Стартує благодійний розпродаж копій експонатів грошових документів ОУН і УПА

Понеділок, 15 вересня 2014 11:10 Автор  Марта Патика
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

16 вересня в Івано-Франківську відкривається виставка «Українці для армії: Бофони – грошові документи ОУН і УПА. Народна підтримка визвольної війни 1939-1954 років». Синхронно із відкриттям виставки у соцмережі Фейсбук стартує благодійний розпродаж обмеженого тиражу копій експонатів.

Серія виставок, яка пройде в Музеї визвольних змагань Прикарпатського краю у Івано-Франківську упродовж 16 вересня – 14 жовтня, буде присвячена показу історичних паралелей жертовності українського народу в період боротьби за українську державність (Перша та Друга світові війни).

На виставці будуть показані бофони та документи з приватної збірки франківського колекціонера Михайла Коцаби. Повна колекція – 305 зразків. В експозиції використано понад 150 видів бофонів (Бофони, агітки, листівки, плакати, документи ілюструватимуть роль добровольчих формувань у національно-визвольних змаганнях 20 століття, підтримку і взаємодію цивільного населення і української армії).

Як повідомляють організатори, виручені кошти будуть зараховані на благодійний рахунок волонтерської ініціативи «Поранені SOS» й відтак будуть перераховані на допомогу пораненим в АТО прикарпатським бійцям. Звіт подаватиметься в останніх числах вересня, жовтня й листопада. Завершенням проекту вважатиметься 1 грудня 2014 року.

Бофони – скорочено від «Бойовий фонд» — грошові документи з національною символікою, символікою ОУН і УПА, із фіксованими номіналами чи без них. Бофони видавали населенню в обмін на добровільно внесені кошти уповноважені особи Організації українських націоналістів чи Української Повстанської Армії. Люди допомагали як готівкою (гривні, іноді злоті та рублі), так і продуктами харчування, одягом тощо. В останньому випадку такі пожертви засвідчували бофони без номіналів. Бофони тотожні теперішнім облігаціям.

Окрім суто фінансової ролі бофони також виконували агітаційну функцію, це була частина повстанської пропагандистської роботи. Друкували ці платіжні засоби способом ліногравюри. Серед тих, хто створював дизайн бофонів – відомий український графік Ніл Хасевич  та письменник і художник Іван Багряний. Бофони є також проявом мистецької графіки.

Загалом, упродовж 1939—1954 років було надруковано близько 500 різновидів бофонів, які були у вжитку щонайменше у 12-ти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини, та Чехії. Грошові знаки ОУН-УПА та відповідні документи, що будуть представлені в експозиції, відображатимуть три періоди визвольної боротьби українського народу в часи Другої світової війни. Бофони - це пам’ятка історії, яка дає нам уявлення про те, яку потужну підтримку забезпечувало населення своєму національному війську у боротьбі за незалежну Україну і визволення від окупантів.

Волонтери висловлюють подяку франківському колекціонеру Михайлу Коцабі та директору музею визвольних змагань Прикарпатського краю у Івано-Франківську Ярославу Коретчуку, а також усім працівникам Музею за підтримку благодійного проекту та участь у  ньому.

Українці для армії: Бофони – грошові документи ОУН і УПА.

Довідка

БОФОНИ — ГРОШОВІ ДОКУМЕНТИ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

Визначення

Бофон (скорочення слів „бойовий фонд”) —це однобічний, рідше двобічний, грошовий документ, здебільшого з оунівською чи національною символікою і відповідними написами „бойовий фонд ОУН”, „революційний фонд ОУН”, „визвольний фонд ОУН”, „національний фонд ОУН” і т. п., або тільки з символікою без написів, з фіксованим номіналом (чи без номіналу), який уповноважені особи від імені Організації видавали населенню за внесені добровільно, стягнуті як контингент, реквізовані кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу, тощо, а також використовували у своїй агітаційно-пропагандистській роботі. Підпілля ОУН за період 1939-1954 рр. випустило близько 500 різновидів бофонів, які використовувались щонайменше у 12–ти областях України та Білорусії, а також частково на території Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії та Німеччини.

Походження

БофониБойовий фонд підпілля веде початок від часу створення та розбудови Української військової організації (створена в 1920 р.) та Організації українських націоналістів (cтворена в 1929 р.) як один з основних елементів економічного фундаменту діяльності. Бойовий фонд формували i поповнювали насамперед за рахунок щомісячних внесків членів i симпатикiв та інших коштів, отриманих від окремих прихильників української державності. Скарбник за внесені у фонд кошти видавав розписку. З часом вона набула стандартної форми: невелика картка, що зовні нагадувала візитку, з необхідними атрибутами — тризубом i написом „бойовий фонд ОУН”. У підпіллі та в середовищі польських спецслужб тих років вказана картка отримала різні назви. Найпоширенішими з них були ,,значок’’, „блочок”, „купон”, „цеголка”, „бофон”. Найбільш ранні звістки про існування квитанцій бойового фонду відноситься до другої половини 1920-х років.

Вихід за межі організації i широкого апробування бофонiв проходили в основному в Галичині в перші місяці радянсько-німецької війни. У 1942-1943 роках вони з’явилися на Волинi, Поділлі та Поліссі, після 1944 – на решті території України.

Функціонування бофонiв в роки Другої світової війни та повоєнні роки

Особливістю діяльності українського визвольного руху була відсутність своєї “Великої землі”, короткочасне існування повстанських „республік”, і як наслідок, неможливість організації ефективного виробництва. Відповідно весь комплекс матеріально-технічного забезпечення підпілля опирався на плечі українського населення. Український визвольний рух — єдиний збройний підпільний рух поневоленого народу, що не мав навіть мінімальної допомоги ззовні.

У ході своєї еволюції, через обставини та умови повстанської боротьби, бофони пройшли складний шлях: від благодійних квитків за внесені добровільно пожертвування до посвідок виконання грошового, а, іноді, й натурального контингенту та реквізиційних квитанцій. У період найбільшого розвитку підпілля, господарська сітка ОУН, яка була реальною економічною владою на селі, регулярно встановлювала натуральні та грошові контингенти для населення.

В післявоєнний період податкова та реквізиційна функції бофонів ще більше посилились. Надзвичайним податком оунівці обкладали в певних пропорціях переважну більшість жителів сіл Західної України. Розмір щорічного грошового утримання крайового проводу ОУН „Поділля”, яке формувалося за рахунок „бойового фонду”, станом на 1949 р. сягав понад 3 млн. карбованців. Беручи до уваги дані показники можна припустити, що підпілля ОУН Західної України у той рік отримало близько 17 млн. крб. готівки.

Завдячуючи бофонам, зібрані у населення грошові контингенти, натуральні податки та реквізовані матеріальні цінності нерідко сприймались як своєрідне відшкодування в кредит їх вартості. Під час ведення пропагандистської роботи серед населення, в ході здійснення грошових збірок, підпільники часто заявляли про повернення населенню боргів після перемоги і створення Української Самостійної Соборної Держави. Відтак бофони розглядалися як облігації своєрідної позики, які тільки у виключних випадках могли мати обігову функцію. Попри терор, реальну небезпеку потрапити до категорії “бандпосібників” населення зберігало бофони. У кримінальних справах, які зберігаються у архівах СБУ, зустрічаються грошові документи ОУН, датовані різними роками, що дає підстави стверджувати про цільове нагромадження їх власниками.

Історична цінність

БофониЗважаючи на особливу роль, яку відігравали бофони в українському визвольному русі, ставлення населення до них як до українських грошей, бофони можуть бути прирівняні до національних грошей, а відтак стати об’єктами боністики. Умови й обставини діяльності ОУН та УПА як емітента повністю виправдовують техніко-виробничі, а іноді й мистецькі недоліки бофонів, обмеженість їх функцій, незахищеність.

Бофони були також проявом мистецької графіки. Над їх створенням працювали відомі митці, такі як Ніла Хасевич, Роберт Лісовський — творець емблеми ОУН, Іван Модзалевський, Петро Обаль, Святослав Гординський, Іван Багряний, Яків Гніздовський та десятки аматорів, чиї імена так і залишилися скриті під псевдонімами та цифронімами.

Бофони, створені для підтвердження матеріально-фінансових відносин між повстанцями та населенням є найважливішими документами, що відображають економічну основу діяльності підпілля. Завдячуючи національній символіці, актуальним політичним гаслам, повстанській графіці, вони були ефективним інструментом, що регулював стосунки учасників ОУН та УПА з населенням. Таким чином, бофони виступали одним з атрибутів державності.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається