В Україні теж були свої 300 спартанців. Саме так назвала Оксана Забужко дітей, які у 1918 році захистили Україну від більшовицької навали під Крутами:

"Пам'ятаю, як я вперше про них дізналася. Був у 1960-ті такий красивий американський фільм, який із запізненням десь рр. на 7-8 дійшов і до радянського прокату, - "Триста спартанців": про битву під Фермопілами і про те, як вони там усі героїчно загинули. "Подорожній, спинися, повідай спартанцям", сльози, носовички, дитина (я) в повному захваті...

І от тоді мені тато з мамою розповіли, що в нас теж були "свої Фермопіли". Що тут-таки, під Києвом, у 1918 р. студенти-добровольці героїчно прийняли бій із вдесятеро численнішою московською навалою - і ціною своїх життів затримали взяття більшовиками Києва на вирішальні 4 (!!!) дні: за цей час Україна встигла отримати міжнародне визнання - і через тиждень змогла підписати в Бересті мирний договір, який давав нам право на воєнну допомогу вже як незалежній державі...

...Крути - це перш за все символ Ідеальної Армії: такої, якою вона має бути в усі часи, в усіх вільних народів. А ширше - символ досмертної ВІРНОСТИ: батьківщині й присязі. (Так, до речі, написано й на пам'ятнику при Фермопілах: "ВІРНІ законам своїм, тут ми кістьми полягли...") Тому що вірність - це той фундамент, без якого не встоїть жодне людське об'єднання - ні сім'я, ні поліс, ні церква, ні держава..."

Долі цих небагатьох хлопців, які вижили були дуже різними. Але одному з них пощастило дожити до Незалежності України. 102 роки очікування...

Опубліковано в Видатні українці

Минуло вже століття від героїчного бою під Крутами, який відбувся 29 січня 1918 року, проте й до цього часу не вщухають різноманітні припущення, формуються міфи і легенди через неоднозначність оцінок подій того дня.

Нині, мабуть, важливіше не так висвітлювати деталі самого бою, а власне героїзм молодих хлопців, що без військового досвіду і практично без озброєння не відмовилися від нерівного поєдинку із багатотисячною більшовицькою ордою. Адже молода Українська Народна Республіка (УНР) по суті не мала українського регулярного війська і не могла повноцінно захищатися від нападників. Студенти і гімназисти зробили на той час неможливе – зупинили на декілька днів наступ більшовиків на Київ і це дало змогу делегації УНР укласти Брест-Литовський мирний договір із Центральними державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією), що врятував тоді українську державність.

Уже за декілька років, в окупованій більшовиками Україні, пам’ять про героїв Крут, почали витіснятися радянською пропагандою, а могили учасників бою були цинічно знищенні радянською владою.

Проте завдяки колекціям документів, зібраних чисельною громадою українців-емігрантів у вільному світі, що нині знаходяться на зберіганні у Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), можна відтворити пам’ять про легендарний бій, зібрати відомості про його перебіг і проаналізувати причини, що призвели до трагічних наслідків. Адже дата 29 січня перетворилася на одну із провідних дат українського календаря в діаспорі. Зокрема, представлені у фондах ЦДАЗУ документи дають можливість дослідити історичний контекст бою під Крутами: «Крути, це рівночасно вогнена грань двох епох: духового рабства, яке молоді герої змили своєю гарячою кров’ю, й боротьби за державну суверенність України, яку вони започаткували» – так українці в еміграції характеризували подію.

012121919211

Стаття «Крути» у бюлетені головної управи
Української національної єдності у Франції, ч. 6-7, 1955 р.
ЦДАЗУ, ф. 45, оп.1, спр. 19, арк. 47 зв.

Тривалий час реальні події бою під Крутами межували з міфами про українських спартанців – трьохсот студентів та гімназистів, які виступили на захист незалежної держави. І чимало українських періодичні видань, що нині знаходяться у довідково-інформаційному (бібліотечному) фонді ЦДАЗУ, тиражували цю легенду, проте наголошують на важливості цього історичного факту для національної пам’яті українців.

0212121919211

Стаття «Крути – українські Темопілі».
Газета «Український самостійник», січень 1937 р.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 175, арк. 71

Тематика Крут знайшла своє місце і у поетичних творах української еміграції, представлених як у колекціях архівних документів, так і у періодичних виданнях довідково-інформаційного (бібліотечного) фонду ЦДАЗУ. Вірші, сонети, декламації українських митців в еміграції оспівують і вшановують героїзм і жертовність української молоді, яка першою відгукнулася на захист молодої української держави.

01212121919211

Вірш В. М. Яніва «Героям Крут».
Газета «Український сокіл», Прага, ч. 1-2, 1937 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 71.арк.. 59

Культ крутянських героїв став однією із важливих підвалин українського націоналістичного руху. Адже у свідомості українців він набув особливого значення саме завдяки жертовному героїзму української молоді, на якому виросло і виховувалося не одне покоління патріотично налаштованих нащадків героїв. Про це розповідають документи у колекціях архівних документів, зокрема Української скаутської організації Пласт у Канаді, що зберігаються в ЦДАЗУ.

012132121919211

Вірш «Крути». Журнал пластового юнацтва «Готуйсь»,
Канада, січень 1966 р.
ЦДАЗУ, ф. 29, оп. 2, спр. 9, арк. 6


Вшановуючи нині крутянських героїв, ми низько схиляємо голову перед їхнім патріотизмом і жертовністю, особливо коли знову змушені обороняти власну незалежність.

Віра Фазлєєва, провідний науковий співробітник відділу

використання інформації документів ЦДАЗУ

Опубліковано в Скарбниця спогадів

29 січня ввечері до штабу Гайдамацького Коша на ст. Бобрик зголосилося кілька учнів, що прохали відправити їх додому в Київ.

Це були підлітки від 14 до 16 років з обвітреними червоними обличчями, з задубілими руками, в шкільних убраннях, поверх котрих уже були накинуті звичайні стрілецькі плащі, якими їх прикрила дбайлива рука гайдамаків; юнаки, що розігрілись чаєм, ззавзяттям оповідали свій бій.

Не можна було добитися від них докладного опису бою, бо вони були дуже зденервовані і змучені.

А коли наприкіці почали питати їх, що сталося з їх товаришами по куреню, то нерви одного з них не витримали, і він почав гірко плакати, а крізь сльози чути було: "побили всіх... я бачив, як такий-то був забитий кулею, другого (прізвища не пригадую) заколов москаль, та багато лежало ранених".

З короткого допиту все ж вдалося уявити картину бою…

29 січня ешелони червоної армії підійшли до ст. Крути і висадили десант. Певно, червоному командуванню було вже відомо, що якась українська частина зайняла позиції під ст. Крутами і перегороджує їм шлях на Київ.

Москалі розпочали наступ. Студентський курень, що займав позицію з обох боків колії, вступив з ними в бій.

Це було біля 10-ї години ранку. Мороз доходив до 12–15 ступнів.

Місцевість, на якій лежала лава, не давала майже жадного укриття. Юнаки лежали на голому снігу. Шанців не було.

Не відкриваючи вогню, москалі широкою лавою пішли на курень. Останньому була подана команда відкрити вогонь. Залунали стріли бойців, які квапливо стріляли, наладовуючи рушниці одубілими руками.

Певно, вогонь юнаків, хоч і безладний, наносив москалям втрати, бо їх лава залягла і теж відкрила вогонь. Далі бій продовжувався своїм нормальним шляхом.

Москалі перебіжками почали наближатися до лав юнаків. З одного боку до 1000 досвідчених бойців, з другого – не більш 150 чоловік молоді, що вперше була в бою.

Розпалені обставинами бою, юнаки безупинно стріляли. Тим часом москалі своїм лівим крилом обходили ріденьку українську лаву.

Серед юнаків були вже перші жертви – це забиті, що нерухомо лежали на снігу; чути було стогін ранених, але ж юнаки з рідкісною впертістю і відвагою боролися далі.

Ніхто з них не думав про відворот, усі продовжували лежати і стріляти в той час, як небезпека оточення була вже явна.

Ось і ворожий бронепотяг зробив кілька стрілів і замовк. Тим часом маневр червоних – обход нашого правого крила закінчився. Відступати було вже запізно.

Напівзамерзлі юнаки з великими труднощами володіли мало їм відомою зброєю – рушницею, а ноги, що зовсім замерзли, відмовлялись рухатись.

З останніх сил боронилася молодь від ворога, який на короткій віддалі розстрілював її, а, наблизившись, почав колоти багнетами.

Біля 15 годин все було вже кінчено і тільки залишились на снігу трупи юнаків.

Майже п’ять годин жменя дітей стримувала наступ тисячного загону ворога. Трупи юнаків ще довго лежали на полі, аж поки жалосливі селяне не прибрали їх.

Так трагічно закінчився запал українських дітей – послужити своїй Батьківщині.

Скільки треба мати відваги, щирості, аби вмерти в такий спосіб, в той час, коли в Києві тисячі здорових, сильних українців байдуже ставилися до наших бойових чинів.

Українські діти сміло і відважно пішли битися з ворогом. Наша молодь у свойому завзятті, любові до своєї Батьківщини випередила дорослих….

Олександр Удовиченко
генерал-хорунжий Армії УНР, віце-президент УНР в екзилі

Військова справа. – 1928. – Ч. 2. – С. 5–8.

Джерело

Опубліковано в Цей день в історії

29 січня 1918: Dulce et decorum est pro patria mori!

Опубліковано в Цей день в історії

«Крути, це… вогнена грань двох епох: духового рабства, яке молоді герої змили своєю гарячою кров’ю, й боротьби за державну суверенність України, яку вони започаткували» – так українці в еміграції майже через 40 років характеризували бій поблизу залізничної станції Крути, пам’ять про який у незалежній Україні вшановується 29 січня.

Опубліковано в Цей день в історії