12 червня 1899 року в Золочеві (на той час Австро-Угорщина, зараз Львівщина) народився Артур (Ушер) Фелліг (Arthur, Usher, Fellig), котрий згодом став всесвітньо відомим фотографом і фотожурналістом, знаний своєю суворою та правдивою чорно-білою вуличною фотографією (street photography). До 120-річчя уродин відомого фотомайстра пропонується короткий нарис про творчість Артура Фелліга (псевдонім - Weegee, Віджі).

Опубліковано в Цікаво

Приїхав як турист, але за кілька тижнів вирішив залишитися. Львів — моє найулюбленіше місце в світі. Тут є багато відмінностей з іспанською культурою і водночас вони подібні. Україна — справжня європейська країна. Щоправда, є багато речей із Радянського Союзу. Наприклад, ринки. Вони нагадують дитинство, коли у 1980-ті Іспанія була бідною країною. Зараз ці торгові лавки замінили супермаркети. Життя тут складніше, ніж в Іспанії, — розповідає Хуан Мора, інформує Gazeta.ua.

До переїзду в Україну тут нікого не знав. Знайомився з місцевими в інтернеті, на вулиці або у кафе.

Працюю в інтернеті, тому не прив'язаний до конкретної країни чи якогось міста. Займаюсь фотографією і дизай­ном. Знімаю для канадського фотостоку.

З початком війни, як фотограф допомагаю у Центральному військовому госпі­талі. Фотографую солдат для проектів Волонтерської сотні і продаю ці знімки, щоб мати, як їм допомагати.

Двічі був на Донбасі. Вперше — влітку торік, удруге — кілька тижнів тому. Плануємо наступну поїздку. Веземо їжу, одяг. Співпрацюю з іспанською діаспорою. Українці там багато допомагають.

Ціни в Україні на оренду житла, без комунальних послуг, нижчі, ніж в Іспанії. Їжа, одяг — дорожчі. Якщо тобі пощастить, то в Україні отримаєш 5–6 тисяч гривень заробітку, середня зарплата в Іспанії коливається від 700 до 1000 євро — 20–29 тисяч гривень.

Вивчення української мови — це моя велика драма. Проблема в тому, що працюю англійською та іспанською, не дивлюся телевізор. Маю серйозні проблеми з граматикою — якби складав речення, мене ніхто б не розумів, будую їх за прикладом іспанської. А ще у нас різняться алфавіти, і я дуже лінивий учень. Тому соромлюсь розмовляти. Львів'яни мене вводять в оману: я вивчаю слово, точно знаю, що воно українське, використовую його деінде й ніхто мене не розуміє, бо воно польське. Наприклад, я думав, що "байк" — це "ровер".

В Україні одружився з львів'янкою, але ми розлучилися. Від шлюбу маю сина Лук'яна.

Джерело: gazeta.ua

Опубліковано в Власна думка

Фотограф з України не раз здобував перемоги у американських фотоконкурсах. Одну з фотографій підписав Барак Обама. Щоб зробити вдалий кадр він годинами ходить вуличками міста, повідомляє ukrainian.

Валерій Прудкий має власну студію-галерею на арт-заводі "Торпеда". Там переглядає фото і вибирає ті, що найкраще характеризують столицю.

"Вашингтон не такий вже і нудний. Тут є низка районів, кожен з них має свій унікальний колорит. Один із них – Capitol Hill. Там на Східному базарі зробив чи не найулюбленіший зі своїх знімків, який переміг у вашингтонському фотоконкурсі. Тоді дощ лив, як із відра. Ніхто не міг працювати на вулиці. Але у мене із собою була камера, я ходив і фотографував. Зняв чоловіка із саксофоном. Він – легенда Східного базару. Фотографія передає це відчуття музики під дощем, унікальну атмосферу", - розповідає чоловік.

За словами Валерія, натхнення від зміни влади чи настроїв у суспільстві не залежить.

"Я лише фотографую щоденне життя навколо себе. Люди займаються власними справами, незалежно від того, хто президент. Навколо і надалі відбуваються прекрасні або сумні речі", - каже Прудкий.

До політичних знімків належить перемога Дональда Трампа, інавгурація і протести. Найвідоміший з них фотограф зробив 8 років тому – на початку президентства Барака Обами.

"У нас поруч висять дві фотографії – Маккейна і Обами. Мала дитина дивиться на знімок Обами, а дорослий темношкірий чоловік – на Маккейна. І це, ніби, створює цікаву історію – що молоде покоління обирає Обаму. Я маю друзів, які працюють у Білому домі, я надіслав їм цей знімок і Обама його для мене підписав", - розповідає фотограф.

Валерій каже, що іноземне походження допомагає дивитися на речі інакше. Помічати деталі, які американцеві можуть здатися звичними. Україна для нього також виглядає по-іншому.

"Якби я міг натиснути кнопку і перенестися в Україну, я би це зробив. Така собі машина часу – повернутися і знову побачити ті самі речі, знайомі з дитинства. Тільки тепер під іншим кутом. Я завжди почуваю себе українцем. Коли я повертаюсь додому навіть на два дні, здається, що ніколи не їхав. З іншого боку, у Вашингтоні відчуваю, ніби прожив тут усе життя. Це дивне відчуття – бути прив'язаним до двох абсолютно протилежних місць", - зазначає Валерій.

Опубліковано в Фото