Три тижні тому з київського аеропорту Бориспіль спеціальний військовий літак доставив до Чехії двох українських ветеранів війни. Олег Федорчук та Віталій Легуша зазнали серйозних травм під час боїв на Донбасі. Осколки скла відрізали Віталію праву долоню й палець лівої руки,коли він прикривав обличчя від гранати. А Олег Федорчук, який воював у Дебальцеві, наступив на піхотну міну й залишився без ноги.

Опубліковано в Україна у вогні

Член юнацької збірної України з бобслею Назарій Децик, в листопаді 2017 року отримав тяжку травму хребта під час тренування в Сігулді (Латвія), де українська збірна готувалася до турніру в Німеччині. 

Опубліковано в Колонка подій

Українці по всьому світу допомагають хто, чим може українським військовим, які боронять світ від російської агресії.

Цього разу благодійна організація американських українців допомогла Сергію Білану, добровольцю АТО, який три роки тому втратив руку та ногу під час бойових дій, отримати протез руки.

Опубліковано в Українці в світі

Конґрес Українців Канади (КУК) вітає рішення уряду Канади про направлення додаткових військових інструкторів до України.

Про це йдеться в повідомленні, оприлюдненому КУК.

В свою чергу Павло Грод, очільник КУК заявив: «Відрядження додаткових 48 членів Збройних сил Канади до операції UNIFIER є важливим кроком на шляху посилення оборонних можливостей України. Конгрес українців Канади висловлює подяку уряду Канади за незмінну прихильність народу Україну».

Він наголосив, що значне посилення протягом останніх років ЗСУ стало можливим у тому числі, завдяки зусиллям Канади.

«Із 2014-ого року українське військо пройшло крізь докорінні зміни. Завдячуючи, у тому числі, навчанню Канадою та іншими союзними народами, ЗСУ сьогодні – це ефективна та готова до бойових дій сила. Натомість, Канада та союзні нації переймають від своїх українських колег цінний досвід», - зауважив президент КУКу.

Опубліковано в Українці в світі

9 грудня 2017 року у Києві представили перший готовий екземляр надзвичайної "Книги добра" - проекту, що поєднав зусилля близько 300 000 людей з різних країн.

Опубліковано в Україна

Днями до Вінниці прибув черговий гуманітарний вантаж від американського міста-побратима Бірмінгем. Це – 14 коробок медичних засобів для військових. У вантажі – набори для очистки ран, катетери, шприци, хірургічні рукавички, маски, ноші тощо. Також у вантажі є допомога для одного з дитячих будинків, що на Сході країни.

Опубліковано в Україна у вогні

Перебуваючи на реабілітації в Іспанії і Португалії, бійці батальйону "Кривбас" зустрілися з українською діаспорою. Представники діаспори висловили бажання допомогти бійцям і поцікавилися, яка саме допомога потрібна. Криворіжці запропонували допомогти "Госпітальєрам", які рятують життя пораненим бійцям. Українці Португалії купили 2 автомобіля. Їх в Україну пригнали бійці батальйону "Кривбас".

Опубліковано в Україна у вогні

У самому серці столиці Естонії, біля історичної оборонної вежі Грузбеке, на вулиці Лаборатооріумі (Laboratooriumi) знаходиться місце, в якому творяться дива. Тут зупиняється час та пульсує трепетне серце Всесвіту.

Тут лунають молитви за все живе, створене Богом, залучають до віри за допомогою іграшок, вирощують думки. Тут навчають стародавнім ремеслам, таким як виготовлення паперу, фарб, каліграфії. Тут дізнаються скільки важать гріхи та що з ними робити. А ще тут лунає українська мова, панує українська культура та віра. Тут за межами Батьківщини живе Україна.

На жаль, це все може скоро зникнути…

Опубліковано в Власна думка

Українська діаспора в Торонто зібрала 100 тисяч доларів для ветеранів АТО, які беруть участь у змаганнях “Ігри нескорених”. Про це на сторінці у Facebook повідомив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука.

Дослівно, він опублікував таке повідомлення: “Отримав в приват повідомлення з Торонто: діаспора зібрала 100 000$ для наших “нескорених”! Дякую!”.

Нагадаємо, що в Торонто зараз тривають міжнародні спортивні змагання “Ігри нескорених”.

Усього разом з Україною у змаганнях беруть участь 17 країн. Спортсмени продемонструють себе у шести дисциплінах: стрільба з лука, легка атлетика, плавання, веслування на тренажері, паверліфтинг і велоспорт на шосе.

Першу медаль на рахунок української збірної здобув Сергій Торчинський. Він взяв третє місце за метання ядра. Сьогодні ж до переліку медалей додалось ще дві, серед них і перше  та друге золото!!!

 

“Ігри нескорених” триватимуть до 30 вересня.

Опубліковано в Колонка подій

Почну розповідати про Францію з... людей. Я не знаю, як їх звати... Але вони - справжні...

У Франції один незнайомий чоловік розв"язав за час дороги в потязі (2,5 години) усі мої проблеми, пов"язані з утратою доповіді-постера а аеропорту... Наша доповідь "Нове в медіаосвіті: вікідидактика" на недавню конференцію у Франції була виготовлена завчасно, і я не випускала постер з рук... Маленькі копії лежали в сумці. Але... Цей наш медіатекст під час пересадки залишився в Парижі, в аеропорту, на зупинці потяга. Вийти з вагона й забрати його я не змогла через величезні валізи китайців, котрі закрили прохід... Поїзд рушив... 

Сусід-француз побачив мій стан... Він налаштував наші телефони на українсько-французьке спілкування. Зрозумів мою проблему й став допомагати... Знайшов у Сен Мало, куди я їхала, місця, де можна було б роздрукувати постер з флешки, записав телефони цих установ, зробив позначки на карті у моєму телефоні... 

Не знаю його імені, він військовий, дуже сильний - побачила це, коли він подякував мені за цікаву поїздку, нанизав на себе ТРИ важких рюкзаки і комп"ютер і... відмовився від моєї допомоги :) винести з потягу хоча б комп... У місті, де він виходив, у мене пересадка була незапланована , тому що вранці на залізниці щось трапилось, і квитки згодом почали продавати на пізніші маршрути. Якби все було за розкладом, мій постер не загубився б і я приїхала б на конференцію зранку... Він знайшов, виписав телефони і адреси кількох установ, де мені могли б з флешки роздрукувати новий постер, позначив їх на карті в моєму телефоні, яку завантажив після того, як там розмістив українсько-французький перекладач... Додав: у разі виникнення проблем, я можу переслати на його телефон зображення через інтернет, він роздрукує і передасть мені постер потягом... Насамкінець з"ясував, з якої колії відправлятиметься мій потяг на Сен-Мало і вивів мене на цю колію...

Жінка за першою адресою допомогти не змогла - розмір постера був завеликий. Порадила звернутися за третьою адресою, яку виписав той чоловік, намалювала мені якнайкоротший шлях до друкарської установи. Я пішла шукати... З валізою. Чужим містом, без знання мови... В якійсь аптеці жінка середнього віку запропонувала мені піти разом з нею в магазин неподалік, де роблять кольоровий друк. Пішли.

Роблять, але не такого розміру. Тоді вона через інтернет розшукала адресу, шлях до якої мені було намальовано. Прийшли за тією адресою - робочий день закінчився... Жінка порадила прийти вранці, вибачилась, що не змогла допомогти й повернулась до своїх справ... Я пройшла вздовж тієї установи (кутовий двоповерховий будинок), торкнулась усіх дверей... Приємних несподіванок не чекала... Раптом останні двері від мого дотику відкрилися, і я опинилась навпроти двох чоловіків. Приголомшені, вони сказали, що заклад уже не працює і т.ін., приходьте завтра... Допоможіть - просила я. Згодом вони кудись зателефонували. Прийшла пані, дала свою візитівку. Моя історія пролунала для неї знову. Показала зображене на флешці. Пані переглянула і сказала, що мені треба прийти вранці, бо нема людини, яка працює з кольоровим друком, назвала вартість послуги... Я була згодна на все... Пані подивилась на мене і сказала, щоб уранці добре спала (показала, як - заплющила очі й підклала собі під щоку руки, згорнуті "човником"), постер виготовлять і привезуть на конференцію... Чоловік і пані ще про щось поговорили і... вирішили машиною відвезти мене до готелю... За кілька хвилин чоловік уже допомагав оформлятися в готель, при цьому попередив господаря готелю, що "афіша" буде вранці на місці, щоб я не хвилювалась (господар уранці мені все це повторив). 

От таким був мій цьогорічний перший день у Франції. Наступного дня постер був на місці. Від грошей "за послуги таксі" чоловік знову відмовився.

Дівчата-волонтери на конференції постер швидко причепили куди слід, навколо додали його маленькі копії... Їх кожен міг забрати із собою... 

На цих світлинах люди, котрі допомогли мені в скрутну хвилину... Я не знаю, як їх звати. Насправді їх було більше ... Тож мій перший звіт про конференцію у Франції починаю з них - простих людей, котрі випадково опинились на моєму шляху. Чи - не випадково?..

Автор: Ганна Онкович

Опубліковано в Власна думка
Сторінка 1 із 4