З фондів #ЦДАЗУ: Допоки світить праведна зоря – шануймо рідну Україну!

П'ятниця, 18 серпня 2017 08:42 Автор  Надія Лихолоб
Оцініть матеріал!
(6 голосів)

До святкування 26-ї річниці Дня незалежності України

Як не жилось мені не заздрив я нікому,

Я  тільки  ним  живу  і  житиму  незмінно,

Воно  мені    як  хрест,  але  я  весь  у  ньому

В  твоєму  імені  святому,

Україно. 

«Сповідь», Іван Гнатюк

Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє. До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України, що відзначається щорічно 24 серпня. Після років боротьби і численних спроб створити власну державу Україна нарешті отримала шанс на суверенітет. Нині ми святкуємо 26-ту річницю незалежної української держави, але це лише мить, незначна частина нашого минулого впродовж якого українці виборювали своє право бути господарями на власній землі.

Ідеєю незалежної України в різні часи свого існування жили і дихали мільйони українців по різні сторони океанів, з різних материків. Аби зберегти цю ідею та підтримати український народ, який у 1991 р. заявив про своє право жити у суверенній державі, чималих зусиль до визволення своєї Батьківщини доклали й українці за кордоном

Перебуваючи на чужині або на українських землях, що опинилися у складі інших держав, українці, які роками жили в надії коли-небудь повернутися на рідну землю, проводили активну роботу, спрямовану на збереження державницьких традицій і виховували своїх дітей з вірою, що українці зможуть рости у вільній державі, де гідність українців, української культури, прагнення до самовизначення будуть мати високі пріоритети.

Якою повинна бути Україна, про що мріяли діти українських емігрантів майже сто років тому, ким вони себе бачили у вільній, світлій і розквітлій державі Україні? З огляду на сьогодення – ці мрії перегукуються й із сучасними викликами в Україні.

У 1920-х – 1930-х рр. сформувалася друга хвиля української еміграції і за межами України опинилися (народилися) й діти, які перебували у чужомовному середовищі під впливом культури країн свого поселення, їм загрожувала асиміляція. Певною гарантією того, що дитина виросте добропорядним громадянином держави, патріотом своєї нації (особливо за умов її перебування за межами країни свого походження) стало створення мережі українських шкіл, зокрема у Чехословаччині. У цьому сенсі окремої уваги заслуговують архівні документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (далі – ЦДАЗУ) про Дитячий притулок в Подебрадах, що був створений у 1925 р. за сприяння Допомогової жіночої секції при УГК та особисто Софії Русової. Дітей українських емігрантів у притулку окрім основних шкільних предметів, також вчили малювати, ліпити, шити, співати, танцювати, розвивали їх творчі здібності. Заходами Софії Русової притулок отримував спочатку фінансову допомогу як від уряду Чехословаччини, так і від Міжнародного товариства охорони дітей в Женеві, окремих меценатів, наприклад від митрополита Андрія Шептицького.

3984756

Учителі та учні Українського дитячого притулку в Подебрадах, Чехословаччина. «Український тиждень», ч. 24, 7 червня 1937 р. ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 73, арк. 40

З 1933 р. з ініціативи виховательки С. Нагірної (випускниці Українського Вищого Педагогічного Університету ім. М. Драгоманова в м. Празі) при притулку почав виходити дитячий часопис «Наша Україна». Мета часопису полягала у сприянні самостійній дитячій творчості, національно-патріотичного виховання маленьких українців. У часописі друкувалися твори дітей, їх роздуми про те, ким прагнуть стати («Я хочу бути летуном, бо хочу визволити Україну від тяжкого ярма...», «Я хочу бути вчителькою. Хочу вчити українських дітей....»); якою вони мріють бачити Україну («Я хотів би, щоб Україна була вільна, багата, свідома...», «... Щоби українці не просили нікого з інших народів помочі, щоб не казали: “Поможіть нам здобути Україну!” Ми самі виборемо волю Україні!»). 1 39485

Твори вихованців Українського дитячого притулку в Подебарадах (Чехословаччина) на тему «Чим я хочу бути». «Наша Україна», ч. 1, 1933 р. ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 84, арк. 1, 6

57438920

Твори вихованців Українського дитячого притулку в Подебрадах (Чехословаччина) з теми «Якою я б хотів бачити Україну». «Наша Україна», ч. 2, 1934 р. ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 84, арк. 11

У подальші роки, як приклад патріотичного виховання українських дітей і молоді, їх реакцію на події в Україні, бажання допомогти Україні і бачити її вільною, можна привести відзначення юначками-пластунками «34 куріня ім. 500 героїнь із Кінгіру» 20-х роковин подій у Кенгірі під Джезказганом (Казахстан), де в червні 1954 р. під час подавлення повстання політичних в’язнів Степового табору (Степлаг) загинуло 500 українок, які були задавлені танками.

02945

Лист Л. Жовніренко, пластунки «34-го куріня пластунок-юначок ім. 500 героїнь із Кінгіру» в Сіракузах, штат Нью-Йорк (США), до редакції часопису «Золота Іскра». «Золота Іскра», ч. 5, 1974 р. ЦДАЗУ, з колекції П. Дорожинського, документи на стадії науково-технічного опрацювання

Те, про що мріяли ці та інші українські діти, збулося, і їхні нащадки можуть радіти свободою України й українців. І хоча не все із очікуваного здійснилося, і над Україною знову нависла загроза зі Сходу, однак українці залишаються оптимістами і попри все вірять, що здобуття незалежності стало найкращим надбанням України, що країна повільно, але все-таки рухається у правильному напрямку, що їхні діти зможуть рости в розвиненій і вільній державі. А відтак, від кожного з нас залежить те, наскільки швидко українська держава буде йти до своєї мрії.

І потрібно зауважити, що і тепер українські діти і молодь не байдужі до сучасних викликів, що посягають на незалежність України і свободу українців, але попри все у своїх мріях бачать Україну вільною, незалежною, мирною, щасливою і багатою на щедрих і розумних людей.

Про це яскраво свідчать дитячі образотворчі роботи учнів закордонних українських шкіл, що були надіслані для міжнародного виставкового проекту «Ми – діти твої, Україна», підготовленого Центральним державним архівом зарубіжної україніки. Представлені малюнки мають надзвичайну вагу у побудові українського світу за кордоном, а відтак є визначальним фактором гуртування української діаспори, збереження релігійної, культурної і національної ідентичності зарубіжних українців.

93487

Малюнок «Слава Україні» Анни Азбель, учениці Української школи «Веселка» у Королівстві Нідерланди, м. Гаага, 2016 р.

34678

Малюнок Анастасії Смик, учениці 9-го класу Української недільної школи «Трембіта» в Греції Центру підтримки і розвитку української спадщини «Трембіта», м. Афіни, 2016 р.

3456

Фото учнів Української недільної школи «Трембіта» в Греції Центру підтримки і розвитку української спадщини «Трембіта» під час міжнародного флешмобу «Діти за мир у всьому світі», м. Афіни, 2015 р.

Надія Лихолоб

Головний архівіст ЦДАЗУ

1 коментар

  • Коментувати введіть своє імя ...Ганна П'ятниця, 06 жовтня 2017 17:42 Автор введіть своє імя ...Ганна

    Прочитавши Ваш матеріал я не могла стримати сльози, усвідомлюючи, що діється в школах, коли директора шкіл вороже налаштовані проти України, що вони можуть дати дітям? В Донецькій області влада робить все щоб знищити любов до Батьківщини та відчуття поваги до країни в якій ти живеш, замінюючи все "аля шараварщиною". Це стосується і військових, котрі були патріотично налаштовані іх знищують розстрілюючи в упор, як приклад Миколаїка Слов'янського району ,коли звільняли це місто чоловік похилого віку вийшов на зустріч нац гвардії з радістю про звільнення, його в упор застрелили. Було судове розслідування , але ніхто не поніс покарання. По великому рахунку тяжко жити в такому середовищі, але прихильників України стає все більше. Треба час, щоб змінити підсвідомість і щоб влада мала свідомість що вони слуги народу , а не напаки. З повагою Ганна

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається