Український вільний університет у Мюнхені вже за кілька років святкуватиме столітній ювілей. Історія й сьогодення цієї освітньої установи.

Опубліковано в Освіта

Громадські організації українців в Молдові висловлюють підтримку діяльності української влади і Світового Конгресу Українців щодо поширення й захисту української мови.

Опубліковано в Освіта

19 жовтня у конференц-залі імені Василя Сухомлинського Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди відбувся круглий стіл на тему  “Роль української діаспори в розвитку вітчизняної науки” за участі доктор філософії, почесного професора університету з Німеччини Дарини Блохин.

Опубліковано в Освіта

Перший заступник голови Верховної Ради, член української делегації в ПАРЄ Ірина Геращенко заявляє, що Україна очікує зустрічних кроків від сусідніх держав на свої дії із забезпечення освітніх прав національних меншин.

Опубліковано в Освіта

Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд вважає, що Україна зобов’язана забезпечити представників нацменшин правом та можливістю використовувати рідну мову, при цьому вони повинні вільно володіти українською.

Опубліковано в Освіта

За даними українського міністерства освіти, наразі в Україні працюють 581 російська, 75 румунських і 71 угорська школи, де викладання з першого по 11 клас ведеться мовами цих нацменшин. Утім, і українська діаспора у цих країнах посідає не останнє місце серед інших національних меншин.

DW з'ясувала, чи дотримуються Росія, Румунія та Угорщина принципу дзеркальності, забезпечуючи освітні потреби тамтешніх українців.

Виявляється, українських шкіл у Росії немає зовсім

Найбільше закордонних українців проживає у Російській Федерації. За офіційною статистикою МЗС України, у Росії проживає 1,93 мільйона осіб, які ідентифікують себе як етнічні українці. Згідно з неофіційною статистикою - їх близько 10 мільйонів. У 2001 році Росія підписала, але поки що не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов та мов нацменшин, проте Москва визнала, що українська мова має входити до переліку мов, на які поширюється державний захист. Оскільки РФ не ратифікувала Хартії, то формально російська влада не зобов'язана звітувати перед Радою Європи, яким чином вона захищає мовні права нацменшин. 

На запит DW до МЗС Росії про статистику щодо кількості українських шкіл відповіді не надійшло. Проте, як заявив віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко, на сьогодні жодної школи, де всі предмети викладалися б української мовою, у Росії не існує.

У Москві, де проживає найбільша кількість українців - понад 200 тисяч, - при Національному культурному центрі України діє недільна школа імені Павла Поповича, яку відвідують близько 30-ти дітей. Про це DW розповів голова Всесвітньої української координаційної ради Михайло Ратушний. Три недільні українські школи функціонують також на території Башкортостану. Українська мова як предмет вивчається у кількох школах в Уфі, Воркуті, Краснодарі, Мурманську та Пензі.

Тема відсутності українських шкіл у Росії була каменем спотикання і тоді, коли українсько-російські відносини мали ліпші часи. Кілька років тому російське МЗС вже виправдовувалося з приводу цього, стверджуючи, що попри велику кількість українців, які проживають на території РФ, "запитів на створення повноформатних шкіл з боку батьків і громадських організацій у федеральні та регіональні органи управління освіти практично не надходить".

Проте Михайло Ратушний запевняє, що ці аргументи Москви не відповідають дійсності, російська влада ігнорує потреби української нацменшини, а занадто активних просто залякує. Він розповів, "що ще до війни на Донбасі група батьків у Санкт-Петербурзі намагалася ініціювати відкриття української школи". Проте цього так і не відбулося, бо "до них приходили співробітники ФСБ, проводили "виховні" розмови і натякали на можливі проблеми". 

Один  на всіх

У Румунії, згідно з переписом населення за 2011 рік, проживає близько 51 тисячі етнічних українців, з яких майже 49 тисяч назвали українську мову рідною. Як повідомили DW у Раді Європи,  щодо української  румунська влада взяла на себе зобов'язання надавати освіту цією мовою для представників нацменшини без попереднього запиту від батьків. 

Але, як з'ясувала DW у МЗС України, на сьогодні у Румунії відсутні початкові і восьмирічні школи, у яких викладання повністю ведеться українською мовою. Єдиним повноцінним українським навчальним закладом є Педагогічний ліцей імені Тараса Шевченка у місті Сігету Мармацієй.

Ліцей імені Шевченка - це візитівка, про яку представники румунської влади постійно згадують під час двосторонніх і міжнародних зустрічей, розповів у розмові з DW український дипломат, який кілька років тому працював у посольстві України у Бухаресті. За його словами, під час його відрядження до Румунії у ліцеї навчалося більше 200 учнів, зараз - лише 160, "бо з кожним роком учнів у ньому меншає". "Місцеве румунська влада веде негласну, але активну роботу серед батьків українців, правдами і неправдами відмовляючи їх вчити своїх дітей українською мовою", - розповів дипломат.

Немає попиту, немає проблеми

Угорщина також підписала, проте не ратифікувала Європейську Хартію щодо регіональних мов та мов нацменшин. Українська діаспора тут малочисельна - 8 тисяч осіб, проте Будапешт офіційно визнав українську як мову національної меншини. Однак, згідно з інформацією Ради Європи, ні початкових, ні середніх шкіл з українською мовою викладання в Угорщині немає.

Угорська влада пояснює таку ситуацію тим, що від української громади не надходить запиту на відкриття українських шкіл, а серед угорських вчителів мало тих, хто хотів би викладати українською мовою.

Про своїх має дбати материнська держава

Асиміляція закордонних діаспор - процес незворотний, визнають експерти. Але йому можна протидіяти. І цим має займатись не стільки країна, на території якої проживає національна меншина, скільки материнська держава. "Проте протягом останніх років українська влада не вела системної роботи з захисту інтересів своїх співвітчизників закордоном", - запевняє Михайло Ратушний. На його думку, головним недоліком є відсутність урядової програми співпраці із закордонними українцями, подібної тій, яку мають, наприклад, Польща, Росія, Румунія, Угорщина, Казахстан та інші країни.

Функцію роботи з діаспорою в Україні наразі виконує МЗС. Але, вважає Ратушний, це відомство головним чином концентрується на вирішенні консульських питань.

Допомогти ефективно відстоювати права української нацменшини міг би окремий орган державної влади, "адже загалом у світі проживає понад 20 мільйонів українців", вважає голова Всесвітньої української координаційної ради. Він наголошує, що його організація неодноразово намагалась переконати уряд знайти фінансування для такого органу. "Утім українська влада не дослухається до наших рекомендацій", - констатував він.

  • Автор Вікторія Власенко 

  • Джерелоdw.com

Опубліковано в Школа
Вівторок, 12 вересня 2017 06:27

Як прищепити дитині любов до читання

Як виховати у дитині любов до читання? Цим питанням задаються батьки особливо у наш час, коли світом «правлять» комп'ютери, смартфони... Вони розуміють, що дитину потрібно заохотити, але не знають як. У хід ідуть як батоги, так і пряники, але все марно. Всі втомлюються, дратуються, мама в розпачі від свого «неука», дитина в стресі і її «тіпає» від самої думки, що треба брати книжку.

Для дитини в дитинстві головною є гра. Вона ще не розуміє, як їй робити що-небудь для своєї користі. Їй просто подобається веселитися, стрибати, бігати, тобто грати, адже саме так вона пізнає світ. Тому, якщо ви хочете чомусь навчити дитину, розвинути у ній творчі здібності, то не потрібно її примушувати, цим ви тільки уразите психіку малюка. Грайте з ним, гра виконує не тільки розважальну, але й пізнавальну роль. Дитина цікавиться буквально усім і її неважко буде спонукати, наприклад, до читання.

Читати краще з дитиною, починаючи із забавних віршів та невеликих пісеньок, смішинок. Тут вашими друзями стануть твори А. Барто, С. Маршака, К. Чуковського, Б. Заходера, Д. Хармса. Вони швидко запам'ятовуються, добре розвивають мову й пам'ять. Бажано також ще й «обігравати» вірші. Тобто промовляти і в той же час виконувати дії, про які йде мова у вірші. Дітям це дуже подобається, до того ж надалі вони починають складати вже свої невеликі вірші.

Потім можна поступово перейти до читання казок. Хто в дитинстві не читав російські народні казки? Вони завжди актуальні й цікаві малюкам. Зараз з'явилося багато нових авторів. Але вибрати щось справді варте вельми тяжко. Краще за все звернутися до творів відомих авторів у світі дитячої літератури: О. Пушкіна, Ш. Перо, П. Бажова, В. Драгунського, О. Пройслера, Е. Несбита. Потім можна перейти й до серйозніших творів. Читайте разом з дитиною, спочатку ви їй, потім вона вам. І так вона, непомітно для себе, заохотиться до читання.

Ми з маленькою сестричкою іноді робили таким чином: перевертали книгу та вигадували свої казки. Я була приємно здивована, помітивши, що вона завела блокнотик, куди почала вписувати придумані нею невеликі розповіді.

У наш час усе важче відірвати дитину від телевізора чи комп'ютера. Мій тато розбудив у мені цікавість до читання, сказавши одного разу: «А ти читай книгу й уявляй, що все відбувається у ній так, ніби дивишся мультик». Для мене це було справжнім відкриттям. І з того часу читання книг стало для мене не менш цікавим, ніж перегляд мультфільмів.

Звичайно, чим доросліше дитина, тим важче її зацікавити чим-небудь. Спілкуйтеся з нею, цікавтеся її внутрішнім світом, і, таким чином, можна разом із нею підбирати книжки, які зацікавлять її, та в яких вона, можливо, знаходитиме відповіді на багато питань, що хвилюють дитину саме зараз. Читайте разом із нею, аналізуйте літературні твори, що проходять у школі. Будьте прикладом для неї. І зрештою, якщо вона і не стане завзятим читачем, у неї сформується позитивне ставлення до читання, пошана до книги як літературної творчості. А це вже добре.

Завжди пам'ятаєте, що примушуючи дитину, ви відштовхуєте її. Не намагайтеся втілити в дитині нездійсненні мрії свого дитинства. Кожен йде своїм шляхом і у кожного з нас є таланти у тій чи іншій галузі. Важливо вчасно помітити їх у вашого малюка й намагатися зробити усе можливе для того, щоб розвинути ці здібності. Успіхів вам!

Опубліковано в Книги

Незабаром 1 вересня, і діти в Україні знову підуть до шкіл, але вже за новини правилами та нововведеннями. 

Міністерство освіти і науки продовжує вносити революційні зміни в навчальний процес. Хоча за планами відомства 12-річна форма навчання, почне діяти з наступного року.

Ця реформа освіти передбачає, що школи отримають автономію з можливістю самостійно формувати освітні програми, навчальні плани і вибирати методики. МОН залишить за собою контроль за якістю і стандартом освіти. 
Управління школами буде здійснюватися на місцевому рівні.
"Міністерство освіти і науки не вирішує, якою має бути структура навчального року, це роблять школи за погодженням з місцевими органами влади", - йдеться у заяві міністерства.
У Міносвіті зауважують, що стосовно структури навчального року відомство просить дотримуватися лише трьох правил, які регламентовані законодавством:1. Початок навчального року має припадати на 1 вересня. 
2. Навчання має закінчуватися не пізніше 1 липня. 
3. Канікули впродовж навчального року (не враховуючи літніх) мають тривати не менше 30 днів."У межах цієї рамки школи самі вирішують, яку структуру навчального року формувати та як планувати власну роботу. Далі вони мають погодити структуру з місцевими органами влади, які, власне, й займаються адмініструванням шкіл", - додають у відомстві.Зауважимо, це зокрема стосується введення карантину, вимушених канікул, груп продовженого дня, вихідних для підготовки до ЗНО, тощо.
Тож, які суттєві зміни чекають на вчителів та школярів в Україні:
— Тепер в школах вчителі будуть говорити оцінки лише дитині і її батькам.
Як зазначається, більше ніхто не буде навіть складати рейтинги успішності або так звані дошки пошани або ганьби. 
Кожен вчитель не має права оголошувати результати контрольної перед всім класом.
— Вчителі молодших класів, як і раніше, першокласникам не ставитимуть оцінки.
У першому класі роботи не оцінюються, у другому класі перший семестр, а вже 2 семестр за рішенням педагогічної ради. 
Також не будуть оцінюватися всі чотири роки в початковій школі такі предмети як музика, образотворче мистецтво, трудове навчання та інше.
— Вчителі будуть по-новому оцінювати дітей у початковій школи.
Тепер викладачі не будуть знижувати оцінки за неправильний відступ кількості клітинок і рядків в зошиті. 
Тобто, вчителі не будуть більше оцінювати каліграфію, але за ними залишиться вимога до акуратності і розбірливості письма дитини.
— Дітей будуть привчати спочатку писати олівцями.
Так, вчителі самі вирішуватимуть коли дитина зможе почати писати ручкою. 
При цьому, при необхідності правопис олівцем може тривати і до 3 класу. 
Хоча, деякі викладачі Мукачева дивуються, адже вже у садочках діти часто пишуть ручками. А згодом виникає питання, чи не звикнуть вони до можливості затерти помилку та виправити її?
— В зошитах першокласників буде заборонено робити позначки червоним чорнилом.
У школах планують відійти від червоної ручки якою завжди виправляли помилки та викладали оцінки.
— Вилучено вимоги та критерії щодо підписання зошитів.
Тепер зошити можна підписувати у довільній формі, головне, аби він виглядав охайно. 
Тепер вчитель сам вирішує, як оформити робочий зошит. А наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не буде впливати на зниження балу за роботу.
Канікули та свята школярі будуть проводити без домашніх завдань.
Певно, цього рішення діти чекали найбільше.
Звісно, зміни торкнуться і педагогів, тепер всім готують переатестацію на предмет їх професіоналізму. Сертифікація для вчителів буде добровільною. 
У разі успішної здачі, викладачам будуть платити щомісячну доплату в розмірі 20% посадового окладу на термін дії сертифіката.
Опубліковано в Україна

Українка Анастасія Нуржинська багато років викладала у вітчизняних університетах. Але останнім часом вона вирішила впритул подивитись на освіту за кордоном – і зайнялась педагогікою одразу в трьох західних вишах. Для Platfor.ma вона написала про те, що цікавого і незвичного побачила в процесі навчання за кордоном.

Викладаючи вже вісім років в українських університетах, я пройшла шлях від шаленої енергії та мотивації, яку отримуєш від студентів, до певних запитань до системи та до себе. Як можна зробити викладання ефективнішим, які сучасні методи та тренди існують в освіті, як далі я можу розвивати свою кар’єру як викладач? 

Тому цього року я вирішила подивитись на досвід європейських колег. Мені пощастило домовитися про викладання відразу у трьох університетах, які входять до десятки найкращих у Східній Європі: Університет Тарту, Ягеллонський університет та Гедімінас технічний університет Вільнюсу.

ЯКІСТЬ ВИКЛАДАННЯ

В двох із трьох університетах я взяла участь у щотижневих зустрічах лекторів, які збираються, щоб покращувати свої викладацькі практики. Це необов’язкові події, які при цьому відкриті для усіх викладачів незалежно від факультету. Хтось називає ці зустрічі можливістю зняти роздратування, хтось лобіює зміни у внутрішніх правил або шукає менторства від колег. Серед тем цього року – методи підвищення активності та вмотивованості студентів, вирішення конфліктів, системи оцінювання студентів, розвиток сучасних компетенцій, problem based learning та ін.

ОЦІНЮВАННЯ КУРСІВ СТУДЕНТАМИ

В Естонії вже понад п’ять років існує система, яка дозволяє студентам оцінювати курси. Студенти зобов’язані оцінити мінімум чотири курси за семестр. У Польщі така оцінка теж існує, але не є обов’язковою для студентів. При цьому курс може бути скасований, якщо він набере середній бал менше ніж 3,5 з 5.

У той же час викладачі критикують цю систему, кажучи, що студенти можуть оцінити тільки сприятливість атмосфери для навчання, але не майстерність або методику викладача, оскільки вони не є професіоналами в педагогіці. Однак нещодавній аналіз 40 тис. форм оцінок від студентів показав, що немає кореляції між їх враженнями від курсу і їх оцінками навчання, також як і складністю або довжиною курсу. Це свідчить про достатню об'єктивність системи оцінювання. Також студенти можу залишати коментарі: в середньому довжина одного – 270 символів, найдовший коментар, який було отримано – 7,060 слів (майже курсова).

На своєму прикладі можу сказати, що оцінки, які я отримала за курс від європейських студентів, були більш критичні, ніж звичайно від українських, та мали багато коментарів з корисними ідеями, як покращити курс.

Варто зауважити, що подібне опитування двічі проходило в Києво-Могилянській академії. Поки що воно добровільне, свої оцінки надали менше 10% студентів.

ЗАСТОСУВАННЯ ОНЛАЙН ОСВІТИ

В усіх університетах активно використовуються онлайн платформи для викладання курсів. Спеціалісти з відділів дистанційної освіти зазначають, що e-learning підтримує традиційне навчання, але все ж не заміняє живе спілкування з викладачем. Найважливішим у використанні онлайн інструментів є те, що комунікація відбувається однією мовою зі студентами.

Онлайн навчання – це певний міст між старою та новою системою. Адже інтерактивність та новітні технології є природними для покоління, яке народилося за комп’ютерами. Мова не йде про масові онлайн курси, де студенти просто дивляться лекції і ознайомлюються з матеріалами. Такий тип все ж використовується більше для реклами і спрямований на широку аудиторію з метою популяризації науки.

Сучасний e-learning в університетах лише доповнює традиційні методи, допомагаючи підтримувати контакт з студентами між лекціями і семінарами. Наприклад, студенти мають можливість створювати запитання для іспиту в онлайн форумі. І це дійсно їх захоплює – у середньому така тема отримує більше 1000 записів.  

Також університети використовують віртуальні лекції у реальному часі, наприклад для проведення занять з міжнародними експертами (скажімо, у Польщі є спільні програми з університетами Німеччини). Крім того, така форма робить освіту більш доступною також для людей з обмеженими можливостями. Університети розпочинають застосовувати новітні розробки з власних наукових центрів, як, наприклад, вимір уваги за температурою тіла, розміром зіниці, імпульсам мозку.

Але це тільки початок шляху навіть для європейських університетів, адже менше 10% курсів від загальної кількості викладачі адаптували до онлайн платформи. Зміни вимагають часу і на початку це все ж значне додаткове навантаження на викладача.

При цьому додатковим аргументом для дистанційного навчання є економія. Наприклад, обов'язковий курс для всіх студентів з надзвичайних ситуацій у Польщі всі тепер проходять онлайн – і це економить університету до 1 млн євро на рік.

З іншого боку, є так звані «free from laptops courses», де користуватися гаджетами забороняється, щоб студенти могли зосередитися на дискусії.

У Києво-Могилянській академії існує онлайн платформа завдяки ентузіастам з кафедри інформатики, здебільшого їх курси зараз там і знаходяться. З цього року вперше було проведення онлайн записи на курси, що, як зазначають студенти, зменшило бюрократію.

ПРАКТИЧНІ КУРСИ  

Як і в Україні, тут багато студентів поєднують навчання та роботу. Але і в самому університеті створюються можливості отримати практичні навички. Наприклад, на факультеті комунікацій в Університеті Тарту існує курс з розробки комунікаційних стратегій для реальних організацій. Різноманітні бренди домовляються з університетом про співробітництво, надають студентам усю інформацію про свою діяльність та залишаються на зв’язку увесь семестр, щоб відповідати на запитання. Щоправда, цей курс сама адміністрація університету називає дуже затратним, адже одразу п’ять викладачів працюють з 25 студентами (тобто по викладачу на кожних п’ять студентів). Для участі у проекті також залучаються інші факультети, наприклад, студенти соціології допомагають проводити дослідження.

Згідно з European Qualification Framework, освіта повинна сформувати вміння оцінювати, аналізувати і порівнювати. А ось самі знання, розуміння і їх застосування є всього лише базовими навичками. 

Я вже другий рік поспіль використовую таку ж методику у Києво-Могилянській академії, запрошуючи до співпраці соціально орієнтовані організації.  У результаті студенти отримують пропозиції із працевлаштування або можуть додати розробку стратегії до свого резюме.

ФОКУС НА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Усі європейські університети є активними учасниками програми Еразмуз, яка забезпечує міжнародний обмін для студентів та викладачів. На лекціях, де я викладала, збиралися студенти щонайменше з дев’яти різних країн. Викладачі відмічають, що такі групи працюють набагато активніше та є більш креативними. Наприклад, в Університеті у Вільнюсі 30% навчальних програм доступні англійською. Це тільки в 2017 році допомогло залучити 900 іноземних студентів з 60 країн.

В Україні студенти та у меншій кількості викладачі теж почали приймати участь в обмінах та їздять за кордон. Але для залучення міжнародних студентів до України необхідно мати хоча б мінімальну кількість курсів англійською мовою. Крім цього, велику роль відіграють відділи міжнародного співробітництва, які відповідають за розповсюдження інформації про такі можливості та надають сприяння у процедурах. За час мого перебування відразу декілька колег запропонували спільні дослідницькі проекти.

Джерело: Platfor.ma

Опубліковано в Власна думка

Україна та Кіпр зможуть розпочати обмін інформацією та консультації для підготовки угоди про взаємне визнання документів про освіту. Це, зокрема, передбачено Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про співробітництво у сфері вищої освіти, яку затвердив Кабінет Міністрів України.

Документ дає «зелене світло» для розвитку прямої співпраці між вишами країн та збільшення академічної мобільності.

Так, Україна та Кіпр планують здійснювати обмін науковими і науково-педагогічними працівниками для коротко- та довгострокової роботи. Окремо передбачається підготовка й перепідготовка фахівців через аспірантуру, докторантуру, наукове стажування, підвищення кваліфікації.

Нагадаємо, що 21 березня цього року під час робочої поїздки до міста Нікосії Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич провела зустріч з Міністром освіти і культури Республіки Кіпр Костасом Кадісом. Сторони домовились активізувати підготовку проекту Угоди про взаємне визнання документів про освіту. На підписання документу Лілія Гриневич запросила пана Костаса Кадіса в Україну.

Опубліковано в Колонка подій
Сторінка 1 із 2