Український протест проти участі Захара Прілєпіна на книжковому ярмарку в Любляні

Середа, 05 грудня 2018 08:43 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Російский пропагандист Захар Прілєпін, відомий участю у війні на Донбасі, відмітився майже на всіх європейських книжкових фестивалях. Цього разу він рекламував ДНР/ЛНР у столиці Словенії, Любляні. Своїм досвідом боротьби з російським пропагандистом зі "Стожарами" поділилася Інна Демченко Фреліх.

Вчора на словенському телебаченні мав інтерв’ю одіозний російський письменник Захар Прілєпін, якого в Словенії називають «сучасним класиком російської літератури», але в Україні він відомий перш за все, як терорист, що активно брав участь у війні на Донбасі, кремлівський пропагандист та людина, яка відома своїми антиукраїнськими висловлюваннями https://www.dialog.ua/news/110979_1486986698.

Нагадаю, що минулої неділі, 25 листопада, Захар Прілєпін був гостем 34-го словенського книжкового фестивалю і мав творчу зустріч з читачами у Любляні.

Я дізналася про його приїзд від мого знайомого, небайдужого до цієї ситуації росіянина ще на початку листопада і,  звичайно,  як і всі ми, була  шокована. Коли я говорила про це з працівниками Посольства України  в Словенії, там відповіли, що займаються цим питанням і спробують вплинути, наскільки це є можливим  на цю ганебну ситуацію різними зверненнями до відповідних органів та державних установ.

Згодом, напередоні ярмарку, стало зрозумілим, що Захар Прілєпін таки матиме тут виступ і що, на жаль, Посольство України в Словенії, як представник іноземної держави, немає достатніх важелів впливу на словенські культурні інституції. Я вже не згадую про багаточисленні звернення товариства «Любляна-Київ»,  котрі ми розсилаємо в громадські і державні установи, коли відбуваються якісь кричущі медіаподії. Зазвичай, відповіді, ми не отримуємо, оскільки зацікавленность з боку як словенських ЗМІ, так і інших структур  до української проблематики  майже відсутня. На жаль, це реальність країни, в якій ми живемо.

Трохи в розпачі, як до останньої інстанції та людини,  котру знають у Словенії  як переможця  32-го літературного книжкового фестивалю «Вілєніца», я звернулася до відомого українського письменника пана Юрія Андруховича, з яким, на щастя,  познайомилася в минулому році в Любляні. Пан Юрій відреагував блискавично, передавши інформацію українському ПЕНу,  котрий в свою чергу зробив  красномовне звернення до міжнародного та словенсього ПЕНу та сколихнув словенський літературний простір http://pen.org.ua/en/ne-robit-promotsiyi-terorystam-zayava-ukrayinskogo-pen-iz-pryvodu-uchasti-zahara-prilyepina-u-34-mu-slovenskomu-knyzhkovomu-yarmarku/

Це була наша мета: якщо немає змоги запобігти події, то хоча б затронути питання етичності  участі таких особистостей у культурних подіях такого формату. Тут треба зазначити, що , на жаль, Європа не завжди солідарна з Україною в проблематиці етики, оскільки пан Прілєпін цього року вже був гостем подібних книжкових ярмарків у Парижі та Франкфурті.

Мені на допомогу також прийшов Центр громадських свобод  http://ccl.org.ua/  координати якого мені надали в ПЕНі. Стало відомо, що вони долучили до акції ще одне українське товариство, члени котрого, як потім стало відомо, було присутніми на лекції, де й поставили Захару  Прілєпіну питання про війну на Донбасі.

У нашій ФБ групі «KD Ljubljana-Kyiv» я також давала оголошення про акцію протесту, але ми не розраховували на масовість, розуміючи побоювання переслідувань наших земляків та опозиційних росіян. На акцію відгукнувся лише один небайдужий росіянин, якому ми дуже вдячні за цю підтримку та участь у протесті.

Враховуючи все це, я вирішила діяти інформативно і  роздрукувала статтю, яку було надруковано на словенському медіасайті  Порталплюс

https://www.portalplus.si/2987/ukrajinski-pen-protestira/ , та декілька інших заяв, що стосувалися Олега Сенцова.

Нагадаю, що минулої неділі, 25 листопада, Захар Прілєпін був гостем 34-го словенського книжкового фестивалю і мав творчу зустріч з читачами у Любляні.

Я дізналася про його приїзд від мого знайомого, небайдужого до цієї ситуації росіянина ще на початку листопада і,  звичайно,  як і всі ми, була  шокована. Коли я говорила про це з працівниками Посольства України  в Словенії, там відповіли, що займаються цим питанням і спробують вплинути, наскільки це є можливим  на цю ганебну ситуацію різними зверненнями до відповідних органів та державних установ.

Згодом, напередоні ярмарку, стало зрозумілим, що Захар Прілєпін таки матиме тут виступ і що, на жаль, Посольство України в Словенії, як представник іноземної держави, немає достатніх важелів впливу на словенські культурні інституції. Я вже не згадую про багаточисленні звернення товариства «Любляна-Київ»,  котрі ми розсилаємо в громадські і державні установи, коли відбуваються якісь кричущі медіаподії. Зазвичай, відповіді, ми не отримуємо, оскільки зацікавленность з боку як словенських ЗМІ, так і інших структур  до української проблематики  майже відсутня. На жаль, це реальність країни, в якій ми живемо.

Трохи в розпачі, як до останньої інстанції та людини,  котру знають у Словенії  як переможця  32-го літературного книжкового фестивалю «Вілєніца», я звернулася до відомого українського письменника пана Юрія Андруховича, з яким, на щастя,  познайомилася в минулому році в Любляні. Пан Юрій відреагував блискавично, передавши інформацію українському ПЕНу,  котрий в свою чергу зробив  красномовне звернення до міжнародного та словенсього ПЕНу та сколихнув словенський літературний простір http://pen.org.ua/en/ne-robit-promotsiyi-terorystam-zayava-ukrayinskogo-pen-iz-pryvodu-uchasti-zahara-prilyepina-u-34-mu-slovenskomu-knyzhkovomu-yarmarku/

Це була наша мета: якщо немає змоги запобігти події, то хоча б затронути питання етичності  участі таких особистостей у культурних подіях такого формату. Тут треба зазначити, що , на жаль, Європа не завжди солідарна з Україною в проблематиці етики, оскільки пан Прілєпін цього року вже був гостем подібних книжкових ярмарків у Парижі та Франкфурті.

Мені на допомогу також прийшов Центр громадських свобод  http://ccl.org.ua/  координати якого мені надали в ПЕНі. Стало відомо, що вони долучили до акції ще одне українське товариство, члени котрого, як потім стало відомо, було присутніми на лекції, де й поставили Захару  Прілєпіну питання про війну на Донбасі.

У нашій ФБ групі «KD Ljubljana-Kyiv» я також давала оголошення про акцію протесту, але ми не розраховували на масовість, розуміючи побоювання переслідувань наших земляків та опозиційних росіян. На акцію відгукнувся лише один небайдужий росіянин, якому ми дуже вдячні за цю підтримку та участь у протесті.

Враховуючи все це, я вирішила діяти інформативно і  роздрукувала статтю, яку було надруковано на словенському медіасайті  Порталплюс

https://www.portalplus.si/2987/ukrajinski-pen-protestira/ , та декілька інших заяв, що стосувалися Олега Сенцова.

slika OS

Саме за цю листівку мене було вигнано з книжкового ярмарку

Повідомлю лише,  що  коли я прийшла для розповсюдження листівок до зали, в якій мала проходити зустріч з Прілєпіним (на неї, до речі,  я навіть і не збиралася, бо важко собі уявити дискусію ,наприклад,  між Йозефом Гебельсом або щось на кшталт  та , скажімо, представниками єврейського народу!) , то мене миттєво було звідти вигнано організаторкою події.

IMG_0056

Зала, де відбулася зустріч

IMG_0054

Листівки, котрі я роздавала відвідувачам і видавцям

Потім я розносила листівки серед видавців, і навіть вдалося  вручити її деяким відомим сучасним словенським письменникам. Коли я випадково зустріла на своєму шляху директора книжкового фестивалю, Здравка Кафоля , він, швидко переглянувши листівку, буквально підбіг до мене і досить грубо, під руку, довів мене до охоронця. Лише моє зауваження, що я залишила речі в гардеробі, мене врятували від того, щоб не бути виставленою за двері, без речей та парасолі, під проливний дощ. Він також пообіцяв викликати поліцію, в разі, якщо повернуся в приміщення з листівками. На жаль, відверто кажучи, мене здивувала його поведінка, бо він не поводився згідно посади , яку він обіймає, бо  майже силоміць хотів відібрати мої листівки, які я йому, звичайно ж,  не віддала.

IMG_0059

Я і охоронець. Цю світлину зробила одна знайома українка, яка , на щастя, була там поряд, на ній добре видно за які саме листівки мене виганяють

Мені нічого не залишалося, як покинути приміщення. Згодом, я повернулася та знаходилася біля зали, де була зустріч з Захаром  Прілєпіним, і коли відчинилися двері, на мій подив, там знаходився також і директор пан Здравко Кафоль, якого, за його ж словами, якими від поділився під час мого вигнання, дуже обурив факт звернення українського ПЕНу до словенських інтелектуалів та до громадськості. Він часто повторював фразу про «свободу висловлювань», трактуючи запрошення пана Прілєпіна саме цією демократичною цінністю.

Під залою, було аж четверо! охоронців, яким було заборонено мене впускати до зали, а потім, їм на  на допомогу навіть викликали двох озброєних поліціянтів і більше до зали, нікого, крім ЗМІ не впускали.

IMG_0060

На світлині добре видно охоронців та поліціянтів. Потім навіть ці скляні двері було зачинено

Ми продовжили нашу акцію за межами приміщення «Цанкарєв дом» і всім , хто підходив до нас та цікавився, я роздавала листівки. На жаль, з розмов з перехожими, я зрозуміла, що люди погано обізнані про події в Україні, а про нашого Олега Сенцова, на жаль, майже ніхто нічого не знає.

IMG_0063

Я та мій колега по протесту. м.Любляна, 25.11.2018

Коли закінчилася зустріч з Прілєпіним, я пішла подивитися на відгуки його публіки до стенду «Цанкарєва заложба», але ж, на мій подив, підпис книжок було перенесено, тому свою книгу він підписував  у тій же залі, де відбулася зустріч . Коли я там з’ явилася, то організаторка мене впізнала, але боялася мене впускати! ( мені навіть трохи смішно було… особливо зважаючи на мою статуру), та буквально фізично не давала мені до нього підійти, потім зрозумівши однак, що фізичної шкоди я йому завдавати не збираюся!, вона пропустила мене і я повідомила “класику сучасної російської лутератури” в довільній формі, звичайно використовуючи нормативну лексику, все, що про нього думають українці. Було видно, що пан Прілєпін цього не очікував, адже спочатку подумав, що я одна з його прихильниць, але  коли  побачив кольори мого шарфика, то його трохи тіпнуло. І добре!

IMG_0062

Згодом, наступного дня,  в словенських ЗМІ з’явилася заява пана Мар ‘яна Строяна, відомого словенського письменника та перекладача та президента «Writers for Peace«,,  від словенського ПЕНу в якій вони безперечно підтримували заяву кураїнського ПЕНу  http://www.rtvslo.si/kultura/knjige/pen-protestira-zahar-prilepin-na-knjiznem-sejmu-ni-imel-cesa-iskati/472944 

Але, на жаль, ця історія того дня не була закінчена, бо вчора, як я вже згадала вгорі, в неділю 2 грудня 2018 року,  вже після подій в Азовському морі та оголошення воєнного стану в Україні, на словенському державному ТБ все ж показали годинне! інтерв’ ю з паном Прілєпіним. Питання майже риторичне: що це? Нерозуміння чи небажання зрозуміти хто насправді є цей персонаж і йому подібні? Тож, «Прілєповщина», як феномен, на жаль, є присутня в Європі, і як цьому заподіяти особисто в мене, поки немає відповіді. Залишається лише боротися, що особисто я та наше товариство “Любляна-Київ” і робить.

Вільний лише той, хто може дозволити собі не брехати.

Альбер Камю

Хочу подякувати, всім, хто дотичний до  протидії цій ганебній «культурній» події:

Пану Юрію Андруховичу,

Очільникам українського ПЕНу:

пану Президенту Миколі Рябчуку,

віце-президенту Андрію Куркову

пані Тетяні Терен, виконавчій директорці ПЕН Україна

Центру громадських свобод та пані Олександрі Матвійчук ,

Пану Мар’ яну Строяну та словенському ПЕНу,

Посольству України в Словенії та пану Послові М.Бродовичу

Українцям, що мешкають в Словенії..

Громадська активістка,

Організаторка Євромайдану в Словенії,

Співзасновниця КТ «Любляна-Київ»

Інна Демченко Фреліх

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається