Скільки цікавого про мову дитини можна знайти у першого українського філософа мови – Олександра Потебні.
Народився 22 вересня 1835 року на хуторі Манів, поблизу села Гаврилівка Полтавської губернії. Батьки хлопчика – багаті дворяни. Тато із запорізького козацького роду, відставний штабс-капітан, учасник воєн із Персією і Туреччиною в 1828–1829 рр. Ерудований у багатьох наукових питаннях, поліглот, батько над усе цінував освіченість, тому усі четверо синів отримали вищу освіту.
Старший, Олександр, став відомим ученим, оборонцем української мови, засновником так званого психологічного напряму у вітчизняній філології. Його іменем названо Інститут мовознавства Академії наук України.
Троє його братів — Андрій, Петро та Микола віддали свої життя у боротьбі з російським царизмом.
Хлопчикові не виповнилося і двох років, як батьки переїхали до Ромен. Відмінно закінчив гімназію в містечку Радом (викладання велося польською), 1851 р. Сашко вступив на юридичний факультет Харківського університету, але наступного року перейшов на історико-філологічний. Його викладачами були брати Петро та Микола Лаврівські, професор Амвросій Метлинський, під впливом якого Олександр Потебня захопився етнографією, вивченням мови та збиранням народних пісень.
Після закінчення університету в 1856 р. (із захистом дисертації «Перші роки війни Хмельницького») О.Потебня працював у Першій харківській гімназії, повернувся до університету для підготовки до доцентської посади. 3 серпня 1862 р. до серпня 1863 р. О.Потебня перебував у закордонному науковому відрядженні (Німеччина, Чехія, Австрія). У Берлінському університеті Потебня вивчав санскрит, порівнював його з іншими відомими йому мертвими індоєвропейськими мовами (старослов’янською, давньогрецькою, латинською). У цей час він написав найзнаменитішу свою працю «Думка і мова».
У Харкові швидко став студентським кумиром. Про талановитого викладача згадувала Христя Алчевська.
О. Потебня був переконаний у необхідності українських шкіл. Дітей, на його думку, необхідно навчати рідною мовою. Навчання ж чужою мовою або навчання кількома мовами стримує психічний розвиток дітей. Він створив підручники для недільних шкіл «Азбука» та «Буквар». Рукопис «Азбуки для воскресных школ» Олександр Потебня подарував Василю Гнилосирову, і завдяки йому ця книжка збереглася в Інституті рукописів НБУ ім. В.І.Вернадського разом із коротенькою рецензією професора Харківського університету В.І.Зерніна: «Нахожу весьма полезным и сообразным с целью». Опікувався Потебня ще однією проблемою — підготовкою вчителів сільських шкіл.
26-річним Олександр Опанасович одружився з небагатою, але коханою дівчиною. Вона ж мала на своїх руках десятирічного племінника Івана Манжуру (сина померлої сестри). Олександр Потебня з цього часу взяв на себе утримання сироти. Він віддав хлопчика до гімназії, допоміг вступити в інститут. Невдовзі у молодих з’явилися й свої сини Олександр, названий на честь батька, та Андрій, який з честю проніс ім’я загиблого дядька.
У 29 років О.Потебня захистив докторську дисертацію.
56-річний Олександр Потебня помер 11 грудня 1891 року, похований у Харкові.
Ім’я О.Потебні носить Інститут мовознавства АН України.
Вихований О Потебнею Іван Манжура став відомим поетом. Згодом за вільнодумство Манжуру вигнали з вишу – і він добровольцем сербської армії пішов на війну з турками. Після повернення Івана Манжуру охопив дух Григорія Сковороди: він ходив степами Запорожжя, ночував під небом, збирав фольклор. Коли життя припікало, знаходив порятунок у Потебні. За свій кошт на гарному папері професор видав збірку Манжури «Степові думи та співи». Після смерті О. Потебні Іван занепав. Через півтора року обідраного, голодного 42-річного поета запорозьких степів знайшли перехожі на вулиці Катеринослава та поховали у братській могилі.
Старший син Потебня Олександр Олександрович – відомий український вчений у галузі електротехніки; загинув 16.11. 1935 р.
Молодший син Андрій Потебня – відомий ботанік, загинув 48-річним у 1919 р.
Автор: Краєзнавець, вчитель, журналіст - ГАННА ЧЕРКАСЬКА
Джерело: uahistory