«Указ сім-вісім»: як в СРСР розстрілювали дітей

Вівторок, 28 серпня 2018 01:22 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Сьогодні вже не є секретом, що в СРСР репресували не тільки дорослих, а й малолітніх дітей.

Думаю, багато хто чув від бабусь про те, що за крадіжку 3-5 колосків з колгоспного поля в сталінському СРСР могли розстріляти, але далеко не всі знають, що під цю розстрільну статтю загрібали в тому числі і дітей у віці з 12 років.

Радянська машина пропаганди створювала для Сталіна образ надійного правителя, який дуже полюбляє дітей і робить все для їхнього майбутнього. Проте мало хто знає, що Сталін підписував резолюції на розстріл малолітніх дітей. Начебто кулю у потилицю отримували винятково безпритульні неповнолітні за особливо тяжкі злочини. Проте нерідко до цих категорій дітей потрапляли, наприклад, як безневинні діти так званих «зрадників батьківщини» так і «Розкрадачів соціалістичної власності».

Закон, який пізніше отримав народну назву «закон про колоски» або «закон про п'ять колосків» був прийнятий 7 серпня 1932 року, в сталінському кримінальному кодексі це була так звана 328-ма стаття. Ще закон називали «сім восьмих» і «указ сім-вісім» - як неважко здогадатися, через дату прийняття закону. Є свідчення, що на прийнятті закону наполягав сам Сталін.

t1

За цим законом всіх «розкрадачів соціалістичної власності» очікував розстріл, який у виняткових випадках міг бути замінений 10-ти роками таборів ГУЛАГу. «Соціалістичною власністю» вважалася навіть жменя колосків з колгоспного поля - в буквальному сенсі слова від трьох до п'яти колосків - за що людину могли схопити і розстріляти.

У радянській пресі писали, що закон був прийнятий «йдучи назустріч вимогам робітників і колгоспників», репресії називали «решительной борьбой с противоборстующими кулацко-капиталистическими элементами» (так називали в тому числі і людей, які просто від голоду зривали на полі колоски зерна), а розстріл називали «вищою мірою соціального захисту».

За «указом сім-вісім» хапали буквально всіх, хто був хоч трохи запідозрений в «крадіжці соціалістичної власності». Акти амністії до цих людей не застосовувалися - держава їх оголошувала однозначними ворогами.

Цікаво й те, що частина закону передбачала відповідальність за «антиколгоспну агітацію» - якщо хтось публічно посмів сказати, що колгосп - це взагалі-то не дуже добре, то його або розстрілювали, або засилали в табори як «угрожающего кулацкого элемента».

Вже у квітні 1935 року Радою народних комісарів була прийнята постанова про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх. Згідно з документом, дітей, починаючи з 12 років, вже могли розстрілювати за скоєння тяжких кримінальних злочинів. Справа в тому, що 12-річні неповнолітні не вважалися державою за дітей. Саме в цьому віці вони офіційно починали працювати, а виходить, що якщо вони вже не діти, то і кримінальна відповідальність має бути суворою, як у дорослих.

kkk1

На 1931 р. в 226 дитячих будинках УСРР налічувалося 39 318 дітей, до кінця 1933 р. у 452 дитбудинках нараховувалося 96 057 дітей, не враховуючи близько 96 тис. дітей, які знаходилися у патронаті. Однак, за соціальним складом переважну більшість безпритульних на початку 1930-х рр. складали селянські діти.

Тільки у Москві було зареєстровано понад 3 000 безпритульних дітей, більшість з яких, за твердженням дільничних, вважалися відвертими хуліганами та злочинцями. Звісно, що більшість з них жебракували чи іншими шляхами шукала можливість отримати крихту хліба. Частина підлітків потрапляла до спеціалізованих закритих виправних закладів. Це щось подібне до ГУЛАГу, тільки для дітей. Таких таборів на території Союзу було більше ніж півсотні. Рабську дитячу працю там активно використовували на будівельних роботах та в аграрному секторі. Та коли діти більше не могли працювати – їх розстрілювали.

Під час розкопок у Воронезькій області Росії  у лісі знайшли велику братську могилу, серед решток фахівці знайшли кістки та черепи дитячих тіл. Також є документальні підтвердження, що на московському Бутівському розстрільному полігоні у 1937-1938 роках розстрілювали і 15-17-річних підлітків, це 196 неповнолітніх.

Переважно у розстрільних списках опинялися діти, які скоїли реальні злочини, як то вбивства, грабунки чи зґвалтування. Проте, нерідко кулю в потилицю отримували підлітки за так звану "контрреволюційну діяльність".

В структурі Управління Соловецькими таборами з 1928 р. існувала внутрішня табірна дитяча трудова колонія, створена за ініціативою ув’язненого, юриста за освітою Олександра Колосова. Діти жили за законами злочинного світу, ув’язнені їх називали «шпанятами» або «вшивниками». Перевиховувати їх ніхто не збирався. Діти, у тому числі і засуджені за політичними статтями, аби вижити, були змушені приймати злодійські правила співжиття, а свої навички уміло застосовували на волі.

312550 8001

Дитячий барак колишньої трудової колонії неушкоджений досі знаходиться на Соловецькому острові. Його було розділено на квартири, де нині проживають місцеві мешканці. Про його колишнє призначення нагадує лише спеціальна табличка, встановлена співробітниками Соловецького музею-заповідника «Жилой барак детской колонии УСЛОН [построен] до 1928 г.».

32132111

Такі сторінки історії просто не підлягають забуттю, про них має знати та памятати.

 kid gulag5s1

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається