... І розцвіла площа Іспанії різнобарв’ям українських вишиванок

Четвер, 25 травня 2017 07:01 Автор  Калина Мирська
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Мадридська площа Іспанії – фактично центр столиці. А, можливо, навіть і більше, ніж просто її географічне чи адміністративне осердя, адже тут – чи не найважливіші символи: пам’ятник всесвітньовідомому Мігелю Сервантесу та його безсмертним героям Дон Кіхотові та Санчо Пансі.

А ось минулої неділі, 21 травня, цей майдан замайорів ще й такими до болю рідними кожному українському серцю символами, як вишиванки. Звісно, неспроста. Ще в четверг, 18 числа, чимало з нас, заробітчан, зодягнули відповідні строї з нагоди Всесвітнього дня вишиванки. Але оскільки це був звичайний робочий день, то і проспацерувати в них ми змогли, як правило, за маршрутом: дім – робота, та в зворотньому напрямку.

Основні ж святкування було призначено на найближчу неділю. Щоправда, цей вихідний день мав свою, дещо відмінну від веселого та бадьорого настрою, мотивацію, а саме: 21 травня вшановується пам'ять про безневинних жертв політичних репресій.

Sviato

Одначе, організатори надзвичайно важливого заходу в житті тутешньої української громади вийшли з честю з такої непростої ситуації, зумівши поєднати, здавалося б, неcумісні речі. Тож зацвіла столична площа Іспанії українським національним одягом, а також наповнилася тужливими віршами та піснями, що оспівують наших співвітчизників, котрих безжально та нещадно перемолола совіцька «м’ясорубка».

Як і годиться в таких випадках, розпочали з виконання національного гімну. Далі – хвилина мовчання, яку продовжила часто використовувана за таких обставин тужлива та сумна пісня «Чуєш, брате мій». А її приспів: «…Кличуть: «Кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, крилонька зітру…», нагадав багатьом із заробітчанської братії про наших посестер і побратимів, котрі відійшли у засвіти, ще недавно живучи та працюючи пліч-о-пліч поряд з нами. А завершила цей блок вшанування жертв політичних репресій поезія Василя Симоненка «Пророцтво 17-го року», прочитана неперевершеним декламатором патріотичної лірики, лауреатом кількох конкурсів міжнародного рівня Уляною Біловус.

Sviato

Sviato

Після цього ведуча урочистостей Надія Карплюк-Залєсова і сама власний вірш про вишиванку прочитала, а також попрохала це зробити своїх колег з творчого обєднання «Наше Слово». Отож до присутніх на площі поетичними рядками промовляли Валентина Гуменюк, Петро Варцаба, Леся Утриско, Надія Леськів, Галина Коризма. А поміж віршами впліталися пісні «Моя сорочка – вишиванка» у виконанні Христини Семак і «Бабусина вишиванка», виконана Сашком Конончуком. Викликав гучні аплодисменти і чергову хвилю позитивних емоцій танок з віночками, запропонований учасницями хореографічного ансамблю «Перлина» під керівництвом Ігоря Чижевського. Ось так, номер до номера, неначе хрестик до хрестика, творилася чудова атмосфера цього заходу.

Sviato

Sviato

Sviato

Sviato

Sviato

Не обійшлося і без несподіваних, але дуже доречних і приємних сюрпризів. Одним з таких став виступ Тетяни Грициняк, яка без музичного супроводу заспівала про вишиту матінкою вишиванку. А ще була подарована Оксаною Патроник сорочка-вишиванка чи не найстаршому з-поміж усіх присутніх на майдані поетові та публіцисту Василеві Квасновському, – напрочуд зворушливий і хвилюючий епізод святкування.

Sviato

Sviato

Запамятається надовго усім і чудова ідея Петра Варцаби, який власноруч пошив сорочку для семи осіб, даючи, таким чином, зрозуміти непоборне бажання єднатися. Щоправда, знайшлися «розумники» з числа «особливо обдарованих», які цю оригінальну роботу прирівняли до гамівної одежини, яку «начіпляють» на особливо буйних у відомих лікувальних закладах. З цього приводу вкотре доводиться нагадати, що спаплюжити хорошу ідею, - як два пальці облизати. А ось самому щось гідне придумати і втілити в життя – дзуськи - шарнірів у «кумполі» явно не вистачає. Тільки нам своє робить!..

Sviato 11

Чудове тло упродовж усього заходу створювало довжелезне синьо-жовте знамено, розтягнуте чи не десятком мужчин уздовж зони виступів. Мабуть, усі присутні звернули увагу і на вишитий рушник, підтримуваний двома особами. Його привезено з Барселони, де нещодавно з ініціативи Ольги Дзюбан проведено українські вечорниці. І цей рушник вирішено передавати з місця на місце компактного перебування наших земляків у країні кориди та фламенко. Власне, другим пунктом і став Мадрид.

Sviato 12

Не забули організатори і про благодійні справи, спрямовані на допомогу Україні. Одна з них, а саме Еліна Дорофій-Андрушко запропонувала учасникам свята-віча розіграти лотерею. З цією метою і «класні» призи щасливчикам дісталися: коралове намисто «Два кольори» від тієї ж Еліни Дорофій; вишиванка від Антоніни Яворницької, яка відразу ж взяла потрібні розміри у Ігоря Чижевського, котрий став володарем цього виграшу; торт від Надії Тарчанин. А Мирослава Кавацюк ще й «писанкове» дерево для цього урочистого моменту вбрала, щоб вилучені кошти від продажу писанок долучити для добрих справ. Реалізовували також і книгу «Заробітки під мікроскопом», яка вже здобула певну популярність у читача, адже наскрізною у ній є заробітчанська тематика. Не залишилися поза увагою і бажаючі розжитися різноманітними прикрасами на кшталт тих самих вишиванок, а також робіт з бісеру, сувенірів, які представили вже згадувана Тоня Яворницька, а також її подруги Антоніна Патиченко, Світлана Чуб, Наталя Калиновська.

Sviato 13

Sviato 14

Нарешті заключним і дуже приємним подарунком для всіх стало спільне виконання знайомих усім патріотичних, повстанських і ліричних пісень, серед яких: «Ой, у лузі червона калина», «Повіяв вітер степовий», «За Україну, за її волю», «Там під Львівським замком», «Пісня про рушник», «Виростеш ти, сину», «Край, мій рідний край». Заспівували хористи української парохії Благовіщення під керівництвом регента Галини Лях, підігравали Ярослав Калинець (акордеон), Андрій Шевчук і Олексій Васильченко (гітари), а ось підспівував увесь загал. І то з таким величезним натхненням і бажанням, що видавалося: не співали гуртом давненько, тому дуже й дуже скучили. І, в принципі, доволі непогано звучав цей спільний імпровізований хор. 

Завершували ж програму святкувань вручення призів переможцям, звернення до присутніх першого секретаря Посольства України в Іспанії Віктора Харамінського та виконання всіма «Боже, великий єдиний».

Sviato 15

Sviato 16

Sviato 17

Sviato 18

А наостанок дозволю собі висловити особисту думку про те, що свято, безумовно, вдалося. І за це якнайщиріша подяка його організаторам. Та нехай зважать на те, що не народився ще той, хто всім догодив. Це з огляду на те, що дехто з присутніх (і що, ну, дуже вже цікаво, тих, хто не побував на цьому заході), випустили критичні стріли, мотивуючи свою негативну реакцію і неорганізованою малотривалою інформаційною кампанією, і недоречністю такої значної кількості віршів, і ще кількома малозначущими «придирками». В цьому випадку напрошується рекомендація таким особам самим засукати рукави і братися до справи. Як мовиться: роби зі мною, роби як я, роби краще від мене. Дерзайте, шановні!

Іспанські новини з погляду МИРСЬКОЇ Калини.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається