Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!"

П'ятниця, 05 жовтня 2018 07:29 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Демонстарація у Владивостоці з українськими прапорами і гаслами. Ймовірно – весна 1917 року Демонстарація у Владивостоці з українськими прапорами і гаслами. Ймовірно – весна 1917 року

Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові та Рівному. Але в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

Про це повідомляється на сторінках Історичної правди.

Як зазначається, гасло "Слава Україні!" і відповідь "По всій землі слава!" використовувалось ще в середовищі харківської української студентської громади у кінці XIX століття.

Того самого, на базі якого у 1900 році виникла Революційна українська партія (РУП) – перша модерна українська політична партія під російською займанщиною. Перше відоме згадування гасла пов’язане саме із цим середовищем.

Їхав якось "артільний батько" Микола Левитський у гості до родини Олександра Коваленка – співзасновника РУП, який у 1905 році став одним із лідерів повстання на броненосці Потьомкіні.

Їхав, їхав, розглядався навкруги, але забув назву потрібного перевулку. Спитатись би когось, але можуть засміяти – Харків, то ж не Кобеляки, де всі всіх знають.

"Коли дивлюсь, - іде студент-технольоґ, чорнявий, смуглявий, ну – наш парубок із села, та й годі. Спитатися б його, та якось ніяково.

Коли чую – він насвистує "Ще не вмерла Україна". – Почекайте! – я до візника. – "Слава Україні!" – гукаю до студента. – "По всій землі слава!" – відповідає, підбігаючи до мене з хідника".

Далі у своєму спогаді О.Коваленко згадує, що ось так пізнавались між собою ті, що працювали тоді для української справи.

Їх було мало, але вони єднались під кличем: "Не дамо вмерти Україні, не зникне її слава!..".

Цей спогад та попередня цитата цікаві ще тим, що пов’язують походження гасла "Слава Україні!" із українським національним гімном (адже клич сформульовано на основі першого рядка славня "Ще не вмерла Україна").

В робітничій діаспорі, так званої першої хвилі, теж добре знали, коли вигукувати "Слава Україні!".

Коли у вересні 1916 року в Детройті (США) під час великого українського віча за участі 1200 осіб було розгорнуто національний прапор, то залом покотилась невтихаюча буря оплесків.

Присутні встали з місць, щоб віддати честь прапору. А з їхніх грудей вирвались могутні оклики: "Слава Україні! Хай живе Україна!"

Початок революції 1917 року

У березні 1917 року в Києві лише розпочиналась революція. А на мітингах в регіонах відповіддю на гасло "Хай живе автономія України!" вже тоді можна було почути одностайне: "Слава! Слава Україні!".

Це був звичайний набір гасел, як от: "Хай живе демократична республіка! Слава Україні!".

2b23dde 03 zboty v dii vtsi.19171 

Інформація в газеті "Нова рада" про збори, які відбулись 15 березня 1917 року в с. Діївка (тепер мікрорайон м.Дніпро)

В місті Іркутську (азійська частина Росії) тамтешні українці з місцевими робітниками організували першотравневе свято праці.

Солдати і офіцери 12 полку виготовили і показово пронесли через місто два, очевидно величезні, блакитно-жовті прапори…

Підходило багато людей, щоб побачити написи. А там на одному писало "Хай живе вільна Україна!" та популярні тоді революційні гасла. А на другому: "Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!".

Опівдні того ж дня в Іркутську сформувалась колона у приблизно 1000 демонстрантів (підтягнулись й солдати 10 полку із своїм українським прапором).

Настрій був піднесений, співали "Ще не вмерла…" і "Ми гайдамаки". А далі: "…маніфестація рушила. „Слава Україні!" неслося з гурту, з покрівель, і з вікон будинків".

 f8e113a 1

Демонстарація у Владивостоці з українськими прапорами і гаслами. Ймовірно – весна 1917 року

Перший військовий з’їзд, який проходив 18-21 травня 1917 р. у Києві, вище згадуваного легендарного кооперативного діяча Миколу Левицького вітав стоячи, оплесками та вигуками "Слава!".

Старий аж заплакав від радості, але відповів: "Дякую... дітки! Дякую!... Слава Творцеві, таки дожив!... Слава Україні!...". І це "Слава Україні!" підхопив увесь зал.

Херсонець В.Кедровський свідчить: "Довго лунає в залі "Слава Україні!", а потім переходить якось цілком природно у спів: "Ще не вмерла Україна!"

На тому з’їзді самостійники Міхновського програли боротьбу за військові маси автономістам Винниченка.

Розбіжність в поглядах між тодішніми цими двома таборами маркувались і відповідними гаслами. Напередодні з’їзду юрба українців під домом М. Грушевського кричала: "Слава Україні!". А на це їм М. Грушевський з ґанку відповідав: "Хай живе демократична Росія".

Правда, у заявленому П.Штепою посиланні на цю історію в числі "Нової ради" від 7 травня 1917 року, такий епізод відстуній.

15cb97c kedrovskyj volodymyr 1917 rik1

Обкладинка книги В.Кедровського (Вінніпег, 1967) у якій зібрано спогади, опубліковані по "свіжих слідах" в кінці 1920-х років в українській періодиці

В.Кедровський згадує, що як повернувся із військового з’їзду в свою Кавказьку кінну дивізію (прозвану "Дикою"), то зібрав українських вояків – в тому числі і кубанців – загалом близько 800 осіб.

Останні слова з його звіту-розповіді були заглушені "гучними оплесками та дружними вигуками "Слава Україні"!". Далі у своїх спогадах описує, як проходила українізація війська в його рідному Херсоні:

""...утворити цілий український полк, або й два. Слава Україні!" — закінчив свою промову Лиханський. Це "слава Україні" гучно підхопили тисячі грудей і довго, могутньо лунало воно в повітрі.

Тих, хто вважає себе свідомим українцем і хоче стати під свій рідний жовто-блакитний прапор, прошу піднести руку… Майже всі присутні піднесли руки до гори.

Почулися з початку окремі вигуки, які зараз-же перейшли в один загальний гук: - Слава Україні! Сла-а-а-а-ва Україні!".

Церковні діячі та віряни не відставали від військових.

На початку травня у Кам’янці-Подільському відбувся єпархіальний український з’їзд Подільської губернії за участі духовенства і парафіян, який обговорював питання українізації церкви та автокефалії. За підсумками нарад з’їзд надіслав телеграму Центральній раді, яка завершувались словами "Слава Україні й її Церкві".

Проголошення 23 червня 1917 року Першого універсалу Центральної ради українці вітали кличами "Хай живе вільна Україна" та "Слава Україні".

Цього проголошення – навіть повної самостійності – активно вимагали ще делегати першого військового з’їзду, але універсал з’явився лише за підсумками другого військового з’їзду. Майбутній голова Ради Міністрів УНР Борис Мартос залишив спогад, як у Полтаві місцева громада відзначала цей універсал:

"кількатисячна процесія з духовенством на чолі, з українськими прапорами попрямувала до архиєрейського дому, де у дворі стояла дерев’яна, перевезена з Запоріжжя, церква…

В церкві відправлено молебень… вийшов старенький, може, семидесятилітній диякон в облаченії й урочисто, схвильованим голосом відчитав Універсал.

Я стояв близько і бачив, як по його щоках бігли сльози. Коли він закінчив, то пролунало тисячоголосне: "Слава! Слава Україні!"".

Українці Петрограду теж організували величаву маніфестацію в столиці імперії на честь проголошення повної автономії України. Попереду походу несли національні прапори з написами: "Нехай живе вільна Україна", "Слава Українській Центральній Раді" і т. п.

Хроніки не фіксують використання на цьому заході гасла "Слава Україні!", однак воно скоріш за все там було, бо місцеві українці його добре знали.

Volyns'kyj_polk У 1917 році українці з колишніх царських гвардійських полків вільно проводили озброєні демонстрації під синьо-жовтими прапорами у столиці Росії. Навіть, на легендарній "Аврорі" діяла організація матросів-українців.

Заступник голови Українського генерального військового комітету (УГВК) згадує свою зустріч з українцями, які охороняли "Зимовий палац": "Ми привіталися з ним (вартовим – Ю.Ю.) і почули відповідь на всі груди "по ґвардейському": "Слава Україні!"".

Далі, коли вишикувалась охоронна сотня, на вітання Олександра Пилькевича із гвардійських грудей на весь колишній царський палац залунало могутнє: "Слава Україні! Слава Центральній Раді! Слава Генеральному Комітетові! Слава!".

Вже Другий великий збір ОУН в 1940 році не просто зафіксував своєю постановою вже давно сформовану традицію, але й додав до вітання обов’язкову відповідь: "Героям слава!"

Продовження: Від другого до третього універсалу; Перша російсько-українська війна; Гетьманат, друга російсько-українська війна; Повстанський і націоналістичний рух читайте ТУТ.

Автор: Юрій Юзич
Історик, голова Крайової ревізійної комісії "Пласту - НСОУ",

випускник історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається