Не сидиться камінцем українцям Іспанії, або про те, як ми на інших споглядали та себе показали

Понеділок, 14 травня 2018 08:36 Автор  Калина Мирська
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Це прислівя можна трактувати ще й по-іншому: хочеш жити, а не існувати чи прозябати, - умій «крутитися-вертітися». Ось і доводиться в умовах постійного часового пресингу (щоденної копіткої праці, адже заробітки для нас наразі ніхто не відміняв, занять наших діток протягом тижня в іспанських навчальних закладах, і лишень по суботах навчальний процес сконцентровується у наших таки школах) шукати можливості, щоб гучніше заявити про себе (бо негоже у власному соку варитися), показати іншим те, чим можемо гордитися, представляючи на землі Сервантеса Україну. Як і поглянути на здобутки інших, щоб самим збагнути, чи у правильному руслі-фарватері рухаємося.

Власне, саме такі думки приходять до голівоньки під час участі в різних конкурсах, фестивалях, концертах, виставках, симпозіумах як в Іспанії, так і поза її межами. Цю істину зайвий раз підтвердили вихідні та святкові дні кінця квітня-початку травня. Про це – детальніше за чергою.

ПОРТУГАЛЬСЬКЕ САН ТЕОТОНІО Й ІСПАНСЬКА МАЛАГА…

Насиченими на культурно-мистецькі заходи стали дні 27-29 квітня, які через puente-мостик плавно перетекли у святкові першотравневі. Так ось: у п’ятницю, 27-го числа попереднього місяця, творчий десант українського культурно-освітнього центру «Дивосвіт», що в містечку Алькоркон поблизу Мадрида, «висадився» у португальському містечку Сан Теотоніо. Там він взяв участь у Міжнародному фестивалі танцю «Земля без кордонів», що вже вдруге запрошує до себе представників різних країн. Приємно, що мають дивосвітівці в сусідній країні своїх добрих приятелів, якими є подружжя – Оксана та Володимир Драбовські (керівники танцювального колективу «Viz-a-viz»), котрі через особисте давнє знайомство з художнім керівником алькорконівського танцювального ансамблю «Перлина» Ігорем Чижевським, також удруге сприяють у поїздці його вихованців до Португалії.

Звісно, дивосвітівці не вдарили личками в багнюку, гідно представивши і центр, і українське танцювальне мистецтво загалом на португальській сцені. А допомогли танцюристам і співаки, які виступали поміж танками, зокрема, іспанка Беатріс Монтеро, в якої українська пісня й танець – уже в крові (зауважте, що її батьки – корінні іспанці) Роман Климко, Анна-Марія Ковалик-Литвин, Андрій Войцік.

Та все ж головною дійовою особою був, безперечно, танець. І «Привітальний», і «Козацький», і «Несе Галя воду» у виконанні основного складу колективу, і «Віночки», які елегантно та лірично танцюють матусі дивосвітівських діток, і «Гуцулята» - номер молодших школяриків викликали напрочуд позитивні емоції в глядачів, а також їхню схвальну оцінку, що вилилася в гучні аплодисменти.Ukr 2

А ось буквально через кілька днів деякі з учасників поїздки в Португалію вже в складі іншої делегації вирушили в місто Фуенхіролу, що розташоване поблизу Малаги на півдні Іспанії. Туди помандрували підопічні Лілі Ткачук з її вокальних гуртів «Перепілонька» та «Передзвін» для участі в інтернаціональному фестивалі культур. Не перетягуючи ковдру на свій бік, зауважимо, що виступ дивосвітівських артистів став яскравою, цікавою, радісно стверджуючою та високопрофесійною сторінкою серед усіх торжеств, включених у програму цього величного за масштабами заходу.

Ukr 3

Ukr 4

Ukr 5

Ukr 6

І не біда, що гаманці декого з батьків змушені були значно полегшати у вазі й потоншати в об’ємі, адже декому довелося «розкошелюватися» двічі. Далебі, це означає, що всього лишень раз чи два на місяць не відсвяткувати вдома з колегами «fin de semana» (закінчення тижня), натомість вкласти копієчку в творчу поїздку власного чада. Ось приклад, гідний наслідування! Одначе, безперечно, батьківська допомога відчутна і за неї треба низенько схилятися до землиці.

Зрештою, не потрібно зайвий раз нікому локшину на вуха вішати, доказуючи з піною біля писочка, що такі поїздки для діточок дуже й дуже важливі, пізнавальні та цікаві. А ще й якщо паралельно з виїздом до океану чи моря вони відбуваються. Напевно, кожен з нас пригадає як у шкільні роки кортіло десь вирушити з однокласниками, тим паче показати свої таланти в інших місцях. Подорожі ж – така класна штука! Ось і одна з танцюристок «Перлини» - Юля Ярема, а заразом і матуся одного зі школяриків, - поділилася своїми враженнями: «Задоволення величезне, якщо не грандіозне. Купа позитивних вражень, емоцій, відчуттів. Ми були, немов єдина родина, хоч і так нею є в «Дивосвіті». Але під час поїздки це родичання чи не подвоїлося, або потроїлося. Бачили б ви, як уболівали і підтримували молодших старші наші учасники делегації, як опікувалися ними! Градус доброти, радості, творчого натхнення аж зашкалював. Словом, захоплення неймовірне!»

У цілому ж країна кориди та фламенко стала нам ще ближчою після першої, між іншим, нашої презентації на цьому Міжнародному фестивалі національних культур у Фуенхіролі. Зауважимо, що 27 квітня відбулося урочисте його відкриття, вже 24-го за ліком. Упродовж пяти днів форум продемонстрував традиції, фольклор, історичну, туристичну та гастрономічну привабливість багатьох культур світу. Згідно з підрахунками, фестиваль відвідав понад один мільйон гостей, котрі оцінили можливості більш, ніж 30 країн-учасниць. Український павільйон урочисто відкрили консул – керівник Консульства України в Малазі Артем Воробйов і керівник проекту «Fip Fuengirola-18» з українського боку – президент асоціації «Українсько-іспанський культурний простір» Галина Ліснича. Відрадно, що нас презентували і наші краяни з рідних сторін: народна артистка України Світлана Мирвода, лауреат міжнародних конкурсів Влада Чайка та Валерія Левківська (всі – від Товариства «Україна-Світ»), яка показала приватну колекцію автентичних строїв і головних уборів, а також гурт «Веселі Галичани» з Тернополя. А ось учасники зразкового ансамблю танцю «Кричевчанка» під керівництвом Олександра Ситнікова з міста Алкала-де-Енарес, що поряд з іспанською столицею, представляли, власне, мадридський регіон. Зрештою, як і дітлахи з культурно-освітнього центру «Дивосвіт», про яких мова вже йшла.

МАДРИДСЬКЕ ВІЛЯВЕРДЕ (В КВАДРАТІ) і ПРИСТОЛИЧНЕ ВАЛЬДЕМОРО…

Прикметно, що минулих вихідних шлях дивосвітівців (школяриків і випускників закладу, котрі є учасниками танцювального ансамблю «Перлина»), проліг зовсім близенько, на відміну від попереднього тижня, а саме в мадридський мікрорайон Віляверде (складається з двох частин – Альто (верхнє) і Бахо (нижнє). Тут, у культурному центрі «Santa Petronila» (Віляверде Бахо) проходили дні української культури, де наші виконавці та колективи презентувати рідну культуру та країну в цілому. Ініціатором і надпотужним «мотором» такого заходу стала голова культурного центру «Світанок» (який, власне, і знаходиться в цьому районі) одержима та завжди елегантна Галина Бардіна-Куц.

І у п’ятницю, 4 жовтня, і наступного дня, в суботу, наші земляки були і на очах, і на слуху в тутешніх мешканців, бо, направду, маємо що винести на якнайширший загал. Пісні й танці наших артистів прокладають кладочку до сердець і душ як іспанських глядачів, так і, безсумнівно, своїх, за що їм воздається сторицею у вигляді бурхливих оплесків, вигуків, овацій на зразок: «Браво! Молодці! Дякуємо!» Ось і цього разу щось подібне (до того ж двома мовами) лунало на адресу співочого гурту «Українські передзвони» під керівництвом Лариси Сенів (номери цього колективу склали левову частку концертних програм як у п’ятницю, так і в суботу, до речі ще й у різних конфігураціях: сольні виступи, спів дуетами, тріо, квартетами, жіночим і чоловічим складом), Зразкового дитячого ансамблю танцю «Кричевчанка» з Алкали-де-Енарес і дивосвітівських колективів й окремих артистів, серед яких тон задавали вокальні ансамблі «Перепілонька» та «Передзвін», танцювальний «Перлина», члени театрально-танцювальної студії «Купава» (художній керівник Вадим Кучер).

Ukr 7

Ukr 8

Ukr 9

Ukr 10

Ukr 11

Ukr 12

Ukr 13

Ukr 14

Ukr 15

Ukr 16

Ukr 17

Ukr 18

Крім концертних програм дні української культури були насичені ще й виставками та майстер класами наших майстринь народної творчості, картин художниць, роботами фотомайстрів. Для прикладу, дивували багатьох присутніх полотна (в тому числі й з бурштину) напрочуд талановитої художниці Оксани Праведної, вишивані роботи, писанки, браслети, ґердани та інше Антоніни Яворницької-Венгренюк, Мирослави Кавацюк, Тетяни Куліковської, яким допомагали і представили для експозиції деяку сувенірну продукцію Світлана Чуб, Ганна Ткачук, Олександра Федоркевич. Сумно й тужливо вразили, як вже повелося, численні фотоматеріали, які склали основу експозиції Посольства України в Іспанії про Голодомори в Україні. А яскрава і змістовна фотовиставка Ліліани Заяць і Ореста Антошківа була присвячена минулому і сучасному нашої країни в цілому.

Ukr 19

Ukr 20

Ukr 21

Ukr 22

Одначе в суботу, 5 травня, ще й «засвітилася» українськими барвами та вишиванками інша частина Віляверде – верхня. Тут, у місцевому культурному центрі «Санта Агата» відбулося святкування Дня матері учнями, вчителями та батьками української суботньої школи «Берегиня», що є складовою асоціації «Сівач». Чому на тиждень раніше від другої неділі травня, коли, зазвичай, прийнято вшановувати наших неньок? По-перше, тому що виникла сприятлива нагода провести цей захід у пристосованому для концертів приміщенні, оскільки з перших травневих днів тут експонувалася виставка українського одягу та старожитностей з приватної колекції голови «Сівача» Павла Гамалевича. По-друге, цей захід загалом вписувався у дні нашої культури в цьому районі. І третє: в першу неділю травня День матері відзначають усі іспанці.

Цікаво, що назва виставки, а саме «Мамина вишиванка», також приурочувалася до вищезазначеної теми. На ній були представлені роботи від часу майже столітньої давнини (1928 рік) і до сьогодення. Розмаїття експонатів вражало своєю вишуканістю, естетикою, національним колоритом. Старовинні рушники, божники, підзорники, весільні рушники, вишиті жіночі блузки та сукні, чоловічі сорочки, краватки, серветки, скатертини, картини, вишиті бісером ікони та в техніці «glow art» (мистецтва, що світиться) засвідчили високу майстерність українських жінок-рукодільниць. Окрім цього вони єднають цілі покоління наших співвітчизників, виховують ціннісне ставлення до надбань рідного краю, до мистецтва, збереження звичаїв і традицій нашого народу.

Ukr 23

Ukr 24

Ukr 25

Звичайно, подібні критерії були дотримані також і під час концерту до Дня матері. Слова та чудова манера доведення їх до глядача ведучими: десятикласницею Ольгою Куц і вчителем математики Ярославом Логушем, віршовані монтажі, окремі вірші, пісні, присвячені матусям і бабусям («Мамина калина», «Мамусенька», «Квіти для мами», «Мамина сорочка», «Мати-емігрантка», «Мамочко моя», «Десь по світу», «Обійми», «Ніби вчора, рідна мамо», «Пісня про бабусю» та інші) у виконанні школяриків, а також музичного керівника «Берегині» Лариси Микити (яка ще й співала в дуеті зі своїм сином Денисом) – все це викликало схвальну оцінку глядацької аудиторії. Доречними в сценарії були і молитва-вірш до Пресвятої Богородиці у прочитанні Юлі Мартинчук, і піснеспів «Україно-краю», і пісня-гімн школи «Українська родина», і квіти, подаровані дітьми своїм матусям, які тільки додали більш яскравих тонів у загальну канву святкування.

У цей вінок пошани матерям вплели також свої квіточки-вірші гості: поетки з творчого об’єднання «Наше слово» Галина Коризма, Наталя Шпак, Надія Залєсова-Карплюк. Просякнутими любов’ю, добротою та шаною до найрідніших осіб стали виступи вчительки початкових класів Зоряни Савчак і директорки навчального закладу Ольги Гамалевич.

Ukr 26

Ukr 27

Ukr 28

Ukr 29

Ukr 30

Ukr 31

А завершальним акордом цього хоч і незначного, проте урожайного на урочисті моменти часового проміжку стала міжнародна фієста-свято в місті Вальдеморо, яке розташоване в 30 кілометрах від Мадрида. У тамтешньому щорічному форумі націй (нехай це не прозвучить надто пафосно) вже кілька років поспіль беруть участь і українці – мешканці цього населеного пункту. І щоразу ініціатором-куратором української присутності є членкиня асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Христина Савчак, яка запрошує ще й інших виконавців і колективи з різних куточків мадридського регіону. Своїх бо артистів ще бракує. Хоча цього разу гучні аплодисменти випали на долю і тутешніх маленьких танцюристів (від трьох до п’яти рочків) – учнів української школи, які бадьоро виконали два танки. Попри це Україну цього разу представляли у Вальдеморо ще й юна та вже добре знана співачка Вікторія Гарванко , а також учні вже згадуваної української суботньої школи «Берегиня».

Завершуючи цю розповідь про виступи українських колективів і виконавців, хотілося б висловити надію, що наш поступ у країні Дон Кіхота успішно продовжуватиметься. Наше слово звучатиме ще гучніше і вагоміше. А від цього лишень виграє імідж нашої матінки-Вітчизни.

Іспанські новини від МИРСЬКОЇ Калини.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається