100 років тому у Львові УНР проголосила українську державність

П'ятниця, 19 жовтня 2018 08:14 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
«Прокламація Української Національної Ради» надрукована у львівській газеті «Діло» за 20 жовтня 1918-го. «Прокламація Української Національної Ради» надрукована у львівській газеті «Діло» за 20 жовтня 1918-го.

19 жовтня 1918, року на з’їзді мужів довір’я, який відбувався у будівлі Народного Дому Львова, Українська Національна Рада, спираючись на право народів на самовизначення, у «Прокламації» проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття.

У Прокламації говорилося: «Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Строжинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини – творять одноцілу українську територію. Ця українська територія уконституйовується як Українська держава».

На з’їзді були представники українськх політичних партій Галичини, Буковини, депутати австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів та духовенства.

Про об’єднання з Наддніпрянщиною, де тривало гетьманське правління Павла Скоропадського, не було прийнято жодних рішень. Натомість вирішили проявити свою лояльність до агонізуючої Австро-Угорської монархії. Українська Національна Рада звернулась до Відня з пропозицією затвердити рішення Ради про проголошення української державності.

Згодом були створені три делегації УНРади: виконавча (тимчасовий уряд) під головуванням Є. Петрушевича у Відні (25 жовтня 1918 р.), делегація для вирішення справ Галичини і Закарпаття у Львові (голова – Кость Левицький) і буковинська в Чернівцях (голова – О. Попович).

25 жовтня 1918 р. українська делегація у Відні офіційно повідомила про створення УНРади, представила її державну програму голові цісарського уряду Гусареку й безуспішно домагалася від нього легітимної передачі влади в Галичині. 26 жовтня 1918 р. Є. Петрушевич від імені УНРади вислав ноту до президента США Вудро Вільсона, в якій повідомив його про створення Української держави і просив підтримки Австро-Угорщини у вирішенні українського питання.

Зрештою, аби запобігти переходу під владу Польщі західних українських земель, в ніч на 1 листопада 1918 року, у Львові спалахнуло повстання, в результаті якого була створена Західно-Українська Народна Республіка.

Внаслідок листопадового повстання 1918 р. у Львові влада у Східній Галичині та Північній Буковині перейшла до УНРади. 9 листопада 1918 р. остання утворила виконавчий орган – Раду державних секретарів (Державний секретаріат), яку очолив К. Левицький. Наступного дня УНРада доручила уряду здійснити необхідні заходи для об’єднання всіх українських земель в одну державу. 13 листопада 1918 р. УНРада прийняла Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який проголошував створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Українська Національна Рада стала її вищим законодавчим органом. У листопаді-грудні 1918 р. УНРаду поповнили представники від повітів та великих міст, внаслідок чого її склад збільшився до 150 осіб. Були створені 9 комісій: земельна, військова, законодавча, технічної відбудови, фінансова, шкільна, закордонних справ, суспільної опіки, комунікацій, адміністративна.

Серед найважливіших законодавчих актів західноукраїнського парламенту були Тимчасовий закон про адміністрацію ЗУНР (16 листопада 1918), основи шкільництва (13 лютого 1919), про використання мови у державних установах і закон про громадянство ЗО УНР (8 квітня 1919), Земельний закон (14 квітня 1919), закон про вибори до Сойму ЗО УНР (15 квітня 1919). 3 січня 1919 р. на своїй історичній сесії у Станіславові УНРада прийняла ухвалу про злуку ЗУНР та УНР в одну державу. 22 січня 1919 р. делегація ЗУНР (36 осіб) взяла участь в урочистому проголошенні Акту Злуки у Києві. У зв’язку з військовою поразкою Української Галицької Армії (УГА) на фронтах проти поляків та румунів, 9 червня 1919 р. УНРада передала свої конституційні повноваження президенту (диктатору) Є. Петрушевичу, надавши йому право на військову та цивільну владу до моменту відкликання. Після окупації Галичини польськими військами окремі делегації УНРади засідали у Відні та Львові у 1919–1923 рр.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається