах. Варто також зауважити, що великому Вольтеру тоді виповнилося тільки 10 років, а інші французькі філософи-енциклопедисти, а також батьки-засновники й автори американської конституції ще навіть не народилися.

У конституції П. Орлика крім ідеї про поділ влади є й інші положення, які заслуговують на увагу юристів і в наші дні.

Конституція Пилипа Орлика, можливо, вперше обмежила владу гетьмана владою суду й відібрала в гетьмана право безконтрольно розпоряджатися скарбницею, засновуючи окрему посаду «генерального підскарбія».

Особливістю Конституції Пилипа Орлика є використання в її структурі і юридичних формулах кращих зразків публічних правових договорів минулого, особливо права Речі Посполитої. Можна відзначити, що Конституція Пилипа Орлика була значно удосконаленою Pacta conventa Речі Посполитої–публічного договору між шляхтою Королівства Польського й Великого князівства Литовського, у якому сторони давали згоду на заняття певної посади у випадку перемоги на виборах, а також брали на себе певні зобов'язання щодо задоволення інтересів виборців або здійсненню інших заходів у сфері внутрішньої або зовнішньої політики.

Основу Конституції становила угода між гетьманом і козацтвом, що виступало від імені українського народу, про взаємні права й обов'язки. Серед основних положень Конституції Пилипа Орлика варто згадати такі:

1. Проголошувалася незалежність України від Московії й Речі Посполитої;
2. Територія України визначалася згідно із Зборовським договором 1649 р.;
3. При гетьмані утворювалася Генеральна рада з функцією законодавчої влади, що складалася з Генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку й делегатів від запорожців;
4. Рада збиралася три рази в рік - на Різдво, Великдень, Покрова;
5. Справи про несправедливість гетьмана й провини старшини розглядав Генеральний суд, у діяльність, якого гетьман не мав права втручатися;
6. Встановлювалася виборність полковників, сотників з наступним їхнім затвердженням гетьманом;
7. Спеціальна комісія повинна була здійснювати ревізію державних земель, якими користувалася старшина, а також повинностей населення; гетьман мав захищати козацтво й все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким удовам і сиротам.

Конституція Пилипа Орлика повинна була набути чинності й бути ратифікована королем Швеції Карлом XII у випадку його перемоги в Північній війні. Однак після поразки Швеції й за підсумками Ніштадського мирного договору була втрачена всяка надія на набуття документом чинності. Однак протягом десятиліть П. Орлик, переслідуваний московським царем, робив все можливе, щоб ідея державотворення не йшла з «порядку денного» лідерів провідних держав Європи того часу.

У даному документі визнавався протекторат шведського короля Карла XII над Україною, але визнавалася також, і досить широка державна автономія. Тоді визнаючи протекторат шведського королівства, і розуміючи згубність договору з московським царем 1654 року, українська еліта зробила історичний геостратегічний вибір на користь європейського вектора розвитку, що народ України підтвердив у ході «Революції гідності» вже в наші дні…

Крім того в Конституції, визначалося, що Україною повинні управляти гетьман і Генеральна рада, в яку повинні ввійти Генеральна старшина, полковники й по одному представнику від кожного полку із числа заслужених козаків. Найважливіші питання мали бути вирішуватися на старшинсько-козацкій раді, що повинна була збиратися тричі на рік, що є аналогією сесій нинішньої Верховної Ради.

На своїх зборах Генеральна Рада повинна була розглядати питання про безпеку держави, «загальний добробут», заслуховувати звіти гетьмана, розглядати питання висловлення йому недовіри, за поданням гетьмана обирати Генеральну старшину. У такий спосіб створювалася основа постійного парламентаризму. Уперше було передбачено введення в законодавчий орган виборних від полків і Запорізької Січі, що, по суті було основою електорального права. У період між зборами Генеральної Ради її повноваження виконував гетьман разом з Радою Генеральної страшини, які являли собою прообраз виконавчої влади.

Незважаючи на те, що повною мірою реалізувати прийнятий документ на практиці не вдалося, Конституція Пилипа Орлика є прикладом еволюції правової думки й наявності традицій конституціоналізму в Україні. Навіть «побіжний» аналіз цього великого правового документа показує, наскільки він був «революційним» для початку 18-го століття, і актуальним у сучасну епоху.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається