7 липня

Неділя, 06 липня 2014 10:07 Автор 
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

800px-Zdzisław_Jachimecki.JPG7 липня

  У 2011 році у Львові відзначали  100-ліття заснування Інституту музикології Львівського університету – другої (після краківської) кафедри музикознавства у довоєнній Польщі (заснованої 1911 р.  професором Здиславом Яхимецьким) та однієї з найпомітніших серед європейських університетських музикологічних інституцій. Саме тоді у Львові була створена музикознавча школа, яка заклала підвалини польського й українського музикознавства. Хто ж такий Здіслав Яхімецький чи Здислав Яхимецький?

      800px-Zdzisław_Jachimecki.JPG

  Здіслав Яхімецький (Здислав Яхимецький), Zdzisław Jachimecki  (7 липня 1882 році у Львові -  27 жовтня 1953 року у Кракові)– відомий польський та український музикознавець, історик музики, професор, доктор музикології, музичний ітеатральний  Товариства (теорія музики С. Невядомського та Г. Ярецького).

  Музикознавство вивчав у Віденському університеті (Г. Адлєра, 1902–1906). У Ягеллонському університеті у 1906 році захистив докторську дисертацію про Пслтир Миколи ГомулкиУ  1907-1913  читав лекції з історії музики уКракові, з 1910 - доцент з історії та теорії музики Ягеллонського університету, там же у 1911 році очолив кафедру історії і теорії музики, з 1918 р. – професор Ягеллонського університету, з 1932–1933 р. – декан факультету мистецтв. У 1930 році він став членом-кореспондентом Польської академії наук. Читав лекції з музикознавства та музичної історії в університетах Риму, Флоренції, Болоньї, Падуї (1924-1925), у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Відні (1937), знову в Болоньї, Флоренції, Римі та Відні (1938), у Будапешті(1939). Брав активну участь у театральному житті, був  художнім керівником музичного товариства в Кракові. Для Польського радіо підготувув у 1926-1934 роках ряд вербальних і музичних програм, лекцій і майже 400 концертів. Був заарештований німцями в рамках Sonderaction Krakau, потрапив у в'язницю, де перебував з листопада 1939 по березень 1940 спочатку в Кракові, потім у Вроцлаві, у таборі Заксенгаусен. Пізніше читав лекції у таємному університеті. Після війни (1945 р.) повернувся до обов'язків голови кафедри історії та теорії музики. Працював з багатьма журналами, у тому числі "Echo Muzyczne", "Teatralne i Artystyczne", "Czasem", "Przegląd Muzyczny ","Nową Reformą", "The Slavonic and East European Review" (Лондон), "The Musical Quarterly" (Нью-Йорк), «La Revue Musicale" (Париж), "Kritika" (Прага). Був одним із засновників секції музикознавців Спілки польських композиторів (1948), став членом Французької Музикології у Парижі (Musicologia),  Почесного комітету публікації творів Палестріні у Римі, віденського Шопенівського товариства. За свою діяльність отримав багато нагород.

Автор понад 100 праць, у тому числі монографій, серед яких «Історія польської музики» (в нарисах 1920 р.) та монографії про творчість Р. Вагнера (1922, нова редакція 1983 р.), Ф. Шопена (1922 і 1949, нова редакція 1957 р.),С. Монюшка (1921 р., нова редакція 1983 р.),  написав першу монографію про Кароля Шимановського, досліджував оперу дев'ятнадцятого і двадцятого століть.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається