4 липня свято головної ріки українців - дідуся Дніпра

Субота, 04 липня 2015 06:41 Автор  Оксана Козак
Оцініть матеріал!
(8 голосів)

Назва річки «Дніпро» вперше трапляється в літературних пам’ятках першої половини IV століття нашої ери і походить від давньосхідноіранського «велика ріка». 

Народившись з невеликого джерельця на Валдайській височині (Російська Федерація), увібравши в себе води Прип’яті і Десни, приходить з Білорусі на територію України вже великою річкою Дніпро, яка має довжину 2201 (981)км та впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря. Понад 20 тис. річок несуть свої води у Дніпро, формуючи його стік. 

Давні греки називали річку Дніпро - Борисфеном, що означає "той, що тече з півночі”, а людей, що жили на його берегах – борисфенітами. Місцеві жителі назвали річку Данапром. З історичних джерел відомо, що в назві Дніпро можна прочитати поєднання двох начал "Дана + Перун”, які є основою життя. Дана у праслов`ян символізує жіночий початок Всесвіту: "да”- вода, "на”- мати, тобто "Мати - Вода”. Перун – божество давніх слов`ян, уособлення небесного вогню, чоловічого начала Всесвіту.

Предки українців, давні східні слов’яни, називали її Славутичем («син слави») – ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва. Турки називали Дніпро - Узу або Узи. По Дніпру проходив "шлях з варяг до греків” зв’язував Балтійське та Чорне море і вів до Візантії. У народних піснях, історичних думах, український народ називав річку "Дніпром - Славутою”, "Дніпром - братом”, пов’язуючи з ним свій добробут та благополуччя. 

Давні греки називали Дніпро Борисфеном, що означає «той, що тече з Півночі», предки українців, давні східні слов’яни – Славутичем («син слави») – ця назва й досі іноді використовується як синонім, особливо як поетична назва.

Ідея святкування Дня Дніпра виникла у жовтні 2002 року, під час проведення Міжнародного Дніпровського форуму громадських екологічних організацій Білорусі, Росії та України. 

Згідно перекладу Велесової Книги зробленим Сергієм Піддубним наші пращури його називали це Ніпер:

Другий рядок. Перед знаком оклику стоїть слово Аполл, а не Аполлон. Виходить, що на наших землях його називали по - іншому. Але ця деталь на поточний момент нас не цікавить. Зате бачимо, що маємо справу з якимсь зверненням до бога Аполлона: «О, Сонце, що не тухне, Аполл!» або «О, боже безсмертний Аполл!» Наступне слово Ніпрос - це Дніпро (у Влес_книзі - Ніпер).

Нині водою Дніпра користується 70% населення України. Загальна природнадовжина річки складає 2285 км (після створення каскаду з шести водосховищ вона скоротилася до 2201 км), площа басейну - 504 тис. км 2, висота витоку - 252 м, а середній нахил русла дорівнює 11 см на 1 км.

Тече Дніпро по Україні... Вiршi Анатолiя Iванова.

Тече Дніпро по УкраїніТече Дніпро по Україні...  Вiршi Анатолiя Iванова.

Поміж Чернігівських лісів…
Ось Оболонь уже в долині,
І Київ у святій красі.

Позаду Канів і Черкаси,
Ген – ген синіють в далині.
Дніпропетровськ з’явився красень,
В воді блищать його вогні.

Лоцкам’янка, Кодак старинний,
Дніпропетровське джерело – 
Мій край пісенний, солов’їний,  
Душі надійнеє крило.

Нема ріднішого у світі
Для мене краю на землі,
Де цвіркунів в високім житі
Ловили, як були малі.

Ходили за село далеко…
Там край землі здавався нам.
Село моє – святая Мекка,
Душі і серця Божий Храм.

Ось Запоріжжя, Січ козацька,
Схиляю голову свою,
Це все свідомо, не зненацька,
У думах довго я стою.

Горжусь країною, землею,
Що довелось мені тут жить.
Не українець ти душею,
Якщо не можеш це любить.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається