24 квітня 2018 р. Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) долучився до відкриття міжархівної документально-художньої виставки «Собор душі» до 100-річчя від дня народження Олеся Гончара та 50-річчя видання його роману «Собор», де ЦДАЗУ виступив одним із співорганізаторів цього масштабного виставкового проекту.

Опубліковано в Скарбниця спогадів

23 березня о 14-00 у читальній залі Центрального державного архіву зарубіжної україніки (м. Київ, вул. Солом’янська, 3) відбудеться відкриття документальної виставки «Ми не розлучались з тобою, Україно!».

Опубліковано в Музеї

«Крути, це… вогнена грань двох епох: духового рабства, яке молоді герої змили своєю гарячою кров’ю, й боротьби за державну суверенність України, яку вони започаткували» – так українці в еміграції майже через 40 років характеризували бій поблизу залізничної станції Крути, пам’ять про який у незалежній Україні вшановується 29 січня.

Опубліковано в Цей день в історії

«Банди Петлюри» – такою довгі десятиліття панування радянської влади з подачі редакційних пропагандистів, істориків і літераторів представлялася пересічним громадянам СРСР армія Української Народної Республіки.

Опубліковано в Видатні українці
Понеділок, 13 листопада 2017 06:34

День перемоги та поразки. #ЦДАЗУ

У Центральному державному архіві зарубіжної україніки у фонді Петра Зленка зберігається часопис «Союзу українських провінціяльних організацій» в Чехословаччині «Український самостійник», який виходив у Ліберці протягом 1935–1938 рр. Цікавою є постать самого Петра Зленка – колишнього вояка армії УНР, відомого бібліографа, який в еміграції уклав низку бібліографічних видань міжвоєнного періоду, присвячених історії українського війська доби Української революції. Це, зокрема, збірники «Симон Петлюра: Матеріали для бібліографічного покажчика» (1935, 1939), «Українські січові стрільці: Матеріали для бібліографії визвольної боротьби України» (1935–1936), «Зимовий похід: Бібліографія» (1940). У 1945 р. він був заарештований у Празі органами НКВС і вивезений до радянських таборів, де його сліди загубилися.

Опубліковано в Цікаво
Вівторок, 07 листопада 2017 19:15

Армія, народжена у боротьбі

«Землі імперії завершуються там, де завершується її зброя», – писав у XVIII ст. голландський юрист Корнеліус ван Бінкершок. Майже два століття по тому цей вислів відомого голландця згадав один з громадсько-політичних діячів доби Української революції, член Української Центральної Ради Микола Ковальський у своїй статті «22-ге січня», опублікованій у паризькому тижневику «Тризуб». За 10 років після IV універсала Української Центральної Ради, вже перебуваючи в еміграції, М. Ковальский поставив питання: чому, відзначаючи десятиліття проголошення незалежної держави, українці цієї держави не мають, і чому так само не мають збройної сили, яка є необхідною умовою існування кожної держави?

А ще майже сто років по тому, залишивши другу частину питання незмінною, можемо трохи переформулювати першу: чому напередодні 25-ї річниці незалежності Україна опинилася перед загрозою втрати суверенітету?

Опубліковано в Цікаво

До 100-річчя створення армії УНР та Дня захисника України у Київському міському будинку учителя відкривається виставка «Загартовані безсмертям», підготовлена Центральним державним архівом зарубіжної україніки.

Опубліковано в Україна

Перша світова війна, яку у 1914 р. розв’язали найбільші імперії Європи – Російська, Австро-Угорська та Німецька – поставила українців наддніпрянської та західної України по різні сторони барикад. Але якщо українцями Австро-Угорщини війна розглядалася як можливість вибороти власну державу, то для більшості українців, які жили на землях, що входили до складу Російської імперії, національне питання, навпаки, не було в числі актуальних.

Опубліковано в Скарбниця спогадів

З фондів #ЦДАЗУ: До 50-ліття Світового Конгресу Українців (СКУ)

"Все йде, все минає"... Тож не зневіряйтеся, а йдіть далі, як і до цього часу. ... Не звертайте з шляху, щоб на Вас не лізло, не повертайтесь назад, як би нечиста сила ззаду Вас не кричала! Йдіть вперед і несіть Ваш, найтяжчий на світі, український хрест. Бо коли такі люди як Ви почнуть занепадати на дусі, то що вже казати про інших, з натури малодухих? Знімите Ви одно колесо з українського воза, зніму я, другий, третій... і загрузне наш віз в обивательському болоті навіки. ...

Тож коли ми з Вами також кинемо плуга та борону, то поросте таке бадилля, що й сам Бог не викорчує, а на прекраснім українськім полі будуть пастись чужі корови». (Відгуки минулого. О. Кошиць в листах до П. Маценка. – Вінніпег, 1954 р.). Такі поради від зневіри давав найвидатніший український диригент ХХ століття Олександер Кошиць в одному із своїх листів до Павла Маценка, українського музикознавця, диригента і громадського діяча в Канаді, засновника Вищих освітніх курсів у Вінніпегу і Торонто.  

Опубліковано в Історія
Понеділок, 24 липня 2017 06:34

З фондів #ЦДАЗУ: Листи з минулого

До святкування 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років

 

“Він належить — як каже Д. Донцов — до тих безперечно цікавих індивідуальностей, що їх видвигнула наша національна революція 1917-1919 рр. В пам'яті нашого народу він живе під ім'ям ВАСИЛЬ ВИШИВАНИЙ, бо так назвали його Українські Січові Стрільці, побачивши його світлину в однострої австрійського старшини й нашій вишиваній сорочці, в якій він являвся і на цісарському дворі” (Никифор Гірняк. Полковник Василь Вишиваний. Вінніпег — Канада, 1956).

Представлений документ із фондів Центрального державного архіву зарубіжної україніки розкриває погляди на творення Української Держави відомого українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя (ерцгерцога) династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців Вільгельма Франца фон Габсбурга (1895-1948). Багато питань періоду Української революції 1917-1921 рр. залишилися актуальними і по цей час та перекликаються із сучасними подіями.
 
Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу, хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом. Василь Вишиваний прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.
 
Він до кінця життя вважав себе українцем і закінчив своє славне життя у Києві, але, на жаль, як арештант, якого радянська влада звинуватила у співпраці з ОУН і західними розвідками. 18 серпня 1948 р. Вільгельм Габсбурґ помер у в'язничній лікарні, похований на Лук'янівському цвинтарі, але місце його останнього прихистку й по сьогодні залишається невідомим.
 
У часи перебудови і переоцінки діяльності Сталіна та його секретних служб справа
Габсбурга-Вишиваного знов була переглянута комісією з реабілітації незаконно засуджених в СРСР. 16 січня 1989 р. його було посмертно реабілітовано. Відтоді розсекречено багато документів у справі Габсбурга-Вишиваного. Наразі в українському суспільстві йде переоцінка його діяльності і внеску в історію України.
 
Не народжений українцем, подовжувач роду стародавніх європейських династій Габсбургів та Лотарингів, Василь Вишиваний є чи не найбільшим прикладом у новітній історії України, коли особа з таким родоводом свідомо стала на захист українства і через все життя з гідністю пронесла тяжкий український хрест та зберегла вірність ідеї самостійної, соборної і суверенної України.
 
Стаття С. Куропася “З листів полковника Василя Вишиваного”.
“Вільне слово”, Торонто, ч. 6, лютий 1982 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6457-О
 
 

Надія Лихолоб

головний архівіст ЦДАЗУ

Опубліковано в Скарбниця спогадів
Сторінка 1 із 2