З нагоди Дня української писемності та мови, який відзначають 9 листопада, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» у партнерстві з товариством «Українсько-Грецька Думка» розпочинають флешмоб «Фото з улюбленим словом українською».

Опубліковано в Колонка подій

Вперше серед європейських країн на всіх екскурсійних автобусах City Circle у Берліні встановлено аудіо-гіди українською мовою.

Опубліковано в Світ

17 жовтня 1937 р. став днем, навічно вписаним в українську історію Закарпаття. Саме тоді в Ужгороді відбувся величний Всепросвітянський з’їзд на підтримку рідної мови і культури. Ця неординарна подія, широкомасштабна народна акція яскраво засвідчила вікові прагнення закарпатців до волі, до культурної і політичної єдності з українцями інших українських земель, стала іспитом на їхню національну зрілість. Великий просвітянський здвиг за своєю масовістю, імпозантністю (15 тисяч учасників з понад 300 сіл і міст Закарпаття, 12 духових оркестрів, 25 греко-католицьких священиків та кілька десятків отців Василіян на чолі походу, 190 таблиць з написами сіл, 128 синьо-жовтих прапорів і кілька тисяч малих синьо-жовтих прапорців) та значущістю щодо утвердження і поширення у краї української національної ідеї, за винятком кількох місяців творення у 1938–1939 рр. Карпатської України та велелюдних народних віче 1989–1991 рр., коли розхитувалися підвалини тоталітарної большевицької імперії і виборювалась незалежність України, аналогів в історії Закарпаття немає.

Опубліковано в Цей день в історії

Заради чого ми воюємо за мову?!

Опубліковано в Власна думка

Міністерство освіти і науки в партнерстві з ГО «Освіторія» та Міжнародним фондом «Відродження» розшукує вчителів-практиків з усієї України, які хочуть стати тренерами для педагогів, які візьмуть перший клас Нової української школи у 2018 році. Підготовка тренерів відбуватиметься на базі Новопечерської школи у Києві. Кандидати в тренери відбиратимуться за конкурсом і зможуть пройти безкоштовне навчання.

Опубліковано в Школа

Українські школи здебільшого працюють при церквах.

Про це в інтерв’ю Gazeta.ua повідомив голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний.

"Майже в кожній країні є недільні українські школи. Здебільшого — при церквах. Там вивчають мову й літературу, історію. Інший варіант — дистанційне навчання по скайпу через систему міжнародної української школи. Діти засвоюють програму, що діє на нашій території. Одночасно навчаються в класичній школі країни, де живуть. У результаті отримують два атестати — український та європейський. Це зручно для трудових мігрантів", - сказав він.

Крім того Ратушний відзначив, що найбільше можливостей для вивчення української мови за кордоном - у Польщі та Румунії. В них є по кілька україномовних шкіл — початкових і середніх. У цих країнах громади давно відстоюють право української нац­меншини здобувати освіту рідною мовою, тому й отримують фінансування з місцевих бюджетів.

"У Румунії на це (навчання українською мовою - ред.) виділяють майже мільйон євро на рік. Ці гроші витрачають на національні школи, утримання апарату Спілки українців, фестивалі українських колядок у Сігеті чи свято борщу", - уточнив голова УВКР.

Також за його словами, повноцінні українські школи діють ще у Словаччині та Молдові.

"У Словаччині останнім часом ситуація змінилася не на нашу користь. Багато українців живуть поблизу міста Пряшів. Там же мешкає і русинська меншина. Тому деякі українські класи стають русинськими", - додав він.

Як відзначив Ратушний, держава, звідки походить діаспора, повинна фінансово підтримувати освітні заклади.

"Якщо нацменшині потрібна школа, європейська країна може її створити й частково фінансувати. Але утримання такої обходиться на ­25-30 від­сотків дорожче за звичайну. Тому держава, звідки походить діаспора, повинна допомагати підтримувати освітній заклад - хоча б розробляти й видавати посібники. Наприклад, у Румунії українські програми створені ще за часів Ніколає Чауше­ску (президент Румунії в 1974-1989 роках) і вкрай потребують оновлення", - говорить він.

Голова УВКР підкреслив, що української державної програми з підтримки діаспори не існує.

"Я бачив корейські школи в Казахстані. Туди з Кореї завозять усе необхідне, навіть ручки. Угорщина на кожного школяра своєї діаспори виділяє сотні євро, на вчителя — тисячі. Вони усвідомлюють, що вкладати в освіту власної діаспори — означає загальмувати процес асиміляції емігрантів з іншими народами. В Україні це теж розуміють, але грошей на діаспору майже не виділяють. У нас немає державної програми роботи з українцями за кордоном. Підтримка є лише на аматорському рівні. Це призвело до втрат українських шкіл у Грузії, Казахстані, Білорусі, Латвії", - зауважив він.

Опубліковано в Школа

Студенти в Німеччині мають можливість на цьому тижні отримати сертифікат про володіння українською мовою, склавши іспит в Університеті імені Гумбольдта в Берліні.

Опубліковано в Колонка подій

IV Загальноосвітній Ліцей в Легниці з українською мовою навчання є найстаршою польською середньою школою у своєму роді.

Опубліковано в Українці в світі

Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд вважає, що Україна зобов’язана забезпечити представників нацменшин правом та можливістю використовувати рідну мову, при цьому вони повинні вільно володіти українською.

Опубліковано в Освіта

За даними українського міністерства освіти, наразі в Україні працюють 581 російська, 75 румунських і 71 угорська школи, де викладання з першого по 11 клас ведеться мовами цих нацменшин. Утім, і українська діаспора у цих країнах посідає не останнє місце серед інших національних меншин.

DW з'ясувала, чи дотримуються Росія, Румунія та Угорщина принципу дзеркальності, забезпечуючи освітні потреби тамтешніх українців.

Виявляється, українських шкіл у Росії немає зовсім

Найбільше закордонних українців проживає у Російській Федерації. За офіційною статистикою МЗС України, у Росії проживає 1,93 мільйона осіб, які ідентифікують себе як етнічні українці. Згідно з неофіційною статистикою - їх близько 10 мільйонів. У 2001 році Росія підписала, але поки що не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов та мов нацменшин, проте Москва визнала, що українська мова має входити до переліку мов, на які поширюється державний захист. Оскільки РФ не ратифікувала Хартії, то формально російська влада не зобов'язана звітувати перед Радою Європи, яким чином вона захищає мовні права нацменшин. 

На запит DW до МЗС Росії про статистику щодо кількості українських шкіл відповіді не надійшло. Проте, як заявив віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко, на сьогодні жодної школи, де всі предмети викладалися б української мовою, у Росії не існує.

У Москві, де проживає найбільша кількість українців - понад 200 тисяч, - при Національному культурному центрі України діє недільна школа імені Павла Поповича, яку відвідують близько 30-ти дітей. Про це DW розповів голова Всесвітньої української координаційної ради Михайло Ратушний. Три недільні українські школи функціонують також на території Башкортостану. Українська мова як предмет вивчається у кількох школах в Уфі, Воркуті, Краснодарі, Мурманську та Пензі.

Тема відсутності українських шкіл у Росії була каменем спотикання і тоді, коли українсько-російські відносини мали ліпші часи. Кілька років тому російське МЗС вже виправдовувалося з приводу цього, стверджуючи, що попри велику кількість українців, які проживають на території РФ, "запитів на створення повноформатних шкіл з боку батьків і громадських організацій у федеральні та регіональні органи управління освіти практично не надходить".

Проте Михайло Ратушний запевняє, що ці аргументи Москви не відповідають дійсності, російська влада ігнорує потреби української нацменшини, а занадто активних просто залякує. Він розповів, "що ще до війни на Донбасі група батьків у Санкт-Петербурзі намагалася ініціювати відкриття української школи". Проте цього так і не відбулося, бо "до них приходили співробітники ФСБ, проводили "виховні" розмови і натякали на можливі проблеми". 

Один  на всіх

У Румунії, згідно з переписом населення за 2011 рік, проживає близько 51 тисячі етнічних українців, з яких майже 49 тисяч назвали українську мову рідною. Як повідомили DW у Раді Європи,  щодо української  румунська влада взяла на себе зобов'язання надавати освіту цією мовою для представників нацменшини без попереднього запиту від батьків. 

Але, як з'ясувала DW у МЗС України, на сьогодні у Румунії відсутні початкові і восьмирічні школи, у яких викладання повністю ведеться українською мовою. Єдиним повноцінним українським навчальним закладом є Педагогічний ліцей імені Тараса Шевченка у місті Сігету Мармацієй.

Ліцей імені Шевченка - це візитівка, про яку представники румунської влади постійно згадують під час двосторонніх і міжнародних зустрічей, розповів у розмові з DW український дипломат, який кілька років тому працював у посольстві України у Бухаресті. За його словами, під час його відрядження до Румунії у ліцеї навчалося більше 200 учнів, зараз - лише 160, "бо з кожним роком учнів у ньому меншає". "Місцеве румунська влада веде негласну, але активну роботу серед батьків українців, правдами і неправдами відмовляючи їх вчити своїх дітей українською мовою", - розповів дипломат.

Немає попиту, немає проблеми

Угорщина також підписала, проте не ратифікувала Європейську Хартію щодо регіональних мов та мов нацменшин. Українська діаспора тут малочисельна - 8 тисяч осіб, проте Будапешт офіційно визнав українську як мову національної меншини. Однак, згідно з інформацією Ради Європи, ні початкових, ні середніх шкіл з українською мовою викладання в Угорщині немає.

Угорська влада пояснює таку ситуацію тим, що від української громади не надходить запиту на відкриття українських шкіл, а серед угорських вчителів мало тих, хто хотів би викладати українською мовою.

Про своїх має дбати материнська держава

Асиміляція закордонних діаспор - процес незворотний, визнають експерти. Але йому можна протидіяти. І цим має займатись не стільки країна, на території якої проживає національна меншина, скільки материнська держава. "Проте протягом останніх років українська влада не вела системної роботи з захисту інтересів своїх співвітчизників закордоном", - запевняє Михайло Ратушний. На його думку, головним недоліком є відсутність урядової програми співпраці із закордонними українцями, подібної тій, яку мають, наприклад, Польща, Росія, Румунія, Угорщина, Казахстан та інші країни.

Функцію роботи з діаспорою в Україні наразі виконує МЗС. Але, вважає Ратушний, це відомство головним чином концентрується на вирішенні консульських питань.

Допомогти ефективно відстоювати права української нацменшини міг би окремий орган державної влади, "адже загалом у світі проживає понад 20 мільйонів українців", вважає голова Всесвітньої української координаційної ради. Він наголошує, що його організація неодноразово намагалась переконати уряд знайти фінансування для такого органу. "Утім українська влада не дослухається до наших рекомендацій", - констатував він.

  • Автор Вікторія Власенко 

  • Джерелоdw.com

Опубліковано в Школа
Сторінка 7 із 10

Стрічка новин

FB