Як Україні повернути мощі Ярослава Мудрого та ікону Миколи Мокрого?

П'ятниця, 25 березня 2016 06:15 Автор 
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Останки Ярослава Мудрого вивезли під час окупації Києва німцями в 1941–1943 роках, хоча вчені в УРСР були впевнені, що вони - в саркофазі у Софії Київській. Спеціалісти зазначають, якби у 2009 році саркофаг не відкрили, була ймовірність назавжди втратити цю безцінну реліквію назажди. Тепер є шанс повернути...

Україна звернулася до американського уряду з проханням посприяти поверненню мощів Ярослава Мудрого та ікони Миколи Мокрого, які належали Софії Київській, а нині перебувають у США. Про це повідомляє директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська.

Останки київського князя Ярослава Мудрого нині зберігаються в одному з храмів США, куди були вивезені під час окупації Києва німцями в 1941–1943 роках. 

Як розповіла Куковальська, прах князя разом з іншими святинями під час окупації Києва німцями в 1941-1943 роках вивіз священик Никанор: "Пару років тому виявилося, щоб врятувати реліквію від знищення більшовиками, священик Никанор, який на той час завідував реліквіями Софії Київської, вирішив вивезти з Києва прах князя Ярослава Мудрого, чудотворну ікону Миколи Мокрого, яка датується ХІ-XIV століттями, а також богослужбові книги собору XVIII-XIX століть. Ікону я особисто бачила в храмі Святої Трійці в Брукліні. Священики знають, що ікона саме з Києва. Понад те, в США православні священнослужителі на вищому рівні підтвердили, що в цьому ж храмі зберігаються останки князя Яролава Мудрого. Всі необхідні листи з приводу повернення реліквій в Україну ми вже відправили".

За словами спеціалістів, процедура повернення культурних цінностей тривала (займає близько 1 - 2 роки), проте затягувати з цим не можна.

"Є підтверджена інформація, що в Росії вже створено робочу групу, яка знає, що останки князя Ярослава Мудрого знаходяться в одному з храмів в США, і вони теж їх хочуть отримати, але до себе в Москву! З огляду на те, як сусідня держава любить перекручувати історичні факти, нам потрібно поквапитися в цьому питанні. А саме: створити міжвідомчу робочу групу, отримати документальне підтвердження знаходження останків в США і досягти домовленостей після повернення реліквій до Києва", - каже президент Інституту реформ і розвитку Києва Олександр Вовченко.

• У 2009 році було відкрито саркофаг Ярослава Мудрого, який знаходиться в Софії Київській, а там виявилися останки іншої людини, яка померла набагато пізніше князя, і стара газета. З тих пір співробітники "Софії Київської" почали активні пошуки і знайшли їх в США, в Нью-Йорку.

• Священик Никанор не сам перевозив реліквії, а попросив їх вивезти в Польщу німецького офіцера, адже особисто священика зробити це не дозволили б фашисти. Німецький офіцер дотримав обіцянку і передав святині архієпископу Палладію. Він їх віз маршрутом: Польща (Варшава) - Німеччина (Баварія) - США (Нью-Йорк) - Канада (Оттава) - США (Нью-Йорк). Цей шлях чітко простежили за документами - публікаціям в ЗМІ і за спогадами тих, хто був причетний до перевезень реліквій. Деякі люди ще живі і добре все пам'ятають.

Як повідомляє пані Куковальська в інтервю "Історичній Правді", в одній з публікацій доктора історичних наук Сергія Білоконя зазначається, що у 1954 році митрополит Іларіон (Огієнко) надрукував у Вінніпегу замітку "Де останки великого князя Київського Ярослава Мудрого?", у якій свідчить, що в 1944 році

"німці, виходячи з Києва, дозволили забрати — на прохання декого з українців, — і останки Великого Князя Ярослава. Ці останки разом з Чудотворним Образом Св. Миколая т. зв. Мокрого (пам’ятка ХІ віку) опинилися в руках одної особи.

Коли цю особу року 1952-го запитано, де вона поділа останки Великого Князя Ярослава, і де Чудотворний Образ Святого Миколая, відказала: "Сховані на еміграції в добрих руках".

Особа ця живе тепер в Нью-Йорку, і зовсім не ясно, чому вона ховає великі й святі пам’ятки всеукраїнського значення... Це ж пам’ятки всього українського народу, а не окремої особи".

Так стало відомо, що ікона св. Миколи Мокрого знаходиться у США. Проте наведене митрополитом Іларіоном свідчення про скелет Ярослава вважали помилковим, бо довіряли документу — акту 1964 року.

Цікаво, що в статті П. Одарченка, опублікованій 1967 року в журналі "Рідна церква" — виданні УАПЦ у діаспорі (США) йдеться:

"до війни, коли останки князя було повернено з Ленінграда до Києва, комуністична влада доручила сторожу Софійського собору їх закопати, проте той не послухався, а поклав їх у скриньку і заховав. Під час окупації сторож передав скриньку з останками керівнику УАПЦ архієпископу Никанору, який зберігав їх у шафі".

У жовтні 1943 року, перед відступом німців з міста, майор Пауль фон Денбах (сотник української армії Павло Дмитренко, який, імовірно, походив з "фольксдойче"), вивіз скриньку з мощами до Варшави, де передав її архієпископу Краківському і Лемківському Палладію.

Останній вивіз кості Ярослава до Америки і вони, на думку Одарченка, "і по цей день", тобто на 1967 рік, зберігалися у Палладія.

Одарченко вважав, що "така велика реліквія повинна знаходитися не в приватних руках", а "в Церкві-пам’ятнику в Бавнд-Бруці". Певно, саме Палладія мав на увазі й Огієнко, коли обурювався привласненням ним святині усього українського народу.

Пошук нами свідків серед представників української діаспори дав результати, вони гаряче відгукнулися. Виявляється, українці діаспори, починаючи з повоєнної пори, вельми переймалися долею останків Ярослава, з вуст у вуста передаючи інформацію, якою володіли.

Петро Матула, який мешкає у Вашингтоні, навів свою розмову з Галиною Петренко, яка наприкінці війни опинилася в Аугсбурзі, де зібралося чимало українських емігрантів. Інтелігенція влаштовувала там цікаві лекції, пані Галина слухала їх.

Вона добре пам’ятає доповідь Олекси Повстенка, директора Софійського заповідника 1941-1943 років. Коли постало питання про мощі Ярослава, Повстенко завірив присутніх: "вони з нами". Проте на додаткові питання відповів, що їх вивезли з України в США, але він не може сказати, куди саме.

Петро Матула також повідомив, що проблема кісток Ярослава викликала в діаспорі зливу листування, прилюдно обговорювалася. У цьому були заангажовані письменник Іван Багряний, адвокати, священики. Було навіть складено протокол, у кого зберігаються останки.

Надійшов до заповідника й надзвичайно цінний лист зі США від пана Михайла Гереця. Він навів розповідь свого знайомого В’ячеслава Вишневського (сина померлого у 1968 році священика Володимира Вишневського - секретаря архієпископа Никанора) про те, як незадовго до звільнення Києва на прохання владики Никанора в Софію приїхав полковник німецької жандармерії.

Він вивіз з собору його речі, а також ікону Миколи Мокрого і останки князя Ярослава. Зі слів свого батька В’ячеслав Вишневський пригадував, що цей полковник знав українську мову і його прізвище закінчувалося на "-енко", хоча німці вважали його чистокровним арійцем. Мова, вочевидь, йде про майора Пауля фон Денбаха — Павла Дмитренка.

Коли цей офіцер повернувся до місця, де стояв ешелон з біженцями, серед яких був архієпископ Никанор, то поїзд уже поїхав. Згодом, все ж таки діставшись Польщі, полковник передав ікону й останки православному архієпископу Палладію, який після цього виїхав у Німеччину, звідки емігрував до США.

У Нью-Йорку Палладій передав останки на збереження священнику Івану Ткачуку. Той жив тоді на Манхеттені, а останки князя зберігав у себе в помешканні під койкою. Ткачук помер у 1990 році, обидві його дочки вийшли заміж, змінили прізвище. Де вони зараз — невідомо.

Пан Герець, провівши власний розшук, припускає, що отець Іван Ткачук, який перейшов під юрисдикцію УПЦ в США, повернув останки Палладієві. Той помістив їх у своїй кафедрі — церкві Св. Трійці в Брукліні (Нью-Йорк), де зараз знаходиться ікона Миколи Мокрого.

У квітні 2010 році пан Герець зустрічався з настоятелем цього храму отцем Володимиром Вронським, але той аж ніяк не підтримав розмову про зникнення останків Ярослава. Натомість "критично висловлювався про теперішню владу в Україні". Як вважає Михайло Герець, "поки що на його співпрацю у відшуканні останків Ярослава Мудрого розраховувати не можна...".

Ніна Булавицька (секретарка директора Софійського заповідника 1941-1943 років) із синами. США

Ми отримали листа й від Ніни Булавицької, яка у 1941-1943 роках була секретарем директора Софійського музею Олекси Повстенка. Виявляється, вона теж знала, що останки Ярослава потрапили до Америки.

Десь у 1988 році академік Петро Толочко перебував у Гамільтоні (Канада). Він виступав там із доповіддю і пані Булавицька повідомила йому, що кістяк Ярослава у США або в Канаді. Але Толочко "навіть розсердився, бо, каже, що він сам був при тому, як привезені з Ленінграда останки вкладали назад до саркофага. Я й заспокоїлася — він, певно, знає ліпше від мене".

Також Булавицька повідомила нам, що за часів горбачовської перебудови вона кілька разів приїздила до Києва, відвідувала заповідник, де розповіла Ірмі Тоцькій, що кістки Ярослава знаходяться в Америці. Потім листувалася з нею. Але цю інформацію, на жаль, не було взято до уваги й оприлюднено.

Ірма Тоцька говорить, що в 1970-ті роки, вже будучи заступником директора заповідника, вона вперше почула, що останки Ярослава знаходяться в США. Це сталося під час її екскурсії для групи українців зі США, серед яких була Ніна Булавицька.

За словами Тоцької, "коллеги посоветовали не относиться к этому серьезно". Проте жоден із тих, хто нині працює у заповіднику, нічого про це раніше не чув, хоча окремі працювали давно і чимало спілкувався з Тоцькою. Тобто інформацію було нею "поховано".

Зібравши усі ці свідчення, ми надали пояснювальну записку Мінрегіонбуду України, який, у свою чергу, звернувся до Кабміну з пропозицією здійснити пошук останків Ярослава Мудрого.

За урядовим дорученням в Українському інституті національної пам’яті відбулася нарада, яка ухвалила продовжити пошук кістяка Ярослава Мудрого за кордоном та всіляко сприяти генеральному директорові Національного заповідника "Софія Київська" Нелі Куковальській в організації проведення пошуку в США.

Наприкінці квітня 2010 році Куковальська побувала в США, де для отримання достовірної інформації щодо місцезнаходження останків Ярослава здійснила візит до резиденції УПЦ у Сполучених Штатах. У цій справі нас активно підтримувало посольство України в США.

Там відбулась зустріч з представниками УПЦ, зокрема, архієпископом Антонієм, який є заступником Голови УПЦ в США. Він підтвердив припущення, що останки Ярослава зберігаються в церкві Св. Трійці у Нью-Йорку. На жаль, отець Володимир Вронський на контакт з цього питання знову не пішов.

Гендиректор Національного заповідника "Софія Київська" Ніла Куковальська з представниками Української Автокефальної церкви у США. 2010 р.

З огляду на віднайдену інформацію, заповідник "Софія Київська" та Мінрегіонбуд звернулися до Кабміну й адміністрації Президента з проханням ініціювати процедуру повернення ікони Миколи Мокрого та останків Ярослава Мудрого до України в Софію Київську, звідки ці святині було вивезено за океан.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається