#Holodomor85 Постріл в обороні мільйонів

Вівторок, 23 жовтня 2018 07:39 Автор  Орест
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
#Holodomor85 Постріл в обороні мільйонів Фото - Інститут національної пам'яті України

21 жовтня 1933-го - дата одного з найгучніших вбивста в історії України.

Цього дня, рівно 85 років тому, член Організації Українських Націоналістів, 18-річний студент-математик Микола Лемик, виконуючи наказ ОУН, на знак протесту проти Голодомору в Україні, у радянському консульстві Львова двома пострілами вбиває працівника радянського консульства у Львові – високопоставленого чекіста Олексія Майлова.

Після успішного виконання наказу оунівець залишається на місці і спокійно здається у руки поліції, аби згодом на судовому процесі засудити дії радянської влади проти українського народу. Мету вбивства хлопець вперше оголосить під час затримання. Поліції він скаже, що є представником ОУН і здійснив ці постріли в обороні мільйонів українців, які стали жертвами тоталітарного режиму.

Цим кроком ОУН намагалася привернути увагу світової громадськості до штучного голоду, влаштованого комуністичним режимом в УСРР.

Петро Лемик народився у селі Солова Перемишлянського повіту в Галичині (тепер Золочівського району, Львівської області). Після закінчення української гімназії навчався на математично-природничому факультеті Львівського університету.

Миколі Лемику було лише 18, коли Організація українських націоналістів в Західній Україні приймає рішення змусити звернути увагу світової громадськості на Голодомор в Україні. На нараді ОУН вирішили вчинити атентат на чиновника Москви — радянського консула у Львові. Зголосилося здійснити вирок з десяток молодих членів ОУН. Але справа йшла не просто про відважного бойовика. Це мав бути інтелігентний чоловік, з міцними нервами, який легко входить у довіру, бо ставили завдання не лише виконати присуд, а й оборонити себе від охоронців у консульстві та здатися в руки польській поліції. А найважливіше — гідно триматися під час судового процесу, який мав висвітлюватися світовими засобами масової інформації.

Після здійснення атентату Микола був затриманий. Вирок був таким — смертна кара. Однак, враховуючи неповноліття підсудного, оголосили про його довічне ув'язнення, і Миколу везуть аж під Варшаву, в політичну в'язницю «Святий Хрест». Там багатолітній член ОУН, в'язень польських, німецьких і радянських тюрем, двічі засуджений до смерті Петро Дужий впродовж певного часу спілкувався із Миколою Лемиком і згодом згадував, що хлопець виявився дуже приємною, життєрадісною людиною. На запитання: «Коли ж, Миколо, йдеш на волю?» — відповідав з усмішкою: «З неділі, щоправда, ще не відомо, з якої неділі, але це таки буде з неділі!» Півроку Микола Лемик, чи не єдиний у в'язниці, утримувався в кайданках. Але не було б щастя, та нещастя допомогло — навчився їх знімати, і це потім врятувало йому життя. Дійсно, він вийшов на волю саме в неділю, 1939 року.

Коли на початку Другої світової війни в'язнів переганяли до іншої в'язниці, йому по дорозі вдалося зняти кайданки і втекти. Щоправда, при цьому Микола був поранений. Діставшись до українського селища, лікується в українській родині, потім деякий час вчителював у цьому ж селі. Знову зв'язався з керівництвом ОУН у Кракові. А там і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Любою Возняк — рідною сестрою Марії Возняк, що вийшла заміж за брата Степана Бандери, Василя, згодом замордованого в німецькому концтаборі. 4 серпня 1940 року вони побралися. За бажанням Люби на їхніх обручках було викарбувано: 23 травня 1940 рік. Дата їхнього знайомства та пам'ятний для них день смерті Євгена Коновальця. Цікаво, що шлюб вони брали не за прізвищем Лемик, воно було занадто відоме тоді, а за Синишин.

Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року соратниками Степана Бандери Акту про створення Української держави, «просувати» ідеї незалежності на схід вирушили три похідні оунівські групи — Північна, Середня і Південна. Середню очолив Микола Лемик.

"У жовтні 1941 року гестапо заарештувало Миколу Лемика, його розстріляли в Миргороді. Одне це достеменно відоме, а де похований — ні…" — це вже розповідає Ярослав Лемик, близький родич Миколи.

 Як згадував пізніше один із сучасників Микола Лемик був блондином, високого зросту, та міцної статури, мав блакитні очі. Його іменем названа вулиця у місті Львові.
За матеріалами Вікіпедії

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається