Закон “про п’ять колосків”: з чого почався російський геноцид в Україні

Середа, 07 серпня 2019 10:09 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

7 серпня 1932 року, було прийнято постанову Сталіна, так званий закон “про 5 колосків”, що стало фактично першим кроком до Голодомору

Саме 7 серпня легкої руки Йосифа Сталіна було підписано кривавий закон, який став початком наступних трагічних років в історії українців. Закон “про п’ять колосків”, або як його ще називають просто “Колоски”, – це народна назва репресивного радянського закону часів Голодомору.

Дослідники зазначають, що текст цього закону був власноруч написаний Сталіним. Закон передбачав за розкрадання колгоспного і кооперативного майна “розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом’якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років теж із конфіскацією всього майна”. Амністія у цих випадках заборонялась.

Законом “про п’ять колосків” фактично людям було заборонено їсти. Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування.

Його назвали в народі «Закон про 5 колосків» через те, що навіть за один колосок, взятий з поля, покаранням міг бути смертельний вирок як для дорослого, так і для дитини.

Офіційна ж назва документу - закон "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Його було ухвалено спільною постановою Центрального виконавчого комітету і Радою народних комісарів СРСР, а саме авторство документа розробив особисто Йосип Сталін.

Зокрема, цим законом передбачалося покарання за розкрадання колгоспного і кооперативного майна у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна. За пом'якшувальних обставин цей вирок міг бути змінений на позбавлення свободи строком не менш ніж 10 років із конфіскацією всього майна. Амністію у таких випадках було виключено.

Для порівняння: за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років, а за крадіжку чужого майна присуджували три місяці примусових робіт.

Акт начальника охорони артілі «Спільна нива» (с. Мачухи) про затримання П. О. Бадьорного за крадіжку колосків з колгоспного лану. 9 липня 1933 р. Держархів Полтавської області, ф.р-2020, оп.1, спр.962, арк.3.

 

Акт начальника охорони артілі «Спільна нива» (с. Мачухи) про затримання П. О. Бадьорного за крадіжку колосків з колгоспного лану. 9 липня 1933 р. Держархів Полтавської області, ф.р-2020, оп.1, спр.962, арк.3.

Відтоді власна нива, в яку було вкладено стільки сил і надій, і яка для селянина споконвіку символізувала достаток і можливість спокійно пережити зиму, ставала смертельною загрозою. Зі спогаду Михайла Гавриленка, 1919 р.н., з Котельви: «…Як хтось там вийде на свою ниву й ріже колоски й впіймали його, то судять. Охраняли поле, ну це як вловлять, тут кажуть «враг народу», його як заберуть, то його й нема. Ото таке було, значить…».

Окрім закону, була також таємна інструкція від 13 вересня 1932 року про порядок застосування положень нормативно-правового акту.

Аналіз 20 тисяч справ показує, що серед засуждених було 83% колгоспників та селян-одноосібників і лише 15% — "кулацько-заможних елементів". Отже, цей закон було спрямовано проти селян, котрі рятуючи дітей від голодної смерті, змушені були нести додому з поля кілограм чи два зерна, ними ж вирощеного.

На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 тис. осіб. Зокрема, карали дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Населення опинилося у замкненому колі: з одного боку діяли плани хлібоздачі, які часто були нереальними і прирікали селян на голодну смерть, з іншого - будь-які спроби врятуватися від неї блокувалися конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) та вказаним законом.

Цей закон діяв до 1947 року, але пік його застосування припав саме на 1932-1933 роки, роки Голодомору в Україні.

За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України, демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані з надсмертністю, а ще 600 тис. — із дефіцитом народження.

При цьому у ті роки СРСР продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн тонн, у 1933-му – 1,68 млн тонн; протягом наступних років більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодних.

Для Кремля «Закон про п’ять колосків» став важливим інструментом забезпечення успіху хлібозаготівельної кампанії, а для України – Сталін 7 серпня 1932 фактично підписав смертний вирок мільйонам українських селян…

Про страшні злочини совєцького режиму проти української нації повинен знати та памятати кожен українець, від малого до старого!

Слава нашому народові.

Вічна пам’ять жертвам червоного терору. 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається