Професор Ірина Сторонянська : «Кожна громада може на власний розсуд скористатися шансом»

Четвер, 02 листопада 2017 12:10 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(3 голосів)
Об'єднання територіальних громад Об'єднання територіальних громад

У 2015 році побачив світ Закон України «Про добровільне об’єднання громад», підписаний Президентом України Петром Порошенком (5 лютого 2015 р. № 157-VIII), в якому йдеться як про порядок добровільного об’єднання територіальних громад (ОТГ), так і про порядок добровільного приєднання до тих ОТГ, а також – про державну підтримку цих процесів. Відповідно вступив у силу процес децентралізації – як механізм досягнення стратегічних цілей, найважливішою з них є активізація економічного зростання в країні. Про те, як практично реалізується імплементація ідеї адміністративно-фінансової децентралізації, а також низки реформ, спрямованих на посилення спроможності територіальних громад, розмовляємо з заступником директора ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України», доктором економічних наук, професором Іриною Сторонянською.


«Окрім позитивів, є і негативні ознаки моделі…»
Пані Ірино! Як виглядає наша, українська, модель децентралізації? Важливо це зрозуміти усім, хто думає про майбутнє України, її необхідну європеїзацію. Формування сучасної моделі адміністративно-фінансової децентралі­зації в Україні відбувались, кажучи науковим стилем, під впливом об’єктивних умов. Тобто?
По-перше, йдеться про стан реалізації адміністративно-територіальної реформи, яка, скажемо чесно, досі не завершена. А це не дозволяє повноцінно реалізувати механізми бюджетної децентралізації, оскільки передача нових функцій можлива лише об’єднаним громадам. Отже, все залежить від швидкості створення ОТГ, точніше – від завершення цього процесу. По-друге, одночасна реалізація вже секторальних реформ, тобто у сфері освіти та охорони здоров’я, ускладнює вирішення питання щодо підвищення якості цих послуг для мешканців громад. Ну, і по-третє: в країні війна: російська військова агресія на сході країни безпосередньо також впливає на процеси формування бюджетної політики розвитку територіальних громад.
Зрозуміло, вагома частина ресурсу державного бюджету йде на оборону держави…
Так, і на забезпечення Збройних сил України. А ще ж – поява значної кількості внутрішньо переміщених осіб, які потребують соціальних виплат. Окрім того, незалученість окупованих територій до продукування ВВП і доходів бюджету. Отже, залишається ще досить високий рівень централізації бюджетного ресурсу ще на певний час.
Але все ж таки, якісь кроки в розвитку процесів адміністративно- фінансової децентралізації в Україні робляться?
Та звичайно. Механізми перерозподілу ресурсів і повноважень вже певний час діють, і мільйони мешканців малих міст та сільських населених пунктів відчувають їх результати. Скажу більше: позитивні приклади сусідів (які вже створили ОТГ) змушують мешканців інших населених пунктів також включатися у процес…
… мабуть, і місцеву владу підштовхують?
Та звичайно.
А як Ви вважаєте, – суспільство сприйняло ту початкову стадію реформи?
Думаю, що навіть відчуло її незворотність.
А чи все в цій моделі децентралізації легко відбувається?
Як у кожній справі: окрім позитивів, є і негативні ознаки моделі, про яку ведемо мову. Органи місцевого самоврядування через необґрунтовану передачу їм невластивих для них функцій змушені були, наприклад, у 2017 році, дофінансовувати близько 12 млрд. гривень на виконання цих повноважень. Збільшення дохідної бази місцевих бюджетів упродовж останніх років відбувається за рахунок державного бюджету, а не власних доходів. Далі йдемо: для поповнення місцевих бюджетів використовуються такі податкові інструменти, які не відповідають ні фінансовій теорії, ні світовій практиці; органи місцевого самоврядування перевантажені соціальними функціями; землі поза межами населених пунктів досі не передані у розпорядження органам місцевого самоврядування, і їх основним розпорядником залишається Державна служба України з питань геодезії, картографії і кадастру…
Словом, проблем вистачає.
Як бачите. Я б їх могла ширше розшифрувати, але…
…але засоби масової інформації полюбляють стислість.
Так. Але йдеться про те, що про ці речі довелося б ґрунтовніше спілкуватися передусім із владними місцевими структурами. А взагалі чи не найбільшою прогалиною в процесі децентралізації влади є безсистемність реформ, неузгодженість рішень і заходів з їх реалізації. Одні «експерти» місцевого значення, так би мовити, спеціалізуються на стратегічному розвитку, інші – на фінансовому плануванні та бюджетуванні, а треті – на реформах вже безпосередньо у сфері медицини чи освіти. Власне, нині Україна є найцентралізованішою країною Східної Європи за цим показником…
А що – Західна Європа вже далеко пішла в плані децентралізації? «Заможніші держави схильні до глибшої децентралізації …»
Без сумніву. Розвинуті країни Європи та світу взагалі характеризуються значно вищим рівнем децентралізації. Хоча серед групи країн із доходами менш ніж 4 тис. євро на одну особу Україна (2,1 тис. євро на одну особу) демонструє один із найвищих рівнів децентралізації. Отже, слід акцентувати, що для України важливими є, одночасно, два питання: перше – перерозподіл бюджетного ресурсу та повноважень на місцевий рівень; друге – забезпечення сталого економічного зростання, збільшення ВВП і, відповідно, фінансової бази державного управління загалом.
Цікаво: а сам процес децентралізації – це поштовх до економічного розвитку на локальному рівні?
Ще й який поштовх! Тим паче, що світова практика засвідчує: не існує прямої залежності між рівнем розвитку країни і ступенем фінансової децент­ралізації. Хоча, все таки, заможніші держави схильні до глибшої децентралізації.
Чим це можна пояснити?
Дуже просто. Якщо в країні є високий рівень бюджетних доходів у розрахунку на одного мешканця, то вона може собі дозволити відволікати меншу частку бюджетного ресурсу для фінансування загальнонаціональних функцій і дозволить органам влади на місцях залишати більшу частку бюджетних коштів для фінансування власних потреб.
Можете їх, ці країни, назвати?
Так. Серед європейських країн найвищим рівнем доходів місцевих бюджетів (стосовно до ВВП) станом на 1.01.2016 р. характеризувалась Данія (35,2%), Швеція (24,8%), Фінляндія (22,3%), Норвегія (15,7%), тобто країни з рівнем доходів понад 40 тис. євро в розрахунку на одного мешканця.
Ще одне, можливо, останнє, запитання: ті громади, що об’єднались, таки стали успішнішими, ніж ті, котрі ще думають про це?
Спробуємо проаналізувати. За результатами початкового етапу маємо ситуацію, коли кількість ще не перетворилась у якість. Тобто новостворені ОТГ, незважаючи на значні фінансові вливання (порівняно з іншими громадами), ще не показують істотного економічного зростання, яке б виражалось у збільшенні податкових доходів території.
Чому, на Вашу думку?
Значною мірою це зумовлено тим, що, отримавши додатковий фінансовий ресурс, керівництво ОТГ намагалось латати місцеві дороги, розбудовувати соціальну інфраструктуру.
А про розвиток підприємництва забували?
Власне cтворення підґрунтя та стимулів для розвитку підприємництва у сільській місцевості, економічного зростання ОТГ відкладались на перспективу. Крім того, у багатьох ОТГ формування управлінських команд, які здатні продукувати ідеї і реалізувати проекти саме економічного розвитку території, відбуваються непросто.
І все ж будемо сподіватися, що процеси децентралізації, як і становлення ОТГ, будуть відбуватися.
Звичайно. Кожна країна (в тому числі – і Україна), кожен регіон і кожна громада може на власний розсуд скористатися шансом, який їм дає децентра­лізація, і перейти на новий щабель розвитку. Думаємо, наші громади цей шанс не втратять.

Замість післямови: «Практична реалізація процесу об’єднання територіальних громад розпочалась в середині 2015 року … У 2015 році було утворено 159 ОТГ, що об’єднали 793 територіальні громади. 25 жовтня 2015 року в цих громадах було обрано нові органи місцевого самоврядування, з 1 січня 2016 року вони перейшли на прямі бюджетні розрахунки з Державним казначейством і за результатами 2016 року показали помітну позитивну динаміку свого розвитку. Ці громади отримали розширені повноваження і додаткові ресурси, що дозволило їм реалізовувати проекти розвитку інфраструктури: ремонтувати і навіть будувати школи, дитсадки, водогони, дороги, системи вуличного освітлення, закуповувати комунальну техніку, створювати комунальні підприємства, дбати про благоустрій території. У 2016 році відбувся істотний прогрес у формуванні ОТГ – їхня кількість зросла у 2,3 раза. Таким чином, станом на початок 2017 року в Україні налічувалось 366 ОТГ, які об’єднали 1740 місцевих рад, у яких проведено перші місцеві вибори …

На кінець травня 2017 року в Україні утворено вже 413 ОТГ, що об’єднали 5258 населених пунктів, у яких відбулись перші вибори органів місцевого самоврядування … Станом на 16 червня 2017 року на фінальних стадіях формування перебуває 185 об’єднаних громад. Найбільшу кількість ОТГ створено у Тернопільській області – 36. Водночас, 34 – в Дніпропетровській, 32 – в Житомирській, 26 – у Хмельницькій, 25 – у Львівській, по 24 ОТГ – у Вінницькій та Запорізькій областях (Старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук А. П. Павлюк).

Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України, член НСПУ і НСПЖУ, кандитат . філологічних наук

м. Львів.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається