Українські заробітчани за кордоном в гонитві за заробітком, ризикують власним здоров'ям, – Інститут демографії

Четвер, 19 квітня 2018 08:05 Автор  Марта Патика
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Понаднормова робота для трудових мігрантів швидше норма. Такий підхід до побудови робочого графіку веде до дуже високих ризиків для здоров'я.

Про це повідомила в ефірі 24 Каналу науковий співробітник Інституту демографії та соцдосліджень Лідія Ткаченко.

За словами вченого, українці значно переробляють за кордоном в гонитві за заробітком. При цьому не важливо, чи працює людина на шкідливому виробництві чи ні, ризики для здоров'я суттєво зростають при постійній перевтомі.

Порядку 43% заробітчан їдуть на будівництво та ремонтні роботи, 23% - на роботу в сільському господарстві, 10% працюють у домогосподарствах, 8% доглядають за літніми, інвалідами або дітьми, йдеться в дослідженні соціологів.

"Понаднормова робота для трудових мігрантів – це, скоріше, норма. Так, там можуть платити навіть дорожче цю понаднормову плату, може бути вище плата, але коли людина інтенсивно працює там місяць, три місяці, буквально маючи один вихідний день, без нормального належного відпочинку, не відновлюючи своє здоров'я, навіть якщо це не якісь щось дуже шкідливі умови праці, може це якась просто рутинна робота, ризики для здоров'я дуже ростуть, тому що людина перевтомлюватися", – розповіла Ткаченко.

При цьому умови експлуатації заробітчан, яких буквально "вичавлюють" насухо, жахають. Так, за керівника відділу кадрів фірми, що надає послуги пошуку вакансій і працевлаштування за кордоном, близько 60% українців, які виїхали в Польщу з січня 2017 року, не змогли витримати рабської праці і повернулися додому. 

Хоча на заробітки в основному їде молодь у віці тридцяти років, навіть їхнє здоров'я не витримує, тим більше, що наймачі часто не бажають офіційно оформити гастарбайтерів.

"Мій друг поїхав туди, він розумів, що зарплата не така вже й велика, але більше, ніж у Полтаві. І обіцяли "карту побуту" - три місяці попрацюєш, тебе легалізують і зовсім інший рівень оплати... Він туди поїхав, героїчно переніс роботу на ковбасному заводі. У них була норма десять годин роботи на день, на п'ятницю брали п'ятнадцять годин на день. Якщо в Україні працювати дванадцять-п'ятнадцять годин на день, то можна отримувати зарплату навіть більше, ніж в Польщі", - розповіла одна із заробітчанок.

Українка, яка відпрацювала в Польщі "на яблуках", ділиться власними враженнями: "Перші поверхи внутрішнього дворика - складські приміщення та гаражі для техніки. А на другому поверсі гаражів - приміщення для прислуги, тобто для нас. Облізлі стіни, немає ні вішалок, ні стільців, ні батарей. На десять чоловік в невеликій кімнаті - маленький шматок батареї. Це важливо, тому що швидко настали холоди. Замість матраців - картонка, під нею облізла сітка.

Двоповерхові нари, а не ліжка, до яких я звикла в хостелах. Мені жбурнули навіть не ковдру, а якесь тонке ганчір'я. Я на це сказала: "Взагалі-то осінь і офігенно холодно. Я змерзну. Мені потрібно щось більш зручне, дайте ковдру". У відповідь скривилися, але дали старий матрац, брудну подушку, брудне, але щільнішу ковдру і сумнівної чистоти постільну білизну".

При цьому на величезну кількість приїжджих - лише три кабінки туалету і одна кухня з чотирма конфорками - чим раніше встав, тим більше шансів скористатися базовими зручностями. На роботу українок возили в гігантських дощатих ящиках, а працювати змушували понад встановлену норму.

"Спочатку мені сказали, що денна норма - п'ять великих ящиків яблук. Це реально. Одна людина теоретично це може зробити. Але скоро мені в процесі пояснили негласні правила: тебе змушують в наказовому порядку набирати не п'ять ящиків, як домовлялися, а вісім-десять, безкоштовно. Для цього тебе змушують дуже швидко працювати: матом, криками, палицями. Так поводяться наглядачі. Тут це тільки українці. Особисто мене не били, але відвертий мат був. Якщо "послати" наглядача, тебе звільнять. А я не можу дозволити собі звільнитися, тому що повинна відбити хоча б гроші на оплату візи і зворотний проїзд. Доводиться мовчати і робити, що говорять ", - ділиться пережитим жінка.

За її словами, вся зарплата пішла на оплату візи і на проїзд: "Я вийшла в нуль. Два тижні життя пішло неясно на що".

Те, що українців "селять в прямому сенсі в сараях", відзначає і Махинько. "Але є і позитивні приклади, коли селять в гуртожиток в кімнати по дві людини з хорошими умовами", - обмовляється профспілковий працівник.

Ще одна небезпека, за словами Ткаченка полягає в різкій зміні способу життя після повернення заробітчан на батьківщину.

"Коли вони приїжджають додому, якщо вони не працюють, це знову таки великі ризики, оскільки дуже часто тут виникають проблеми з тим же алкоголізмом", – розповіла експерт.


За матеріалами: 24tv.ua

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається