105 років тому Митрополит Шептицький передав в дар українському народові найцінніший скарб

П'ятниця, 14 грудня 2018 16:45 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Цього дня, 13 грудня 1913 року урочистим актом Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький передав в дар українському народові приватну фундацію «Церковний музей»

13 грудня 1913 року у Львові на вулиці Мохнацького, 42 (тепер Драгоманова, 42) за присутності численних діячів Церкви, галицької інтеліґенції, культурної та наукової еліти, іноземних гостей митрополит Андрей Шептицький подарував українському народові створений його стараннями та коштом Національний музей.

foto muzuyu kopiya1Того дня українська преса під заголовком «Нове надбання нашої національної культури в Галицькій Україні» офіційно повідомила  про знакову історично-культурну подію, яку Шептицький влаштував у Львові, віддавши архітектурний комплекс на вулиці Драгоманова, 42  із зібраною колекцією українського мистецтва народові. На урочистостях, які відбулися в колонній залі палацового будинку, були присутні: галицький намісник Вітольд Коритовський, перший намісник Галичини, польський маґнат, граф Агенор Ґолуховський, єпископи Перемиський Константан Чехович та Станіслваський — Григорій Хомишин, журналіст, письменник, віце-президент Львова Тадеуш Рутовський, професор Михайло Грушевський, Іван Франко та б. ін.

Після Служби Божої, яку відправив єпископ Чехович, до слова були запрошені відомі особистості: промову мав генеральний вікарій о. митрат Андрій Білецький, із привітаннями виступили Михайло Грушевський, професор Ст. Томашівський, проф.  І. Боберський, проф. В. Шухевич та ін.  На адресу організації надійшли численні вітання: від Папи Римського, австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда; наукових та культурних організацій: Музею чеського королівства, Угорського національного музею, Краківської академії мистецтв, від організацій Болгарії, Сербії, Білорусі, Литви, Америки, Канади та ін.

Усі заходи, які проводилися з приводу відкриття Національного музею, були — на їх публічне визнання — ґрандіозними. Австрійська влада офіційно дозволила українським організаціям з цієї нагоди вивісити жовто-блакитні прапори, а завершилась церемонія відкриття національним гімном «Ще не вмерла Україна». Під час урочистостей Кость Левицький, один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст., виголосив щиру подяку митрополитові Андрею за великий подарунок: «Український народ мало коли в своїм тяжкім поході стрічав радісні хвилини, і тому цей день, день українського апостола Андрія Первозванного, зостанеться на завжди в памьяти нашого народу… Дар Вашої Світлости дорогий нам з трьох причин. Своєю працею і своїм даром Ви вливаєте в нас нову віру у власні сили…Дар цей дорогий нам ще й тим, що йде від голови нашої церкви, який завжди стояв при патріотичному принціпі — що духовенство українське повинно брати як найінтенсивнішу участь в нашім громадськім житті. Нарешті, дар дорогий нам і як заповіт — щоб ми були сторожами гробу минувшини, але щоб з тих мертвих скарбів ми черпали нове народнє життя, щоб Національний музей був не цвинтарищем нашого життя, а животворним джерелом, з якого живою течією має бити відроджена українська культура. І наш народ, перейшовши тернистий шлях свого відродження, згадає Вашу Світлость як одного з найкращих своїх синів, які для його розвитку поклали найбільші заслуги».  

При передачі в дар народу Національного музею у Львові (1913 р.) її предстоятель митрополит Андрей (Шептицький) наголошував: "Покажім нашій спільноті... що в нас живуть прегарні й великі традиції, що ми є носіями великої рідкої культури... Не хочемо бути сторожами гробів, хочемо бути радше свідками відродження. Збірки Музею передаємо українському народовінашому народові не лише як документи і свідчення слави наших батьків — ми їх передаємо тим, хто бачить культуру нашого народу як живу основу будучої — дасть Бог — спільної праці нашого духовенства та інтеліґенції, будучих поколінь нашого народу... Пам'яток минулого не відділюймо навіть думкою від сучасності і від завдань майбутнього..."

Завдяки зусиллям ієрарха було врятовано від забуття унікальні документальні збірки уряду Західноукраїнської Народної Республіки після припинення його діяльності у Відні.

 

 

Довідка: Музей був заснований в лютому 1905 року греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким як приватна фундація під назвою «Церковний музей» для розвитку української культури. Роботу з організації музею й укомплектування збірок очолив Іларіон Свєнціцький, відомий історик, славіст і мистецтвознавець, в майбутньому — довголітній директор музею (1905—1952). До фондів входила особиста колекція засновника, який подарував близько 10 тисяч предметів і утримував музей на особисті кошти. Основа збірки – це сакральне мистецтво, тобто освячені речі, які використовували під час Літургії. Коли такі речі виходили із ужитку, - їх спалювали, бо не можна було, щоб вони десь лежали без застосування.

Для експонування колекції у 1911 році був придбаний Палац Дуніковських 19 століття по вулиці Драгоманова (тоді — Мохнацького), 42.  13 грудня 1913 року урочистим актом музей передано в дар українському народові. Того ж дня експозиції були відкриті для відвідувачів.

У 1991 році музей було перейменовано в «Національний музей у Львові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького». Музей отримав нинішній основний корпус — будівлю на проспекті Свободи, 20, побудовану для Промислового музею на початку 20 століття, в якому в радянський час розміщувався Музей Леніна. З 2005 року Національний музей отримав сучасну назву.

Фонди музею - понад 100 тис. одиниць збереження. Тут є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини.

Гордістю музейної колекції є стародруки та давні рукописи, зокрема Буацьке Євангеліє, а також низка оригінальних творів Тараса Шевченка.

На сьогодні Національний музей у Львові налічує понад 140 тис. експонатів.

Музей славиться найбільшою збіркою українських ікон не лише в Україні, але й у цілому світі. У збірці налічується понад  4 тис ікон. Найкращі і найцінніші зразки представлені в експозиції і доступні для огляду, але дуже багато так само цінних робіт зберігають в запасниках.

knizhka31

Варто додати, що історія української ікони базується в основному на збірках Національного музею у Львові. Особливо багато унікальних ікон, датованих XV - XVI ст.

Багато старовинних ікон у ХІХ - на початку ХХ ст. вважалися вже не модними, отож, їх переважно спалювали, або переносили з однієї церкви до іншої. Саме тому Митрополит Андрей Шептицький задумав заснувати музей, де б ці ікони зберігалися не лише як предмети культу, а як такі, що мають мистецьке значення.

knizhka21

Митрополит Андрей знав ціну давніх ікон, як мистецьких витворів. Він заснував музей, де були не лише ікони, а й інше церковне приладдя. Так музей розширювався і розвивався.

"Був у нас, на Галицькій Україні, чоловік високого росту та ще вищого духа, що розумівся на мистецтві, пізнавався на талантах, вмів найти дороги і засоби для підтримання сучасної і збереження колишньої народньої культури". Коли б не він, не одно припало би столітнім порохом, не один талант пішов би намарне. На думці в нас - Митрополит Шептицький, якому історія української культури дасть прізвище українського Юлія II" - пророчо писав ще 1915 року відомий галицький критик Микола Голубець.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається