В аргентинській столиці Буенос-Айрес відзначили представниць української громади

Опубліковано в Українці в світі

Всесвітня акція "Україно моя" є естафетою співдружності маленьких українців світу, що допоможе згуртуватися і спільно творити добрі справи.

Опубліковано в Колонка подій

Жінки з українським громадянством, що опинилися на території Сирії, просять допомогти їм повернутися до України, - глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров

Опубліковано в Колонка подій

Як вбиралися українки до свят – фото, які зроблені у 1890 році з Державного архіва Австрії

Опубліковано в Цікаво

В Італії у пологовому будинку пропонують обрати, як пройдуть пологи - природнім шляхом чи з оперативним втручанням. Італійки дуже часто обирають кесарів розтин, щоб уникнути болю.

Опубліковано в Власна думка

Об’єднання українок Бельгії у цьому 2018 році відзначає 70 років свого заснування й діяльності. Святкове центральне, крайове ( все бельгійське) відзначення відбудеться дещо пізніше в році.

Опубліковано в Українці в світі

Історія тернополянки Людмили Христинич-Папаянідіс чимось схожа на історію Попелюшки, адже доля її випробовувала на міцність ще з самого народження.

Опубліковано в Власна думка

Століттями прикраси до одягу змінювались та вдосконалювались народними майстрами. Наприкінці 19 та початку 20 століть серед українських селян остаточно сформувались найбільш поширені традиційні прикраси: шийні та нагрудні вироби (намисто, салба, дукач, поцьорки, дукати, згарда, гердани, силянки та інші) також вушні прикраси.

Опубліковано в Цікаво

У Львіві відзначили 100-річчя із дня заснування Союзу українок та День союзянки. З цієї нагоди учасники святкування пройшли урочистою ходою центральними вулицями Львова, де опісля біля фігури Матері Божої прочитали молитву, а також декларацію "Жінки проти війни".

1 жовтня, Львів відзначення 100-річчя із дня заснування Союзу українок та День союзянки"Сьогодні наша така гарна урочиста хода по місту під звуки оркестру була не просто прогулянкою, а даниною шани та подяки усім тим, хто за нами. Із самого початку всі ці жіночі організації ставили своєю метою створення української держави і все, що було зроблено ними – економічні, культурно-освітні програми були спрямовані на те, щоб влитися ще й в політичній процес, бо це була боротьба за державу. Довоєнний союз Українок – це одна з найбільших жіночих організацій в Європі. І тому не дивно, що на початку 90-х років група жінок у Львові і по різних містечках Галичини почали відновлювати діяльність Союзу Українок. Ваша присутність і ваша робота – це ознака того, що ви втримали на своїх плечах традицію українського жіночого руху. Ще багато справ чекають вас попереду, бо я знаю, що ви свідомі того, що на вас лежить велика відповідальність, тисячі тих жінок, які витворили жіночий український рух", - зазначила голова Львівського обласного відділу Союзу Українок Зоряна Білик.

"Хочу подякувати вам за те, що 100 років тому українські жінки не залишились осторонь, а об'єднавшись стали у боротьбі за українську державність. Дякую вам за те, що були надійною опорою, плечем підтримки для чоловіків, які боронили незалежність українського народу, а дуже часто і самі героїчно переносили великі випробування. Шана Вам за те, що ростите справжніх українців, героїв, які захищають рідну землю за тисячі кілометрів від Львова. Ви заплатили за це велику ціну. Бажаю Вам плідної праці одним серцем, одними устами на благо нашої милої, рідної, квітучої України", - привітав із визначною датою присутніх голова Львівської ОДА Олег Синютка.

Нагадаємо:

У 1917 р. "Жіноча громада" дістає назву "Союз українок" з осідком у Львові. Впродовж наступних років організація структуризувалась і розрозталась, і налічувала понад 60 філій. У1921 році відбувся установчий з'їзд і прийнятий Статут. .

Діяльність Союзу Українок двічі забороняли. Вперше - 17 лютого 1929 р. за збір коштів на підтримку Комітету допомоги політичним в'язням. Тоді організацію звинуватили у політичній діяльності, непередбаченій їхнім статутом. Вдруге ця заборона була оголошена 5 травня 1938 р., коли польською владою було опечатано приміщення головної управи, приводом до чого стала участь Союзу українок у роботі Контактного комітету. Союз Українок, утім, пережив польську владу на Галичині, його ліквідували "перші совіти" у 1939 році.

Діяльність Союзу Українок відновили у 1989 році у Львові, а в 1991 утворилася Всеукраїнська організація Союзу Українок.

Опубліковано в Колонка подій

Про це розповідає мисткиня, дослідниця традиційних українських жіночих прикрас, Марія Рипан.

Повідомляє Громадське радіо

Марія Рипан: Колись прикраси були оберегом, зараз це те що модне, що подобається. Ми потрошки втрачаємо те, що колись було конечне для жінок. Воно втратило той історичний сенс, але це досліджують, тому що це дуже цікаво.

На свято у жінки було багато прикрас, їх кількість свідчила про її статус. І є місця, де бодай низка силянки мала бути навіть у будень.

Василь Шандро: Від чого оберігали прикраси?

Марія Рипан: Ще із старовинних, дохристиянських часів вони були оберегами від злих духів. Найважливіше, думаю, те, що на грудях. Зараз інша мода ― все відкрито, а тоді намисто, пояс ― це все жінку оберігало і прикрашало.

Я з Канади, але мої батьки родом з України. Мене цікавить, звідки прийшла українська силянка. Чим більше досліджую, бачу, що силянка притаманна Західній Україні, а Наддніпрянщині ― дукачі, біля Чорного моря ― баламути. Кожна територія має свої прикраси, але низка коралів ― то було всюди, до кожного строю, тільки десь одна низка, десь ― кілька, десь ще й з дукачем.

Зараз є мода відтворювати строї із старовинних знимок. Вони беруть щось старе й осучаснюють.

Василь Шандро: Які основні види прикрас?

Марія Рипан: Найбільше збереглися коралі. Усі прикраси, які я бачила у музеях ― кінця ХІХ ст. ― поч. ХХ ст., багато є з Гуцульщини, Покуття, багато силянок, ґерданів. То були феноменальні речі. Хто мав щастя набути венеційські коралі, то було дуже вартісне.

Я читала, що монети у прикрасах збереглися з часів козаччини. На тих грошах є різні фігури, і цікаво подивитися, що це означало.

zhinky.jpg

Фотографії українських жінок часів кінця XIX – середини XX століття //
Фотографії українських жінок часів кінця XIX – середини XXстоліття

 

Василь Шандро: Який вигляд мала заможна українка ХІХ ст.?

Марія Рипан: Якщо вона із Наддніпрянщини, у неї на шиї було багато низок коралів і дукач ― прикраса з двох частин: монети і кокарди. Дуже часто її зав’язували на стрічці довкола шиї. Крім того, жінка могла мати хрест-оберіг.

На Західній Україні жінка мала силянку з бісеру на шиї, а під тим ― шнурки венеційських і звичайних коралів, а часом навіть коралів зі скла. Далі були зґарди або гуцульські хрести. Також цікавими були великі защібки з двох частин, які називалися чепрагами. Під усім цим у жінки могли ще бути монети.

Василь Шандро: Чи є щось спільне в українських традиційних прикрас із канадськими чи американськими?

Марія Рипан: Залежить від племені. Але цікаво, що для них бісер є відносно новою річчю. Бісер робиться зі скла, тому кораблі, які прибували до Америки, використовували бісер як баласт. Це дуже сподобалося місцевим ― до появи бісеру вони робили прикраси із голок їжаків, і це була дуже складна робота.

У них багато сувенірів декорували бісером, і навіть була приказка, що якщо ти вмієш займатися бісероплетінням, то не бідуватимеш.

Василь Шандро: Жінка могла сама виготовити прикраси вдома, чи їх потрібно було купити?

Марія Рипан: Потрібно було придбати бісер, і з нього вдома легко можна було виготовити прикраси. Не треба було жодних особливих пристосувань ― хіба що станок, якщо хтось хотів ткати.

Можна також було зробити прикраси із монет, але для цього до них потрібно було припаяти вушко.

biser.jpg

Силянки з бісеру. Марія Рипан // Марія Рипан
Силянки з бісеру. Марія Рипан

Василь Шандро: У Канаді популярні українські прикраси?

Марія Рипан: У нас велика і дуже активна громада, ми маємо багато подій, і коли є концерт чи бенкет, стало дуже модно вдягати ґердан. Початок цієї моди я зауважила у 90-х роках. Свою першу силянку я отримала від Миколая, і мені стало цікаво, як це робиться.

Раніше я думала, що ґердан чи силянка ― це прикраса до традиційного одягу, а потім побачила, що це можна носити і з неформальним одягом ― наприклад, джинсами. Із великого бісеру воно дуже добре пасує до такого одягу: у кольорах є трохи традиції, але воно є сучасне.

Опубліковано в Цікаво
Сторінка 1 із 2