Дарія Гонтарева (Мороз): «Тема “Літопису життя і творчості Івана Франка” була задумана широко…»

Субота, 21 жовтня 2017 18:22 Автор  Богдан ЗАЛІЗНЯК
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка відбулася презентація монументальної тритомної праці “Літопис життя і творчості Івана Франка” у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка відбулася презентація монументальної тритомної праці “Літопис життя і творчості Івана Франка”
  • Нещодавно у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка відбулася презентація монументальної тритомної праці “Літопис життя і творчості Івана Франка”, яку підготував відомий український літературознавець, патріарх української біографістики та літературної бібліографії, дійсний член НТШ Мирослав Мороз (1923-2006). “Цього видання не було б, якби не Дарія Мирославівна Мороз-Гонтарева, дочка Мирослава Мороза”, – сказав у вступному слові директор Франкового музею – кандидат філологічних наук Богдан Тихолоз.

    Після тривалої розмови, в якій взяли участь, окрім пані Дарії, професор кафедри історичного краєзнавства, доктор історичних наук Богдан Якимович, директор Інституту Івана Франка член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук Євген Нахлік, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, доктор філологічних наук Михайло Гнатюк, доктор наук із соціальних комунікацій Українського католицького університету Михайло Перун, редактор 2-го тому “Літопису життя і творчості Івана Франка” Олена Луцишин, з’явилося бажання детальніше поспілкуватися з Дарією Мирославівною Мороз-Гонтаревою – гідною дочкою Мирослава Мороза, який все життя поклав на українську гуманітаристику. Розмовляємо.
    • Пані Даріє! То як все починалося?
    • Нас, дітей, у батьків – троє. Найстарший – Зенон, сестра Олександра і я, наймолодша. Коли ми підходили до 10-11 класів, Тато казав: Зенон буде спеціалістом в технологіях, Олександра – в університеті. А Дарія, казав: буде варити борщ.
    • То Ви таки зварили “справжній борщ”– довели до виходу “Літопис життя і творчості Івана Франка”.
    • Мій батько, Мороз Мирослав Олександрович, помер 4 лютого 2006 року у Львові, похований у с. Скнилів, біля Львова. Залишився величезний батьків архів, бібліотека (близько 10 тис. книжок). Виникла, отже, необхідність упорядкування всіх документів, рукописів і передача їх до особистого архіву М. Мороза у відділ рукописів Бібліотеки ім. В. Стефаника.
    Під час формування батькового архіву я виявила кілька неопублікованих батькових праць. Найбільшими, чи – точніше, – найважливішими з них, були “Літопис життя і творчості Івана Франка” (1920 сторінок машинопису), Бібліографічний покажчик “Михайло Драгоманов” (за цю працю отримав премію Гарвардського університету у 1991 році), Бібліографія українського народознавства (т. 1 і т. 2 – опубліковані, томи 3, 4, 5, 6 – у картотеках).
    • Як Вам вдалося знайти підхід, так би мовити, до зробленого батьком?
    • Батько вів зошити з планів робіт, де чітко і ясно виписував, які має відкриті теми, кожна праця мала свою, планову, дату виконання. На кожну відкриту тему мав окремий зошит, де записував хід роботи за датами – аж до публікації. Наприклад: “24.09.66 р. – почав роботу над темою”; або: “посилити працю, вкладаю все, що можу”; “працюю пасивно”; “не працюю, передав карточки Погребеннику” і т. ін.
    Перші плани щодо «Літопису життя і творчості Івана Франка» записані 4 грудня 1965 року: «Поволі працюю над Літописом І.Ф. Писати цю працю я повинен на найвищому рівні, як тільки зможу. Хай мені видається, що пишу на премію, що пишу на конкурс». У 1967 р. записано: «Невелика перерва на Котляревського і Л. У., але і продовжуватиму роботу». У 1970-му – «Посилити працю. Буду вважати, що опрацювання цієї теми повинно бути основним змістом мого життя останніх років». - Якщо можна, коротко про змістове наповнення «Літопису …» - Тема «Літопису…» була задумана широко: факти з життя і творчості І.Ф. подаються об’єктивно, з намаганням найбільш повно охопити усі відомі факти життя і творчості Івана Франка. «Літопис…» об’єднує матеріали біографії І.Ф., його громадської, літературної і наукової діяльності. Тут і відомості про зустрічі, поїздки по краю та за кордон. Подаються довідки про написання та публікацію всіх творів, про друкування критичних відгуків. Важливого значення надається еволюції світогляду І.Ф., участі його в діяльності політичних партій та наукових і культурно-освітніх установ. Біографія і творчість І.Ф. подаються на фоні тогочасного політичного, громадського і культурного життя. Матеріали до цієї теми батько збирав протягом тривалого часу – фактично від 1957 року. Вів також листування з літературознавцями. Нині усі ці матеріали – у скриньках, папках, конвертах систематизовані за темами і передані у ЛНБ ім. Стефаника, у сформованому особистому фонді М. Мороза.
    • Батько був постійно у праці…
    • Таким його завжди пам’ятаю. У серпні 1970 року, коли поставив собі надто великі плани робіт, а не вистачало часу на їх виконання, записав у щоденнику роботи над «Літописом…»: «Хай стимулом буде те речення, яке я прочитав у Л.У.: Треба бути так, як під час облоги. Замкнути всі брами, піднести мости і працювати ! Це основне».
    Перший машинопис «Літопису…» був датований 1978, 1979 рр., другий – 1993 р. Перший том батько подав на рецензію проф. Шалаті М.Й. Цей варіант (т. 1) батько також подав у 1996 р. – до ЛНБ ім. Стефаника, а також – до Музею І.Ф. у Львові. Але працювати над вдосконаленням «Літопису…» не припиняв, постійно вносив доповнення, уточнення. У грудні 1992 року, після обрання батька дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, виникла нова тематика робіт: Енциклопедія НТШ, Бібліографія НТШ, Львівське НТШ, Зарубіжне НТШ… Робота над підготовкою Енциклопедії НТШ забрала чимало дорогоцінного часу. У 2000 році батько пише у щоденнику: «Провів сьогодні перевірку планів і стану їх виконання. Не даю собі ради, надто великий обсяг планів, а я хворію, і важко мені, це вносить труднощі…». Але вже 15 лютого 2001 року пише: «Приймаю рішення, що для Наукового товариства імені Шевченка буду працювати, скільки зможу. Не покидати мені цю установу, одинокий мій осередок громадської роботи. Хоч як важко мені в даний час».
    • Та й Вам, бачу, було нелегко.
    • Та власне. Багато чого було. І поїздки до Києва, і тривалі зустрічі в Інституті літератури з Миколою Жулинським, і контакти з Михайлом Шалатою у Дрогобицькому педінституті. Виготовлення Покажчиків до «Літопису…» потребувало вивчення комп’ютера. Фінансування «Літопису…» – тема, яка потребувала б не однієї сторінки розповіді про це. Вдячна Михайлові Перуну з видавництва «Артос», де готували роботу до друку разом з блискучим коректором Наталею Федорак. Помогла мені в роботі книга Богдана Якимовича «Іван Франко – видавець».
    Дякую також І. Запотічному за доброчинність, Михайлові Жулинському – за тепле ставлення, за надію і віру в успіх, за моральну підтримку, за передмову до «Літопису…»; Михайлові Шалаті – за допомогу у розв’язанні окремих складних питань тексту «Літопису…», Євгенові Пшеничному – за те, що весь час моєї праці був поруч і завжди був готовий допомогти порадами, Миколі Мушинці – за допомогу в уточненні правопису чеською і словацькою мовами, перекладу деяких публікацій І.Ф. українською мовою.
     
    - А ми дякуємо Вам, пані Даріє, за те, що Ви своєю багатолітньою працею, за допомогою надзвичайних зусиль довели до виходу унікальну працю свого батька – «Літопис життя і творчості Івана Франка». 
     
    Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК,
    керівник прес-центру наукової журналістики
    Західного наукового центру НАН України і МОН України
    член НСПУ і НСЖУ, м. Львів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається