Хорватський письменник Джуро Відмарович є живою легендою українсько-хорватських культурних взаємин

Понеділок, 02 квітня 2018 12:11 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Хорватський письменник Джуро Відмарович Хорватський письменник Джуро Відмарович

Джуро Відмарович відомий літературний критик, поет, історик, перекладач, політик і дипломат. В Україні його добре знають, і не тільки з часів роботи Послом Хорватії в нашій країні, а й за тією великою культурницькою працею, яку пан Джуро здійснює задля промоції України і в себе на батьківщині, і загалом у Європі. Джуро Відмарович є колишнім Надзвичайним і повноважним послом Хорватії в Україні (1995 - 1999 р.р.). Після того як він вивчив українську мову і міг нею вільно розмовляти, заборонив у посольстві використовувати російську. 

"Після того, коли я вивчив українську мову і міг нею послуговуватися, заборонив у посольстві розмовляти російською. Українська мова стала службовою у нашому дипломатичному представництві. Тоді я став одним з найінтерв'юйованіших послів. Часто мав проблеми і в цьому. Коли перебував у різних делегаціях, зокрема в Криму чи східній Україні, вимагав, аби зі мною спілкувалися українською мовою. Це ставило людей у незручне становище, адже за протоколом це було обов'язком, а дехто або не знав мови, або знав слабо. Але зі мною мусіли спілкуватися українською", - згадує Джуро Відмарович.

Хорватський письменник Джуро Відмарович (по-хорватськи: Đuro Vidmarović) народився 1 квітня 1947 року в селі Пілєніце у Липовлянській общині Сісачко-Масловацької жупанії в Хорватії. Початкову школу та гімназію закінчив у Кутині. Закінчив студії історії та філософії на філософському факультеті Загребського університету (1970). На факультеті соціології та журналістики Люблянського університету здобув ступінь маґістра. Від 1970 року працював шкільним учителем у Кутині, Вараждині та Загребі, а від 1972 року зайнявся літературною діяльністю, а також вивченням історії та літературної спадщини хорватських національних меншин у сусідніх країнах, про що опублікував більше сотні оглядів, статей і досліджень у Хорватії, Словенії, Сербії, Угорщині, Австрії й Ізраїлі. У 1990 році Джюро Відмарович був обраний народним депутатом до Сабору (парламенту) Республіки Хорватії, на цій посаді пробув дві каденції до 1995 року. У 1990–1991 роках Сабор обирав його членом делегації Республіки Хорватії на Вічі республік і автономних країв Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, а потім і головою цієї делегації. Від 1990 року Джюро Відмарович є членом всіх скликань Виконавчої ради Хорватського демократичного союзу (ХДС), у 1992–1994 роках був головою Загребської міської ради ХДС і заступником голови ХДС. У 1995–1999 роках Джюро Відмарович – Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Хорватія в Україні. Після поразки ХДС на парламентських виборах у 2000 році Джюро Відмарович був делегований у Міністерство закордонних справ Республіки Хорватії на місце міністра-радника. Від 2002 року – на пенсії. Живе Джуро Відмарович в Загребі. 

Джуро Відмарович є членом Товариства хорватських письменників, автором шести поетичних збірок, п’яти книжок на літературно-історичні теми, семи книжок перекладів (самостійних і в співавторстві). Вийшли, зокрема, такі поетичні збірки Джюро Відмаровича: «Потоки та пагорби» («Bujice i bregovi», 1985), «Печатка з магми» («Pečat od magme», 1988), «Кроки» («Koraci», 1991), «Хор у клітці» («Horus u krletci», 2007). Джюро Відмарович видав збірку літературних відгуків і коментарів «Папороть і лишайник» («Paprat i lišaji», 2007). Перекладає з української, російської та словенської мов.

Літературні та наукові статті публікує в часописах «Марулич» («Marulić»), «Хорватське слово» («Hrvatsko slovo»), «Хорватська північ» («Hrvatski sjever»), «Літературна Рієка» («Književna Rijeka»), «Подравському збірнику» («Podravski zbornik»). Набули розголосу такі статті Джюро Відмаровича: «Подравина у поетичній творчості хорватів в Угорщині» («Podravina u pjesničkom stvaralaštvu Hrvata u NR Mađarskoj», 1981), «Сучасні напрямки в поезії угорських хорватів» («Suvremeni tokovi u pjesništvu madžarskih Hrvata», 1991), «Київські листки і зацікавлення глаголицею в Україні» («Kijevski listići i glagoljaštvo u Ukrajini», 2002), «Маловідомі історичні факти про Російську православну церкву. Розкол 1927 року» («Malo poznate povijesne činjenice o Ruskoj pravoslavnoj crkvi. Raskol godine 1927», 2003), «Із літературної спадщини Божени Лоборець» («Iz književne zaostavštine Božene Loborec», 2005).

Джюро Відмарович виступив співупорядником (разом із Марією Белошевич і Мією Карагичем) видань «Поезія хорватів в Угорщині» («Poemaro de Kroatoj en Hungario», 1992, мовою есперанто) та «Поезія градищанських хорватів» («Pjesništvo gradišćanskih Hrvata = Poemaro de Burglandaj Kroatoj», 1992, хорватською мовою й есперанто). Питанням культурного життя градищанських хорватів присвячені книжки Джюро Відмаровича «Градищанськохорватські теми» («Gradišćanskohrvatske teme», 1996) і «Градищанськохорватські теми ІІ» («Gradišćanskohrvatske teme II», 1998). У цих книжках Джюро Відмарович звернув особливу увагу на літературу градищанських хорватів, на її представників – починаючи від Мате Мершича Мілорадича (про якого видав і окрему книжку «Хорват у Градищі» – «Hrvat u Gradišću») до Івана Хорвата, чиї вірші видав у власному упорядкуванні. Попри це Джюро Відмарович видав також інші «тематичні» книжки «Теми про хорватів в Угорщині» («Teme o Hrvatima u Mađarskoj»), «Хорватсько-єврейські теми» («Hrvatsko-židovske teme»), «Українсько-хорватські теми» («Ukrajinsko-hrvatske teme»), а також «Хорвати Боки Которської через призму історії» («Hrvati Boke Kotorske kroz povijest»).

Відомі також праці Джюро Відмаровича «Річка і дуб. А. Ґ. Матош як свідок хорватської діаспори. Хорватські поетичні досягнення в Угорщині» («Rijeka i hrast. A. G. Matoš kao svjedok hrvatske dijaspore. Hrvatski pjesnički uzleti u Mađarskoj», 1990), «Історія й духовне оновлення. Патріотизм як складова сучасної поезії хорватів у сусідніх державах» («Povijest i duhovna obnova. Rodoljubivost kao sastavni dio suvremenog pjesništva Hrvata u susjednim državama», 1992), «Хорватське розпорошення: Теми з хорватської діаспори» («Hrvatsko rasuće: Teme iz hrvatske dijaspore», 2009).

Джюро Відмарович написав велику кількість передмов до різноманітних видань, рецензій. Один із критиків сказав, що Джюро Відмарович є живою легендою. Він є наче звичайною, але одночасно і великою людиною, патріотичною, моральною та скромною.

Джюро Відмарович є членом Головної ради Матиці хорватської і Товариства прихильників глаголиці, членом Виконавчої ради Хорватського культурного віча та Хорватського дипломатичного клубу. У 2011 році був головою журі літературної премії ім. Ксавера Шандора Джальського. Кавалер Ордена князя Бранимира.

Джюро Відмарович подарував міській бібліотеці Загреба близько п’яти сотень українських книг, організував кілька виставок українських художників у Хорватії, написав розвідки «Чиїм є “Слово о полку Ігревім”?» («Čije je “Slovo o plku Igoreve”?» – «Marulić», 2001, № 2) та «Кому належать Казимир Малевич і Давид Бурлюк?» («Čiji su Kazimir Malevič i David Burljuk?» – «Književna Rijeka», 2002, № 3).

Виступав в Україні з лекціями про хорватську історію, літературу, культуру. Переклав хорватською мовою уривки з житій православних святих, а також зі студій Олексія Стрижака й Ореста Корчинського, тематика яких стосується білих хорватів. Спільно з І. Швачко переклав книжку Івана Дзюби «Кавказ» («Nova Istra», 2003, № 1), з О. Зарічною – твори Володимира Сосюри, Бориса Антоненка-Давидовича, Олеся Гончара, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Леоніда Талалая, Євгена Гуцала, Любові ГолотиІван Лучука та інших.

Українською мовою окремі вірші Джуро Відмаровича переклав Леонід Талалай («Диво першого: Сторінки хорватської поезії», Київ, 2000).

"Україна була колискою культури і писемності слов'ян. У вас прекрасні пам'ятки історії і культури. Український Львів дуже нагадує нашу столицю — місто Загреб. У вас дуже красиві гори Карпати, які нагадують наші гори. Крим нагадує хорватське узбережжя. Я побував у соборі, де хрестився Володимир Великий. Побував у Каневі, Зарваниці, Почаєві. Ви дуже шануєте своїх героїв, зокрема Тараса Шевченка. До глибини душі мене вразила ваша співучість і вміння танцювати, а також українська гостинність. Моя любов до вашої Батьківщини постійна, тому що у вашій історії, культурі, пейзажі, мистецтві я знайшов багате джерело натхнення. Звичайно, не може бути все ідеальним, ані всі люди не можуть бути добрими. Але це не зменшує мого захоплення Україною. Я би знову хотів побувати в Україні. Відвідати Почаїв, Зарваницю та інші чудові місця, де мені доводилось бувати", - підкреслює в інтервю Джуро Відмарович.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається