«Полум'я братерства»: Польські харцери і українські пластуни вшанували воїнів УНР, які брали участь в польсько-радянській війні

Четвер, 15 серпня 2019 08:42 Автор  Орест
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

14 серпня, о 18:00 польські та українські скаути в кількох десятках польських міст одночасно запалили на могилах бійців Української Народної Республіки “Полум’я братерства”.

Організаторами акції «Полум’я братерства» є представники Союзу польського гарцерства та «Пласту Польща».

CMENTA2 652x4321

У Варшаві акція відбулася у секторі українських військових поховань на цвинтарі Воля. Тут покояться герої більшовицько-української війни 1918-1921, зокрема генерал Марко Безручко, генерал Всеволод Змієнко та багато інших українських офіцерів й вояків Армії УНР.

Могила генерала Армії Української Народньої Республіки Олександра Пороховшикова

Могила генерала Армії Української Народньої Республіки Олександра Пороховшикова

Захід ініційований польськими гарцерами спільно з українськими пластунами, адресований усім полякам та українцям, які хочуть віддати честь і шану українським героям у 99 річницю “Варшавської Битви”.
 
За словами Дороти Возняк з 13-ї Старшогарцерської команди «Смолоскип» з Білґорая, метою є висловити пам’ять про союзників і нагадати забуту історію: «Українці – це були єдині солдати, які разом з поляками станули до війни проти більшовицької навали. Замостя 1920 року змогло протистояти більшовикам завдяки обороні цього міста, якою керував генерал Української Народної Республіки Марко Безручко. Мало хто знає про битву під Комаровом, де армію Будьонного поборено саме завдяки співпраці польських та українських солдатів».
 
У вирішальні дні серпня 1920 року, коли більшовики вже форсували Віслу, Українська Народна Республіка була єдиною країною, яка направила цілу армію, що стояла пліч-о-пліч з польською армією для боротьби з ворогом. Ця армія була маленькою, але бойовою. Українські війська воювали проти більшовиків в Галичині і Холмщині, їх інженерні війська брали участь в будівництві резервної лінії укріплень вздовж річки Вепр.
 
Важливим моментом цієї співпраці стала оборона Замостя проти переважаючими більшовицькими військами в останні дні серпня 1920 року, проведена за участю українських солдатів 6-ї Січової дивізії стрільців і очолювана їх командиром, полковником Марком Безручко. Успішні бої на захист цієї важливої фортеці сприяли припиненню походу більшовицької кінноти до Варшави і, таким чином, збереженню результатів Варшавської битви.
 
Підписавши в 1921 році в Ризі мирний договір, Польща відмовилася від подальшої боротьби за свободу України. Українські землі були розділені між Польщею та більшовицькою Росією. У Польщі були інтерновані солдати УНР. Юзеф Пілсудський, зустрічаючись з ними в Щіпьорні, вимовив пам’ятну тепер фразу: вибачте, панове, мені дуже шкода, цього не повинно було статися.
 
69013097 2962880847118105 1773562665633841152 o1Організатори «Вогню братерства» підкреслюють, що хоча польсько-українське співробітництво закінчилося фіаско в 1921 році, через роки польські скаути поставили на п’єдестал українських солдат: як і польських героїв.
 
"Для них ми використовуємо ті ж засоби пам’яті: почесні караули, свічки, квіти, як на річницях. І здається, що це крок на шляху до виховання поваги, і з реакції людей видно, що це починає працювати, що пелена спадає з очей і що люди бачать ситуацію дещо інакше", – зазначив один з організаторів «Вогню братерства» Матеуш Стахевич (заступник голови Польського скаутсько-скаутського руху).

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається