В Мюнхені презентували кіно про вишиванки “Спадок нації”

Понеділок, 22 серпня 2016 13:20 Автор  МАРІЧКА ГАЛАБУРДА - ЧИГРИН
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

В неділю 21.8.2016 в Мюнхені (Німеччина) презентували документальний фільм про вишиванки “Спадок нації”.

Презентацію фільму відкрилa від імені ґенерального посольства України в Мюнхені Наталка Ткачук.

14054667 10207559898855599 1570833218 n

Відтак привітала Надя Галабурда, сказавши: “В імені Об‘єднання Українських жінок у Німеччині маю велику честь і шану вітати вас на прем’єрному показі фільму “Спадок нації”.

14031065 10207559899775622 24597319 nВітаємо дорогих гостей! Автор ідеї та сценаристку - письменниця, журналістка Леся Воронюк-Волошин та режисера Олександра Ткачука. Дякую Лесю, Олександре - за вашу роботу!

Це унікальний фільм, який розповідає не лише історії людей, для яких вишивка стали справжнім скарбом і змістом їх життя, aле фільм також показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежать від регіону побутування сорочок. У фільмі зняли понад тисячі сорочок. Автори фільму об’їхали майже всю Україну. Матеріял для фільму збирали також в Канаді, Італії, Об'єднані Арабські Емірати, Німеччині та в Росії.

Думаю, що показ фільму „Спадок Нації“ гідно вміщується в рамки відзначення нами 25-ти ліття Проголошення Незалежности України в 1991 році!

У фільмі віддається шану і воячкам УПА, і тим, хто загинув в обороні цілісності границь України.

Вітаю вас з 25-ти річчям проголошення Незалежності України й надіємося на те, що воєнні постріли на Сході України затихнуть і український нарід заживе спокійним, вільним від російських найманців й їх прислужників - життям!

Хай нам в тому щастить!“

14102055 10207559902375687 1497578224 n

Гасло картини - “Вишити, щоб вижити”. Олександр Ткачук приїхавши до Мюнхену пише: ... „Стартували у Европі! Европейське турне фільму "Спадoк нації" розпочалося із особливого міста та особливих людей. Мюнхен по праву можна називати Бандерштатом, і не тільки того що тут спочиває Бандера, а того, що тут живуть справжні згуртовані українці-бандерівці. Natalija Tkachuk і Nadia Halaburda то неспокійні жінки, які завжди мусять шось робити:) Сьогодні (В неділю 21.8.2016) вони організували показ і громаду, за що їм велике щире дякую! Подія відбувалася в затишній домівці української греко-католицькій церкві Парафії Покрови Пресвятої Богородиці та св.Андрія.“

Леся Воронюк - «Це було неймовірно. Затишно. Тепло. Дуже дякую всім, а особливо Nadia Halaburda та Natalija Tkachuk, з котрою ми майже рік тримали зв'язок - від пошуку можливості зняти матеріял для фільму в Мюнхені до перекладу субтитрів, завдяки яким фільм розуміють і німці. Дякую! Якось дуже по-рідному було зустріти Slava Onufryk, яка навіть в неділю вирішила попрацювати і зняти сюжет для рідних Че - Lyudmila Grigorchuk та Валентина Бондар. Від таких теплих людей просто тепло, і злих вони просто розтоплюють.

14081045 10207559901135656 1464706571 n

Наступний показ - в Берліні 24 серпня.

Леся Воронюк - «В Мюнхені зупинилися в неймовірних Nadia Halaburda та Ольги Галабурди. Вони - двоє з чотирьох фантастичних українок, які роблять все неймовірно - вишивають, пишуть писанки, готують, займаються просвітництвом та благодійництвом. Їх батьки були вивезені до Німеччини під час Другої світової в 13-річному віці як остарбайтери в робочі табори. Підлітки не просто вижили, а збудували згодом сім'ю, народили 4 доньок, виховали їх справжніми українками. Приклад цієї родини - залізний цвях у аргументи тих, хто в Україні не знає мови, історії, культури, бо в цьому винна держава чи ще хтось. Не знають, бо не хочуть.»

Поділилась враженнями від фільму глядачка Дарина Пелипчук, після показу фільму в Києві: ...“Сказати, що я вражена – це нічого не сказати. Документальна збірка з реальними історіями українців про їх рідних, про їх життя, про їх вибір. Я стримувала сльози майже весь фільм. Я відчувала мурашки на шкірі від кожної історії: починаючи з того, де онук знайшов вишиванку свого діда в гаражі, закинчуючи тим, як мама відправила посилку з вишиванкою своїм донькам з окупованого Донецька. Обов’язково подивіться цю стрічку. Це дуже круте кіно”.

“...Є цікаві історії з Італії й Еміратів - це ті місця, де живуть українці. У нас є історії з тимчасово окупованих територій. Зустріли жінку, яка захотіла вберегти вишиту сорочку й передати її нащадкам. Вона залишається там, а сорочка її вже в Києві. Правдами й неправдами вдалося перевезти її через блокпости”, - каже режисер Олександр Ткачук.

Автор ідеї та сценарист, буковинка Леся Воронюк розповіла, що ідея зняти документальне кіно про вишиті сорочки виникла торік після святкування Дня вишиванки. Вишита сорочка – це не просто тренд чи мода і навіть не лише ознака самоідентифікації у час війни, це – набагато глибший символ. Це - генетичний код українців. В фільмі поєднано дві площини – етнографічну і історії людей.

„Покажіть, що ми тут українці!“

Заслуговує на окрему згадку історія родини Галабурдів. Після Другої Світової війни в німецькі табори були вивезені хлопець і дівчина, обом приблизно по чотирнадцять років. Вони познайомилися вже в Німеччині, покохали одне одного, одружилися. У них народилися чотири доньки, що зараз мешкають у різних країнах (хтось у Бельгії, хтось в Австралії, а дехто працює в Німеччині). Всі вони знають українську мову, вишивають, є активними громадськими діячками і захисницями України у світі. „Ця історія є дуже показовою для сучасних українців, - говорить Леся Воронюк у програмі „Інформаційний ранок“ на „П’ятому“, - які живуть в нашій країні і чомусь ніяк не можуть вивчити українську мову чи дуже слабо орієнтуються в українській історії, культурі“. Після показу фільму дякували авторам його. Надя Галабурда подарувала Лесі Воронюк ікону - вишивку Матері Божої, яку вона вишивала за взором Ірини Сеник. Олександрові вишиту закладку до книжки і мюнхенську гальбу на пиво.

14089387 10207559902175682 920108593 n

Наталка Ткачук вручила китиці квітів Лесі й Наді.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається