31 cерпня

Субота, 30 серпня 2014 20:10 Автор 
Оцініть матеріал!
(4 голосів)

До української вікіпедії поки не вписане ім'я Йосипа (Йосифа, Джозефа) Мойсейовича Шилінгера (Шиллінгера, Шіллінгера)

[31 серпня 1895, Харків (згідно з російською вікіпедією та 1 вересня за  англійською вікіпедією) - 23 березня 1943 року, Нью-Йорк], радянського та американського композитора, музичного педагога та музикознавця, відомого світу своєю системою музичної композиції Шиллінгера, поета, математика, художника, скульптора, фотографа, першого на теренах Радянського Союзу пропагандиста джазу, а також одного з лідерів АСМ (Асоціації сучасної музики), учителя Джорджа Гершвіна (вважають, що саме Шиллінгер перетворив "бродвейського балладиста"  Джорджа Гершвіна в автора "Поргі і Бесс"), Гленна Міллера (відомо, що Гленн Міллер написав свою знамениту "Серенаду місячного світла" за системою Шиллінгера), а також Бенні Гудмена, Томмі Дорсі (Дорсея), Джеррі Маллигана та багатьох ін. Шиллінгер відомий також тим, що співпрацював з кінематографісткою Мері Еллен Б'ют (іноді вживається Б'ють)(Mary Ellen Bute)  та тим, що використав свої знання з математики для створення нового методу запису в хореографії.

З 1918 року Йосип, закінчивши Санкт-Петербурзьку консерваторію по класу композиції, фортепіано та диригування, викладав композицію в Харкові, де у 1921 році стає професором і деканом факультету композиції Харківського музично-драматичного інституту, будучи одночасно диригентом загальностудентського оркестру, консультантом Державного оперного театру України і лектором культурно-просвітницького відділу Харківського технологічного інституту. Керував (1919-1921)  Українським симфонічним оркестром, перетвореним ним в Естрадно-симфонічний оркестр України, прообраз першого в світі симфо-джазу. 

У 1922-28 роках молодий композитор стає консультантом  Народного Комісаріату освіти у Петрограді (пізніше названому Ленінградом). До 1928 року Шиллінгер був також постійним співробітником журналів "Життя мистецтва" і "Вісник зарубіжної літератури".

 У 1926 році він стає віце-президентом Ленінградського відділення Міжнародного товариства сучасної музики та членом правління Ленінградської асоціації сучасної музики, а в 1928-му - членом президії Комітету сучасної музики при Державному інституті історії мистецтв у Ленінграді. 

Останні два роки життя в Росії були пов'язані у Шиллінгера з "американським елементом" - джазом. Він поширює знання про джаз, ставши лектором при Першому джазовому оркестрі Росії. 

28 квітня 1927 року в залі Державної академічної капели Ленінграда відбувся концерт Першого концертного джазового гурту під управлінням молодого піаніста Леопольда Теплицького. Перед концертом Шиллінгер прочитав доповідь, тези якої збереглись у програмці: 

"Історичні передумови джазу і його виникнення. Народні витоки джазу. Інструменти джазу. Імпровізація та основи виконавської техніки в джазі. Репертуар. Джаз і сучасна музика. 

Джаз і "Д.Є.". Похорон за Шпенґлером. Два методи омолодження: Штейнбах і Джазбо. Європа хоче омолодитися. Класики дибом. Трансатлантична інфекція. "Серця і долари". 

Соціальне значення джазу. Здійснення гасла "Музика масам". Перспективи російського джазу. Джаз та МОП ("Музична організація праці"). Гіпотеза Штумпфа про походження музики. Сигнал у виробництві, як витік прийдешніх музичних форм. Механічні музичні інструменти. Електрифікація музики. Музика майбутнього та її соціальне значення ". 

Цей же концерт був з успіхом повторений 9 травня 1927 року в Залі Ілліча Клубу металістів "Червоний путиловець". (http://www.21israel-music.com/Schillinger.htm)

Проте, починаючи з 1928 року, композитора починають регулярно викликати на розмови щодо джазу в ГПУ, тому він вирішує виїхати в Америку. Нагода випала тоді, коли до Ленінграда приїхав Чикагський педагог Джон Дуй. Будучи співголовою з Б. В. Асаф'євим  Асоціації міжнародної музики та маючи широке коло знайомств, він оформляє стажування в США на запрошення Джона Дуя від Американського  товариства культурних зв'язків з Росією на 1 рік. За свідченням Старра, "останній телефонний дзвінок, отриманий Шиллінгером перед від'їздом з Ленінграду, був від матері його близького друга Дмитра Шостаковича, яка звернулася до Шиллінгера з проханням зробити все можливе для того, щоб організувати еміграцію в Америку для її сина".

У США жила  тітка композитора по батькові Надія Шиллінгер (у Нью-Йорку). І саме в цей же час туди виїхав Лев Термен, радянський резидент, винахідник і музикант, що перебував у дружніх стосунках з Шиллінгером з консерваторської лави, який і допоміг отримати американське громадянство у 1936 році, давши під присягою потрібні для оформлення  свідчення.  (http://www.21israel-music.com/Schillinger.htm)

У США музиканти організували ряд гучних концертів для терменвокса (фр. - голос Термена), першого в світі безконтактного музичного синтезатора на основі електромагнітних випромінювань, винайденого Терменом. Тут Шиллінгер готує ґрунт для еміграції та в 1929 році остаточно залишає СРСР, забравши з собою партитури музичних творів з особистим архівом. 

Шиллінгер  - один з помітних композиторів раннього радянського періоду,  друг Дмитра Шостаковича та Лева (Леона) Термена (Léon Theremin). Він створив один з перших академічних творів для терменвокса (з оркестром)  "First Airphonic Suite". Емігрувавши в США, Шиллінгер майже повністю перестав складати музику, переключившись на заняття музичної теорії та педагогіки. 

У характеристиці, даній Шиллінгеру 4 лютого 1938 року, Клер Рейз пише: 

        "Йосип Шиллінгер ... створив першу наукову теорію мистецтв (а саме: індивідуальних і загальних форм мистецтва, базованих на п'яти почуттях, просторі та часі) (1931-33)... Серед його творів: роботи в жанрах художнього, індустріального та сценічного дизайну; оформлення інтер'єру; інкрустація (з Олександром Виноградовим) по дереву в Архітектурній лізі Нью-Йорка (1932); фотографія; випалювання і гравюри по дереву; роботи з відбиттям дзеркалами; експерименти в мультиплікації; синхронізація (з М. Є. Б'ютом і Льюїсом Джекобсом); абстрактна кольорова композиція (з Д.Голдбергом, М. Є. Б'ютом і Е.Кацем) ". 

17 квітня 1940 року Шиллінгер написав проект для студії Діснея про координацію між візуальним, слуховим і семантичним (сюжетним) елементом, разом з індивідуальним розвитком цих компонентів. 

За словами його вдови, він неймовірно пишався тим, що зроблені ним фотографії були опубліковані в одному з провідних фотографічних журналів Америки. 

Він помер рано від раку шлунка, не закінчивши роботу над своїми текстами. Його вдова і біограф Ф. Шиллінгер найняла редакторів, щоб закінчити та опублікувати неповні тексти.

Теорія Шиллінгера, опублікована посмертно, - це два величезні томи (1640 сторінок) : «Система музичної композиції Шиллінгера» та «Математичні основи мистецтва». Концепція моделей (або фігур) стала основоположною в його теорії. Ці моделі разом з довжинами, висотами та іншими параметрами  створювали ритмічні мотиви, мелодику, тощо.

 Композитор відштовхувався від думки, що музика є однією з форм руху.

Систему Шиллінгера після її створення почали  використовувати як дорожню карту в теорії композиції, хоча, треба зауважити, вона була дуже складною та неясною для непосвячених. 

https://en.wikipedia.org/wiki/Schillinger_System)

Теорія Шиллінгера має багато шанувальників і сьогодні - https://myspace.com/schillingersociety

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається