2-3 листопада, у бразильському місті Прудентополіс (штат Парана), відбувся ювілейний XXV Національний Фестиваль українського танцю.

Опубліковано в Українці в світі

Святкування Дня Украïнськоï Спадщини відбулося в Інституті Святого Володимира, що розташований у Торонто

Опубліковано в Українці в світі
Урочисте відкриття ХХІІІ-го сезону української культури Вармії та Мазур відбулося 11 серпня 2018 року у місті Сроково Вармінсько-Мазурського воєводства.
Опубліковано в Українці в світі

Захищати на Донеччині потрібно не російську, а румейську та урумську мови. Мови маріупольських греків перебувають під загрозою зникнення.

Опубліковано в Цікаво

Він, за традицією, навідується до нас, у містечко Алькоркон в околицях іспанської столиці, щороку, не зазіхаючи на постійну дату в календарі. Проте всі ми його очікуємо з величезним нетерпінням, адже ця днина, подарована Всевишнім, приносить повнісінький кошик чудових-пречудових емоцій, гарного-прегарного настрою, смачнющих-пресмачнющих домашніх ласощів, чарівних-пречарівних музичних і поетичних миттєвостей і ще багато-пребагато чого в такому ж ключі.

Так склалося, що цей день завжди перетворюється на неповторну та захоплюючу виставу, що, як правило, складається з кількох актів. Не став винятком і суботній день 12 листопада. Про три акти дивовижної дивосвітівської постановки – наша розповідь.

Опубліковано в Колонка подій

Дівочий хор «Вогник» Київського палацу дітей та юнацтва, запрошує киян та гостей столиці завітати 26 листопада завітати на свято дитячих хорів. «парад ЮНИХ Талантів. ДІТИ І Музика"

Опубліковано в Колонка подій

Саме такими червоно-оранжевими барвами відкрилось українській громаді Москви село Ярополець.

Чому саме туди вирушили діаспоряни у суботній погожий день?

Село Ярополець знаходиться за півтори сотні кілометрів від Москви у Волоколамському районі на річці Лама. А привертають увагу  мальовничі краєвиди своєю давньою і цікавою історією, яка сягає 16 століття і пов’язана з могучою постаттю в українській історії, визначним політичним і державним діячем, з гетьманом Петром Дорошенком.

У самому центрі села стоїть  каплиця, побудована над могилою Гетьмана з ініціативи поета Олександра Пушкіна. Саме це місце вабило та зазивало, куди і направились діаспоряни.

Козацький марш лунав у центрі Підмосковного села по особливому урочисто і глибоко проник в серця московських українців.

Священник УГКЦ Москви відслужив панахиду, присутні помолились за упокій душі Гетьмана.

А сам екскурсійний день розпочався у Ярополецькому краєзнавчому музеї, де зберігається бюст Дорошенка (робота німецького скульптора Тріппеля 1744-1793 рік).

Звичайно,  громада з превеликим задоволенням відвідала історичні маєтки Гончарових і Чернишових, які перейшли нащадкам  від Петра Дорошенка. Великий парковий ансамбль, хоч трохи і запустілий, вражає масштабністю та архітектурною різноманітністю. Тут свої останні роки провів Гетьман, зростала майбутня дружина Пушкіна Наталя Гончарова (праправнучка Дорошенка), бував і сам Пушкін.

З великою любов’ю до свого села, його історії, директор краєзнавчого музею Козлова Тетяна Вікторівна розповіла про всі історичні пам’ятки та видатних односельчан, за що їй ми щиро вдячні.  Не змогли  оминути своєю увагою першу сільську ГЕС, що на річці Лама, відкриття якої відвідали тодішній вождь Ленін з Крупською.

Хоч по завершенню екскурсії були і українські пісні, і запашна кава, та одного дня недостатньо для того, щоб насолодитись гарним товариством та приємним спілкуванням.

Українська громадська організація Москви «Коло культурної дипломатії», яка є організатором подорожі запевняє:

БУДУТЬ НОВІ ДНІ І НОВІ МАРШРУТИ!!!

 

 

 

 

 

Опубліковано в Українці в світі

Про це розповідає мисткиня, дослідниця традиційних українських жіночих прикрас, Марія Рипан.

Повідомляє Громадське радіо

Марія Рипан: Колись прикраси були оберегом, зараз це те що модне, що подобається. Ми потрошки втрачаємо те, що колись було конечне для жінок. Воно втратило той історичний сенс, але це досліджують, тому що це дуже цікаво.

На свято у жінки було багато прикрас, їх кількість свідчила про її статус. І є місця, де бодай низка силянки мала бути навіть у будень.

Василь Шандро: Від чого оберігали прикраси?

Марія Рипан: Ще із старовинних, дохристиянських часів вони були оберегами від злих духів. Найважливіше, думаю, те, що на грудях. Зараз інша мода ― все відкрито, а тоді намисто, пояс ― це все жінку оберігало і прикрашало.

Я з Канади, але мої батьки родом з України. Мене цікавить, звідки прийшла українська силянка. Чим більше досліджую, бачу, що силянка притаманна Західній Україні, а Наддніпрянщині ― дукачі, біля Чорного моря ― баламути. Кожна територія має свої прикраси, але низка коралів ― то було всюди, до кожного строю, тільки десь одна низка, десь ― кілька, десь ще й з дукачем.

Зараз є мода відтворювати строї із старовинних знимок. Вони беруть щось старе й осучаснюють.

Василь Шандро: Які основні види прикрас?

Марія Рипан: Найбільше збереглися коралі. Усі прикраси, які я бачила у музеях ― кінця ХІХ ст. ― поч. ХХ ст., багато є з Гуцульщини, Покуття, багато силянок, ґерданів. То були феноменальні речі. Хто мав щастя набути венеційські коралі, то було дуже вартісне.

Я читала, що монети у прикрасах збереглися з часів козаччини. На тих грошах є різні фігури, і цікаво подивитися, що це означало.

zhinky.jpg

Фотографії українських жінок часів кінця XIX – середини XX століття //
Фотографії українських жінок часів кінця XIX – середини XXстоліття

 

Василь Шандро: Який вигляд мала заможна українка ХІХ ст.?

Марія Рипан: Якщо вона із Наддніпрянщини, у неї на шиї було багато низок коралів і дукач ― прикраса з двох частин: монети і кокарди. Дуже часто її зав’язували на стрічці довкола шиї. Крім того, жінка могла мати хрест-оберіг.

На Західній Україні жінка мала силянку з бісеру на шиї, а під тим ― шнурки венеційських і звичайних коралів, а часом навіть коралів зі скла. Далі були зґарди або гуцульські хрести. Також цікавими були великі защібки з двох частин, які називалися чепрагами. Під усім цим у жінки могли ще бути монети.

Василь Шандро: Чи є щось спільне в українських традиційних прикрас із канадськими чи американськими?

Марія Рипан: Залежить від племені. Але цікаво, що для них бісер є відносно новою річчю. Бісер робиться зі скла, тому кораблі, які прибували до Америки, використовували бісер як баласт. Це дуже сподобалося місцевим ― до появи бісеру вони робили прикраси із голок їжаків, і це була дуже складна робота.

У них багато сувенірів декорували бісером, і навіть була приказка, що якщо ти вмієш займатися бісероплетінням, то не бідуватимеш.

Василь Шандро: Жінка могла сама виготовити прикраси вдома, чи їх потрібно було купити?

Марія Рипан: Потрібно було придбати бісер, і з нього вдома легко можна було виготовити прикраси. Не треба було жодних особливих пристосувань ― хіба що станок, якщо хтось хотів ткати.

Можна також було зробити прикраси із монет, але для цього до них потрібно було припаяти вушко.

biser.jpg

Силянки з бісеру. Марія Рипан // Марія Рипан
Силянки з бісеру. Марія Рипан

Василь Шандро: У Канаді популярні українські прикраси?

Марія Рипан: У нас велика і дуже активна громада, ми маємо багато подій, і коли є концерт чи бенкет, стало дуже модно вдягати ґердан. Початок цієї моди я зауважила у 90-х роках. Свою першу силянку я отримала від Миколая, і мені стало цікаво, як це робиться.

Раніше я думала, що ґердан чи силянка ― це прикраса до традиційного одягу, а потім побачила, що це можна носити і з неформальним одягом ― наприклад, джинсами. Із великого бісеру воно дуже добре пасує до такого одягу: у кольорах є трохи традиції, але воно є сучасне.

Опубліковано в Цікаво

Стрибки через вогнище, пошук цвіту папороті, плетіння з польових квітів вінків, які пускають за течією річки - це лише мала частина традицій на свято Івана Купала, яке українці відзначають у ніч із 6 на 7 липня.

Цей день завжди був пов'язаний з безліччю вірувань, прикмет, традицій, обрядів і навіть заборон. Згідно з давніми традиціями, Івана Купала - свято сонця, тому найважливіша роль в обрядах відведена силі вогню.

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало, або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала.

У надвечір'я дівчата гадають на судженого - кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).

Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту) або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість.

Купальські вогні

Своїм корінням вона йде в язичницьке минуле і пов’язана з літнім сонцестоянням. Світловий день ставав все менше, чим охоче користувалися темні сили. І щоб відігнати різного роду демонів, люди виходили на масові гуляння навколо багать. Втім, збиралися не просто погрітися, а заради змагальних стрибків — хто стрибне вище всіх над багаттям, той буде найщасливішим. А вже над загасаючим вогнем, взявшись за руки, починали стрибати закохані парочки. Якщо руки розчепити — залишатися разом їм не судилося, а якщо втриматися разом — будуть любити один одного багато років.

Ще вогонь використовували для зцілення, вважаючи, що якщо спалити в купальську ніч одяг хворої людини, вона незабаром видужає. Ну а щоб надати нічному гулянню видовищності, сільські парубки підпалювали бочки і з високого берега скачували їх у воду.

Вода на Івана Купала

Багато традицій на Івана Купала пов’язані з водою. 7 липня християни відзначають також день народження Іоанна Предтечі, який хрестив Ісуса в Йордані. Тому вважається, що саме з цього дня купання у відкритих водоймах стають безпечними — з річок та озер виганяється вся нечисть.

Протекція Купали над любителями поплавати і попустувати в воді триває до Ільїна дня, який відзначають 2 серпня. Крім цілющого купання, оздоровити тіло і душу здатна ранкова роса, а молодих дівчат вона зробить ще красивішими. Вмиваючись вранці, ввечері дівчата пускають по воді вінки, гадаючи на любов.

Трави на Івана Купала

На Івана Купала особливими цілющими силами наділені польові трави і квіти — їх збирають, сушать і використовують потім весь рік для лікування, захисту будинку від злих духів і пристріту.

Найголовнішою рослиною в цей день вважається папороть. За легендою, в купальську ніч вона може зацвісти буквально на кілька секунд — людина, що побачив це чудо, повинна зірвати квітку і бігти геть із лісу, рятуючись від нечистої сили. Якщо втекти від злих духів вдасться, то такий щасливчик навчиться розуміти мову рослин і тварин, а також зможе легко відшукувати будь-які скарби.

Як притягнути гроші

По одному з методів ворожок, треба вмитися срібними монетами і вимовити змову. Однак металом вмиватися незручно, до того ж срібні монетки вдома не всі тримають. Другий спосіб більш простий — потрібно непомітно кинути у вогонь жменю монет і сказати: «Гори-гори, Вогонь-сила, щоб достатку у мене багато було, щоб багатство моє додавалося, щоб все мені вдавалося».

З метою збагачення також радять вмиватися росою. Але робити це потрібно обов’язково до світанку 7 липня.

Ворожіння на чоловіка

Існує також кілька способів ворожити на судженого. Перший із них підходить для тих, у кого багато шанувальників і виникають складнощі в питанні «визначитися». Потрібно взяти стільки гілок папороті, скільки у вас шанувальників, на кожну загадуєте ім’я молодої людини. Щоб нічого не переплутати, придумайте відмітні знаки для кожної: підійдуть, наприклад, різнокольорові нитки. Заходьте в річку, притискуєте гілочки на дно і різко відпускаєте. Той шанувальник, чия гілочка спливла першої, і є ваш суджений.

У другому способі ворожіння потрібно заплести вінок із трав, думаючи про самого судженого, і запустити по воді. Якщо вінок потонув відразу, не вийде нічого з цією молодою людиною: чи знайде собі іншу, або просто кине. Якщо вінок розплівся, все залежить тільки від вас. Якщо вінок далеко поплив — у вас всі шанси вийти заміж цього року.

Третій спосіб підходить для тих, у кого немає можливості йти до річки, тому що тут підійде навіть таз із водою. Візьміть дві ромашки, покладіть їх поруч і «запустіть». Якщо квіти весь час поруч, будете разом.

Що не можна робити на Івана Купала

На Івана Купала прокидається всяка лісова нечисть, тому в цю ніч не можна спати. Навіть в ніч з 6 на 7 липня від води слід триматися подалі вагітним, дітям і літнім. Водяна нечисть може нашкодити слабким організмам цих людей.

Щоб родина не збідніла, її членам на Івана Купала краще нічого не віддавати, не продавати і не позичати. А якщо людина знайде на дорозі гроші — навіть велику суму — йому ні в якому разі не можна їх брати.

Жінкам не можна відзначити Івана Купала і не побувати біля вечірньої ватри — так роблять тільки відьми.

Опубліковано в Свята та обряди

Ясна річ, у такий час про справжні блискавки чи інші природні катаклізми в іспанській столиці й гадки не може бути. Проте, безперечно, яскравим дійством, своєрідною блискавкою-сяйвом в житті українських трудових мігрантів, а також, очевидно, й мешканців Мадрида та Барселони стануть, безумовно, виступи танцювального колективу з американського Чикаго «Громовиця» та відомого на весь світ скрипаля Василя Попадюка з канадського Торонто.

Хоч і «зашморгана» вже занадто відома нам усім приповідка про те, що нашого цвіту – по всенькому світу, та все ж вона цього разу чи не найреальніше відтворює палітру сьогодення. Дивіться: представники українства зі США та Канади прибувають у країну фламенко, щоб представити своє мистецтво, у тому числі, перед нашими заробітчанами, котрі кинули тут якір. Як кажуть, шляхи Господні незбагненні…

Тим часом, усе це до того, що нині, 8 червня, о 7-ій годині ранку авіалайнер з Чикаго, приземлившись в столичному аеропорту Барахас імені Суареса, доставив наших співвітчизників, котрі мешкають і працюють у США. І до того ж творять високе мистецтво, імя якому – ТАНЕЦЬ.

Гостей на летовищі зустріла невеличка група українців в яскравих українських костюмах і з національною символікою, піднісши приїжджим приємний сюрприз. Ініціатором цього стала відома в іспанських заробітчанських колах співачка, музикант і поетеса Ліля Ткачук. Отож на всіх присутніх чекала радісна зустріч, обійми, усмішки, хліб і сіль, а також спільні світлини.

Щоправда, ще одного «винуватця торжества», а саме Василя Попадюка потрібно було чекати зайву годину, адже він прилітав рейсом з Торонто. Проте це не відлякало його… сусідку по селу Мишин, Коломийського району, Івано-Франківської області Мирославу Кавацюк, яка не лише обійстя в обійстя мешкала з Попадюками, але й доводиться ровесницею Василеві-молодшому (тато скрипаля також Василь). Не змогла дочекатися музиканта і уродженка Коломиї Ліля Ткачук, яка його також знає особисто. Зрештою, саме Попадюк зателефонував до неї, коли довідався, що ансамбль «Громовиця» планує спільні виступи з ним у Мадриді та Барселоні, й попросив посприяти в організації їхнього концерту в іспанській столиці.

Що ж, в суботу й неділю відбудуться основні заходи, які намічено в ході візиту українських артистів із далекого зарубіжжя. Суботнього дня вони гостюватимуть у парохії Благовіщення на Аргуелєсі, а в неділю – концерт у театрі Nuevo Apolo, що майже в самому центрі столиці, неподалік від площі Соль.

Якщо ви любите танець і бажаєте насолодитися ним, а крім цього побачити феєричне шоу на етнографічну тематику, де поєднуються український гопак і волинянка, лемківські, бойківські та гуцульські танці з напрямами модерн-балету, джазу, хіп-хопу і свінгу, то в такому випадку вам обов’язково треба на власні очі подивитися концерт молодих українських танцюристів з ансамблю «Громовиця». Якщо ж доплюсувати до цього віртуозну гру на скрипці заслуженого артиста України Василя Попадюка, то на вас очікує неповторне дійство.

Танцювальний колектив «Громовиця», заснований 1980 року під керівництвом Роксани Дикої-Климчак, сьогодні може похвалитися, що має в репертуарі номери, які презентують хореографію різних стилів. Група танцюристів складається з понад 40 молодих учасників. Нагадаємо, що у 2003 році цей колектив дебютував в Україні. А ті, хто побував на їхньому першому концерті, пригадують теплу атмосферу, коли плакали на сцені «не з горя, а через відчуття гордості за рідну землю».

Gromovycia Для української громади Чикаго цей колектив уже давно став своєрідним символом любові до України. Саме любові - щирої та відданої, яка йде від самого серця. Адже хіба можна без любові до землі своїх предків створити такі танцювальні містерії, які буквально заворожують глядачів, заряджають усіх і кожного тією неповторною енергетикою, яка окриляє, змушує плакати і сміятися, подумки зливатися разом з танцюристами в шаленому пориві запального танку. Сподіваємося, що подібними почуттями наповняться і серця українських трудових міґрантів країни фламенко.

Gromovycia

Василь Попадюк народився у Львові в артистичній родині. Він - засновник гурту «PapaDuke», з яким мандрує світом, граючи музику у стилях word music, latino, gepsy, jazz. Його творче зростання розпочиналося спочатку в Москві в Театрі музики народів під керівництвом Володимира Назарова, а потім 1997 року він залишився після гастролей у Канаді...

Popadiuk Музикант стверджує, що чує себе українцем і, таким чином, репрезентує мистецьку Україну. Яку б музику не виконував, а зарубіжні партнери й іншомовні слухачі завжди знають, що він українець. На всіх спільних з іншими музикантами світу афішах написано: «Ukrainian Virtuoso Violin Vasyl Popadiuk».

Хотілося б висловити сподівання… Ні не так. Переконання в тому, що недільний виступ стане тріумфом українського мистецтва на іспанській сцені. Тому тих, хто ще роздумує, вагається сумнівається чи варто відвідати цей концерт, настійливо переконуватимемо: не баріться, приспішіться придбати квитки. Грандіозне феєричне видовище вам гарантовано!

Іспанські новини від МИРСЬКОЇ Калини.    

Опубліковано в Українці в світі
Сторінка 1 із 2