Тарас Григорович Шевченко – геніальний поет України, творчість якого ось уже понад два століття вшановують як в Україні, так і поза її межами. «Кобзар», рушник та ікона – найцінніше із того, що брали з собою у далеку дорогу українські переселенці, шукаючи кращої долі у чужих світах. Саме Шевченко став для розпорошеної по різних країнах світу української діаспори тією об’єднавчою духовною силою, що дала можливість вижити нашій нації на чужині та гарантувала їй гідне місце серед інших національних культур.

Вшанування пам’яті Великого Кобзаря зарубіжними українцями вилилося у розмаїтті форм вияву своєї поваги до поета. Це засвідчують документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), зокрема: повідомлення на відзначення роковин дня його народження і смерті; наукові дослідження і художні твори про життя і діяльність митця; переклади творчої спадщини поета іншими мовами світу тощо.

Серед перших, хто звернувся до образу Тараса Шевченка за межами його історичної Батьківщини були українські військовополонені, які перебували на території європейських держав. Так, часопис «Розьсвіт» Раштатського табору (Німеччина) відкривається зверненням до поета як до поводиря української нації, з ім’ям якого пов’язана боротьба поневоленого народу за свободу.

Опубліковано в Цей день в історії

17 листопада у Києві відбулася конференція «Гідне вшанування пам’яті загиблих воїнів АТО» в рамках всеукраїнської акції, спрямованої на вшанування героїв боротьби українського народу за Незалежність та територіальну цілісність України, «День Гідності».

Опубліковано в Україна у вогні