Чим живуть українці Бургасу або Болгарія та Україна - такі близькі та рідні.

П'ятниця, 08 червня 2018 07:54 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Чим живуть українці Бургасу або Болгарія та Україна  - такі близькі та рідні. Фото - Людмила Куликівська

Про життя українців у болгарському місті Бургас, про історію, що поєднала навіки Болгарію та Україну, про дивовижну історію болгар у Криму розповіла представниця української діаспори у Болгарії, голова громадської організації «Західноукраїнське болгарське національно-культурне товариство імені Сави Шеретова» пані Людмила Куликівська.

Пані Людмило, вітаю Вас! Ви зараз постійно перебуваєте у Бургасі (Болгарія), є активістом української громади, очолюєте громадську організацію "Західноукраїнське болгарське національно-культурне товариство імені Сави Шеретова, яка вже 7 років допомагає наблизити Україну та Болгарію. Я, принагідно, вітаю Вашу громадську організаціюіз 7-річчям плідної діяльності організації. Розкажіть, як виник задум, сам процес утворення, початок роботи ГО?

Доброго дня, дорогi друзi! Дякую за запитання, пане Богдане, і за увагу до діяльності Громадської організації «Західноукраїнське болгарське національно-культурне товариство імені Сави Шеретова» (Львів).

Ідея, думки про створення болгарської громади у місті Львові у мене існували давно. А поштовхом до цього стала моя мандрівка в 2010 роцi у АР Крим, де жили мої предки болгари. Саме там, вiд болгар, що жили з моїми прапрадiдами, я почула цiкавi, дивовижнi iсторiї про вiдданнiсть, доброту i щирiсть мого прапрадiда Сави Шеретова.

С. Шеретов тривалий час здійснював діяльність та 20 рокiв поспіль обирався Головою опікунської Ради у селі Кiшлав (Крим). Мій прапрадід був знаним меценатом й за його кошти у селі та околицях були зведенi чи поновлені низка споруд для громади: церковно-приходська школа, бiблiотека, вiдбудований храм Вознесiння Господнього, храми на теренах Топловського монастиря, що був розташований в 5 км вiд с. Кiшлав в горах, ін. Під час цього візиту у 2010 році громадськi дiячi Криму, дізнавшись до якого роду я належу, подарували мені книги сучасних авторiв, що описували та свідчили про благочинність моїх предків та родичів, яких пізнiше вважали Будителями цієї місцевості.

Якщо повернутись до історії потрапляння Шеретових у Крим, то родина прибула в 1828 роцi на морському кораблi в кiлькостi 200 осiб за розпорядженням Олександра I (росiйського царя). Шеретови таким чином спасали вiд османського ярма свої родини, матерiв, дружин та дiтей. В Болгарiї рід Шеретових, у той період, розмістився й проживав в селі Малко Тирново, Граматiково у мiсцевостi Странджа - нинi заповiдник Бургаського району.

Осівши на землях Криму, мої предки змогли вiдтворити маленьку Болгарiю, зберегли традицiї, мову, ремесла i культуру. Шеретови почали займатися садiвництвом, конярством (розводили рідкісні у тій місцевості породи), що на відповідних аукцiонах високо цінувалися. А саме головне, це були високоморальнi, освічені люди, з якими мали за честь мати справу високопосадовці Єрусалиму, де мій прапрадід С. Шеретов неодноразово бував у справах. Відомий уродженець Феодосії, художник-мариніст Іван Айвазовський був кращим другом моєї родини та неодноразово дарував полотна своїх творiв прапрадiду. На початку XX століття, у часи моїх предків, с. Кiшлав нараховувало орієнтовно 300 дворів та вважалося столицею Кримських болгар.

Під час мого візиту також багато iсторiй я почула вiд місцевих жителів, що пам’ятали мою родину. Зокрема, одна iсторiя, як провчили одного селянина красти. Вночi у його двір висипали пiдводу тих фруктів, які вiн вирiшiв таємно привласнити. В іншій розповіді один старший мешканець с. Кішлав сказав менi: «Ми навiть не розумiли, що жили в часи Ваших предків, як у казцi. Дверi будинкiв не було потреби зачиняти. Усi жили в достатку, усього вистачало. А якi були свята з танцями, пiснями, болгарським «хоро»!!!...». Менi також розповiли, що предки придбали для храму Топловського монастиря iкону з дорогоцінним камiнням (на той час - 530 грошових одиниць сріблом). У даний час ще дещо збереглося та знаходиться у приміщеннях монастиря. Після зазначеного візиту у наступні приїзди я, за сприяння місцевого керівника сільської ради, в невеличкий кiмнатi будинку своїх предкiв організувала музей, де розмiщені фотосвітлини, духовi iнструменти тих часів, старожитності тощо.

Родина Шеретових також завжди підтримувала жителів краю і їх родини, котрі не повернулися з боїв Першої Свiтової вiйни. Усім родинам видавалися щомiсячні кошти підтримки на кожну малолiтню дитину. Потребуючі забезпечувалися пальним i їжею, особливо ті родини, що втратили годувальника.

Справу Сави Шеретова продовжив його син Костянтин. Авторитет родини Шеретових у Криму був настільки потужний, що нова влада почала деструктивні дії щодо господарської діяльності та майна родини. В 1928 роцi були знищені, шляхом мінування і наступного підриву, духовнi споруди у с. Кiшлав i в Топловському монастирi… З того часу мешканцям вже було не чути переспів дзвонів (а чути їх було на відстань до 30 км!) під час релігійних свят. Вже і малеча та дітвора не бiгли за кінними пiдводами, де їм роздавали подарунки, солодощі, смаколики.

Переслідуваній родині Шеретових довелось вкотре виїхати в інші місця для порятунку. А в 1944 роцi Крим вимушено «покинули» всi: i болгари, i греки, i татари. Усiх вивезли до Сибіру та Казахстану…

Пiсля почутих на землi моїх предків розповідей та спогадів літніх людей, в мене й виникло бажання відтворити у Львові дух тої болгарської культури, традицій, мови, у середовищі яких я виросла та сформувалася як особистість. І 6 травня 2011 року я з однодумцями зареєстрували громадську органiзацiю «Захiдноукраїнське болгарське нацiонально-культурне товариство iменi Сави Шеретова».

Які значимі заходи провели члени організації за час діяльності ГО? Які плани, задуми на майбутнє?

Протягом семи років діяльності наше громада щорічно у Львові та в Болгарії у тій чи іншій формі відзначає важливі для болгарської спільноти події та свята. Зокрема: 3 березня – День визволення Болгарiї вiд Османського ярма, 1 березня – День Мартеницi, 24 травня – День писемностi i культури, на пошану і в пам’ять про святих Кирила i Мефодiя, 22 вересня – День незалежностi Болгарiї, 1 листопада – День Будителя. Організовуємо й проводимо мiжнароднi фестивалi, круглi столи, наукові конференцiї, Днi болгарської кухнi. Два роки поспіль, в 2015 i 2016 роках, у Львовi наше об'єднання проводила Мiжнароднi фестивалi «Слов’янська весна», де у мистецькій формі вiдтворенi колорит і широкий спектр слов'янських народiв, яких об’єднує Кирилиця.

З нагоди 140-річчя звільнення Болгарії від османського ярма, яке відзначалося 3 березня 2018 року, у Львові був проведений науково-практичний круглий стіл з міжнародною участю «Україна та Болгарія: споріднені слов'янським походженням і спільною історією, взаємини та перспективи». Організаторами заходу виступили, окрім ГО ЗУБНКТ ім. С. Шеретова», Західний науковий центр НАН України і МОН України (Львів, Україна), Інститут Маркіяна Шашкевича (Україна). Організаційно підтримали захід Львівська обласна державна адміністрація (Україна) та Посольство Республіки Болгарія в Україні (Болгарія). Важливо зазначити, що на моє прохання через відеозвернення учасників круглого столу також привітала Заступник мера з питань культури та освіти м. Бургас, Болгарія - Йорданка Бенова-Ананієва. Захід завершився творчою зустріччю «Наше спільне прагнення – бути вільними!» з Галиною Онацькою, поетесою із Краматорська, членом ГО. Присутні на науково-практичному круглому столі відмітили, що проведення таких заходів сприятиме поглибленню взаємовигідного співробітництва України та Болгарії, популяризації культурної і наукової спадщини й розбудові громадянських суспільств обох країн.

Особливо зазначу, що членами громадської організації є активні та цiкавi особистостi. І серед них – Наталiя Швагуляк, Ян Хаджийський, Ольга Симоненко ін. Окрім того, Наталiя Швагуляк очолює волонтерський рух „Книжкова сотня” та опiкується вихованцями дитячого будинку ”Рiднiй дiм” у селі Сасів Золочівського району Львiвської області. Важливо також зазначити, що талановиті дiти цього закладу Орловський Олег i Когут Ярина, вихованці „Рідного дому”, приймали участь у нашому фестивалi у Львовi в 2016 роцi та отримали безкоштовнi сертифiкати на поїздку на фестиваль до Болгарiї.

Ви у даний час знаходитеся в Бургасі, Болгарія. Окресліть, чим і як «живе» українська діаспора? Як пропагуються в Болгарії українські досягнення в галузях культури та економіки?

В Бургасі існує та достатньо активно діє українська дiаспора, яка щороку для болгарської спільноти проводить різноманітні заходи - Днi української культури, мистецькі події, виставки тощо. Зокрема, у недавньому минулому відбулися виставки українських митцiв - Юлiї Красовської, котра проживає в Бургас i Наталiї Євдокименко-Проданчук, яка у ході виставки представила громадськості болгарського Бургаса власні твори на запрошення нашої організації.

Минулого року в Бургасі за безпосередньої участі української діаспори проведений Тиждень української культури, який був відкритий фестивалем «Слов’янська весна». Слід зазначити, що за сприяння Почесного Консула в місті Бургас пана Караненова Димитара, Бургаської спільноти зазначену інiцiативу ГО «ЗУБНКТ ім. С. Шеретова» пiдтримали колективи: молодiжна театральна група „Валері i приятелi” пiд керiвництвом вiдомого актора i поета Валерiя Елiчева, фольклорний ансамбль „Никола Гiнова” пiд керiвництвом Димитара Гiнова, вихованці Національного музичного училища і сценічного мистецтва імені профессора Панчо Владигерова, вихованці Училища Епископа Константина Преславскі, де директором Мартин Iлієв.

Актуальною також є діяльність української громади дiаспори „Балканська Сiч”, що здійснює пошук спонсорiв у Болгарiї для реабiлiтацiї i вiдпочинку учасників АТО, допомогає оформляти документи з метою легалiзацiї осіб, котрі переїжджають до Болгарiї.

Важливо відмітити що в болгарському Бургасі у нашому міжнародному фестивалі «Слов’янська весна» також постійно приймають участь митці з України. Зокрема, Лань Оксана, доцент кафедри мистецтв Львівського національного університету імені Iвана Франка, керівник Народного колективу Школи-студії сучасного танцю "Акверіас" з різними танцювальними постановками, ін.

Чи є активними українські діаспоряни в суспільному житті населення міста Бургас та регіону, регіональних чи міжнародних організацій?

Так, цього року ми плануємо провести улітку Мiжнародний фестиваль «Слов’янський вiнок» під час Днiв української культури в Бургасі. Існує домовленiсть щодо розмiщення українських учасників та гостей фестивалю в одному з найкращих мiжнародних таборiв „Грiн Парк” в м. Кiтен, що недалеко від Бургасу. Шкода, але на наші заклики на даний час недостатньо бажаючих з України прибути на фестиваль. З рiзних причин. Проте, талановитi дiти Бургасу знову готовi взяти участь у фестивалі й вже вивчають українські пiснi i танцi.

Окрiм цього, українська громада постійно пiдтримує транскордонний фестиваль „ORNAMENT - FEST” (20-23.09.2018), що надає можливiсть отримувати запрошення зі Львова для участі. Так, фолькльорний ансамбль пiд керiвництвом Димiтара Гiнова “Никола Гiнов” з Бургаса візьме активну участь у фестивалі, де представить стародавню болгарську культуру в українському Львові.

А основна мета діяльності нашої громадського об'єднання - пропагування болгарської культури в Українi i української культури в Болгарiї, що має велике значення для транскордонних взаємин. Гасло нашого громадської організації: «В єдності – сила!», як заповідав своїм нащадкам Великий Кубрат. Народна дипломатія – це місія і оплот дружби між слов’янськими народами.

Ще також зазначу, що за час перебування в Бургасі мій син Кирил дуже активно долучився до місцевої творчої спільноти та приймає участь у виставах молодiжної трупи „Валері i приятелi” пiд керiвництвом, згаданого раніше, Валерiя Елiчова. Кирил зміг себе реалізувати й став лауреатом мiжнародного конкурсу „Нехай завжди буде сонце”, брав участь в обласній учнівській олімпіаді (напрям слов’янські мови) й здобув призове мiсце.

Яких, на Ваш погляд, дій бракує з боку української сторони щодо удосконалення двосторонніх українсько-болгарських взаємин? Прохання, окремо торкніться можливості підвищення ефективності взаємовигідного співробітництва в суспільній, науковій сферах тощо.

Відзначу коротко. Бракує певної пiдтримки з боку Посольств i Болгарiї в Українi i України в Болгарiї, почесних консульств країн. Але ми намагаємось у взаємодії із зацікавленими сторонами вирішувати існуючі проблеми в інтересах болгарського й українського суспільств.

І, насамкінець, пані Людмило. Які хочете передати побажання колегам, партнерам в Україні, Галичині, Львові з болгарського Бургасу?

Я дякую Боговi за можливість менi, як керiвнику ГО „ЗУБНКТ iм. Сави Шеретова”, протягом семи років натхненно творити, дарувати людям віру, позитивнi емоцiї, прощати негаразди i знов творити. Я та мої партнери незліченну кількість разів чули: «Дякую! Нас об’єднала пісня та запальні танці!». Це мені й організаторам неодноразово висловлювали учасники пiсля проведеного фестивалю  “Слов’янська весна”. А найцінніший результат фестивалю - це враження та перспективи, які він формує в глядачів та гостей. З допомогою болгарської та української культури, мистецтв, зокрема і пісень, ми демонструємо єдність слов’янських народів, їх унікальну духовність. Фестиваль також є хорошим стимулом  для української i болгарської молоді у пізнанні та вивченні братніх народів, через ознайомлення з їх культурною спадщиною. Потреба в таких українсько-болгарських культурних заходах набуває все більшої актуальності і ми бажаємо творчого довголіття фестивалю “Слов’янський вiнок”. А болгарські та українські творчі колективи запрошую до долучення і взаємної популяризації мистецтв. До зустрічі!

Інтерв’ю провів

Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАНУ і МОНУ (Львів)

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається