Слово від Ярослава Копельчука

8 червня у Національному культурному центрі України у м. Москві відбувся музично-поетичний вечiр “Слово”, присвячений Дню журналіста.

Напочатку говорили про журналістику та її значення, зокрема в Україні. А потім ропочалася творча програма. Прозвучали авторські вірші та митців слова часів «Розстріляного Відродження», а ще ‒ музичні композиції.

Так, Іван Михайліченко співав та грав на бандурі.

Деякі композиції ми виконали разом. Наприклад, вічні “Думи мої” та “Ой під вишнею”. Пані Кароліна (художній псевдонім поетеси) читала власні вірші, які отримали дуже хороші відгуки у присутніх. А лідер та засновник гурту “Мір Т” Дарина Гусєва заспівала пісні на власні слова та музику, які ”взяли за живе”, здається, всіх, хто був у бібліотеці, що розташована на другому поверсі нашого Українського дому у Москві…

Як і всі земні вечори до свого завершення підійшов і наш вечір “Слово”. Зібрали речі, вимкнули світло. Вийшли на вечірній Арбат, щоб ще довго стояти перед входом, під прапором і ділитися враженнями.

У житті часто хочеться не лише слухати, а й бути почутим. Це просто, як і просто сказати:

Не мовчи

Ми постійно граємо в увагу,

Вважаємо, що то ‒ розвага,

Увесь час говоримо плідно,

Але то не від серця, не рідне.

Часто буваємо впертими,

Із cобою не зовсім відвертими.

Всі ми прагнемо не страждати –

Треба лиш перестати мовчати.

Ярослав Копельчук.

Опубліковано в Музика

17579936_1333120036776590_1681977849_n.jpg

Слово з Москви, від Ярослава Копельчука.

 

 Митці не вмирають – вони в творіннях своїх живуть.

І кожного разу, коли лунає слово Поета – він знаходиться поруч з читачем та глядачем…

27 березня 2017 року в Москві була дивна погода – то сонечко вигляне то сніг піде – і такий він рясний та лапатий, що заліплює окуляри і ти мусиш їх зняти і тоді дивишся на світ іншими очима…

В таку погоду після роботи хочеться бігти до дому, але - в Національному Культурному Центрі України що на Арбаті ми, члени гурту «Трипільська Русь» проводимо літературно-музичну композицію «Наша дума, наша пісня» приурочену до 203 – річчя з дня народження Кобзаря... А значить ніщо не завадить нам сьогодні співати та читати…

Лунали звуки бандури та віолончелі…

Ви колись чули таке поєднання? То дивовижно та яскраво. А ще визиває душевний щем. На бандурі грав лауреат міжнародних конкурсів МИХАЙЛІЧЕНКО Іван, а на віолончелі грав соліст Великого театру Москви ЗОЛОТОРЕНКО Максим.

Спочатку ми втрьох заспівали «Думи мої», не традиційний варіант. А той що власно розробив МИХАЙЛІЧЕНКО Іван.

17506042_1333119520109975_443682196_n.jpg

Бо ж «Думи мої» Шевченко писав виявляється двічі! І Пан Іван обидва ці варіанти «звів до купи»… І вийшла дивовижна композиція з пісні та читання під акомпанімент віртуозної віолончелі. Співали вдвох – я був другим. А ось справжня оперна співачка а також – вчитель музики та співу Кузнецова Ольга співала «Садок вишневий коло хати», «Така її доля»…

Ця дивовижна російськомовна, не українська жінка принесла власноруч вишитий портрет Кобзаря!..

Були і читання віршів – так Член Національної спілки письменників України, поетеса, перекладач, керівник літстудії «Когорта» МАРЧЕНКО Олена прочитала «Заворожи мені, волхве».

А засновник та керівник московського гурту «Мir.t» читала переклади Шевченка на російську мову. А також принесла творчий подарунок – заспівала власну пісню «Сотвореньє міра». Акомпонувала сама собі на гітарі. Іван з Максимом теж підготували несподіваний та теплий подарунок: "Passacaglia" Генделя! під віолончель та бандуру! Надзвичайне поєднання. Потім в такому ж ключі зіграли «Гей літа орел», а завершився вечір під «Реве та стогне».

Спочатку співали під чарівні мелодики струнних інструментів Іван та Максим. Та ось вже пані Ольга підхопила, я, і здається всі присутні стали єдиним хором, сполучені духом Кобзаря, який в ту мить був поряд з нами. Я в це вірю, був разом з нами.

Був, читав та співав.

Ярослав Копельчук

Опубліковано в Цікаво