Україно, моя Україно, золота ти моя сторона

П'ятниця, 06 липня 2018 08:08 Автор  Марічка ГАЛАБУРДА-ЧИГРИН
Оцініть матеріал!
(4 голосів)
Україно, моя Україно, золота ти моя сторона Фото - Марічка Галабурда-Чигрин

Після поїздки в Київ, в вересні 2016 року, я писала, що напевно скоро або взагалі не поїду в Україну. Дуже розчарувалася була надмірним лунанням російської мови в столиці України. Але, як каже приповідка - «не кажи НІКОЛИ», бо незнати як події в твойому житті складуться.

Моєї наймолодшої сестри Одарки син, Маркіян, зробив нам, його мамі й тіткам, несподіванку, - одружився з дівчиною з України, родом зі Львова - Іреною.

І зробили вони нам подарунок. Народився 6.10.2017 року хлопчик - Дем'ян. Почалася, як колись, коли народився Маркіян, висилка мені до Сіднею, численних знимок. Одарки внук ( і наш) дуже красивий хлопчик.

Коли настала мова про його хрестини, мені кажуть, що вони відбудуться в Україні, в Львові в квітні місяці. Збирайся найстарша сестра «додому» до Бельгії і в Україну. А як не їхати на хрестини в Львів?

ДО БЕЛЬГІЇ

СУБОТА 31.3.2018

Поїхала з Сіднею, в суботу 31.3. Описувати як летілося немає сенсу бо вже кілька разів я летіла в літаку летунської компанії Етігад, яка має прекрасне сполучення до Бруселю, куди приземлився літак в неділю 1.4. ранком в 8-ій год. Мої сестри Одарка й Оля чекали мене. Падав дощ. А як йнакше?

Незнала, що на латинські великодні свята приїхали з Мюнхену до Бельгії на чотири дні Надя й Оля, щоб зустріти мене. Надя в хаті варила обід. Приїхали десь в годині 13-ій Маркіян, Ірена і Дем'ян.

А який то цікавий хлопчик, наш внук. Думала буде боятися, а він на руки до мене проситься, постійно усміхається. А, забавку, песика, Бойка свого я взяла з Сіднею, він більший за Дем'яна, він відразу забавку полюбив, до себе притулив.

Питалася своїх сестер, як то все буде з хрестинами в Львові. Вперше в мойому житті я десь їду і незнаю де. Хрестини, побут в Львові організує Ірени мама й тато. Ми, Галабурди, немішаємося. Хотіла повідомити двоюрідних сестер на Сокальщині, де ми будемо перебувати. Зв'язалися з Марійкою Миколаївною Галабурдoю, почерез скайп. Все розповіли і казали, що зателефонуємо зi Львова, коли приїдемо.

ДО ЛЬВОВА

ЧЕТВЕР 5.4.2018 - ПРИЇЗД

Я ще добре до себе не дійшла від довгого лету з Сіднею до Бельгії, як ми, Дарка, її чоловік Дирк, Маркіян, Ірена і Дем'ян й я, у четвер 5.4. 2018 в годині 11-ій годині виїхали з дому, з Ґенку, до Німеччини до міста Дортмунд, де в годині 15.30 відлетів літак до Львова.

Безпосереднього лету з Бруселю до Львова не було, треба пересідати або в Польщі, або в Празі, тому летіли з Німеччини, безпосереднім рейсом. Дуже популярними тепер є лети, тзв ловкост (lawcost) копанії Wizz Air.

Квиток до Львова з Дортмунду Маркіян заплатив ще десь в січні і то зворотний 99 евро на особу. Дарка доплатила на летовищі за баґаж, бо набрали багато - 69 евро.

Літак був заповнений. Приїхали у Львів десь в 18.00 годині. Летовище (аеропорт) новий, гарний. Вся обслуга, митники дуже привітні. Все в українській мові.

Чекав нас Ірени батько пан Юрій з автом - автобусиком.

Нас завезли на вулицю Гуцульську, дуже блисько звідтам до площі Свободи, опери, ітд. Пишна, навіть, дуже пишна квартира, де 7 осіб легко може приміститися. Скинули багаж і поїхали до квартири Ірени батьків на вечеру.

СИХІВ - це найбільший житловий масив Львова, розташований на південному сході міста. Там дуже модерні, високі будинки.

У 19952000 роках біля перетину проспекту Червоної Калини та вулиці Сихівської за проєктом канадійського архітектора Радослава Жука збудовано в модерному стилі Церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Поруч неї 26 червня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II провів зустріч з молоддю, яка зібрала близько півмільйона людей. Згодом на цьому місці було відкрито пам'ятник понтифіку, а в 2007—2010 роках біля церкви створено Сквер імені Івана-Павла II.

Та Церква знаходиться недалеко будинку, де живуть свати. Я про будову церкви знала від кузина моїх друзів Савалагів, який до мене писав шукати Савалагів в Сіднеї.

Їхали з центру міста дещо понад пів години. І відразу же зауважили діри в дорогах, зокрема на мості, де стояла вантажівка, а робітники, які засипували ті діри. Водій автобусика жартував, що почалося «виконання програми премєр міністра Ґройсмана - направка доріг в Україні.»

Стіл у сватів угинався. Познайомилися. Посиділи до півночі. Дуже цікаво розповідав пан Юрко, батько Ірени про життя й буття в Львові.

Вже опівночі викликали таксі, яка нас завезла до квартири.

ПРОГУЛЬКИ ПО МІСТІ

Великодна п'ятниця: 6.4.2018

Останний раз, коли я була у Львові це був травень 1991.

Рано встали, а їсти в квартирі - нічого. Вечером не було коли купляти харчі. Пішли в місто. Спускалися дорогою, бруківкою. Побачили може 50 метрів від нашої квартири крамницю і ресторан «Мамині Вареники». Коли вернули до квартири то там купили, що треба - хліб, масло, ковбаси. Приїхав сват і повів нас до міста, показати куди йти, що цікаве, хоч в нас мапи, карта була.

Ой,ой,ой, бруківко погана!

Почав падати дощ. Сходимо в низ, по вулиці Лесі Українки. Пішли міняти евро на гривні. Дуже вигідна виміна 32 гривні за евро.

Перше де, ми зупинилися, це площа, де міститься Базар, Вернісаж. А там вишивки, малюнки, образи, писанки і всячина продаються. Коли порівняти львівські вишивки (їх привозять з Косова, Коломиї, й інших гірських сіл) з тими, що ми бачили в Києві в 2016 році, то в Львові всі вишивки пишні, пречудові. Очі розбігалися то в ліво, то в право. На жаль розміри блюзок, коли мова про мене, малі. Важко знайти більший розмір. Я жартувала, що тут все для тоненьких, й китайок. Для «бамбул» треба замовляти блюзку або купити купон з вишивкою і самому пошити. А для нас це не проблема. Наша сестра Оля пошиє.

Ті, що, самі вишивають, тобто Одарка й я, рота розз'явили від побаченого. Так, догадалися ви правильно. Купили ми блюзки, купони на блюзку, сукню...А то хіба ще не все буде.

78781

Пішли на площу біля опери. Посередині неї велика так звана писанка. Там будок і будок, де продаються різні чудеса й їжа. Без бельгійських вавлів і смаженої картоплі - фріти, не обійшлося. Робимо багато знимок.

78782

Моя сестра Надя написала мені, що ми обов'язково повинні зайти до Оперної Галереї пані Роксолана Шимчук. Вона також показує вишивки свої у фільмі «Спадок Нації», де й Надя розповідає про наші вишивки. ЇЇ етногалерея на четвертому поверсі львівського торгового центру «Опера-пасаж». Має вона дві частини.

В одній залі зібрані справжні скарби, кілька тисяч автентичних старовинних предметів одягу та побуту: вишиванки, постоли, кептарики, головні убори, рушники, гуцульські бартки, прикраси. Є тут унікальні сорочки, де у вишивку майстерно вплетене зображення синьо-жовтого тризуба або довкола шиї в’ється напис.

Свою колекцію Роксоляна Шимчук збирає вже 27 років. Випускниця Н У «Львівська політехніка» за фахом — інженер системотехнік. Але вишиванка назавжди увійшла в її життя і зробила її справжнім митцем.

Більша частина приміщення — експозиція приватної колекції з просвітницькою метою. До ґалереї приходить багато екскурсій — туристи, вчителі зі школярами, студенти, навіть курсанти Академії сухопутних військ. Вхід там вільний.

Дівчата, продавчиці, розповідали нам, що Роксолана Шимчук їздила по селах в Карпати і збирала чи купляла в старих людей вишивки, сорочки, цілі комплети строїв-костюмів. Ніхто не цікавиться таким «барахлом», як ці старі по 100 років, вишивки називає. А це барахло, це справді спадок нації.

Пані Роксолана робить намиста. Їх там багато. Те, що я хотіла купити не продавалося.

Друга частина приміщення, в якій можна купити блюзки й інші вишивки.

Ми там були з 2 години. Одарки сват дивився на нас здивовано, бо ще такого не бачив. То на Вернісажі бігали від продавця до продавця і тут не віддірвеш нас від вишивок.

Я купила жакет ( подивитеся знимки) за 11 тисяч гривень. То десь 559 австралійських долярів. В Сіднеї не купила би, а тут взяла, бо то чудо, дуже якісне й гарно пошите. Зрозуміла, що в Львові багато не куплю, то хоч цей жакет буде згадкою про «Львів, бруківку й діряві дороги» . В Австралії надходить зима і буде де його носити. Дем'янові купили дезайнерські когута і курочку в українській вишивці вдягнені. Дем'ян дуже любить курочки.

Пішли врешті звідтам й сказали, що коли приїде Надя й Оля ( в середу 11.4 ) ми ще прийдемо.

А ми голодні і ноги вже даються в знаки. Ходити і ходити. Ой!

Пішли до ресторану «Зорепад», там власник Ігор Козяр, був 10 років в Мюнхені в Українському Вільному Університеті.. Як сіли за стіл так і встати негоден. Ой, наговорилися. І він задзвонив до артиста, мого друга, Євгена Федорченка з театру ім. Марії Занковецької, він з тої групи, що була з письменником Романом Іванничуком в Австралії, в Сіднеї три тижні. Ми з Євгеном поговорили.

Ну, Великодна п'ятниця, він пoїхав в село. А то би зразу прийшов до нас. Казав щоб ще зателефонувати. Зустрінемося.

Хоч це Великодний Страсний тиждень, кафейки, ресторани на всю пару працюють, багато дуже молодих людей на вулиці. Грає музика, не все українська, а англійська. Страсний тиждень їм десь. Вони гуляють. Кажуть - хочуть жити.

Всі інституції закриті - з Українським Католицьким Університетом включно. Збиралися там зайти, - так і невдалося.

Нас зустріли на площі Ірена, Маркіян, Дем'ян, та пані Оля. Зробили знимки біля пам'ятника Тараса Шевченка.

78784

78785

В 1990 му році в травні я була в Львові. Тоді на місці, де тепер пишний пам'ятник, стояв великий камінь, біля нього напис, що тут буде стояти пам'ятник Тaраса Шевченка й маса квітів лежало у підніжжі каменя. Tоді там читали вірші, співали патріотичних пісень...й я з людьми. До мене підходили, розпитували всячину. Я все тверджу, що слово Австралія - магічне.
Знов поїхали в Сихів. Цим разом трамкою. Це триває 20 до 30 хв. Вона переповнена. Стоїмо. Але цікаво їхати трамваєм. Розглядаємося навкруги вулиць.
Зайшли до торгового центру, до супермаркету ВАМ і купили до квартири що треба: ковбасу, каву, молоко, воду, хліба ітд, ітд. А людей повнісенько. А чуда які продають і паски і періжки і все свіже, привезене того ж дня, бо то свята. Добре, що знов таксівкою вертали до квартири і не треба було двигати торби по місті.

ВЕЛИКДЕНЬ У ЛЬВОВІ

В суботу 7.4. 2018:

ПРОГУЛЬКА АВТОБУСОМ

Бачили ми попереднього дня, що біля опери стоїть автобус з написом на ньому «Гоп он , Гоп оф», який возить туристів по Львові. І хоч це Великодня субота, ми рішили, що поїдемо на таку прогульку, бо непобачимо всього Львова.

78786

Дуже цікаву розповідь - історію Львова розповідали через навушники.

Ой, не той Львів, що був в 1990-1991 роках. Тоді не було такого автобуса, ні ресторанів, крамниці були порожні. Оце на знимці автобус за мною.

78787

Сьогоднішний Львів чисте місто, гарні ресторани, кафейки, базарі, розкішні крамниці, такі як в Сіднеї або ще кращі. Відкриті до 22-ої години. Правда, є багато будинків, на яких штукатурка потріскана, розсипається, але направити це, не так важко.

Автобус повозив нас дещо понад дві години по вулицях Львова. Якби не той автобус ми ніколи би не бачили міста. Прогулька залишила надзвичайно гарні вражіння.

Але, дороги жах, ну бруківка, діри. А ходити по них, ой,ой,ой ! Постійно дивилася вниз, боялася, що зачеплюся за камінь і впаду. Я ніг не відчула. А ми лише два дні в місті.

Купила Дем'янові кошичок. В пластунів, які на площі продавали солодощі, купили маленьку пасочку, 3 дерев'яні писанки і серветочку накрити кошичок. А як Дем'ян радів, бо кошик гарно прибраний маками і соняшниками. А баба Оля також приготовила йому кошичок.

Приїхало по нас таксі. Їдемо в СИХІВ. Будемо кошик з паскальними стравами святити в тій же гарній церкві, яка пишається під сонцем своїми золотими банями.

78788

І в місті, де стоїть церква, бачили, як люди, переважно молоді з дітьми йшли до церкви і на дворі біля неї святили паскальні кошечки.

Пішли ми всі разом до того пишного Собору. Дув сильний вітер. В парафії 12 священиків. Людей може було 5 ТИСЯЧ а то і більше, довкола церкви. Від ранку години 9 -ої, що дві години святили кошики. Цей люд в моїх очах немов би хитався! А вишивок! Хіба кожна жінка мала іншу блюзку чи сукню - хто з виробів Караванської .

78789

А священик як дізнався, що ми з Бельгії й Австралії, то так нас здорово покропив, огогого! Передавав привіт суспільстві в Сіднеї.

787810

А найважніше для нас, це те, що Дем'ян відзначав свій перший в житті Великдень в Україні. Наші мама і тато дуже зраділи би з того приводу. А може з небес нас бачили?

Я думала, що коли вже на кінці Служби Божої чи Вечірні, всі люди навкруги церкви заспівають «Христос Воскрес» - то це буде чудо спів. Та ніхто не співав «Христос Воскрес», як це роблять в Сіднеї...Бо аж в неділю будемо співати. - Казали, бо ще не воскрес! Була розчарована, що люди і неспівали підчас Служби.

І верталися ми до квартири, до святочно застеленого стола. А там свати наготовили! Паски, великі і малі, голубці, вареники, різні ковбасі, які самі робили і ще і ще.

Понеділок 9.4.2018

Ми збиралися в Шевченківський Гай, де відбувалося Свято Гаївок. Йшли зразу пішки, бо переконували нас, що то недалеко від квартири. А виявилося далеко, а сонце пекло...Сіли в трамвай.

Походили по Гаю. Я там була в 1990 му році. Дуже гарно гаївки виводили і співали.

Мене впізнала якась пані, яка є подругою зі мною на Фейс Буці. Підійшла до лавки на якій я сиділа. Зустріли Ірину Хапко, з Бруселю. Вона львів'янка, але вже давненько живе в Бельгії.

Були потім з Іреною, Маркіяном, і Дем'яном на площі Ринок. А там кафейки, пиварні, повно дітей і то в Великопосні дні.

Про наші відвідини Почесного Консульства Бельгія у Львові я подала окрему статтю до Світової Інформаційної Служби Стожари. Ось лінк

https://svitua.org/all-featured/item/7324-belhiia-taka-daleka-taka-blyzka.html

Я купила чорну блюзку з маками на ній. Таки знайшли у картоні великий розмір. Ще одну замовила, міряли мене, щоб була добра. Буде готова за два місяці. Андрій, що брав замовлення живе на тій самій вулиці, що свати в Сихові.

787811

Коли пишу ці рядки, блюзка вже вишита і за тиждень буде у Бельгії в племінника мого Маркіяна.

Ще відбули цікаві зустрічі на площі Ринок. Згадав один хлопчина про пана Івана Левицького. І цього вечора ми ходили в Оперу. Дивилися на балєт «Дон Кіхот».

Надя, Назар й Оля приїхали в ночі з Мюнхена. Маркіян і пан Юра (сват) поїхали по їх на летовище. В 1.30 приїхали до квартири.

 

 

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається