А чи знаєте ви свій родовід?

П'ятниця, 18 серпня 2017 09:17 Автор  Євген Букет
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Рано чи пізно, кожна людина приходить до усвідомлення необхідності дослідити свій родовід. Звичайно, краще це збагнути раніше, щоб було більше часу на пошуки. Адже дослідження родоводу – це хобі на все життя.

Нині переважна більшість користувачів українських архівів – люди, що хочуть дізнатися більше про своїх безпосередніх пращурів. Лише за офіційною статистикою, до генеалогічних фондів звертаються понад 80% користувачів, - поділилося зі "Стожарами" видання "Український інтерес".

Ці люди прагнуть зрозуміти себе, особливості характеру, світосприйняття, пізнати свої витоки. Якби кожен громадянин сучасної України знав свій родовід хоча б до сьомого коліна (як це було ще на початку ХХ століття) і намагався бути гідним нащадком своїх пращурів, переконаний, держава би в рази швидше долала всі негаразди.

З чого почати?

Звичайно, починати дослідження власного родоводу необхідно з опитування батьків, дідусів, бабусь, інших родичів, які обов’язково щось мають знати про представників роду. Цінність може мати будь-яка, навіть на перший погляд другорядна інформація, адже вона може стати в майбутньому ключем для пошуку.

Таке опитування неодмінно виведе дослідника на імена і прізвища пращурів, що мешкали на початку ХХ століття. Також у спогадах має бути інформація про місце проживання або народження цих предків. Уже маючи цю інформацію можна йти до архіву. Але перед цим варто підкріпити та розширити свої знання через мережу інтернет.

На щастя нині діє кілька дуже корисних онлайн-ресурсів, які містять генеалогічну інформацію.

Генеалогія онлайн

Скільки мешканців України є вашими родичами або однофамільцями? У цьому допоможе карта прізвищ проекту «Рідні» http://ridni.org/karta/ та база жителів України http://nomer.today/allukraina/

Якщо ваші пращури брали участь у Першій і Другій світових війнах – вас майже напевно може зацікавити інформація, що міститься на порталах http://gwar.mil.ru/ (Перша світова), http://obd-memorial.ru (Друга світова – жертви) і http://podvignaroda.ru (Друга світова – нагороджені). Також варто переглянути списки жертв політичних репресій (http://www.reabit.org.ua/ та http://lists.memo.ru/index.htm). Емігрантів легше шукати у відповідних закордонних списках (США 1830-1892, до США з Російської імперії 1834-1897, Нью-Йорк 1892-1924, Аргентина 1882-1932 і так далі).

Чималий масив різноманітних генеалогічних баз даних міститься на сайті https://familysearch.org/ Корисним може бути створене 2006 року в технології Wiki «Багатомовне генеалогічне дерево» http://www.rodovid.org/

Також у травні 2017 року почала працювати онлайн база даних українців, народжених у період 1650-1920 років – https://pra.in.ua/. Наразі база вже нараховує 2,3 млн записів, а до кінця року її планують поповнити до 3 млн.

Зрештою, це далеко не вичерпний перелік генеалогічних онлайн-ресурсів. Але всі вони, хочу ще раз наголосити, носять лише допоміжний характер.

Архівні пошуки

Якщо ви впевнені, що повністю вичерпали всю наявну онлайн інформацію, знаєте, де народилися і мешкали ваші пращури та хочете дослідити родовід глибше – саме час відвідати архів. Для цього вам знадобиться паспорт, ідентифікаційний код і (необов’язково але бажано) лист-клопотання про сприяння вам у дослідженні від будь-якої установи чи організації. Як користуватися фондами і здійснювати пошук необхідної вам інформації – підкажуть працівники архівів.

У кожному обласному центрі зараз працює державний архів, де зберігаються певні документи генеалогічного характеру. Також є центральні та галузеві архіви. З якого розпочати – допоможуть знання з адміністративної приналежності населеного пункту, що вас цікавить. Наприклад, у Києві, що в перші роки ХХ століття був центром губернії, зберігаються документи з сіл і містечок сучасних Київської, Черкаської, частини Житомирської і Вінницької областей. Тому інформацію про те, в якому архіві шукати потрібні документи необхідно вивчити завчасно!

До основних документів, що містять генеалогічну інформацію і з яких слід розпочинати дослідження, належать метричні книги, книги РАЦСу, сповідальні розписи церков, ревізькі казки (поіменні списки населення, яке зобов’язували платити подушний податок) і переписні книги. А коли процес розпочнеться, то, мов клубочок ниток, він буде намотуватися і давати натхнення й приводи для подальших пошуків.

Я раджу всім власний родовід досліджувати особисто. Ті люди, які вже почали подібні дослідження знають, що Рід допомагає у цьому пошуку.

Сім’я – сім колін я

Колись в українців було звичаєве правило, що зобов’язувало кожного знати свій рід до сьомого коліна. Для предків це означало таке:

– Перше коліно – я.

– Друге – батько й мати.

– У третьому – дві бабусі і два дідусі.

– У четвертому – чотири прадіди і чотири прабабці.

– У п’ятому – 8 прапрадідів і 8 прапрабабусь.

– У шостому – 16 пращурів і 16 пращурок.

– У сьомому коліні ми налічуємо 32 прапращури і стільки ж прапращурок.

Людину, яка не знала своїх предків і родичів, не шанували. Ще в давнину, наприклад, молоді, які не знали своїх родичів до сьомого коліна, не мали права брати шлюб, і навіть сусіди з ними не хотіли мати жодної справи. Аби цього не сталося, батьки, матері, діди та бабусі ще змалечку прилучали нащадків до вивчення свого родоводу.

Радянська влада знищила цю споконвічну традицію, але душі наших пращурів прагнуть її відродити. Тому варто лише почати пошук і відкриття будете робити щодня!

Євген Букет

Головний редактор газети "Культура і життя"

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається