В УКУ минулого року відбулася лекція «Жіночі чернечі спільноти УГКЦ у Галичині (1946 – 1989 рр.)». Доповідачка с. Андрея Маслій із Згромадження сестер мироносиць, яка успішно захистила кандидатську дисертацію,  де проаналізувала здобутки та проблеми періоду підпілля УГКЦ, а особливо – часу легалізації релігійних громад в Україні вкінці ХХ століття. Окрема увага була зосереджена на внеску монахинь у процес легалізації УГКЦ на зламі 1980-90-х рр. та на особливості діяльності й формації монастирів протягом катакомбного періоду УГКЦ.

Опубліковано в Цікаво

Українську історію століттями писали окупанти. Грабували українські бібліотеки і архіви, вивозили або знищували безцінні документи. Натомість створювали міфи, які цілим поколінням видавали за українську історію. Усіх, хто протестував і шукав правду, знищували. Інших роками наповнювали отруйними «знаннями». Саме з цим пов’язаний синдром неповноцінності і меншовартості, який так часто трапляється і не дає в повноті відтворити національну ідентичність у нашому суспільстві. Саме тому міфи про «українських фашистів» так часто використовують прихильники Кремля на Заході в наш час. Тому надзвичайно важливою є копітка праця істориків з Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та багатьох інших дослідників, що день за днем відкривають все нові сторінки української історії. Але деколи цікаві й невідомі факти відкриваються майже випадково. Про один із них і піде мова далі.

Опубліковано в Скарбниця спогадів
Понеділок, 13 листопада 2017 06:34

День перемоги та поразки. #ЦДАЗУ

У Центральному державному архіві зарубіжної україніки у фонді Петра Зленка зберігається часопис «Союзу українських провінціяльних організацій» в Чехословаччині «Український самостійник», який виходив у Ліберці протягом 1935–1938 рр. Цікавою є постать самого Петра Зленка – колишнього вояка армії УНР, відомого бібліографа, який в еміграції уклав низку бібліографічних видань міжвоєнного періоду, присвячених історії українського війська доби Української революції. Це, зокрема, збірники «Симон Петлюра: Матеріали для бібліографічного покажчика» (1935, 1939), «Українські січові стрільці: Матеріали для бібліографії визвольної боротьби України» (1935–1936), «Зимовий похід: Бібліографія» (1940). У 1945 р. він був заарештований у Празі органами НКВС і вивезений до радянських таборів, де його сліди загубилися.

Опубліковано в Цікаво

Якщо ви, шановний читачу, вже не тільки відвідали «Софіївку», але й погуляли по Умані, відкрили для себе чудовий парк в Корсуні-Шевченківському, вшанували Кобзаря як на його батьківщині, в Моринцях, так і на Чернечій горі в Каневі, завітали в «гості» до Богдана Хмельницького в Чигирин, та пройшлися по місцях гайдамаків і повстанців Холодного Яру, вас можна і потрібно привітати. І все ж таки...

Для тих, хто, як ви, наполегливо і завзято досліджує саме серце правобережної Наддніпрянщини – Черкаську область, підкажемо: ця земля здатна дивувати знову і знову. Таємничі відбитки на камінні, гігантські городища, занедбані містечка атомних станцій - все це «інша» Черкащина.

Локація 1. Коржовий Кут: ми всі залишаємо сліди на... граніті

З точки зору історії та геології такі артефакти, як от в цьому селі, просто не мають права на існування: ну не може людина залишити сліди на розплавленому гранітному валуні! Не було людей в ті мільйонами років відокремлені від нас часи. А якби вони й були, то температура плавлення гранітної породи сягає багатьох тисяч градусів, і стати туди босою ногою просто неможливо. Проте, відбитки подібного роду знаходять по всьому світу. Чоловічі, жіночі, дитячі, і навіть собачі. Гігантські, що підтверджувало міфи про расу титанів, і цілком звичайні, як у сучасної людини. Сліди Будди і Богородиці, «чортові відмітини» та місця зцілень - чим тільки їх не вважали протягом століть...

В Україні такого роду пам'яток всього дві - «стопа Богородиці» в Почаєві та сліди біля маленького села Коржовий Кут, неподалік від Умані.

Вид плити з таємничими слідами

Вид плити з таємничими слідами

Лежить посеред поля гранітна плита. Вірніше сказати, гранітна плита лежить під усім полем, а в цьому місці виходить на поверхню. Приблизно 5 мільйонів років тому на ній кимось, та якимось чином, були залишені відбитки. Два жіночих, хоча і великого розміру - приблизно 43, і один дитячий. Навіть якщо припустити, що наші дуже давні предки жили в ті часи, то форма стоп у них була інша. А тут - відбиток ступні цілком собі нашої сучасниці. Трохи покручений часом і ерозією. Все-таки мільйони років минуло...

Ті самі сліди…

Ті самі сліди…

Поки вчені ламають голови над очевидним артефактом, місцеві жителі використовують сліди як місце поклоніння і лікування. Вони задоволені - до каменю приходить все більше народу, і багато хто залишається в селі на ночівлю для декількох сеансів «слідотерапіі». Мешканці навіть побудували до каменю сходи, а поруч спорудили капличку.

Каплиця біля каменю з таємничними слідами.

Каплиця біля каменю з таємничними слідами.

Та й самі по собі місця навколо приголомшливо красиві. Однією тільки естетикою можна підняти собі імунітет і тонус, споглядаючи тутешні краєвиди. А якщо ще пити і вмиватися водою з джерела, що б'є біля гранітної плити зі слідами, то поліпшення самопочуття гарантовано!

Так що запрошуємо самостійно перевірити цілющу силу таємничих слідів.

Локація 2. Легедзине: древній мегаполіс та сільська кіностудія

Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» розташований в Тальнівському районі, між селами Легедзине і Тальянки. На території площею 450 га три-чотири тисячі років до нашої ери жили 15 тисяч людей. У гігантському прото-місті було близько 3 тисяч помешкань, розташованих правильними концентричними колами, оточеними валом.

Реконструкція трипільського житла в Легедзиному.

Реконструкція трипільського житла в Легедзиному. 

В цілому до складу заповідника входять 10 городищ. Центральний музей в Легедзиному - свого роду інтерактивний: відвідувачі можуть побачити відтворені в натуральну величину трипільські житла, інструменти і посуд тих більш ніж давніх років.

У заповіднику з 2008 року проходить фестиваль «Трипільська толока», учасники якого можуть взяти участь в конструюванні будівель наших предків.

Музей показує культури не тільки трипільців, а й народів, які жили тут після них - сарматів і готів. Зокрема, тут був розкопаний готський некрополь кінця III - початку IV ст. н.е. Як встановили археологи, готи, що залишили свої пам'ятники, були досить заможні, вели торгівлю з Римом, займалися гончарною справою та мали залізні знаряддя праці.

На фестивалі «Трипільска толока».

На фестивалі «Трипільска толока».

Окрім того, у Легедзиному діє єдина в Україні сільська народна кіностудія «Мальва». Її режисером виступає Владислав Чабанюк, директор Трипільського заповідника. Причому знімають тут не якусь «документалку» про життя селян, а цілком собі художні фільми («Казка про чорного козака», «Писана торба», «Подарунок»), але - з тими ж селянами в головних ролях.

В. Чабанюк презентує один з фільмів кіностудії.

В. Чабанюк презентує один з фільмів кіностудії.

Саме з діяльністю цієї кіностудії, багато в чому, пов'язаний приїзд у село 2009 року американської режисерки та художниці єврейського походження Наомі Умань, яка створила «Мальві» піар на голлівудському рівні. Наомі уславилась, та уславила Легедзине, циклом коротких кінонарисів під загальною назвою «Українська машина часу».

Локація 3. Орбіта: привид комунізму під Чигирином

В Україні міста-примари є не тільки в Чорнобильській зоні. У самому центрі «Богданових земель», в Чигиринському районі, ховається в лісі колись надсекретне будівництво - гідроелектростанція (ГРЕС), яку потім перепрофілювали в АЕС, а з кінця 1980-х і зовсім закинули. Цей об’єкт - рекордсмен радянського довгобуду (який плавно перетворився в недобудову): його споруджували з 1970 по 1986 рік, але чомусь дуже й дуже мляво. З огляду на вміння і можливості керівництва СРСР напружувати всі сили і засоби заради будівництва таких об'єктів, дивна доля АЕС під Чигирином наводить на думки, що проект хтось свідомо «гальмував» на самому «верху».

Місто-привид з космічною назвою.

Місто-привид з космічною назвою.

Будівництво вже більше 30 років як мертве. Існуюче селище під романтичною назвою Орбіта є фактично поселенням для технічного персоналу. Нині воно налічує заледве 150 чоловік. Колишній магазин, руїни котелень, дві закинуті багатоповерхівки та два будинки поменше, в яких до цих пір живуть люди. Повноцінним містом це навіть не назвати. Проте, місце цілком підходить для стилю «лайт-сталкінг»: радіації немає, тому ходити можна, де хочеш.

Руїни Чигиринської ГЕС-АЕС

Руїни Чигиринської ГЕС-АЕС

До речі, у квартирах мешканців, які залишились, деякий час назад знову з'явився газ, а ось воду вони вже 40 років набирають зі свердловини - це питання радянські будівельники так і не вирішили. Нині житлоплощу тут, до речі, можна купити за кілька тисяч гривень.

Неподалік від селища знаходяться руїни власне АЕС-ГРЕС. Доступ до них вільний, хоча багато розкрадено, особливо в останні роки. Величезна труба одного з останніх будівництв Союзу все так же самотньо стирчить у небо. Тиша, ліс і привид комунізму, що назавжди оселився в цьому дивному місці...

Локація 4. Вереміївка: хутір Тараса Бульби

Досить вражаючий скансен (музей під відкритим небом) з'явився в 2006 році на лівобережній Черкащині, в с. Вереміївка (колишньому сотенному містечку часів Хмельницького), завдяки старанням історика, мистецтвознавця й художника Володимира Недяка. Він отримав премію за книгу «Україна - козацька держава», і ці кошти стали початковим капіталом на організацію етнопарку. Музей Недяк побудував як «Хутір полковника Тараса Бульби». Хутір знаходиться за півкілометра від самого села.

Вітряки в скансені «Хутір Тараса Бульби».

Вітряки в скансені «Хутір Тараса Бульби».

Тут встановлені чотири діючі вітряки (споруди 1896-1914 років), привезені з кількох районів області, облаштовані стайні, кошари, хлів для волів, колодязь, комори, льох. Загалом, все, що належить заможному представнику вищої козацької верхівки, практично гетьману.

Вражає кількістю і насиченістю зібрана Недяком етнографічна колекція: більше 2 тис. зразків старовинного одягу, тисячі предметів побуту, зразків дерев'яної сакральної скульптури, ікон, меблів, зброї, стародруків тощо.

Скіфські баби з колекції музею.

Скіфські баби з колекції музею.

Але головна «фішка» музею - тварини. На спеціально засіяній кормовими травами ділянці степу пасуться вівці, кози, корови, коні, воли і навіть буйвол. Безліч птахів - від курей і качок до куріпок і фазанів. Особливо радісно тут дітям, адже з тваринами можна пограти, а на конях - і покататися.

Один з мешканців звіринця на хуторі

Один з мешканців звіринця на хуторі

Локація 5. Шампанія: найбільший приватний військовий музей в Україні

На дорозі між двома головними «шевченківськими» селами України - Моринцями і Шевченкове - знаходиться невеличкий хутір з несподіваним «французьким» ім'ям - Шампанія. Походження назви так і залишається невідомим, зате сам хутір в останні роки став однією з найпомітніших точок на карті військового туризму - тут знаходиться найбільший в країні приватний музей такого роду.

В «афганській» частині експозиції

В «афганській» частині експозиції

Колишній військовий-афганець, підприємець, волонтер і фанатик своєї справи Олег Бойко зібрав на хуторі справді унікальні експонати. Рідкісні зразки зброї, чудово збережена форма різних армій і епох, колекція німецьких пропагандистських плакатів часів Другої Світової та шевронів російських «іхтамнєтов» з нинішньої донбаської війни, не кажучи вже про особливо повну «афганську» колекцію - все це багатство можна оглянути в трьох залах музею.

Шеврони російських вояків, захоплені в Донбасі

Шеврони російських вояків, захоплених в Донбасі

На подвір'ї - військова техніка, на якій бажаючі можуть покататися. Звичайно ж, не безкоштовно. Але зате в музеї всі експонати - робочі! Як то кажуть, взяв - і можна відразу в бій. Правда, стріляти доведеться холостими.

На подвір’ї музею

На подвір’ї музею

Без екскурсії тут робити нічого. Інакше як дізнатися історію трофейних британських офіцерських годинників XIX століття, і зрозуміти, що тодішня світова імперія «обламала зуби» на згубній землі Афганістану так само, як це зробила червона імперія століттям пізніше? Або як дізнатися докладніше про долю двох валіз - німецького офіцера і українського «солдата-переможця», виставлених в одному залі? А історії ці дуже показові…

Чемодан з трофейними речами та фотокартками німецького офіцера-сапера.

Чемодан з трофейними речами та фотокартками німецького офіцера-сапера.

Є тут і воскова фігура Тараса Шевченка в натуральну величину, яка зображує його в казахському степу в період заслання. Фігура називається, до слова, «Перший воїн-інтернаціоналіст».

Воскова фігура Шевченка

Воскова фігура Шевченка

На даний час в музеї зібрано майже 30 тисяч експонатів усіх епох – від трипільської культури до сучасності, 80% з яких - справжні раритети. З 2011 року, коли музей відкрився, його відвідали туристи з 130 країн.

Наразі музей налічує 4 основні зали:

Україна у складі СРСР;

Афганістан (одяг, озброєння, карта Афганістану, на якій ставлять свої підписи воїни – афганці);

Друга світова війна (про перебування німецьких військ на території України). Унікальним експонатом є валіза німецького  офіцера, з якої і розпочалося створення музею;

Українські бойові традиції ( наявні пістолети, карабіни, автомати, окремі експонати зі сходу нашої держави - зони АТО.), висвітлено події Революції Гідності.

На подвір’ї музею представлена військова техніка періоду з  Другої світової війни по сьогодення.

Олег Бойко каже: "Я хочу тут уже зробить на 12 га, щоб було експозиції в натуральну величину Київської Русі, козацької січі, збудувати ГУЛАГ, щоб могли поспати, поїсти баланду в баракові".

Планують також побудувати афганське село, так званий кишлак, радянські та німецькі окопи часів Другої світова війна. 

Реалізувати задум, каже Олег Бойко, нині неможливо. Адже у братів бракує грошей. Єдина надія – на благодійників.

Разом з тим, від самого початку російської агресії, брати Бойки - засновники цього унікального музею військової техніки, власними силами допомагають українським бійцям, які воюють в АТО. Допомагали військовим технікою та амуніцією. Їхніми зусиллями врятовано не одне солдатське життя!

Шампань, брати Бойки

Одна з бойових машин, яка була передана братами на передову..

Сподіваємося, що ваше знайомство з Черкщеною - серцем українського Правобережжя - стане за допомогою цієї інформації ще більш повним і яскравим. Всі пам'ятки цього регіону неможливо описати навіть в декількох статтях. Потрібно просто відчути, пропустити через себе красу та енергію цього краю - і тоді кожна подорож стане для вас одкровенням і відкриттям.

Опубліковано в Туризм

На Верецькому перевалі, між Галичиною і Закарпаттям, де протягом тисячоліття проходили кордони різних держав, нині стоять три пам’ятники. Це – встановлений у 1990 рр. пам’ятний знак українським партизанам, пам’ятний знак на Верецькому перевалі з нагоди 1100 роковин переходу угорських племен через Карпати, і, від середини жовтня – Меморіал героям Карпатської України. Присвята на меморіалі, «героям Карпатської України, розстріляним польськими та угорськими окупантами у березні 1939 року», викликала дипломатичну суперечку між Польщею та Україною. Але поки що не виграв ніхто.

Опубліковано в Цікаво

Кожний, хто публічно та всупереч фактам приписує польському народу або польській державі відповідальність або співвідповідальність за злочини, вчинені ІІІ Рейхом або інші злочини проти людства, миру і воєнні злочини — підлягає штрафу або позбавлення волі строком до 3-ох років. Таке саме покарання загрожує за «явне заперечення відповідальності справжніх винних у цих злочинах».

Опубліковано в Колонка подій

1. Не слухайте тих, хто каже, що Україна – гарна країна. Вони нахабно брешуть!

Тунель кохання — пам’ятка природи місцевого значення. Знаходиться мальовничий романтичний куточок біля селища Клевань, що у Рівненській області. Тунель являє собою ділянку залізничної колії, що веде від Клевані до селища Оржів, картинно заросла з обох боків деревами. Тунелем кохання присвячений фільм «Клевань: Тунель Кохання» японського режисера Акійоші Імазаки, знятий ним з натури в 2014 році.

Де знаходиться: Рівненська область, неподалік від селища Клевань

 

2. Ну ви ж самі бачите, що вас вводять в оману.

b0d17ce2a8cc9bfbc9dcdc3f15c7f5d0 1

Озеро Синевир — найбільше озеро України в 2008 році було визнано одним з семи чудес нашої країни. Озеро розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, його глибина сягає 22 метри.

Де розташовано: Закарпатська область, Міжгірський район, село Синевирська Поляна

 

3. Це похмурий край. А депресія вам просто гарантована. 

Рододендрони

Рододендрон більшість українців знають під іншою назвою. А саме - червона рута. Щоб побачити цей квітучий кущ, доведеться попотіти. Адже люблять рости рододендрони у Карпатських горах. Зокрема на Чорногірському хребті (гора Піп Іван та Шпиці),Свидівці (гора Близниця).

 

4. І зауважте, що в Україні все таке безлике і сумне. Навіть будинки! Всі, як один, похмурі та побудовані за одним шаблоном. 

Львів

 

5. Старовинною архітектурою і не пахне. Та вони навіть ніколи не чули, що таке архітектурний шедевр!

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича

 

6. Про замки забудьте. Їх немає і ніколи не було. А навіть ті, що були, вже давно знесли.

Кам’янець-Подільська фортеця.

Кам’янець-Подільська фортеця.

 

7. Українські дівчата наче дикунки!

Відома українська співачка Руслана, яка перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення 2004"

Відома українська співачка Руслана, яка перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення 2004"

 

8. До того ж це екологічно забруднена і перенаселена країна.

Село в Карпатах

 

9. Це досить неживий край. Все померло, коли вибухнув Чорнобиль. А що вижило, то мутант.

leleka

 

Ви ще не вірите?

 

10. А ввечері все це виглядає ще страшніше. Там темно. Обовязково беріть з собою ліхтарик.

Roads Houses Ukraine 502522 1

Київ

11. А їжа! Українська кухня просто огидна. Борщ… і вигадали ж таке!

борщ

12.  Ні тобі фестивалів, ні гулянь, ні свят. Традицій у них своїх немає, втім, як і історії.

гопак

Український танець "Гопак"

 

13. Ви пошкодуєте, якщо поїдете в Україну. Ця поїздка – найгірше, що можна собі уявити. Тому, Україну дійсно варто уникати будь-якою ціною…

 Пожартували, а тепер гайда подорожувати Україною. І запросіть з собою друзів!

 

Опубліковано в Гумор
Субота, 14 жовтня 2017 01:23

14 жовтня - Свята Покрова

Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, "Покрови" чи "Святої Покрови".

Опубліковано в Цей день в історії

Нав’язування комуністичної ідеології та примусове “розкуркулення”, а простіше – звичайний грабунок українського населення, розпочалося на початку ХХ століття. Саме тоді більшовицька армія, нівелюючи будь-які закони війни та здорового глузду варварськими методами почала запроваджувати свою ідеологію.

Опубліковано в Україна у вогні

Культ Перемоги та міф про «Велику Вітчизняну війну», сконструйовані радянською пропагандою та підхоплені пострадянською російською, зіткані з фальсифікацій, маніпуляцій та замовчуванні фактів. Так, комуністична пропаганда стверджувала, що Радянський Союз завжди був непримиренним борцем із нацизмом, а коли переміг, виступив активним організатором суду над верхівкою Третього Райху – Нюрнберзького процесу. В СРСР усі знали про Нюрнберзький трибунал, а ось матеріалів його повністю ніхто не бачив – їх не публікували. Урізана й цензурована версія матеріалів суду давала радянській пропаганді простір для маніпуляцій, освячених словом «Нюрнберг». Серед них – твердження, що трибунал засудив Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, дивізію «Галичина» тощо, ба, навіть заборонив їхню символіку. Ви, певно, чули варіації на цю тему від російських пропагандистів та їхніх українських однодумців. А що ж було насправді? 

Опубліковано в Цікаво
Сторінка 1 із 5