Михайлівський собор знову б’є у дзвони на згадку про Революцію Гідності

Субота, 10 грудня 2016 18:46 Автор  Марта Патика
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Михайлівський Золотоверхий монастир знову б’є у дзвони, щоб нагадати про події в ніч з 10 на 11 грудня 2013 року. Саме тоді диякон Іван Сидор отримав благословіння від намісника та впродовж чотирьох годин скликав дзвонами киян захищати Майдан.

"Ми прагнемо, щоб дзвін 10-11 грудня жив у наших серцях і не дав розчаруванням зупинити нас на шляху змін", - зазначили організатори акції Михайлівський Золотоверхий монастир.

Востаннє до цього набат цього монастиря лунав у ХІІІ ст., коли Київ атакували монголи.

Отець Іван пригадує, як на його очах силовики розібрали барикади навпроти храму та рушили вниз. Телефон розривався від дзвінків переляканих городян. Тоді диякон вирішив діяти. "Намагався бити у великі дзвони. Бо великий дзвін – його звук поширюється далі. Хотів донести цей звук до Майдану", - розповів він. На дзвіниці чоловік провів більше чотирьох годин. Натер руки до крові, але не зупинявся.

Михайлівський монастир був на ногах, бо очікував людей, які шукатимуть прихистку. Десять днів до того саме за церковними мурами сховалися від переслідування "Беркутом" молоді учасники Євромайдану, котрих жорстоко розігнали вночі з центральної площі.

Уже пізніше до Михайлівського зносили поранених, а в храмі облаштували операційну для хірургів. У соборі відспівували й перших загиблих героїв Небесної сотні. Отець Іван зізнається, що трохи розчарований, бо досі не покараний жоден чиновник, який був причетний до розстрілів і каліцтв людей, а начебто проваджувані реформи не відбиваються позитивно на реальному житті людей.

Однак священнослужитель радить не зневірюватися. Добиватися справедливості, каже, завжди було важко. "Коли руки опустиш – легше не стане", - нагадує Іван Сидор. Та радить не забувати про загиблих. Сам він щодня ходить до стіни пам'яті.

На паркані Михайлівського ще влітку розмістили світлини українських солдатів, убитих АТО на сході. "Ми ідемо проти сильної течії, але ми пливемо вперед", - переконаний диякон.

Нагадаємо, у ніч на 11 грудня 2013 року під час кривавого розгону учасників Революції Гідності Михайлівський Золотоверхий монастир вперше після татаро-монгольської навали у 1240 році бив у дзвони. Іван Сидор таким чином вирішив скликати людей на головний майдан України. Безперервний передзвін тривав понад три години. На ранок дзвони також били у Львові та Одесі. Це вплинуло на бійців "Беркуту", які так і не наважились штурмувати церковні будівлі, де переховувались протестувальники. У підсумку на майдани країни вийшла ще більша кількість людей.

З Історії Михайлівського Золотоверхого монастиря

Указ, у якому відбудова Михайлівського Золотоверхого монастиря визнана загальнодержавним пріоритетом, вийшов 9 грудня 1995 року за підписом Леоніда Кучми. Першою звели дзвіницю. Через три роки після виходу указу на День Києва 1998 року відкрили весь комплекс .

"Відновні роботи велися і вдень і вночі, так поспішали. Поки археологи досліджували залишки собору, поруч будували дзвіницю", - згадує Наталія Селівачова, завідуюча Музею історії монастиря.

На місці храму були язичницькі капища, пізніше дерев'яні церкви. Перша назва Михайлівського монастиря - Дмитрівський, бо він був заснований у 1060-х роках князем Ізяславом, християнське ім'я якого Дмитрій. Пізніше за часів Святополка, онука Ярослава Мудрого, був збудований Михайлівський собор (1108-1113 роки). Назва поширилась на весь монастир. Оскільки це був перший у Київській Русі храм із позолоченими маківками, приєдналося слово Золотоверхий.

Архістартиг Михаїл вважався покровителем полководців та воїнів. До монгольської навали на Русі було збудовано близько п'ятнадцяти Михайлівських храмів.

У XVI ст. він один з найбільших та найбагатших монастирів, а з початку XVII ст. тут розташувалася резиденція православної Київської митрополії. Після Переяславської ради за вказівкою Богдана Хмельницького на хресті середньої головної бані встановили золотого двоголового орла у пам'ять "повернення Києва до Росії".

У 1934 році радянська влада вирішила побудувати на місці монастиря гігантський урядовий комплекс з фігурою Леніна, заввишки 75 м. Наукова комісія винесла рішення, що Михайлівський Золотоверхий не має історичного значення. Проти виступили: історик Федір Ернст, мистецтвознавець Іпполит Моргілевський та археолог Микола Макаренко. Їх арештували та розстріляли.

На свято Маковея 1937 року собор підірвали. Для цього використали 2500 зарядів амоналу. Загалом після переносу столиці України із Харкова у Києві було зруйновано 30 храмів.

Помпезний урядовий комплекс так і не був втілений у життя і на місці монастиря до 1990-х років був пустир.

На дзвіниці Михайлівського Золотоверхого собору є клавішно-дзвоновий інструмент - карильон. На ньому можна виконувати мелодії різної складності.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається