Подробиці ІІ форуму мігрантів УГКЦ "Діти і молодь в умовах творення новітньої української діаспори у Європі. Виклик і можливість для Церкви"

Понеділок, 08 жовтня 2018 08:14 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

У Римі з 5 по 7 жовтня відбувся ІІ форум мігрантів Української греко-католицької церкви Центральної та Західної Європи "Діти і молодь в умовах творення новітньої української діаспори у Європі. Виклик і можливість для Церкви"

Цього року, у форумі узяли участь понад 130 представників. Це українці (представники духовенства та миряни), які мешкають в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Великій Британії, Польщі, Бельгії, Нідерландах, Австрії, Німеччини, Греції, Естонії, Латвії, Молдові.

43199549 2156826297875626 2282200489854500864 n1

I сесія Форуму мігрантів була присвячена актуальному стану та перспективам розвитку душпастирства дітей і молоді в умовах новітньої української діаспори;

II сесія – ролі Церкви і школи як фундаменту сучасного і майбутнього української новітньої діаспори;

III сесія - молодіжному руху на служінні новітній українській діаспорі.

Відкрив ІІ Форум мігрантів УГКЦ  Центральної та Західної Європи на тему: «Діти і молодь в умовах творення новітньої української діаспори у Європі. Виклик і можливість для Церкви» голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Йосиф Мілян.

Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Йосиф Мілян «Коли говоримо про великий народ, велике теперішнє і майбутнє нашого народу, то його неможливо збудувати без тих, хто самим Богом покликаний його творити. У першу чергу – це є діти і молодь. Колись Блаженніший Любомир дуже гарно зауважив, що молодь є нашим теперішнім, а діти  - майбутнім», - зазначив владика Йосиф у вступному слові.

Він відзначив, що символічно цей Форум відбувається у той час, коли в Римі проходить Папський Синод, який також присвячений темі молоді і проходить під гаслом: «Молодь, віра та розпізнавання покликання».

«Приготування до цього Синоду тривали кілька років. Плодом цих приготувань став робочий документ, який для його учасників слугуватиме базою для роздумів. У цьому документі звертається увага на те, що Христова Церква по відношенню до молодої людини сьогодення повинна ступати дорогою трьох кроків: почути молодь; допомогти їй розпізнати своє місце у житті у світлі Божого покликання; супроводжувати її у житті, - зазначив владика Йосиф. - Форум, який ми сьогодні розпочинаємо, ставить перед собою подібні цілі, але вже по відношенню до українських дітей молоді, що в силу різних обставин народилися чи опинилися поза межами України».

Голова ПМВ зауважив, що під часі І Форуму мігрантів УГКЦ у Фатімі його учасники звернули увагу на те, що слід перестати говорити про новітню українську міграцію, а почати вести мову про новітню українську діаспору, оскільки вона вже є реальністю. «Про це свідчить хоча б величезна кількість українських суботніх і недільних шкіл, які функціонують у багатьох країнах Західної і Центральної Європи. А заснування шкіл, а разом з ними і купування на власність помешкань, є виразним знаком того, що «ми тут надовго», - зазначив єпископ.

Владика підкреслив, що основним завданням Церкви є провадити людину до Бога. І невід`ємним елементом на цій дорозі є виховання. «Сьогодні як Голова ПМВ хочу звернути увагу усіх нас на те, що за наше теперішнє і майбутнє, іншими словами за виховання наших дітей і молоді відповідальні усі ми, в першу чергу батьки, школа, Церква. Приходять мені на думку надзвичайно мудрі і повні глибини змісту слова Слуги Божого праведного митрополита Андрея, якими він постійно повчав наш нарід. В першу чергу він звертав увагу на християнське виховання дітей і молоді як головну запоруку теперішнього і майбутнього. «Пам'ятайте, що християнське виховання є більшим добром, ніж усе добро світу (…) Найважливіша справа для Церкви народу й родин, щоб діти були добре виховані …» Лист до вірних, 1899 рік», - зауважив Голова ПМВ.

«Коли поглянемо на наших дітей і молодь в умовах сучасної української діаспори, то ми повинні визнати, що у творенні суспільного, громадського, а також церковного життя, їх голосу майже не чути. У чому ж проблема: лінивство, надмірна завантаженість, байдужість ? Здається список причин можна продовжувати до нескінченності. Та ми сьогодні зібралися не для цього, але для того, щоб спільно подумати над тим, що ми можемо зробити для того, щоб наші діти і молодь у новітній діаспорі стали наріжними каменями своєї Церкви і свого рідного Народу!» - резюмував владика Йосиф Мілян.

З привітальним словом перед учасниками  Форуму також виступили Апостольський Візитатор для українців в Італії владика Діонізій Ляхович, Президент Асоціації  Св. Софії в Римі о. Марко Семеген, Посол України при Святому Престолі Тетяна Іжевська, Директор Представництва Світового Конґресу Українців (СКУ) в Україні Сергій Касянчук, Директор фундації «Мігрантес» о. Джіанні де Робертіс,  директор «Мігратнес» в Лаціо (Італія) монс. Пієрпаоло Феліколо, начальник управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва МЗС України Лариса Дір.

Питання опіки над молоддю має бути в центрі особливої уваги усіх інституцій: Церкви, наших громад і також Української Держави, з якою в той чи інший спосіб ми повинні разом опікуватися дітьми України, які знаходяться поза межами Батьківщини, таку думку висловив Глава Української Греко-Католицької Церкви Патріарх Святослав.Глава Української Греко-Католицької Церкви Патріарх СвятославПатріарх Святослав підкреслив, що одним з центральних завдань діяльності громад УГКЦ, зокрема на європейському континенті, має бути особлива увага до молоді.Молодь також є центральною темою Папського Синоду. Блаженніший Святослав розповів, що кожен делегат перед Папським Синодом запитував свою молодь: що варто сказати про вас на Синоді? І у більшості випадків молоді люди просили сказати, що вони потребують спільноти.«Спочатку – спільноти родини, присутності тата і мами, чого не завжди мають. Вони потребують Церкви, яка би була материнською спільнотою, а не холодною інституцією, яка бореться за своє виживання чи вирішує свої проблеми. І це - завдання нашої Церкви, зокрема тут, на європейському континенті, де є наша нова діаспора. Якщо молоді люди не знайдуть спільноти, яка взяла б за них відповідальність, дала б руку допомоги, ними заопікувалися б, - будьте певні, вони покинуть і ту Церкву, і ту громаду, - наголосив Глава УГКЦ. – І я би дуже просив, щоби питання опіки над молоддю було в центрі особливої уваги усіх інституцій: Церкви, наших громад і також Української Держави. Бо якщо ми не зможемо створити материнські спільноти для нашої молоді – ми не виконаємо до кінця наш обов’язок».Він відзначив, що молоді люди хочуть бачити Церкву як спільноту, яка їх приймає, не засуджує, яка готова їм допомогти, їх вислухати.Глава УГКЦ також зауважив, що сьогодні дуже часто емігранти, і молодь зокрема, почуваються відкинутими у суспільствах, куди вони приїжджають.Патріарх Святослав запевнив учасників Форуму, що УГКЦ завжди була, є і буде матір’ю, яка будуватиме свої спільноти, які хочуть послужити. І це служіння, зокрема для українських мігрантів, представників нової діаспори, в УГКЦ вважають одним зі своїх душпастирських пріоритетів.

 

У своєму виступі єпарх Паризької єпархії святого Володимира Великого для українців візантійського обряду у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу владика Борис Ґудзяк зазначив: щоби працювати з людьми, їх треба слухати, відчути і знати. «Господь Бог, щоби нас спасти, поселився серед нас і 30 років жив людським життям і слухав, а проповідував лише 3 роки», - зауважив єпископ.

Він відзначив, що у Парижі спробували послухати і почути українців - соціологи УКУ на запрошення владики Бориса провели соціологічне дослідження «Виклики сучасної міграції: українська спільнота в Парижі». Його мета полягала не лише в тому, щоб пізнати потреби українських мігрантів та підтримати їх, але насамперед у гуртуванні.

Опитування дало змогу деталізувати низку аспектів повсякденного життя українських мігрантів “четвертої хвилі” в Парижі та Паризькому регіоні, особливості їхнього релігійного життя, оцінити ступінь їх адаптованості та громадської активності, участі у суспільних і церковних заходах. На основі анкетування опубліковано 140-сторінковий деталізований аналітичний звіт.

«Міграція - наскрізний феномен нашого церковного життя. І потрібно, щоби наші єпархії і парафії, а насамперед єпископи, це усвідомили, - наголосив єпископ. - Дуже важливо, щоби в умовах міграції ми допомогли молодим людям поєднати духовне життя з інтелектуальним розвитком. Всі вони ходять до школи, підуть в університети. Але якщо духовне життя зупиняється на підготовці до Святого Причастя, вони завжди будуть духовними ліліпутами», - зазначив владика Борис.

43210525 2156653087892947 2565901268941799424 o1

Координатор для греко-католиків в Італії з Флоренції о. Володимир Волошин у своєму виступі наголосив на важливості душпастирства сімей. «Для того, щоби привести до Церкви дітей та молодь, потрібно спочатку відшукати батьків, відшукати сімей. Раніше у нашій церкві бігало кілька дітей, це були діти двох сімей. І ці дві сім’ї, які були воцерковлені, привели інших», - зауважив отець Володимир.

У свою чергу о. Віталій Микитин, який душпастирює у Зальцбурзі, розповів про працю з молоддю в Австрії. «Маємо 5 наших парафій в Австрії. На сьогодні діють дві великі школи у Відні, які відвідують близько 100 дітей. Як отці стараємося, щоби на кожній парафії була катехизація для дітей, і вона працює. Що нас особисто тішить – тепер є приріст студентства в країні. Близько 2 тис українських студентів маємо в Австрії, більшість у Відні, також у Зальцбурзі і Граці. І студенти-теологи в Інсбруці», - додав священик.

Він зауважив, що наші молоді люди в Австрії дуже активні і організували Товариство української молоді Австрії. «Ми вражені, наскільки вони успішні, як одні одного підтримують, особливо нових студентів. Мають соціальні програми, організовують культурні заходи, - зазначив отець Віталій. - Правдива інтеграція відбувається тоді, коли наші молоді люди в Австрії не бояться показати, хто вони є і утверджують себе в тому. У духовному плані щорічно проходить конгрес молоді на Зіслання Святого Духа. Приїжджає молодь з усієї Австрії».

Душпастир також відзначив, що існує потреба у реколекціях для студентів і таборах для дітей. «Але головне - зустріти найперше людину і запитати, чого вона потребує. Ми всі або є молодими, або були молодими - і можемо себе запитати: що нас привело до Церкви, що там затримало? Чи добрий священик на парафії чи друзі, які показали добрий приклад у житті?» - зауважив о. Віталій.

Oles Gorodeckyy1

Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький зазначив, що завдання Церкви, представників держави і громадськості, зокрема в умовах міграції, - спільними зусиллями формувати українську ідентичність і український світ.

Він відзначив, що міграція – проблема глобальна. І допоки існуватиме різний економічний стан розвитку країн, відбуватимуться війни, стихійні лиха чи інші проблеми у суспільствах, доти розвиватиметься міграція.
«Сучасна українська міграція - це виклик не тільки для самих мігрантів, а також для держав-донорів і рецепієнтів, їх суспільств, для державних інституцій і Церкви, - зазначив Олесь Городецький. - Щодо ставлення до мігрантів, нам близька позиція Католицької Церкви і зокрема бачення Папи Франциска, яке він виклав у посланні з нагоди Всесвітнього дня мігранта. «Прийняти, захистити, підтримати, інтегрувати» - така концепція близька для усіх мігрантів. І ця інтеграція ґрунтується на визнанні багатства іншого і поваги до іншого».
Він також зауважив, щоби у дитини було бажання мати українську ідентичність, важливим є фактор родини.
Більшість вчителів, які працюють за кордоном в українських школах, потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Про це заявила Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.
Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина КлючковськаГоворячи про виклик міграції, Ірина Ключковська відзначила, що сьогодні у світі 244 мільйони мігрантів. З них 31 мільйон – діти, 11 мільйонів – біженці, які шукають притулку. І кількість трудових мігрантів буде збільшуватися. «З трудовими мігрантами до Європи приходять діти. Це означає, що основне питання, яке стосується нас, українців, це – діти. Ті, що залишилися без опіки батьків. Ті, що емігрували. Ті, що народилися в еміграції. Діти, які приїхали внаслідок возз’єднання родини. Ті, що мігрують на навчання. Ті, що повертаються», - зазначила науковець.
Вона зауважила, що від початку створення Всесвітнього конгресу українців були розроблені основні концепції, скеровані на збереження української ідентичності. «Їх не треба вигадувати наново. Це готові документи. Там представлена роль Церкви, школи, держави. Ця система вже була задокументована понад 50 років тому, і вона показує правильність обраного шляху. Зокрема, у частині школи. В основу були покладені суботні та недільні школи, школи вихідного дня. В їх основу було покладено викладання українознавчого циклу. Це досвід школи, родженої за океаном, нині вона поширюється Європою. Завдяки таким школам, які пройшли випробування часом, з нами сидять зараз сестра Луїза Цюпа, владика Борис, владика Діонізій. Вони формувалися в родині та у школі з викладанням українознавчого циклу», - зазначила Ірина Ключковська.
Науковець також розповіла про Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, який відбувся у серпні цього року у Львові. У заході взяли участь 250 вчителів із 36 країн світу. «Ми хотіли почути потреби вчителів українознавчих шкіл за кордоном, щоби ми могли покращити нашу і їхню роботу. Майже всі вчителі із вищою освітою. Майже всі вони десь працюють поза школою. Вони просто герої-ентузіасти, - відзначила Ірина Ключковська. - Більшість вчителів потребують підвищення кваліфікації та сучасних адаптованих підручників. Частина вчителів працює за індивідуальною програмою, частина – за програмою Міносвіти. Однак майже всі потребують документу державного зразка. Подумаймо, який документ можемо запропонувати тим дітям!».
 
Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість. Молоді люди залишені без взірцевих дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Тому маємо бути для них свідками справжнього життя. Про це заявив куратор Католицьких шкіл УГКЦ о. Петро Майба.
 
43284933 2156859864538936 8188936443582742528 oВиступ отця Петра був присвячений капеланському служінню у школах та принципам взаємовідносин між Церквою і школою в умовах новітньої діаспори.
 
Він відзначив, що Церква має покликання і обов’язок разом із батьками дбати про християнське виховання дітей. Про це стверджує Кодекс Канонів Східних Церков (кан. 628). І зауважив, що представники духовенства – диякони, священики, єпископи – виконують різні місії у шкільних спільнотах. Вони можуть бути педагогами, духівниками, батьками чи хресними учнів, відповідальними за школу особами (перед Церквою і суспільством).
 
«Духовний супровід спільноти школи є своєрідним «покликанням в покликанні», а не якимось певним «додатком» до звичайних душпастирських обов’язків. Мистецтво духовного супроводу в освіті кожен душпастир пізнає, практикує, досвідчує та щоразу по-новому відкриває впродовж цілого служіння у школі. Часто власне школа стає для духівника своєрідною парафією і особливим місцем пізнання і зрозуміння місії Церкви у суспільстві», - зазначив отець Петро.
Куратор Католицьких шкіл УГКЦ відзначив, що до класичних обов’язків духівника належать:
- служіння Божественної Літургії та провадження молитов;
- духовні бесіди з учнями, підтримка контакту з випускниками школи;
- духовний супровід та сприяння у духовному зростанні батьків учнів;
- духовний супровід вчителів, допомога їм у формації, особистому і професійному зростанні;
- організація та проведення різдвяних та великопісних реколекцій, днів молитви для учнів, вчителів, батьків;
- участь у прощах до святих місць;
- різноманітна участь у житті спільноти школи тощо.
 
Для когось, зазначив священик, духівник проводить молитву, когось катехизує, з кимось має особисті розмови, комусь служить у Таїнстві покаяння і примирення, для всіх – служить Святу Літургію та звертається у проповіді.
 
Він також відзначив, що капелану в школі можуть знадобитися знання з психології сім’ї та психології кризових станів, конфліктології, а також лідерства і методики мотивування. Є ще одна умова, додав о. Петро, - школа має всіляко сприяти духівнику в реалізації його покликання, завдань, місії.
 
«Виховувати – означає передавати цінності, не вчити робити певні речі, а допомагати їх любити. Потрібно не нав’язувати власну думку чи власний спосіб дії, але допомагати вибрати добро та співпрацювати з любов’ю та терпеливістю, щоб дитина могла дозрівати в своєму особистому покликанні. Наше святе призначення – бути Людиною, щоб любити», - підкреслив священик.
 
Він також відзначив, що сьогодні виклик для виховання - зневіра в надії на життя, а значить – в Бога. «Молодь сьогодні просить супроводжувати її, допомагаючи їй переборювати одинокість, яка її оточує. Залишені без взірцевих дорослих, які можуть запропонувати їм успішні моделі людяності. Маємо бути для них свідками справжнього життя», - наголосив о. Петро Майба.

Соціолог Оксана Стецюк-Іванкова у своїй доповіді акцентувала увагу на ролі Церкви у формуванні освітнього простору української міграції. Вона відзначила, що на міграційних теренах Церква стає поліфункціональною, адже виконує функцію не тільки духовної підтримки, а й соціальної, консультаційної, комунікативної. Тому саме навколо Церкви за кордоном дуже часто гуртуються українці.
У свою чергу сестра Бернадета Ярославцева, ССНДМ, з Лондона відзначила, що сучасна українська діаспора утворилася у Великій Британії після Другої Світової війни.
«У 50-х роках у Великій Британії вже було більше 46 тис українців. Ці люди, які опинилися у складних життєвих обставинах, але вони хотіли мати свою мову, культуру, Церкву і давали кошти на громадські і церковні справи», - відзначила сестра.
Водночас, зауважила монахиня, різні політичні погляди – «бандерівці», «мельниківці» та ін. - не сприяли об’єднанню і формуванню здорової громади. Як наслідок - фактично ціле покоління відійшло від української громади і від Церкви.
Вона розповіла, що за конфесією українці у Британії переважно греко-католики, водночас є і православні Української автокефальної церкви. Між ними існує добра співпраця.
Сестра Бернадета також відзначила, що для молодої людини, незалежно від місця проживання, важливе внутрішнє наповнення. «Якщо молода людина добре сформована, якщо у неї закладені добрі християнські людські цінності, то де б вона не була, вона залишатиметься людиною. Якщо цього немає - вона може переходити з одного середовища в інше і врешті-решт загубити свою ідентичність», - наголосила монахиня.
Сестра також зазначила, що молодь має продовжувати культурні і духовні традиції свого народу, а також їх доповнювати і розвивати.

2 коментарі

  • Коментувати Ima Середа, 31 жовтня 2018 01:03 Автор Ima

    Simply desire to say your article is as astonishing. The clearness in your post is simply cool and
    i could assume you are an expert on this subject.
    Well with your permission let me to grab your feed to
    keep up to date with forthcoming post. Thanks a million and please continue the rewarding work.

  • Коментувати Lettie Понеділок, 08 жовтня 2018 10:16 Автор Lettie

    Hello to all, how is the whole thing, I think every one is getting more from this site, and your views are good in support of
    new viewers.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається