Із фондів ЦДАЗУ: До 85-річчя відзначення Голодомору 1932–1933 років в Україні

Четвер, 04 жовтня 2018 12:20 Автор  Надія Лихолоб
Оцініть матеріал!
(8 голосів)

 

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не наодинці,Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали зватись гордо – УКРАЇНЦІ.
Нінa Виноградська

Три Голодомори зазнала Україна під час панування комуністичного режиму, але найвідомішим і визнаним на міжнародному рівні Голодомором був свідомо зорганізований сталінським режимом голод 1932–1933 рр., що призвів до багатомільйонних людських жертв на території радянської України й Кубані (переважну більшість населення якої становили українці) та придушення українського національно-визвольного руху. І хоч дослідники називають різні цифри загиблих українців під час Голодомору 1932–1933 рр., але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬЙОНИ безневинних жертв. І більшість загиблих від Голодомору – ДІТИ!

У радянські часи розмови про Голодомор в Україні розцінювалися як наклеп на радянську владу, в СРСР на той час історикам дозволяли говорити лише про «труднощі з продовольством», але не про голод. Вголос же говорити про ці події в Україні почали тільки за часів її незалежності, передусім завдяки західним вченим та дослідникам української діаспори.

В. Цимбал. «Там ліс і яр примари вкрили», серія карикатур «Лукоморія»

В. Цимбал. «Там ліс і яр примари вкрили», серія карикатур «Лукоморія»,

50-ті роки ХХ ст. В. Цимбал. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 3119-О

Масштаби трагедії в Україні були такі, що не могли залишитися непоміченими на Заході. Проте тогочасна зарубіжна преса, за винятком українських еміграційних видань, питання голоду в Україні не відокремлювала від загальної трагедії радянської держави. Першість у розкритті цього злочину належить дипломатам, журналістам, які були свідками тих подій. Резонансною на той час у західному світі стала серія статей журналістів Малкольма Маггеріджа та Гарета Джонса, які вперше у західній пресі заявили, що в Україні у 1932–1933 рр. відбувся Голодомор (газ. The Manchester Guardian, New York Evening Post). До речі, саме після публікацій у зарубіжній пресі про голод в Україні, було підписано постанову ЦК ВКП (б) від 23 лютого 1933 р., якою обмежувався доступ журналістів на окремі території СРСР.

До подій Голодомору була прикута й західноукраїнська преса (зокрема часописи «Новая зоря», «Мета», «За Україну» та ін.), яка вже з кінця 1932 р. рясніла повідомленнями про голод в Східній Україні. Саме у Львівському двотижневику «За Україну» у жовтні 1933 р. публікується «Мапа Голоду на Україні» з першими узагальненнями про найбільш постраждалі від голоду регіони України.

«Мапа Голоду на Україні», жовтень 1933 р. «За Україну»,  Львів,

«Мапа Голоду на Україні», жовтень 1933 р. «За Україну», Львів, ч.1–2, 1 жовтня 1933 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6281-О

Вагомий вплив на суспільну думку західноукраїнського населення та Західної Європи мала й Українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка усвідомлюючи масштабність геноциду, влаштованого радянською владою у Наддніпрянській Україні, виступила інституцією, що однією з перших піднялася на захист українців і організувала європейську спільноту через посередництво Апостольської Столиці до дій щодо припинення геноциду на українських землях, який тривав у 1932–1933 рр. Відозва митрополита УГКЦ Андрея Шептицького «Україна в передсмертних судорогах» від 25 липня 1933 р. мала вагомий вплив на суспільну думку західноукраїнського населення та створення різноманітних громадських комітетів і інституцій порятунку жертв Голодомору Східної України.

Українська спільнота з країн Західної Європи та Північної Америки також намагалася привернути увагу світової громадськості до катастрофи, яку вчинив комуністичний режим. Як свідчать документи, що зберігаються у Центральному державному архіві зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ), уже в 1932–1933 рр. українськими емігрантами у США, Канаді та Західній Європі створюються допомогові комітети і фонди з організації допомоги голодуючим українцям, надсилаються меморандуми і звернення до міжнародних організацій та урядів країн, в яких вони проживали, звертаючи увагу світової спільноти на трагедію України.

«Спішім із Поміччю Голодующій Україні». Звернення Краєвої Екзекутиви Українського національного об’єднання Канади. «Новий шлях, Саскатун (Канада), ч. 46, 14 листопада 1933 р.

«Спішім із Поміччю Голодующій Україні». Звернення Краєвої Екзекутиви Українського національного об’єднання Канади.

«Новий шлях, Саскатун (Канада), ч. 46, 14 листопада 1933 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 5999-О

В архівних фондах ЦДАЗУ зберігається друге число дитячого часопису Українського дитячого притулку в Подебрадах (ЧСР) «Наша Україна», що було видане у 1934 р. за власний кошт цього ж притулку та присвячене найбільш пекучій справі того часу голодним дітям в Україні. Звернення дітей, що були надруковані у часописі, приносять ще більше болю, враховуючи, що в 19321933 рр. за оцінками дослідників, близько половини всіх жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні становили діти. У цьому ж часописі представлено листування дітей з Головою Ради Ліги Націй, прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Норвегії Йоганом Людвігом Мовінкелем, який виніс питання Голодомору в Україні на розгляд Ради Ліги Націй у 1933 р., клопотав перед Міжнародним Червоним Хрестом про організацію міжнародної допомоги для голодуючих українців, однак його заклик не був підтриманий.

Лист дітей Українського дитячого притулку в Подебрадах до Прем’єр-міністра та    міністра закордонних справ Норвегії Йогана Людвіґа Мовінкеля про голод в Україні.  «Наша Україна», Подебради (ЧСР), ч. 2, 1934 р

Лист дітей Українського дитячого притулку в Подебрадах до Прем’єр-міністра та міністра закордонних справ Норвегії Йогана Людвіґа Мовінкеля про голод в Україні.

«Наша Україна», Подебради (ЧСР), ч. 2, 1934 р. ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 84, арк.10 зв.

Заклики дітей Українського дитячого притулку в Подебрадах про допомогу голодуючим в Україні. «Наша Україна», Подебради (ЧСР), ч.2, 1934 р

Заклики дітей Українського дитячого притулку в Подебрадах про допомогу голодуючим в Україні.

«Наша Україна», Подебради (ЧСР), ч.2, 1934 р. ЦДАЗУ, ф. 12, оп.1, спр. 84, арк. 9зв.

 

У листопаді 1933 р. Союз українок Америки (СУА) утворив Комітет негайної допомоги голодуючій Україні, який очолила Н. Пелехович. Комітет виготовив брошуру «The Ukrainians accuse the government of Soviet Russia» і меморандум, які розіслав до президента США Франкліна Рузвельта та його дружини Елеонори, американського амбасадора в Москві, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Американського Червоного Хреста, сенаторів і конгресменів штатів Нью-Йорку і Нью-Джерсі, американської преси, церковних діячів різних віровизнань, Союзу українок у Львові, Українського жіночого союзу в Чехословаччині.

СУА залучив до Комітету негайної допомоги численні міжнародні організації та визначних діячів української громади у якості дорадників. Серед них були такі славнозвісні представники української еміграційної громади як Олександр Кошиць, Володимир Лотоцький, Лука Мишуга, Роман і Надія Придаткевичі, Михайло Гайворонський та ін. Запрошений був і відомий український скульптор О. Архипенко, який хоч і не став членом дорадчої групи Комітету негайної допомоги голодуючій Україні, але подарував комітету скульптуру на лотерею для збирання коштів для голодуючої України.

«Українське зорганізоване жіноцтво Америки протестує проти насильного виголодження України червоною Москвою»

«Українське зорганізоване жіноцтво Америки протестує проти насильного виголодження України червоною Москвою»

– інформаційне повідомлення Головної управи Союзу українок Америки (СУА) про створення Комітету негайної допомоги голодуючій Україні, листопад 1933 р.

Із архіву СУА, опубліковано в ювілейному виданні «Наше життя», ч. 11, 2003 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1746-К

 Із архіву СУА

Лист О. Кошиця до Комітету негайної допомоги голодуючій Україні з проханням надати допомогу О. Лисенку, синові композитора М. Лисенка, [1934 р.].

Із архіву СУА, опубліковано в ювілейному виданні «Наше життя», ч. 11, 2003 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1746-К

про Голод в Україні

Лист за підписом «Коля» із с. Медвин, Богуславського району Київської області до своєї тітки А. Моксінчевої (Нью-Йорк, США) про Голод в Україні, [1933 р.]

Із архіву СУА, опубліковано в ювілейному виданні «Наше життя», ч. 11, 2003 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1746-К

Трагедія Голодомору 1932–1933 рр. в Україні не залишила байдужими і українських письменників та художників діаспори, зокрема, у 1934 р. вийшов роман Уласа Самчука «Марія», де вперше в українській літературі була показана жахлива картина Голодомору та трагедія українського роду.

 Ілюстрація Б. Крюкова

Ілюстрація Б. Крюкова для обкладинки ювілейного видання романа

У.Самчука «Марія» до 25-річного ювілею літературної творчості Буенос-Айрес,

1952 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 4, інв. № 1584-В

 

Тоді ж українсько-американська громада домагалася дій і від Конгресу США. 28 травня 1934 р. Гамілтон Фіш, конгресмен від Нью-Йорка, вніс на розгляд палати представників проект резолюції № 399, в якій радянський уряд звинувачувався у виникненні голоду в Україні 1932–1933 рр., висловлювалося співчуття американського народу і містився заклик до радянського уряду дозволити надавати продовольчу допомогу. Однак до голосування так і не дійшло. На жаль, на той час на державному рівні західні держави не проводили майже ніяких моральних санкцій, щоб змусити Сталіна надати можливість організації допомоги голодуючим. До того ж, якраз у 1933 р. США визнали СРСР, який у 1934 р. став ще й членом Ради Ліґи Націй, продовжуючи при цьому заперечувати наявність Голодомору в Україні та використовуючи у своїх цілях також і комуністичні рухи західних країн, налаштовуючи їх на невизнання голоду в Україні.

 Резолюція № 399 73-го Конгресу США

Резолюція № 399 73-го Конгресу США (2 сесія) від 28 травня 1934 р. про Голод в Україні. «Наше життя», ч. 11, 2003 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. № 2, інв. № 1746-К

Тож як було зазначено, не тільки у Радянському Союзі не визнавали Голодомор в Україні 1932–1933 рр., але й світова громадськість не одразу визнала його наявність в Україні, хоча ця тема постійно піднімалася українською діаспорою та світовою спільнотою. Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці з’являються перші публікації спогадів, мемуарів та наукових досліджень про Голодомор. У 1953 р. американський юрист Рафаель Лемкін, який підтримував дружні зв'язки з українцями, перший із фахівців міжнародного права визначив злочин комуністичного режиму проти українців як геноцид. У своєму зверненні «Радянський геноцид в Україні» на поминальному відзначенні українською громадою 20-ї річниці Великого Голоду у 1953 р. у Нью-Йорку Рафаель Лемкін наголошував, що геноцид був учинений саме щодо української нації.

На початку 60-х років минулого століття українська діаспора і світова спільнота активізували діяльність по визнанню Голодомору в Україні 1932–1933 рр. геноцидом, відбувалися досить масштабні заходи щодо відзначення 30-ї річниці Голодомору. Зокрема, в 1965 р. у пам’ять про Голодомор була збудована й освячена Церква св. Андрія Первозванного у містечку Саут-Баунд-Брук (Нью-Джерсі, США). Автором проекту храму став архітектор-канадієць українського походження Юрій Кодак.

Переломною у висвітленні трагедії українського народу стала 50-та річниця Голодомору, що широко відзначалася на Заході. Українська діаспора в США, Канаді та Європі прагнула не тільки зробити надбанням гласності найстрашніший сталінський злочин, але й визнати Голодомор в Україні 1932–1933 рр. геноцидом.

Так, у США у 1983 р. було створено спеціальну комісію Конгресу з дослідження Голодомору в Україні, яку очолив Джеймс Мейс, а згодом був виданий трьохтомник про голод в Україні 1932–1933 рр. «Oral History Project of The Comission on the Ukraine Famine» під редакцією Дж. Мейса та Л. Гереця (Вашингтон, 1990 р.) зі свідченнями 210 емігрантів, потерпілих від голоду в Україні, у канадському місті Едмонтоні споруджено перший пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 рр., у Великобританії було опубліковано «Жнива скорботи» Роберта Конквеста та ін.

Завдяки роботі Тимчасового Комітету для навчання про Голод-Геноцид в Україні (США) на чолі з Михайлом Герецем, відомим українським громадсько-політичним діячем у США, членом уряду УНР в екзилі, у 1986 р. тему Голодомору в Україні як геноциду було включено до американської навчальної програми Нью-Йорка в межах офіційних програм для середніх шкіл й університетських курсів, виданий методичний посібник Case Studies: Persecution/Genocide. The Human Rights Series. Volume III (вересень 1986 р.).

Документи ЦДАЗУ свідчать також про організацію і проведення Світовим Конгресом Українців (СКУ) численних громадсько-політичних акцій з вшанування жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, що проходили у різних країнах українського поселення. Знаковим для поширення правди про Голодомор був ІХ Конгрес СКУ, що проходив 20–22 серпня 2008 р. у Києві під гаслом «Україна пам’ятає – світ визнає». Цей конгрес започаткував підготовку вшанування 85-ї річниці Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, й одним із проявів цього була символічна акція «Незгасима свічка», яка продовжується і нині.

Серед останніх наймасштабніших подій по вшануванню жертв Голодомору на заході також стало і відкриття Меморіалу жертвам українського Голодомору 1932–1933 рр., що відбулося 7 листопада 2015 р. у Вашингтоні.

Кілька поколінь поспіль пройшли найжорстокіші випробування, але український народ вижив! З його пам’яті неможливо стерти пережите: архівні документи, спогади очевидців, сімейні історії зберігають правду про винищення народу.

Представлені у статті документи ЦДАЗУ, що висвітлюють резонанс світової спільноти на Голодомор 1932–1933 рр. в Україні, становлять лише незначну частину цілого масиву архівних документів, які потрібно вивчати і доносити до суспільства всю масштабність трагедії українського народу. Адже світ, де тоталітаризм у тих чи інших формах продовжує існувати, повинен знати правду про Голодомор, тому що ці знання дозволять йому уникнути подібних трагедій у майбутньому.

Більш детально, про те як реагувала світова громадськість на Голодомор в Україні, яку участь брали міжнародні та українські діаспорні організації в організації допомоги голодуючим українцям у той нелегкий період, які заходи згодом організовувалися українською діаспорою для вшанування та увічнення жертв Великого Голоду в Україні та визнання його геноцидом тощо, можна ознайомитися і на онлайн-виставці «Ні забуття, ні прощення!» – http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/1198-221117.html

Афіша Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ)

Афіша Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) «Ніколи не забудемо 1933...», травень 1983 р. ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 65, арк.136 зв.

 звернення лідера Консервативної партії Канади Брайана Малруні до делегатів IV-го Конгресу СКВУ

Фрагмент звернення лідера Консервативної партії Канади Брайана Малруні до делегатів IV-го Конгресу СКВУ

під час проведення Соборної поминальної маніфестації у пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932–1933 рр.

в Мейпл Ліф Гарденс. Торонто, 4 грудня 1983 р. ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 11, арк. 56

 Методичний посібник Case Studies: Persecution/Genocide

Методичний посібник Case Studies: Persecution/Genocide.

The Human Rights Series. Volume III. Нью-Йорк, вересень 1986 р. ЦДАЗУ, ф. 70, оп. 1, спр. 24

 Посібник для студентів про Голодомор в Україні 1932–1933 рр. «Genocide in Ukraine 1932–1933»

Посібник для студентів про Голодомор в Україні 1932–1933 рр. «Genocide in Ukraine 1932–1933» (роздатковий матеріал) зі свідченнями очевидців Голоду в Україні, зокрема В. Діберт, С. Караванського. Художнє оформлення обкладинки Р. Завадовича. Нью-Йорк , 2008 р. ЦДАЗУ, з колекції родини Петра та Ольги Матул – українських громадських та релігійних діячів США, документи на стадії науково-технічного опрацювання

Свідчення В. Діберт (матері О. Матули) про Голодомор в Україні 1932–1933

Свідчення В. Діберт (матері О. Матули) про Голодомор в Україні 1932–1933 рр., записані нею у Вашингтоні у жовтні 1993 р. та включені до посібника «Genocide in Ukraine 1932–1933».

ЦДАЗУ, з колекції родини Петра та Ольги Матул – українських громадських та релігійних діячів США, документи на стадії науково-технічного опрацювання.

15 21

15 31

Виступ свідка Голодомору 1932–1933 рр. О. Матули

Виступ свідка Голодомору 1932–1933 рр. О. Матули, українського громадського і релігійного діяча, під час відкриття та освячення Меморіалу жертвам українського Голодомору 1932–1933 рр. у Вашингтоні, 7 листопада 2015 р. ЦДАЗУ, з колекції родини Петра та Ольги Матул – українських громадських та релігійних діячів США, документи на стадії науково-технічного опрацювання.

Надія Лихолоб,

головний архівіст ЦДАЗУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається